Спецможливості
Статті

Корiнь життя

05.06.2008
1095
Корiнь життя фото, ілюстрація
Корiнь життя

Корiнь життя

“Лiки вiд усього” — так дослiвно перекладається ботанiчна назва женьшеню. Справдi, в народi давно утвердилася за ним добра слава. Позитивний вплив женьшеню на органiзм людини пiдтверджено i багаторiчними дослiдженнями вчених, спецiалiстiв-медикiв. Корiнь життя та довголiття змiцнює iмунну систему, має радiозахисну та антистресову дiю. Препарати женьшеню використовують при нервовому i фiзичному виснаженнi, анемiї, неврастенiї, у перiод одужання пiсля хiрургiчних втручань, при дiабетi, туберкульозi, лiкуваннi статевих розладiв, гастритiв, для полiпшення дiяльностi серцево-судинної системи...

Hа Сходi є красива легенда про те, що женьшень народився вiд удару блискавки в гiрське джерело. Чимало таємниць пов’язано з ним. Росте в Маньчжурiї, Пiвнiчнiй Кореї, Китаї, на Далекому Сходi Росiї. Hа жаль, нинi дедалi частiше доводиться говорити про женьшень у минулому часi: природнi запаси цього диво-кореня виснаженi. Усе це — через орiєнтацiю людини лише на сьогочаснi вигоди. Тому давно вже постала проблема культивування “золотого кореня” в штучних умовах. Рослина ж примхлива, далеко не перед кожним розкриває свої таємницi — i раптом...
“Зовсiм недалеко, пiд боком у столицi, розташована єдина в Українi лабораторiя з вирощування женьшеню. Ентузiасти своєї справи одержують коренi-гiганти (одинадцятирiчний екземпляр важить 365 грамiв), добиваються пiдвищення врожайностi i вмiсту глюкозидiв, розробляють новi технологiї вирощування диво-рослин. Мають i маточну плантацiю коренiв з винятковим генофондом, адаптованих до умов мiсцевого проростання”.
Коротенька газетна iнформацiя викликала недовiру. Але й вогник надiї зажеврiв: може, й справдi вцiлiв бодай один острiвець?
Уцiлiв.
Пiд надiйним захистом дубiв та сосен наливаються здоров’ям незвичнi для нашого лiсу рослини. Площа чимала — понад два гектари. А належить це багатство Боярськiй лiсовiй дослiднiй станцiї Hацiонального аграрного унiверситету.
Свiй вiдлiк на київськiй землi женьшень веде з 1976 року — тодi iнженер лiсових культур Любов Говорун висiяла в грунт сто грамiв насiння i посадила десять корiнцiв. За два роки по тому з’явилися сходи — можна уявити радiсть садiвникiв. Вирiшили дослiджувати мешканця далекосхiдних країн: можливiсть його аклiматизацiї, культивування у штучних умовах. До роботи долучилася старший науковий спiвробiтник вiддiлу лiсорозведення Олена Жук.
Трудилися на громадських засадах. Що це означає, гадаю, деталiзувати не треба. Усе доводилося виконувати самотужки, здебiльшого у вiльний вiд основної роботи час. 1983 року Державний комiтет з питань науки та технiки Ради Мiнiстрiв СРСР видiлив асигнування на органiзацiю лабораторiї лiкарських рослин, їй належало розробити науково обгрунтовану технологiю вирощування женьшеню на плантацiях України.
Двi жiнки разом iз невеликим колективом впоралися з тим завданням блискуче: одержане ними насiння почав закуповувати навiть спецiалiзований далекосхiдний радгосп “Женьшень”. Воно виявилося здоровiшим, стiйкiшим до хвороб, якi чатують на рослину. Всеросiйська органiзацiя женьшенезнавцiв упродовж багатьох рокiв дослiджувала коренi з рiзних регiонiв Союзу, порiвнювала мiж собою, вивчала лiкарськi властивостi. I що ж? За основним показником бiологiчної активностi женьшеню (його визначає склад панексезидiв) боярськi коренi здобули пальму першостi: якщо в далекосхiдному женьшенi панексезидiв було два вiдсотки, то в українському — шiсть, екстрактивних речовин — також бiльше утричi. Hе поступався “боярець” за продуктивнiстю навiть китайському та корейському “побратимам”— з одного квадратного метра корисної площi на станцiї знiмали 1—1,2 кг сухого кореня.
1990 року лабораторiя перетворилася на науково-виробничу. Вперше в Українi було створено власну насiнницьку базу з вiком рослин вiд одного до десяти рокiв для вирощування розсади женьшеню з насiння саме мiсцевої репродукцiї. Садивний матерiал спрямовували на розширення плантацiї, розсадою та саджанцями забезпечували потреби своєї та iнших республiк.
До Боярки зверталися звiдусiль, бо тут упродовж багаторiчної копiткої роботи пiд керiвництвом Олени Жук на науково-селекцiйнiй основi було розроблено промислову технологiю, завдяки якій i одержали у незвичних для женьшеню умовах екологiчно чистий, з високими бiоактивними властивостями корiнь.
Головне, вiдмовилися вiд будь-яких отрутохiмiкатiв, мiнеральних добрив, натомiсть почали використовувати калiфорнiйських хробакiв i продукт їхньої переробки — бiогумус, що є екологiчно чистим органiчним добривом. Бiогумус позитивно впливає на продуктивнiсть плодоношення насiння, вихiд розсади, нагромадження кореневої маси, стiйкiсть женьшеню проти шкiдників i хвороб. Завдяки впровадженню наукових розробок лабораторiї останнiми роками у пiвтора-два рази зросла продуктивність плодоношення рослин, на 50—70 вiдсоткiв — маса товарного кореня.
Але вченi зiткнулися з проблемою реалiзацiї вирощеної ними безцiнної лiкарської сировини. Купа й iнших проблем впала на тендiтнi жiночi плечi — пiд загрозу поставлено саме iснування лабораторiї. Чи ж є майбутнє в українського женьшеню?
Досi побутує думка, що культивований женьшень менш ефективний, анiж його “дикий” родич. Однак численнi лабораторнi дослiдження у колишньому Союзi переконливо довели: результати цiлком iдентичнi. Ще 1994 року свої висновки щодо застосування боярського женьшеню як сировини для лiкiв мав дати i Державний науково-дослiдний центр лiкарських рослин нашої країни.
— Та навiть зразкiв у нас нiхто не брав, щоб вивчати, — з гiркотою в голосi каже Олена Жук. — Продовжуємо наштовхуватися на глуху стiну: мовляв, легше закупити корiнь за кордоном, анiж займатися ним у себе. А хiба той женьшень, що завозиться з Китаю, Кореї, кимось вивчається? Перед тим, як вiдправляти сюди, з нього геть усе вичавлять. Звiдки ж те твердження, що “українське” менш корисне за лiкувальними властивостями?..
— Hещодавно на захист лабораторiї виступали кiлька республiканських газет. Чи змiнилося щось вiдтодi? — запитую.
— Hебагато змiнилося, — пiдключається до розмови Любов Говорун. — Ходити ж по iнстанцiях та стукати у дверi керiвникiв просто не маємо часу. Та й з досвiду попереднiх рокiв знаємо: усi ходiння закiнчуються нiчим. Багато сезонів поспіль зрізували квітоноси — бо насіння нікому не потрібне. У шести-семирічному віці треба викопувати корені, а ми їх масово не чіпали — з тієї ж причини. Праця вкладалася колосальна, а віддачі не було. Бо не було реалізації. Лише останнім часом вона пожвавішала — партії кореня закупив Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод, надійшов запит з Лубенського...
Hеймовiрно, але факт: доки нашi погляди зверненi у бiк Далекого Сходу, доки не помiчаємо багатства просто пiд ногами, його знаходять iншi.
До боярцiв звернулися пiдприємцi з Курської державної бiофабрики i кiлька рокiв поспiль закуповували коренi. З них виготовляли концентрат, а потiм, додаючи настої рiзних лiкарських рослин, випускали безалкогольнi напої. Два з них — “Джерело тайги” та “Пересвiт” — здобули золотi медалi на спецiалiзованiй виставцi у Санкт-Петербурзi. Порадували споживачiв i чудовими бальзамами “Прометей” та “Владика”, горiлкою “Панцуй” (у перекладi з китайської — “людина-корiнь”). Переконавшись у чудодiйних властивостях боярського женьшеню, пiвнiчнi сусiди уклали з дослiдною станцiєю договiр на розробку технологiї вирощування цiлющого кореня в умовах Курської областi. Висiяли насiння, посадили саджанцi.
Hещодавно Олена Жук побувала на Мiжнароднiй конференцiї женьшенезнавцiв СHД (пiсля розпаду Союзу вперше вiдбулася така на Кавказi, у Тебердинському заповiднику). Що найбiльше здивувало її — це присутнiсть на наукових читаннях отамана козачих вiйськ. Виявляється, у Росiї вирощують женьшень i козаки. Пояснення просте: козаки завжди повиннi бути у формi, мусять мати мiцне здоров’я. От i органiзовують у козачих вiйськах клуби женьшенезнавцiв, проводять збори, на яких з допомогою фахiвцiв вивчають тонкощi агротехнiки лiкарської рослини. Створюють плантацiї, пропагують корисну справу через регiональну пресу. Hе випадково мають росiяни багато наукових розробок, а головне — швидко впроваджують їх у виробництво.
Та повернiмося до зв’язкiв боярцiв з курянами.
— В обмiн на посадковий матерiал нашi партнери вiдпускали концентрат, — розповiв директор станцiї Василь Рибак. — Домовилися з двома заводами продовольчих товарiв у Київськiй та Житомирськiй областях i на основi концентрату одержали дослiднi зразки прекрасних напоїв. Уже навiть розливали їх на потоцi. Але недовго. Та й пiдприємства, з якими спiвпрацювали, невеликi — потужнi монстри орiєнтуються на “Кока-колу” та “Фанту”. Але ж нашому народовi, ураженому радiацiєю, надзвичайно потрiбнi саме безалкогольнi женьшеневi напої, що мають неабияку профiлактично-лiкувальну дiю.
Додам: в активi вчених боярської лабораторiї вже чимало цiкавих розробок. Ось одна з iнформацiй, що надiйшла iз Санкт-Петербургу, про пiдсумки Мiжнародної виставки “Петербурзький ярмарок вин i горiлок”, у якiй взяли участь понад пiвтори сотнi росiйських та зарубiжних фiрм. Горiлка “Золотий женьшень” (виробництво “Алко”, Київ) не добрала лише 0,1 бала до золотої медалi. Чи не показник це надзвичайно високої якостi? Виготовлено горiлку на основi боярських коренiв за спiльно розробленою рецептурою. Та чи бачили ви її в продажу?
Або таке. Разом з Технологiчним iнститутом молока та м’яса Української академiї аграрних наук створили женьшеневi пiгулки на молочнiй основi. Поєднавши всi позитивнi якостi женьшеню та молока, одержали продукт, який комплексно дiє на всi системи людського органiзму. Але хто вiзьметься за виробництво пiгулок на промисловiй основi? Кiлька рокiв тому Мiннауки оголошувало конкурс проектiв на новi розробки. Подавали тодi свої пропозицiї i вченi лабораторiї, i вченi Iнституту молока. Та обидва колективи не потрапили до числа щасливчикiв, роботи яких бралася фiнансувати держава.
Уже можна було б на основi женьшеню випускати й кондитерськi вироби, джеми, компоти, можна було б уже мати й спецiальнi ветпрепарати. Та ба... Вести переговори про закупiвлю коренiв до Боярки нещодавно знову приїжджали куряни.
Для задоволення ж потреб хоча б вiтчизняної медицини, згiдно з розрахунками науковцiв станцiї, потрiбно на рiк близько 15 тонн сухого кореня. Левову частку цiєї кiлькостi вже тепер може дати рiдна земля. Адже в Боярцi органiзовано солiдну насiнницьку базу, вiдпрацьовано науково обгрунтовану технологiю. Є можливiсть на базi лабораторiї утворити селекцiйно-технологічний, науково-методичний, консультативно-координацiйний центри культивування женьшеню в Українi.
Грiх не скористатися цим безцiнним досвiдом, якого набула впродовж десятилiть жменька справжнiх ентузiастiв великої справи. Тут виведено свої нацiональнi сорти, один iз них, Український-2, занесено до Державного реєстру рослин. Hауковцi мрiють про новий лабораторний корпус, про технiку для вирощування кореня (а її можна купити лише за кордоном), про створення центру з переробки сировини. Поки що мало хто цiкавиться — лише поодинокi колективнi й фермерськi господарства. Hе бажають вирощувати корiнь навiть тi господарства, якi створенiо з метою культивування лiкарських рослин. А станцiя могла б щороку вiдпускати їм до 30 тисяч (!) сiянцiв. Про те, що не така це вже й складна справа — плекати корені життя — свідчить і досвід фермерського господарства “Сад” з Київщини, яким нижче ділиться його голова Василь Шусть.
— У пресi промайнула iнформацiя про заснування в Iвано-Франківську фонду “Карпатський женьшень”, у передгiр’ї висiяли кiлька його грядок, — каже Олена Жук. — Якщо ми справдi бажаємо надалi не купувати женьшень за кордоном, треба органiзувати вседержавний фонд “Український женьшень”. Боярська дослiдна станцiя має все для того, щоб допомогти створити мережу спецiалiзованих господарств з вирощування кореня в усiх регiонах, і, передусiм, у тих, якi найбiльше пiдходять за природними умовами, — це Полiсся та Лiсостеп.
“...Вiд удару блискавки в гiрське джерело народився женьшень”, — стверджує стара легенда. Якi блискавки мусять ударити, аби всi, кому в державi належить, звернули нарештi увагу на плоди сподвижницької дiяльностi вчених-лiсiвникiв i посприяли практичному втiленню їхнiх набуткiв в Українi?

М. Пуговиця

Інтерв'ю
Ранньою весною, коли раптом всі прокинулися і кинулися купувати добрива, західноукраїнським аграріям почали дзвонити від імені відомого місцевого дилера сільгоспхімії з вигідними пропозиціями на умовах передоплати. Коли товар не приходив і... Подробнее
Керманичі вітчизняного АПК із високих трибун часто стверджують, як важливо розвивати малі й середні підприємства, сімейні ферми, запроваджувати переробку, та запевняють у всебічній підтримці таких виробників. Чи є підґрунтя в подібних... Подробнее

1
0