Ко­жен має влас­ну стра­тегію пріори­те­тів, — Валентина Болоховська

— Ви — відо­ма в Ук­раїні, у Вас є навіть своя сторінка у Вікіпедії. Втім, на­ба­га­то приємніше та ціка­віше по­чу­ти осо­би­с­ту роз­повідь, так би мо­ви­ти, на­жи­во. Будь ла­с­ка, роз­­кажіть про се­бе, про своє ко­рін­ня…

— Я на­ро­ди­ла­ся в селі Пе­че­ра Туль­чинсь­ко­го рай­о­ну на Віннич­чині, де про­тікає Півден­ний Буг. Це за 17 км від Не­ми­ро­ва. Там ду­же ма­ль­ов­ни­ча міс­це­вість із ціка­вим істо­рич­ним корінням. Ко­лись там сто­яв маєток па­на По­тоць­ко­го. Я бу­ла чет­вер­тою донь­кою в сім’ї. Старші се­с­т­рич­ки, бать­ко (пра­цю­вав до­рожнім май­ст­ром), ма­ма Софія ду­же ме­не лю­би­ли, пе­с­ти­ли. Я рос­ла спокій­ною, лагідною ди­ти­ною. Ба­га­то фан­та­зу­ва­ла, пи­са­ла вірші, тво­ри. Мріяла бу­ти жур­налісткою. Але… Ще в школі зуст­ріла сво­го май­бут­нь­о­го чо­ловіка, який по­кли­кав ме­не із со­бою в Уфу вчи­ти­ся ра­зом у Наф­то­во­му інсти­туті, де ми й здо­бу­ли фах інже­нерів-хіміків-тех­но­логів. А 1972 ро­ку ми взя­ли шлюб у ста­ро­винній церкві се­ла Пе­че­ра. По за­кінчен­ню ви­шу поїха­ли ра­зом із ко­ха­ним до міста Ксто­во Горь­ковсь­кої об­ласті, де я пра­цю­ва­ла хіміком. Отак пер­ша лю­бов пе­ре­тво­ри­ла­ся на Лю­бов усь­о­го жит­тя!

— Як роз­по­ча­ли про­фесійну діяль­ність в Ук­раїні?

— Дізнав­шись, що в Ук­раїні відкри­ва­ють за­вод фер­мент­них пре­па­ратів, пе­реїха­ли на батьківщи­ну. Віктор Ва­си­ль­о­вич, мій чо­ловік, був за­про­ше­ний як фахівець на пуск за­во­ду. Я по­ча­ла пра­цю­ва­ти в цен­т­ральній за­водській ла­бо­ра­торії (ЦЗЛ) над уп­ро­ва­д­жен­ням фер­ментів. А 1982 ро­ку мені до­ру­чи­ли но­ву те­ма­ти­ку: «Мікробні біополіме­ри для наф­то­вої га­лузі». Все жит­тя я зай­ма­ю­ся но­вим... Так, 1999-го ра­зом із си­ном, який теж закінчив виш, та з од­но­дум­ця­ми за­сну­ва­ли при­ват­не підприємство «БТУ-Центр» («Біотех­но­логія Ук­раїни-Центр») із ме­тою роз­роб­ки та ви­роб­ництва мікроб­них і фер­мент­них пре­па­ратів для різних га­лу­зей ме­ди­ци­ни, еко­логії, про­мис­ло­вості та сільсько­го гос­по­дар­ст­ва (рос­лин­ництво та кор­мо­ви­роб­ництво).

—  Роз­кажіть про роз­ви­ток Ва­шо­го підприємства. Яки­ми бу­ли перші кро­ки, як ішли до успіху?

— По­чи­на­ли з ма­ло­го: на орен­до­ва­них по­туж­но­с­тях, ма­ю­чи досвід ви­роб­ництва різних біотех­но­логічних пре­­па­ратів, у то­му числі біополімерів для наф­то­виків. Перші за­мов­лен­ня пам’я­таю ду­же чітко!.. Ми поїха­ли до по­тенційних за­мов­ників, за­про­по­ну­ва­ли свої по­слу­ги. Потрібно бу­ло діяти, ад­же тре­ба го­ду­ва­ти свої сім’ї та сім’ї фахівців-од­но­думців, які повіри­ли нам і пішли за на­ми зі збан­крутіло­го під­приєм­ства, на яко­му впро­довж трьох років не пла­ти­ли зар­пла­ту. 

На ство­ре­но­му на­ми підприємстві пра­цює вся на­ша сім’я: чо­ловік, син (за­кінчив виш 1998 ро­ку), йо­го дру­жи­на Ал­ла (до­лу­чи­ла­ся до спільної спра­ви 2004-го). Мо­лодь ак­тив­но зай­ня­лася мар­ке­тин­гом, ство­ри­ли пер­ший бренд «БТУ-Центр» із сим­во­лом хімічної кол­би. Постійно вчи­мося. Вив­чаємо по­тре­би рин­ку і йо­го тен­денції. Ро­би­ли до­слідні партії різних про­дуктів, які про­по­ну­ва­ли рин­ку. Що ко­ри­с­ту­ва­лось по­пи­том — ви­го­тов­ля­ли під за­мов­лен­ня.

Із 2006 ро­ку пріори­те­том ста­ло рос­лин­ництво. Успіх прий­шов, ко­ли ми зро­зуміли, що ніхто не бу­де дис­триб’ю­то­ром на­ших пре­па­ратів, то­му що ніхто не зро­бить цьо­го кра­ще за нас. Са­ме в той час узя­ли курс на по­пу­ля­ри­зацію на­­ших пре­па­ратів і роз­по­ча­ли співпра­цю­ва­ти з ва­шим ча­со­пи­сом та з жур­на­лом «Ого­род­ник». Ад­же тоді аг­ро­но­ми ма­ло прак­ти­ку­ва­ли за­сто­су­ван­ня в рос­лин­ництві мікро­ор­ганізмів та біоп­ре­па­ратів на їхній ос­нові. Цим на­пря­мам не приділя­ли на­леж­ної ува­ги. Для обміну досвідом і на­бут­тя но­вих знань ми по­ча­ли ор­ганізо­ву­ва­ти власні щорічні на­уко­во-прак­тичні кон­фе­ренції, пи­са­ти на­уко­во-по­пу­лярні статті, за­лу­ча­ти фа­хо­вих на­уковців.

— За яки­ми на­пря­ма­ми пра­цює сьо­годні Ва­ша ком­панія?

— Ком­панія «БТУ-Центр» роз­ви­ває кілька ро­бо­чих на­прямів. Пер­ший, те­пер ос­нов­ний, на­прям — роз­роб­ка та ви­роб­ництво мікробіо­ло­гічних пре­па­ратів для рос­лин­ництва тор­го­вої мар­ки (ТМ) «Жи­ва Зем­ля». Наші перші мо­но­про­дук­ти:
— відо­мий на рин­ку біоп­ри­ли­пач Ли­по­сам^®, біоак­ти­ва­тор Азо­тофіт, що містить азотфіксу­ючі бак­терії. Цей біоп­ре­па­рат спря­мо­ва­ний на асоціатив­ну фіксацію азо­ту, по­кра­щен­ня рос­ту та азот­но­го жив­лен­ня рос­лин;

— біологічний фунгіцид Фіто­цид, що та­кож до­б­ре се­бе за­ре­ко­мен­ду­вав — за 10 років став відо­мим біологічним за­со­бом за­хи­с­ту рос­лин про­ти па­то­ген­них грибів та бак­терій.
Під час ла­бо­ра­тор­них дослідів ми ек­с­пе­ри­мен­ту­ва­ли з поєднан­ням на­ших «первістків», до­да­ли фо­с­фор­мобілізу­ючі бак­терії Penibacillus polymyxa. Так з’явив­ся наш пер­ший Біокомп­лекс-БТУ, потім більш кон­цен­т­ро­ва­ний пре­па­рат з іму­но­мо­ду­лю­ю­чи­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми — Ор­ганік-ба­ланс^®. До речі, ми пер­шими в Ук­раїні по­ча­ли ви­роб­ля­ти такі інно­ваційні ком­плексні ви­со­ко­кон­цен­т­ро­вані та ви­со­ко­якісні про­дук­ти. До цьо­го на вітчиз­ня­но­му рин­ку пе­ре­ва­жа­ли мо­но­пре­па­ра­ти!

За­га­лом на­пря­ми на­шої ро­бо­ти ду­же різно­манітні. Окрім ос­нов­но­го, орієнто­ва­но­го на рос­лин­ництво, це:
— еко­логічні по­слу­ги;
— ви­роб­ництво біополімерів для підви­щен­ня наф­товіддачі;
— низ­ка но­вих фер­мент­них та про­біотич­них кор­мо­вих до­ба­вок для тва­рин­ництва: Ма­це­ра­за БТУ, се­ми­ком­по­нент­ний пробіотик Біосе­вен. Ці пре­па­ра­ти вже за­реєстро­вані в Ук­раїні.

Ду­же ціка­вий на­прям, який уже знай­шов своїх прибічників, що ста­ли на­ши­ми ак­тив­ни­ми клієнта­ми, — це ком­по­с­ту­ван­ня ор­ганічних відходів, пе­ре­тво­рен­ня їх на ко­рис­не до­б­ри­во. Ми про­дов­жуємо йо­го роз­ви­ва­ти. Так, 2016-го роз­ро­би­ли но­вий про­дукт для ком­по­с­ту­ван­ня — Ком­по­на­за®, який при­ско­рює всі про­це­си пе­ре­роб­ки та усу­ває за­пах. За­до­во­лен­ня по­тре­би в та­ких пре­па­ра­тах є важ­ли­вим за­вдан­ням, ад­же відходів на­ко­пи­чи­лося ба­га­то і про­бле­му з їхньою утилізацією слід (і мож­на!) ро­зум­но виріши­ти.

—  Роз­кажіть про ос­новні про­дук­ти Ва­шої ком­панії від по­чат­ку її ста­нов­лен­ня.

— На по­чат­ку своєї діяль­ності ма­ли спра­ву з вирішен­ням про­бле­ми за­со­ле­них ґрунтів. Ко­ли взя­ли про­би та­ко­го ґрун­ту, ви­я­ви­ли, що він «мерт­вий» — міс­тить чис­ленні па­то­ге­ни та спо­ри, то­му в ньо­му нічо­го не рос­те. Са­ме тоді в на­шо­му ар­се­налі з’явив­ся пре­па­рат на основі Азо­то­бак­теру як інди­ка­тор ро­дю­чості. У той час я зай­ма­ла­ся мікроб­ни­ми поліме­ра­ми, за­хи­с­ти­ла ди­сер­тацію про біопо­лі­ме­ри для різних га­лу­зей. Вив­ча­ла їхні різнобічні вла­с­ти­вості: як хо­ро­шо­го сор­бен­та для різних ре­чо­вин, стабіліза­то­ра вод­них роз­чинів, низь­ко­ка­лорій­но­го струк­ту­ро­у­тво­рю­ва­ча як хар­чо­вої до­бав­ки то­що. До речі, 2001 ро­ку за цей цикл робіт ми от­ри­ма­ли Дер­жав­ну пре­мію.

Ко­ли в сільсько­му гос­по­дарстві ви­ник­ли про­бле­ми з післяж­нив­ни­ми решт­ка­ми, по­ча­ли ство­рю­ва­ти лінійку Біоде­с­т­рук­торів. Зго­дом ви­ник­ла ідея на­да­ти пре­па­ра­там вла­с­ти­во­с­тей фіто­с­табілізації — роз­ро­би­ти про­дук­ти, які ви­т­ри­му­ва­ли б уплив со­няч­но­го ви­про­міню­ван­ня. По­пра­цю­ва­ли над цим — з’явив­ся Ор­ганік-ба­ланс^®, потім Еко­с­терн^®. Ос­тан­нь­о­му зго­дом «одяг­ли оку­ля­ри» від уль­т­рафіоле­ту. Еко­с­терн — чу­до­вий пре­па­рат. Він до­по­ма­гає пе­ре­тво­ри­ти со­ло­му, інші післяж­нивні решт­ки на цінну ор­ганіку. Цим ми поліп­шуємо стан ґрун­ту, підви­щуємо йо­го ро­дючість.

Два ро­ки то­му в нас «на­ро­ди­ло­ся» мікробіологічне до­б­ри­во Гра­ундфікс^®. Із цим пре­па­ра­том ми ви­хо­ди­ли на ри­нок у час, ко­ли підско­чив курс до­ла­ра, — це був 2015 рік. Лю­ди, що нас зна­ли й віри­ли нам, по­ста­ви­ли досліди, які підтвер­ди­ли збільшен­ня ко­ефі­цієн­та за­своєння міне­раль­них до­б­рив. Так, за нор­ми вне­сен­ня 3 л/га Гра­ундфікс^® до­дат­ко­во от­ри­ма­ли вро­жай со­няш­ни­ку 3 ц/га, де вне­сли 5 л/га — при­бав­ка ста­но­ви­ла 5 ц/га, а за нор­ми 8 л/га — плюс тон­на! Те­пер цей пре­па­рат за­сто­со­ву­ють на ти­ся­чах гек­тарів. Ад­же гос­по­дарі зро­зуміли: із Гра­ундфікс^® мож­на за­роб­ля­ти! Та­кож із на­ши­ми пре­па­ра­та­ми по­стійно пра­цю­ють дослідни­ки, на­уковці провідних ака­демічних ус­та­нов, які до­по­ма­га­ють нам знай­ти кращі рішен­ня.

Усі наші пре­па­ра­ти — ком­плексні, тех­но­логія їхньо­го ви­го­тов­лен­ня ґрун­тується на влас­но­му про­фесійно­му се­к­реті якості, що за­без­пе­чує ви­со­ку ефек­­тивність дії. Во­ни містять при­родні ко­рисні мікро­ор­ганізми, які ком­пен­су­ють їхню не­ста­чу в аг­ро­си­с­те­мах, збіднілих у про­цесі за­сто­су­ван­ня ін­­тен­­­сив­них ме­ханізо­ва­них та хімізо­ва­них тех­но­логій.

А в ціло­му «БТУ-Центр» ви­го­тов­ляє ши­ро­ку низ­ку біоп­ре­па­ратів, які ви­хо­дять на ри­нок під брен­дом «Жи­ва Зем­ля». Це по­над 25 про­дуктів, які прой­ш­ли дер­жав­ну сер­тифікацію: біоак­ти­ва­то­ри, біофунгіци­ди, біоінсек­ти­ци­ди, біоп­ре­па­ра­ти для жив­лен­ня рос­лин та за­хи­с­ту, роз­роб­лені під кож­ну ок­ре­му куль­ту­ру, біоп­ри­ли­пачі, біоіно­ку­лян­ти, біоде­с­т­рук­то­ри, біоп­ре­па­ра­ти для ком­по­с­ту­ван­ня гною ВРХ, сви­ней і ку­ря­чо­го посліду. 

В ате­с­то­ваній ла­бо­ра­торії «БТУ-Центр» наші ек­с­пер­ти ре­тель­но відби­ра­ють ті шта­ми мікро­ор­ганізмів, які най­кра­ще відповіда­ють кож­но­му ок­ре­мо­му пре­па­ра­ту. На­шу про­дукцію ре­алізу­ють в Ук­раїні, Німеч­чині, Франції, Біло­русі то­що. Та на до­сяг­ну­то­му не зу­пи­няємось — дослідницькі по­шу­ки три­ва­ють постійно, тож порт­фоліо «БТУ-Центр» весь час онов­люється. Так, не­за­ба­ром маємо от­ри­ма­ти свідоцтва на міко­ризні пре­па­ра­ти, потім — на мийні за­со­би із вмістом пробіотиків, які теж потрібні лю­дям.

А на ви­с­тавці «Зер­нові тех­но­логії 2017» ми пред­ста­ви­ли но­ву інно­ваційну про­гра­му «STOP-Стрес» із за­сто­су­ван­ням біоп­ре­па­ратів Ор­ганік-ба­ланс^®, Азо­тофіт, Ли­по­сам. Скла­до­ви­ми цих пре­па­ратів є біологічно ак­тивні про­дук­ти мікроб­но­го по­хо­д­жен­ня, за­сто­су­ван­ня яких до­по­ма­гає рос­ли­нам до­ла­ти вплив стре­су внаслідок не­спри­ят­ли­вих умов під час пе­ре­зимівлі, після хімічно­го та пе­с­ти­цид­но­го на­ван­та­жен­ня то­що. За­вдя­ки цій про­грамі вже бу­ло вря­то­ва­но не од­не по­ле со­няш­ни­ку, сої, ози­мих зер­но­вих із посіва­ми, що ги­ну­ли вна­сл­і­док тех­но­логічних по­ми­лок, ток­сич­ної дії про­ми­тих у ґрунт гербіцидів, хімічних опіків то­що.

— А яким, на Ва­шу дум­ку, має бу­ти роз­ви­ток сільсько­го гос­по­дар­ст­ва?

— Пе­ре­дусім сільське гос­по­дар­ст­во має орієнту­ва­ти­ся на по­тре­би лю­ди­ни. Ад­же 90% про­блем зі здо­ров’ям лю­ди­ни ви­ни­ка­ють че­рез не­на­леж­ну якість про­дуктів, які во­на спо­жи­ває. Бо жи­ве­мо в час еко­логічно­го ко­лап­су. Маємо чис­ленні про­бле­ми з алергічни­ми хво­ро­ба­ми, особ­ли­во від них страж­да­ють діти. Три­во­жить те, що де­які не­ду­ги знач­но «по­мо­лоділи», зо­к­ре­ма цу­к­ро­вий діабет, га­с­т­ри­ти. Тож на це слід звер­ну­ти сер­йоз­ну ува­гу. Тре­ба праг­ну­ти до збіль­шен­ня ча­ст­ки ор­ганічних про­дуктів у по­всяк­ден­но­му хар­чу­ванні. Я хо­чу ба­чи­ти сільське гос­по­дар­ст­во зба­лан­со­ва­ним. І не в пер­спек­тиві — те­пер. Про май­бутні по­коління слід по­ду­ма­ти вже за­раз. Ад­же сьо­годні ти зе­ко­но­мив на землі, а за­в­т­ра не от­ри­мав уро­жаю, бо ро­дючість ґрун­ту зве­ли нанівець. До про­бле­ми вар­то підхо­ди­ти гло­баль­но. У світі па­нує кон­цепція: на­го­ду­ва­ти люд­ст­во. І не про­сто на­го­ду­ва­ти, а са­ме здо­ро­вою їжею. До цьо­го вар­то праг­ну­ти й нам.

— Як­що порівню­ва­ти ва­шу діяль­ність 18 років то­му й нині, як зміни­ла­ся ро­бо­та? Що ста­ло кра­ще, а що — гірше?

— Тоді бу­ло кра­ще, бо я мог­ла бу­ти при­сут­ня всю­ди і все вда­ва­ло­ся ба­чи­ти та кон­тро­лю­ва­ти. Мені ціка­во відвіду­ва­ти всі ви­с­тав­ки, бу­ва­ти на всіх важ­ли­вих подіях. Нині наш ко­лек­тив знач­но збільшив­ся, і ці струк­турні зміни дик­ту­ють по­тре­бу пе­ре­хо­ду до іншої си­с­те­ми ро­бо­ти. Потрібно зміню­ва­ти­ся відпо­відно до ви­мог сьо­го­ден­ня. Ад­же раніше то­му ми вирішу­ва­ли про­бле­ми, які бу­ли ак­ту­альні на той час. Був не­лег­кий період у житті країни в ціло­му і на­шо­го ста­нов­лен­ня зо­к­ре­ма, го­ло­вним за­вдан­ням тоді бу­ло — ви­жи­ти. А сьо­годні на­ста­ла ера інших про­блем, а от­же, й інших за­вдань. То­му те­пер ми до­слу­хаємо­ся до тен­денцій і за­питів рин­ку та змінюємо­ся ра­зом із йо­го по­тре­ба­ми.

— До речі, що­до рин­ку: ко­ли важ­че бу­ло пра­цю­ва­ти — тоді чи те­пер?

— На­разі лю­ди ста­ли обізнаніші в пи­тан­нях мікробіології, кра­ще зна­ють­ся на відповідних пре­па­ра­тах. Ко­ли до нас звер­та­ють­ся сьо­годні, то кон­крет­но ка­жуть, що са­ме їм потрібно. Про­сто за­раз сто­млю­ю­ся більше. От як­би за­бра­ти всі на­пра­цю­ван­ня в ті ро­ки (сміється)... Від­чу­ваю пев­не вис­на­жен­ня. Ро­зумію, що потрібно більше відпо­чи­ва­ти, а щоб частіше мож­на бу­ло собі це доз­во­ли­ти — потрібно за­без­пе­чи­ти надійний тил. Тоб­то на­вча­ти мо­лодь, за­лу­ча­ти «дуб­лерів». А во­ни, своєю чер­гою, та­кож ма­ють праг­ну­ти пе­ре­йня­ти досвід. Бу­ває, з де­ся­ти вдається ви­бра­ти од­ну лю­ди­ну, яка хо­че й мо­же. Бо ча­с­то-гу­с­то трап­ля­ють­ся ті, які ли­ше хо­чуть… Що най­го­ловніше для ме­не? Лю­ди — досвід — кваліфікація — якість. Стан­дартні про­дук­ти, нові рішен­ня, постійний роз­ви­ток, оп­ти­маль­не вирішен­ня про­блем, за­лу­чен­ня на­уковців і ви­со­кок­валіфіко­ва­них спеціалістів до співпраці.

— Са­ме та­ки­ми людь­ми є Ваші ко­ле­ги?

— Так. У нашій ком­панії пра­цю­ють ви­со­кок­валіфіко­вані лю­ди, справжні знавці своєї спра­ви. Усі во­ни ма­ють ве­ли­чез­ний досвід ро­бо­ти. До то­го ж наш бізнес — ро­дин­ний. Чле­ни моєї сім’ї і за сумісництвом — ко­ле­ги (сміється) під­три­­­му­ють ме­не на кож­но­му етапі. Про­те ро­бо­ти маємо так ба­га­то, що нам ні­ко­ли щось «діли­ти» (сміється). Нам потрібно тільки ство­рю­ва­ти!

— Ва­лен­ти­но Ан­тонівно, з Ва­шим досвідом мо­же­те да­ва­ти по­ра­ди будь-ко­му. А бу­ла та лю­ди­на, ко­т­ра Вам ко­лись да­ла цінну по­ра­ду, яка ста­ла в при­годі й за­пам’ята­лась?

— На­сам­пе­ред — це мій на­став­ник і на­уко­вий керівник Рос­ти­слав Ілліч Гвоз­дяк із відділу фіто­па­то­ген­них бак­терій Інсти­ту­ту мікробіології. На­вчив нічо­го не бо­я­ти­ся і до­во­ди­ти роз­по­ча­те до кінця. Ну й, звісно, мій чо­ловік та парт­нер: із лю­ди­ни, яка хотіла всім до­го­ди­ти, зро­бив ліде­ра, який твер­до знає, що завжди потрібно ру­ха­ти­ся тільки впе­ред.

— А що вва­жаєте найбільшим до­сяг­нен­ням у своєму житті?

— Ро­бо­та ро­бо­тою, та все ж най­го­ловніше — це моя сім’я. Радію успіхам дітей. Ней­мовірно щас­ли­ва, ко­ли онук на­зи­ває ме­не на ім’я. Він та­кож пра­цює в ро­дин­но­му бізнесі. Найбільше до­сяг­нен­ня, що є ко­му пе­ре­да­ти бізнес, що над­бан­ня й досвід ба­га­торічної ро­бо­ти бу­де ко­му про­дов­жу­ва­ти й роз­ви­ва­ти. Ад­же ро­бо­та, улюб­ле­на спра­ва — це важ­ли­ва ча­с­ти­на на­шо­го жит­тя, та як­би не бу­ло сім’ї, дітей, то все інше не ма­ло б зна­чен­ня. Во­ни да­ють натх­нен­ня і сти­му­лю­ють праг­ну­ти більшо­го… Це на­ша втіха і відра­да. Онуч­ка ка­же мені, що хо­че бу­ти тан­цю­ри­ст­кою. Я за­пе­ре­чую: «Як так? У нас же всі — біотех­но­ло­ги». Тоді во­на ре­зю­мує: «Бу­ду біотех­но­ло­гом, який тан­цює!».

— Що для Вас є ща­с­тя?

—  Лю­ди­на щас­ли­ва ко­ли? Ко­ли во­на гар­монійна. Ко­ли йде на ро­бо­ту з ра­дістю, пра­цює з натх­нен­ням, пла­тить до­стой­ну зар­пла­ту лю­дям і має мож­ливість са­мо­ре­алізації. Ща­с­тя — це ко­ли ти кож­но­го дня ро­биш те, що по­до­бається, й от­ри­муєш ре­зуль­тат, на який очікуєш. Ко­ли зна­хо­диш шля­хи роз­вит­ку й до­ся­гаєш успіху. Особ­ли­во, ко­ли ти ство­рив усе це ра­зом зі своєю ро­ди­ною та од­но­дум­ця­ми. До речі, цьо­го ро­ку нашій ком­панії «БТУ-Центр» ви­пов­ни­ло­ся 18 років.

— Чим зай­маєте­ся у вільний від ро­бо­ти час? Де відпо­чи­ваєте?

— Відпо­чи­ва­ти люб­лю в Ук­раїні, зо­к­ре­ма в Тру­с­кавці. Їзди­ли ту­ди що­ро­ку із се­с­т­рою. А ще по­до­бається «Со­няч­не За­кар­пат­тя». Чо­ловікові — Бе­ре­го­ве. Ко­лись їзди­ли до Кри­му. Вос­таннє бу­ли там 2013 ро­ку. Відпо­чи­ва­ли в Міжвод­но­му. Та най­унікальнішим місцем для ме­не є рідна Пе­че­ра. Їду ту­ди за спо­коєм. Там моя батьківщи­на. Ду­же ма­ль­ов­ни­ча та унікаль­на при­ро­да.

Та­кож відпо­чи­ва­ла на ек­зо­тичній Шрі-Ланці. Ба­га­то фо­то­гра­фу­ва­ла, потім ма­лю­ва­ла з цих світлин. У моєму твор­чо­му до­роб­ку є кар­ти­ни, на яких зо­б­ра­жені квіти, мо­ре. Є варіації на те­му ко­с­мо­су, при­ро­ди в різні по­ри ро­ку то­що. До речі, моль­берт мені по­да­ру­ва­ли на 50-річчя. Ро­бо­ти мої розміщені в офісах Ла­ди­жи­на та Києва. В кожній із них — ча­с­точ­ка моєї душі. Во­ни да­ють мож­ливість ос­мис­ли­ти жит­тя, поліпши­ти настрій, да­ють ба­жан­ня жи­ти.

Мої кар­ти­ни — ама­торські, на мій по­гляд, во­ни не ма­ють особ­ли­вої ху­дож­ньої цінності. Але во­ни ан­ти­ст­ре­сові.

Та­кож у вільний від ро­бо­ти час пи­шу вірші, близь­ким та знай­о­мим во­ни по­до­ба­ють­ся. Моя сім’я навіть ви­да­ла їх ок­ре­мою збіркою.

— Що мо­же­те по­ра­ди­ти лю­дям, які по­чи­на­ють бізнес?

— Перш за все — пра­цю­ва­ти без сло­ва «мо­же». Як­що ти маєш бізнес-ідею, то го­ло­вне — до­ве­с­ти роз­по­ча­те до кінця, не ки­да­ти на по­ло­вині шля­ху. Потім усе зва­жи­ти так, щоб, як ка­жуть, ариф­ме­ти­ка схо­ди­ла­ся. Віктор Ва­си­льо­вич (мій чо­ловік, учи­тель, парт­нер) завжди ка­же, що за будь-яких умов по­трібно зна­ти три ци­ф­ри — скільки ви­т­ра­тив, за скільки про­дав і скільки в те­бе за­ли­ши­ло­ся. Обов’яз­ко­во має щось за­ли­ша­ти­ся — інак­ше це не бізнес. Бо при­бу­ток завжди є ку­ди ви­т­ра­ча­ти, го­ло­вне — вміти ним ро­зум­но роз­по­ря­д­жа­ти­ся і зна­ти, як і ку­ди ру­ха­ти­ся далі. Ко­жен має влас­ну стра­тегію пріори­те­тів.

У бізнесі ча­с­то до­во­дить­ся ма­ти спра­ву з лу­ка­ви­ми людь­ми. Не вар­то звер­та­ти на них ува­гу, потрібно бу­ти тер­пе­ли­вим і ду­ма­ти не ли­ше про се­бе, а про спра­ву, якою жи­веш, та про лю­дей, із яки­ми пра­цюєш. Я не став­лю собі за пер­шо­чер­го­ву ме­ту от­ри­ман­ня ви­го­ди, а пра­цюю за­ра­ди май­бут­нь­о­го, за­ра­ди то­го, щоб у нас бу­ли чистіші по­ля, здо­ровіші лю­ди, міцніші діти. Пра­цюю з ве­ли­кою лю­бов’ю до лю­дей: за­ра­ди їхніх дітей, онуків і за­ра­ди то­го, щоб ре­алізу­ва­ти все за­ду­ма­не. 

Інформація для цитування

Валентина Болоховська: щастя — це коли ти кожного дня робиш те, що подобається, з любов`ю та радістю // Пропозиция.  — 2017. — № 3. — С. 14-17