Спецможливості
Статті

Карл-Аль­брехт Барт­мер: «Пишаюсь тим, що я — фермер...»

04.12.2014
408
Карл-Аль­брехт Барт­мер:  «Пишаюсь тим,  що я — фермер...» фото, ілюстрація

Карл-Аль­брехт Барт­мер (52) знай­о­мий на­шим чи­та­чам, пе­ре­дусім, як пре­зи­дент Німець­ко­го аг­рар­но­го со­ю­зу (DLG). Уже не один рік він очо­лює цю най­­ав­то­ри­тетнішу сільсько­го­с­по­дарсь­ку ор­ганізацію Німеч­чи­ни та загалом усієї Євро­пи  (свою довіру німецькі фер­ме­ри вис­ло­ви­ли йо­му втретє).  І ви­яв­ляється — не­спро­с­та. Ад­же Карл-Аль­брехт — «фер­­мер зі ста­жем» (хо­ча йо­му більше до впо­до­би, ко­ли йо­го на­зи­ва­ють під­приємцем). Та й за освітою він  аг­рар­ний еко­номіст, тож знає сільське гос­по­дар­ст­во не з роз­мов.
Як йо­му вдається од­но­час­но ке­ру­ва­ти ро­бо­тою DLG і гос­по­да­рю­ва­ти на 1000 га — в ек­с­клю­зив­но­му інтерв’ю, яке пан Барт­мер люб’яз­но дав жур­на­лу «Тва­рин­ництво та ве­те­ри­нарія».

Карл-Аль­брехт Барт­мер (52) знай­о­мий на­шим чи­та­чам, пе­ре­дусім, як пре­зи­дент Німець­ко­го аг­рар­но­го со­ю­зу (DLG). Уже не один рік він очо­лює цю най­­ав­то­ри­тетнішу сільсько­го­с­по­дарсь­ку ор­ганізацію Німеч­чи­ни та загалом усієї Євро­пи  (свою довіру німецькі фер­ме­ри вис­ло­ви­ли йо­му втретє).  І ви­яв­ляється — не­спро­с­та. Ад­же Карл-Аль­брехт — «фер­­мер зі ста­жем» (хо­ча йо­му більше до впо­до­би, ко­ли йо­го на­зи­ва­ють під­приємцем). Та й за освітою він  аг­рар­ний еко­номіст, тож знає сільське гос­по­дар­ст­во не з роз­мов.
Як йо­му вдається од­но­час­но ке­ру­ва­ти ро­бо­тою DLG і гос­по­да­рю­ва­ти на 1000 га — в ек­с­клю­зив­но­му інтерв’ю, яке пан Барт­мер люб’яз­но дав жур­на­лу «Тва­рин­ництво та ве­те­ри­нарія».

Па­не Барт­мер, що пер­вин­не: Барт­мер — фер­мер чи Барт­мер — пре­зи­дент?
— Фер­мер­ст­во — це сімей­ний бізнес. Тож ви­хо­дить, що я — по­том­ст­ве­ний фер­мер.  На­шу сімей­ну фер­му за­сно­ва­но 1735 р. у Сак­сонії-Ан­хальт. Відтоді вже не од­не по­коління Барт­мерів тру­дить­ся на ній.
Після закінчен­ня Дру­гої світо­вої війни на базі фер­ми бу­ло ство­ре­но сільсько­го­с­по­дарсь­кий ко­о­пе­ра­тив, який пе­ре­бу­вав у підпорядкуванні уря­ду НДР. А вже після об’єднан­ня схо­ду й за­хо­ду Німеч­чи­ни фер­ма зно­ву ста­ла власністю ро­ди­ни Барт­мер.

Фер­ма Барт­ме­ра нині — що це?
— Я гос­по­да­рюю на 1000 га угідь (у Східній Німеч­чині та­кою пло­щею фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ст­ва важ­ко зди­ву­ва­ти, а от для Західної — це фан­та­с­ти­ка, ад­же се­ред­ня пло­ща угідь у там­тешніх гос­по­дарств — 135–170 га. — Прим. ред.). Спеціалізація фер­ми — рос­лин­ництво. Ви­ро­щую пше­ни­цю, ку­ку­руд­зу (на зер­но й си­лос), ріпак, цу­к­рові бу­ря­ки. Не хо­чу ви­х­ва­ля­ти­ся ре­зуль­та­та­ми, але во­ни, як на ме­не, не­по­гані. Так, се­ред­ня вро­жайність пше­ниці — 8–9 т/га (а цьо­го ро­ку навіть більше), ріпаку — 3–4 (до 5 т — цьо­го ро­ку), цу­к­рових бу­ря­ків — 70–80 , ку­ку­руд­зи зер­но­вої — 10–14, си­лос­ної — 40–65 т/га.
Усе ви­ро­ще­не — про­даю. «Для душі» роз­во­д­жу ко­ней. Зовсім не­дав­но ви­рішив спро­бу­ва­ти се­бе у птахівництві. Але тут про ре­зуль­та­ти го­во­ри­ти ще за­ра­но — це спра­ва май­бут­нь­о­го.
 
Ва­ша сімей­на фер­ма — під­приєм­ство чи­ма­ле. Не­вже самі справ­ляєте­ся з усім?
— Ні, зви­чай­но. На фермі в ме­не пра­цює шість най­ма­них помічників. А ще — є моя ро­ди­на: су­пердру­жи­на й чет­ве­ро дітей. Діти вчать­ся у ву­зах (син наслідує ме­не — здо­бу­ває аг­рар­ну освіту,  донь­ки виріши­ли пов’яза­ти своє жит­тя з ме­ди­ци­ною та пси­хо­логією). Не­зва­жа­ю­чи на те, що діти й дру­жи­на «да­лекі» від сільсько­го гос­по­дар­ст­ва, ко­ли в них є мож­ливість, во­ни із за­до­во­лен­ням до­по­ма­га­ють мені на фермі. На­при­клад, під час жнив пра­цю­ють на техніці.

А чи вдається Вам осо­би­с­то «по­пра­цю­ва­ти се­ля­ни­ном»?
— Іноді. Ко­ли вдається, із за­до­во­лен­ням пра­цюю на ком­байні. Що мо­же бу­ти приємнішим за зби­ран­ня ви­ро­ще­но­го! Хотіло­ся б більше по­пра­цю­ва­ти й на трак­торі, але... У се­зон мак­си­маль­но­го  ви­ко­ри­с­тан­ня цієї техніки аб­со­лют­но не­має ча­су — пре­зи­дентські кло­по­ти.

У Вас на фермі свій парк техніки? Якій техніці на­даєте пе­ре­ва­гу?
—Так, уся потрібна техніка в ме­не є (крім бу­ря­коз­би­раль­ної — її най­маю у період зби­ран­ня). Не мо­жу ска­за­ти, що техніки ба­га­то, але це не пе­ре­шко­д­жає ефек­тив­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти ту, що є в на­яв­ності. Особ­ли­вих брендових переваг у техніці не­має — все за­ле­жить, на­сам­пе­ред, від її за­тре­бу­ва­ності й функ­ціональ­ності,  інно­ва­ційності, а та­кож від на­яв­ності від­по­відно­го ре­монт­но­го сервісу (бли­зь­кості ре­монт­но­го підприємства пев­но­го ви­роб­ни­ка).
Що­до кон­крет­них ви­роб­ників і ма­рок, то не хотів би про це го­во­ри­ти. Я все-та­ки пре­зи­дент DLG, і мої сло­ва мо­жуть сприй­ня­ти як рек­ла­му то­го або іншо­го брен­да, мо­жуть з­ви­ну­ва­ти­ти в зайвій сим­патії до пев­но­го ви­роб­ни­ка.

Як Ви га­даєте, Ва­ша фер­ма — рен­та­бель­не, при­бут­ко­ве підприємство?
— Ду­маю, що так. Як­би бу­ло інак­ше, ма­буть, я фер­мер­ст­вом не зай­мав­ся б. Рівень до­ходів, як ви ро­зумієте, за­ле­жить від рин­ку. Приміром, цей рік, з по­гля­ду ви­роб­ництва сільсько­го­с­по­дарсь­кої си­ро­ви­ни, — вда­лий. Уро­жай ос­нов­них куль­тур — ви­щий, ніж за­зви­чай. Відповідно, ціни тро­хи впа­ли, але це звич­на рин­ко­ва си­ту­ація. Рік кра­щий, рік гірший... Ми в Німеч­чині на­вчи­ли­ся стра­ху­ва­ти такі ри­зи­ки. Пра­цюємо з фор­вард­ни­ми кон­трак­та­ми, за­зда­легідь до­мо­вляємо­ся про ціни. Зви­чай­но, є та завжди бу­дуть й інші ри­зи­ки — не тільки над­ви­роб­ництво (не завжди вро­жай на­леж­ної якості, не завжди вдається вчас­но по­ста­чи­ти йо­го кон­трак­то­ру то­що). То­му на­ма­га­ю­ся ор­ганізу­ва­ти про­дажі вро­жаю про­тя­гом усь­о­го ро­ку — ча­с­ти­ну про­даємо в се­ре­дині се­зо­ну, ча­с­ти­ну — на­прикінці.

І все-та­ки, як Вам вдається успішно поєдну­ва­ти фер­мерсь­ку діяль­ність і бу­ти пре­зи­ден­том та­кої ор­ганізації, як DLG?
— Пи­ша­ю­ся тим, що я фер­мер, і ра­дий, що мо­жу по­вною мірою ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти свій фер­мерсь­кий  досвід у своїй пре­зи­дентській діяль­ності. Про­бле­ми й спо­со­би роз­вит­ку фер­мер­ст­ва — одні з ос­нов­них ас­пектів ро­бо­ти DLG, з ни­ми я сти­кав­ся і в фер­мерській ро­боті. От і ви­хо­дить, що ко­ло моїх обов’язків як пре­зи­ден­та і як фер­ме­ра ду­же схожі, хо­ча є й чи­ма­ло спе­цифічних від­мінно­с­тей.
За­га­лом, ро­бо­ти ба­га­то, нудь­гу­ва­ти не до­во­ди­ть­ся. Та я повністю за­до­во­ле­ний нею.  Є сво­бо­да дій у всьо­му. У ме­не надійні по­­мічни­ки й на фермі, і в офісі. З ни­ми лег­ко зв’яза­ти­ся (все-та­ки, жи­ве­мо в ХХІ ст.), про­бле­ми мож­на вирішу­ва­ти в ре­жимі «відда­ле­но­го до­сту­пу».

Па­не Барт­мер, пи­тан­ня як до пре­зи­ден­та DLG:  чи за­до­во­лені цьо­­­­горічною ви­с­тав­кою, чи ви­­прав­да­ла Во­на ваші очіку­ван­ня?
— За­до­во­ле­ний усім: як кількістю та ге­о­графією відвіду­вачів, так і кількістю та «якістю» ек­с­по­нентів. Ви­с­тав­ка на­би­рає по­пу­ляр­ності се­ред відвіду­вачів з Аме­ри­ки, Аф­ри­ки, Азії, навіть Ав­ст­ралії та Оке­анії. І що­ро­ку їх стає де­далі більше.

Що Вас як фер­ме­ра особ­ли­во вра­зи­ло на ви­с­тавці?
— Зви­чай­но ж, но­вин­ки! Вра­жає те, що на цьо­горічній ви­с­тавці, як і на по­пе­редніх, зно­ву пред­став­ле­но ве­ли­чез­ну їхню кількість. Зда­ва­ло­ся б, усе вже відкри­то й роз­роб­ле­но, ну що ще мо­же бу­ти но­во­го?! І все ж, кож­на ви­с­тав­ка (і EuroTier 2014 — не ви­ня­ток) — вра­жа­ючі но­вин­ки й цікаві інно­ваційні рішен­ня. І що най­го­ловніше, тут мож­на не про­сто по­ди­ви­ти­ся на них, а й дізна­ти­ся, як на прак­тиці їх за­сто­со­ву­ва­ти. Навіть тро­хи жаль, що мені як фер­ме­рові, ос­нов­на спеціалізація яко­го — рос­лин­ництво, не вдасть­ся ско­ри­с­та­ти­ся ни­ми за­раз. Але, як я вже ка­зав, у се­бе на фермі я  зай­няв­ся ще й птахівництвом, тож на­ступ­на EuroTier бу­де мені знач­но ближ­чою... 

Як ці інно­вації до­хо­дять до пересічно­го фер­ме­ра — від роз­роб­ки й пре­зен­тації на ви­с­тавці до  прак­тич­но­го за­сто­су­ван­ня в гос­по­дар­ст­вах?
— Спер­шу їх ек­с­по­ну­ють на нашій ви­с­тавці, до цьо­го но­вин­ки ніде не мож­на де­мон­ст­ру­ва­ти. Фер­ме­ри спо­гля­да­ють ек­с­по­на­ти, оціню­ють і приціню­ють­ся, до­мо­вля­ють­ся з ви­роб­ни­ком, ук­ла­да­ють уго­ди, ку­пу­ють і ко­ри­с­ту­ють­ся. Прид­бан­ня пев­ної інно­вації, потрібної для гос­по­дар­ст­ва, пря­мо на ви­с­тавці — це щось із роз­ря­ду чу­дес. Швид­ше за все, відвіду­вачі за­зда­легідь довіду­ють­ся (з Інтер­не­ту, жур­налів, зо­к­ре­ма і з ва­шо­го) про те, що  саме де­мон­ст­ру­ва­ти­муть на ви­с­тавці, й спеціаль­но приїжджа­ють, аби на власні очі по­ба­чи­ти но­вин­ку.

Ви ви­ко­ри­с­то­вуєте на своїй фермі інно­ваційні роз­роб­ки, пред­став­лені на ви­с­тав­ках, ор­ганізо­ва­них DLG?
— Для тва­рин­ництва — по­ки що ні, а от техніка для зем­ле­роб­ст­ва, про­грамні рішен­ня для рос­лин­ництва, аль­тер­на­тив­ної енер­ге­ти­ки — зви­чай­но ж, ви­ко­ри­с­то­вую. Вся са­мохідна техніка в моєму гос­по­дарстві ос­на­ще­на си­с­те­ма­ми GPS, мож­на ска­за­ти, що в ро­боті застосо­вуємо еле­мен­ти пре­цизійно­го зем­ле­роб­ст­ва. По­секційний кон­троль під час висіван­ня й об­при­с­ку­ван­ня, на ком­байні вста­нов­ле­но си­с­те­ми кар­то­гра­фу­ван­ня й копіюван­ня по­верхні,  про­гра­ми, що за­без­пе­чу­ють облік і кон­троль якості вро­жаю під час зби­ран­ня...
Я не при­хиль­ник то­го, щоб фер­мер од­ра­зу ж після по­яви інно­вацій на рин­ку ви­ко­ри­с­то­ву­вав їх. Ок­ремі з них бу­ва­ють та­ки­ми склад­ни­ми й роз­ра­хо­ва­ни­ми на пер­спек­ти­ву, що миттєве, після по­ка­зу на ви­с­тавці, їхнє ви­ко­ри­с­тан­ня — до­сить ри­зи­ко­ва­на спра­ва. Ап­ро­бація, досвідче­не впро­ва­д­жен­ня, і тільки після цьо­го — прак­тич­не ви­ко­ри­с­тан­ня...

Що б Ви по­ба­жа­ли ук­раїнським ко­ле­гам-фер­ме­рам?
— Кілька років то­му я був в Ук­раїні, по­знай­о­мив­ся з ба­га­ть­ма ук­раїнськи­ми фер­ме­ра­ми, які ста­ли моїми дру­зя­ми. Мені ду­же спо­до­ба­ла­ся і ваша країна, і як пра­цю­ють ук­раїнські аг­рарії. Особ­ли­во те, що во­ни творчі лю­ди й постійно вдо­с­ко­на­лю­ють свою май­стерність і ви­ко­ри­с­то­ву­вані тех­но­логії, шу­ка­ють (і най­го­ловніше — зна­хо­дять!) ви­хо­ди на нові рин­ки, зо­к­ре­ма й на ри­нок ЄС.
Ба­жаю кож­но­му ук­раїнсько­му фер­ме­рові, щоб він мав такі самі ши­рокі мож­ли­вості, як і німецький фер­ме­р, ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти всі шан­си й інно­вації, пред­став­лені на на­ших ви­с­тав­ках, і які по­лег­шу­ва­ли б пра­цю. Щоб ук­раїнські фер­ме­ри, по­при все, завжди мог­ли приїжджа­ти до нас. Ми раді ба­чи­ти їх на на­ших ви­с­тав­ках і го­тові прий­ти на до­по­мо­гу!

Спа­сибі за яс­к­ра­ве шоу, за ма­су но­ви­нок і зустрічей, за ціка­ву бесіду!

Інтерв'ю
Ірина Чернишова
Зараз стрімкі зміни, передусім у технічній сфері, охопили навіть аграрний сектор, який має репутацію чи не найконсервативнішої галузі економіки. Не дивно, що часто зусилля власників господарств, спрямовані на впровадження змін, зустрічають... Подробнее
Виробники добрив та аграрії не можуть дійти згоди у питанні справедливого ціноутворення на добрива вітчизняного виробництва. Ця ситуація викликає занепокоєння.

1
0