Карл-Аль­брехт Барт­мер: «Пишаюсь тим, що я — фермер...»

Карл-Аль­брехт Барт­мер (52) знай­о­мий на­шим чи­та­чам, пе­ре­дусім, як пре­зи­дент Німець­ко­го аг­рар­но­го со­ю­зу (DLG). Уже не один рік він очо­лює цю най­­ав­то­ри­тетнішу сільсько­го­с­по­дарсь­ку ор­ганізацію Німеч­чи­ни та загалом усієї Євро­пи  (свою довіру німецькі фер­ме­ри вис­ло­ви­ли йо­му втретє).  І ви­яв­ляється — не­спро­с­та. Ад­же Карл-Аль­брехт — «фер­­мер зі ста­жем» (хо­ча йо­му більше до впо­до­би, ко­ли йо­го на­зи­ва­ють під­приємцем). Та й за освітою він  аг­рар­ний еко­номіст, тож знає сільське гос­по­дар­ст­во не з роз­мов.
Як йо­му вдається од­но­час­но ке­ру­ва­ти ро­бо­тою DLG і гос­по­да­рю­ва­ти на 1000 га — в ек­с­клю­зив­но­му інтерв’ю, яке пан Барт­мер люб’яз­но дав жур­на­лу «Тва­рин­ництво та ве­те­ри­нарія».

Па­не Барт­мер, що пер­вин­не: Барт­мер — фер­мер чи Барт­мер — пре­зи­дент?
— Фер­мер­ст­во — це сімей­ний бізнес. Тож ви­хо­дить, що я — по­том­ст­ве­ний фер­мер.  На­шу сімей­ну фер­му за­сно­ва­но 1735 р. у Сак­сонії-Ан­хальт. Відтоді вже не од­не по­коління Барт­мерів тру­дить­ся на ній.
Після закінчен­ня Дру­гої світо­вої війни на базі фер­ми бу­ло ство­ре­но сільсько­го­с­по­дарсь­кий ко­о­пе­ра­тив, який пе­ре­бу­вав у підпорядкуванні уря­ду НДР. А вже після об’єднан­ня схо­ду й за­хо­ду Німеч­чи­ни фер­ма зно­ву ста­ла власністю ро­ди­ни Барт­мер.

Фер­ма Барт­ме­ра нині — що це?
— Я гос­по­да­рюю на 1000 га угідь (у Східній Німеч­чині та­кою пло­щею фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ст­ва важ­ко зди­ву­ва­ти, а от для Західної — це фан­та­с­ти­ка, ад­же се­ред­ня пло­ща угідь у там­тешніх гос­по­дарств — 135–170 га. — Прим. ред.). Спеціалізація фер­ми — рос­лин­ництво. Ви­ро­щую пше­ни­цю, ку­ку­руд­зу (на зер­но й си­лос), ріпак, цу­к­рові бу­ря­ки. Не хо­чу ви­х­ва­ля­ти­ся ре­зуль­та­та­ми, але во­ни, як на ме­не, не­по­гані. Так, се­ред­ня вро­жайність пше­ниці — 8–9 т/га (а цьо­го ро­ку навіть більше), ріпаку — 3–4 (до 5 т — цьо­го ро­ку), цу­к­рових бу­ря­ків — 70–80 , ку­ку­руд­зи зер­но­вої — 10–14, си­лос­ної — 40–65 т/га.
Усе ви­ро­ще­не — про­даю. «Для душі» роз­во­д­жу ко­ней. Зовсім не­дав­но ви­рішив спро­бу­ва­ти се­бе у птахівництві. Але тут про ре­зуль­та­ти го­во­ри­ти ще за­ра­но — це спра­ва май­бут­нь­о­го.
 
Ва­ша сімей­на фер­ма — під­приєм­ство чи­ма­ле. Не­вже самі справ­ляєте­ся з усім?
— Ні, зви­чай­но. На фермі в ме­не пра­цює шість най­ма­них помічників. А ще — є моя ро­ди­на: су­пердру­жи­на й чет­ве­ро дітей. Діти вчать­ся у ву­зах (син наслідує ме­не — здо­бу­ває аг­рар­ну освіту,  донь­ки виріши­ли пов’яза­ти своє жит­тя з ме­ди­ци­ною та пси­хо­логією). Не­зва­жа­ю­чи на те, що діти й дру­жи­на «да­лекі» від сільсько­го гос­по­дар­ст­ва, ко­ли в них є мож­ливість, во­ни із за­до­во­лен­ням до­по­ма­га­ють мені на фермі. На­при­клад, під час жнив пра­цю­ють на техніці.

А чи вдається Вам осо­би­с­то «по­пра­цю­ва­ти се­ля­ни­ном»?
— Іноді. Ко­ли вдається, із за­до­во­лен­ням пра­цюю на ком­байні. Що мо­же бу­ти приємнішим за зби­ран­ня ви­ро­ще­но­го! Хотіло­ся б більше по­пра­цю­ва­ти й на трак­торі, але... У се­зон мак­си­маль­но­го  ви­ко­ри­с­тан­ня цієї техніки аб­со­лют­но не­має ча­су — пре­зи­дентські кло­по­ти.

У Вас на фермі свій парк техніки? Якій техніці на­даєте пе­ре­ва­гу?
—Так, уся потрібна техніка в ме­не є (крім бу­ря­коз­би­раль­ної — її най­маю у період зби­ран­ня). Не мо­жу ска­за­ти, що техніки ба­га­то, але це не пе­ре­шко­д­жає ефек­тив­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти ту, що є в на­яв­ності. Особ­ли­вих брендових переваг у техніці не­має — все за­ле­жить, на­сам­пе­ред, від її за­тре­бу­ва­ності й функ­ціональ­ності,  інно­ва­ційності, а та­кож від на­яв­ності від­по­відно­го ре­монт­но­го сервісу (бли­зь­кості ре­монт­но­го підприємства пев­но­го ви­роб­ни­ка).
Що­до кон­крет­них ви­роб­ників і ма­рок, то не хотів би про це го­во­ри­ти. Я все-та­ки пре­зи­дент DLG, і мої сло­ва мо­жуть сприй­ня­ти як рек­ла­му то­го або іншо­го брен­да, мо­жуть з­ви­ну­ва­ти­ти в зайвій сим­патії до пев­но­го ви­роб­ни­ка.

Як Ви га­даєте, Ва­ша фер­ма — рен­та­бель­не, при­бут­ко­ве підприємство?
— Ду­маю, що так. Як­би бу­ло інак­ше, ма­буть, я фер­мер­ст­вом не зай­мав­ся б. Рівень до­ходів, як ви ро­зумієте, за­ле­жить від рин­ку. Приміром, цей рік, з по­гля­ду ви­роб­ництва сільсько­го­с­по­дарсь­кої си­ро­ви­ни, — вда­лий. Уро­жай ос­нов­них куль­тур — ви­щий, ніж за­зви­чай. Відповідно, ціни тро­хи впа­ли, але це звич­на рин­ко­ва си­ту­ація. Рік кра­щий, рік гірший... Ми в Німеч­чині на­вчи­ли­ся стра­ху­ва­ти такі ри­зи­ки. Пра­цюємо з фор­вард­ни­ми кон­трак­та­ми, за­зда­легідь до­мо­вляємо­ся про ціни. Зви­чай­но, є та завжди бу­дуть й інші ри­зи­ки — не тільки над­ви­роб­ництво (не завжди вро­жай на­леж­ної якості, не завжди вдається вчас­но по­ста­чи­ти йо­го кон­трак­то­ру то­що). То­му на­ма­га­ю­ся ор­ганізу­ва­ти про­дажі вро­жаю про­тя­гом усь­о­го ро­ку — ча­с­ти­ну про­даємо в се­ре­дині се­зо­ну, ча­с­ти­ну — на­прикінці.

І все-та­ки, як Вам вдається успішно поєдну­ва­ти фер­мерсь­ку діяль­ність і бу­ти пре­зи­ден­том та­кої ор­ганізації, як DLG?
— Пи­ша­ю­ся тим, що я фер­мер, і ра­дий, що мо­жу по­вною мірою ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти свій фер­мерсь­кий  досвід у своїй пре­зи­дентській діяль­ності. Про­бле­ми й спо­со­би роз­вит­ку фер­мер­ст­ва — одні з ос­нов­них ас­пектів ро­бо­ти DLG, з ни­ми я сти­кав­ся і в фер­мерській ро­боті. От і ви­хо­дить, що ко­ло моїх обов’язків як пре­зи­ден­та і як фер­ме­ра ду­же схожі, хо­ча є й чи­ма­ло спе­цифічних від­мінно­с­тей.
За­га­лом, ро­бо­ти ба­га­то, нудь­гу­ва­ти не до­во­ди­ть­ся. Та я повністю за­до­во­ле­ний нею.  Є сво­бо­да дій у всьо­му. У ме­не надійні по­­мічни­ки й на фермі, і в офісі. З ни­ми лег­ко зв’яза­ти­ся (все-та­ки, жи­ве­мо в ХХІ ст.), про­бле­ми мож­на вирішу­ва­ти в ре­жимі «відда­ле­но­го до­сту­пу».

Па­не Барт­мер, пи­тан­ня як до пре­зи­ден­та DLG:  чи за­до­во­лені цьо­­­­горічною ви­с­тав­кою, чи ви­­прав­да­ла Во­на ваші очіку­ван­ня?
— За­до­во­ле­ний усім: як кількістю та ге­о­графією відвіду­вачів, так і кількістю та «якістю» ек­с­по­нентів. Ви­с­тав­ка на­би­рає по­пу­ляр­ності се­ред відвіду­вачів з Аме­ри­ки, Аф­ри­ки, Азії, навіть Ав­ст­ралії та Оке­анії. І що­ро­ку їх стає де­далі більше.

Що Вас як фер­ме­ра особ­ли­во вра­зи­ло на ви­с­тавці?
— Зви­чай­но ж, но­вин­ки! Вра­жає те, що на цьо­горічній ви­с­тавці, як і на по­пе­редніх, зно­ву пред­став­ле­но ве­ли­чез­ну їхню кількість. Зда­ва­ло­ся б, усе вже відкри­то й роз­роб­ле­но, ну що ще мо­же бу­ти но­во­го?! І все ж, кож­на ви­с­тав­ка (і EuroTier 2014 — не ви­ня­ток) — вра­жа­ючі но­вин­ки й цікаві інно­ваційні рішен­ня. І що най­го­ловніше, тут мож­на не про­сто по­ди­ви­ти­ся на них, а й дізна­ти­ся, як на прак­тиці їх за­сто­со­ву­ва­ти. Навіть тро­хи жаль, що мені як фер­ме­рові, ос­нов­на спеціалізація яко­го — рос­лин­ництво, не вдасть­ся ско­ри­с­та­ти­ся ни­ми за­раз. Але, як я вже ка­зав, у се­бе на фермі я  зай­няв­ся ще й птахівництвом, тож на­ступ­на EuroTier бу­де мені знач­но ближ­чою... 

Як ці інно­вації до­хо­дять до пересічно­го фер­ме­ра — від роз­роб­ки й пре­зен­тації на ви­с­тавці до  прак­тич­но­го за­сто­су­ван­ня в гос­по­дар­ст­вах?
— Спер­шу їх ек­с­по­ну­ють на нашій ви­с­тавці, до цьо­го но­вин­ки ніде не мож­на де­мон­ст­ру­ва­ти. Фер­ме­ри спо­гля­да­ють ек­с­по­на­ти, оціню­ють і приціню­ють­ся, до­мо­вля­ють­ся з ви­роб­ни­ком, ук­ла­да­ють уго­ди, ку­пу­ють і ко­ри­с­ту­ють­ся. Прид­бан­ня пев­ної інно­вації, потрібної для гос­по­дар­ст­ва, пря­мо на ви­с­тавці — це щось із роз­ря­ду чу­дес. Швид­ше за все, відвіду­вачі за­зда­легідь довіду­ють­ся (з Інтер­не­ту, жур­налів, зо­к­ре­ма і з ва­шо­го) про те, що  саме де­мон­ст­ру­ва­ти­муть на ви­с­тавці, й спеціаль­но приїжджа­ють, аби на власні очі по­ба­чи­ти но­вин­ку.

Ви ви­ко­ри­с­то­вуєте на своїй фермі інно­ваційні роз­роб­ки, пред­став­лені на ви­с­тав­ках, ор­ганізо­ва­них DLG?
— Для тва­рин­ництва — по­ки що ні, а от техніка для зем­ле­роб­ст­ва, про­грамні рішен­ня для рос­лин­ництва, аль­тер­на­тив­ної енер­ге­ти­ки — зви­чай­но ж, ви­ко­ри­с­то­вую. Вся са­мохідна техніка в моєму гос­по­дарстві ос­на­ще­на си­с­те­ма­ми GPS, мож­на ска­за­ти, що в ро­боті застосо­вуємо еле­мен­ти пре­цизійно­го зем­ле­роб­ст­ва. По­секційний кон­троль під час висіван­ня й об­при­с­ку­ван­ня, на ком­байні вста­нов­ле­но си­с­те­ми кар­то­гра­фу­ван­ня й копіюван­ня по­верхні,  про­гра­ми, що за­без­пе­чу­ють облік і кон­троль якості вро­жаю під час зби­ран­ня...
Я не при­хиль­ник то­го, щоб фер­мер од­ра­зу ж після по­яви інно­вацій на рин­ку ви­ко­ри­с­то­ву­вав їх. Ок­ремі з них бу­ва­ють та­ки­ми склад­ни­ми й роз­ра­хо­ва­ни­ми на пер­спек­ти­ву, що миттєве, після по­ка­зу на ви­с­тавці, їхнє ви­ко­ри­с­тан­ня — до­сить ри­зи­ко­ва­на спра­ва. Ап­ро­бація, досвідче­не впро­ва­д­жен­ня, і тільки після цьо­го — прак­тич­не ви­ко­ри­с­тан­ня...

Що б Ви по­ба­жа­ли ук­раїнським ко­ле­гам-фер­ме­рам?
— Кілька років то­му я був в Ук­раїні, по­знай­о­мив­ся з ба­га­ть­ма ук­раїнськи­ми фер­ме­ра­ми, які ста­ли моїми дру­зя­ми. Мені ду­же спо­до­ба­ла­ся і ваша країна, і як пра­цю­ють ук­раїнські аг­рарії. Особ­ли­во те, що во­ни творчі лю­ди й постійно вдо­с­ко­на­лю­ють свою май­стерність і ви­ко­ри­с­то­ву­вані тех­но­логії, шу­ка­ють (і най­го­ловніше — зна­хо­дять!) ви­хо­ди на нові рин­ки, зо­к­ре­ма й на ри­нок ЄС.
Ба­жаю кож­но­му ук­раїнсько­му фер­ме­рові, щоб він мав такі самі ши­рокі мож­ли­вості, як і німецький фер­ме­р, ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти всі шан­си й інно­вації, пред­став­лені на на­ших ви­с­тав­ках, і які по­лег­шу­ва­ли б пра­цю. Щоб ук­раїнські фер­ме­ри, по­при все, завжди мог­ли приїжджа­ти до нас. Ми раді ба­чи­ти їх на на­ших ви­с­тав­ках і го­тові прий­ти на до­по­мо­гу!

Спа­сибі за яс­к­ра­ве шоу, за ма­су но­ви­нок і зустрічей, за ціка­ву бесіду!