Іржа гороху

Серед грибних хвороб звертає на себе увагу іржа, яка останніми роками часто проявляється в різних регіонах.М. Кирик, д-р біол. наук,
 

Для успішного контролю цього захворювання необхідно вміти правильно його діагностувати, особливо на ранніх стадіях розвитку, а також знати біологію і екологію патогену, що є важливим для проведення привентивних та викорінювальних заходів захисту.
Іржа гороху поширена в Європі, в Північній і Південній Америці, Азії, Австралії, Новій Зеландії та Індії. У Російській Федерації вона розповсюджена повсюдно, найбільш шкодочинна в середніх і південних районах та Західному Сибіру. В Україні хвороба зустрічається в усіх грунтово-кліматичних зонах.
Збудниками іржі гороху є гриби роду Uromyces — Uromyces pisi (Pers.) Schrot., U. fabae D.B. f. pisi sativae Hiratsuka, а також U. fabae (Pers.) D.В. Останній вид уражує кінські боби, більшість видів вики і деякі види чини, однак на горосі зустрічається рідше.
В умовах України горох уражується переважно грибом U. pisi. Це дводомний паразит, що розвивається за повним циклом. Проміжним його живителем є молочай кипарисоподібний. В якості резерваторів збудника захворювання можуть бути й інші види молочаю.

Симптоми хвороби
   На горосі хвороба проявляється на листках, стеблах і рідше на бобах. Зараження рослин відбувається в період бутонізації — початку цвітіння еціоспорами. На уражених листках появляються світло-коричневі порошисті уредініопустули, які спочатку перебувають під епідермісом, що з часом розривається і з них вивільняються уредініоспори. За період вегетації гороху формується кілька поколінь уредініоспор, що викликають повторні зараження. Вони розповсюджуються за допомогою повітряних потоків. З часом уредініопустули стають темно-коричневими і перетворюються на теліопустули, в яких і перебувають теліоспори. Сильно уражене листя жовтіє і всихає, що супроводжується передчасним відмиранням рослин.
   Значний вплив на проростання уредініоспор та інфікування рослин мають екологічні фактори. Зокрема, гриб є досить вимогливим щодо умов вологості. Для проростання спор необхідна наявність крапельно-рідинної вологи. Потрапляючи у краплину води, уредініоспори починають проростати вже за годину. Протягом 8–10 годин цей процес закінчується. За відносної вологості повітря 80–100% проростання спор дуже повільне і подовжується на тривалий період. Інтенсивно проростають уредініоспори за температури 10...25°С (температурний оптимум становить 20°С). Інкубаційний період урідініостадії (після зараження від уредініоспор) за температури 20...22°С триває три доби, а період розвитку патогену — 5 діб. Зниження температури до 15...17°С і підвищення до 25...27°С подовжує інкубаційний період до 5, а період розвитку — до 7 діб.
Загалом розвиток іржі на гросі посилюється за високої відносної вологості повітря (70 % і вище), регулярного випадання атмосферних опадів і температури повітря в межах 20...25°C.
   Період від утворення уредіній до появи теліостадії різко скорочується з настанням сухої і жаркої погоди (середньодобова температура повітря — понад 23,8°С, відносна вологість повітря — нижче 80%). Найкоротший період (дві доби) спостерігається за середньодобової температури 27,6°С і відносної вологості повітря 58,5 відсотка.
За нашими дослідженнями, у роки епіфітотій іржі гороху недобір врожаю зерна може становити до 25 %. Негативна дія гриба U. pisi полягає в порушенні обміну речовин в уражених рослинах. Зокрема, залежно від ступеня розвитку хвороби, активність пероксидази збільшується в 1,5–3 рази, поліфенолоксидази — в 6–9 разів; вміст аскорбінової кислоти зменшується в 1,3–2, хлорофілу — в 1,1–1,5, цукрів — в 1,4–3 рази.
Основним джерелом інфекції іржі гороху є уражені рослинні рештки, на яких зимують теліоспори гриба, а додатковим — грибниця, яка зберігається в кореневищах молочаю.
Життєздатність теліоспор гриба U. pisi значною мірою залежить від умов їхньої перезимівлі. Найбільшу кількість пророслих теліоспор ми відмітили у разі перезимівлі на поверхні грунту. Із збільшенням глибини загортання уражених решток на глибину 5–10, 10–20, 20–30 та 30–40 см життєздатність теліоспор знижувалася, відповідно, на 1,2; 1,6; 1,7; та 1,9 раза.
Навесні еціальна грибниця U. pіsі з кореневища молочаю переходить на однорічні надземні пагони (дифузний тип розвитку), які стають блідими, деформуються, не гілкуються, а у гілкуючих видів молочаю не цвітуть. На них виникає велика кількість жовто-бурих або жовтогарячих округлих або еліптичних ецій.
У разі якщо збудник перезимовує теліоспорами, останні навесні проростають і формують базидії з базидіоспорами, які розносяться повітряними потоками, потрапляють на молочай та інфікують його, що призводить до появи на ньому еціальної стадії. Надалі еціоспори заражають основного господаря — горох, де грибниця, що сформувалася, продукує спочатку уредініопустули з уредініоспорами, а пізніше — теліопустули з теліоспорами.

Захист гороху від іржі
Має, перш за все, базуватися на дотриманні сівозміни, щоб забезпечити просторову ізоляцію між посівами цього року і тими ділянками, на яких цю  ж культуру вирощували попереднього року; знищенні післяжнивних решток і бур’янів (особливо видів молочаю не тільки на полі, а й узбіччях полів, доріг і на пустирях); внесенні фосфорно-калійних добрив, що підвищує стійкість рослин проти іржі.

Обстеження посівів
  Під час вегетації рослин гороху необхідно проводити спостереження за поширенням та розвитком іржі. Зокрема, хворобу обліковують у фазі цвітіння або наливання бобів. Для цього на полях площею до 100 га беруть по діагоналі поля 20 проб по 10 рослин у кожній, а на більших площах на кожні 50 га — додатково 2 проби. Для визначення інтенсивності ураження можна використовувати шкалу, розроблену М.М. Кириком:
1 бал — слабке ураження, пустули небагаточисленні та розміщені недалеко одна від одної на нижніх листках (хворобою уражено до 25% площі листків і стебел);
2 бали — середнє ураження, пустули багаточисленні, на листках нижнього та середнього ярусів (хворобою уражено від 25 до 50 % площі листків і стебел);
3 бали — сильне ураження, пустули багаточисленні, на листках нижніх, середніх та верхніх ярусів (хворобою уражено понад 50% площі листків і стебел).
Обприскування посівів фунгіцидами слід проводити не пізніше появи хвороби на 3% рослин. Для цього рекомендовано фунгіциди Амістар Екстра 280 SC, к.с. (0,5–0,75 л/га) та Рекс Т., к.с. (0,5–1,0 л/га). Під час використання хімічних засобів захисту рослин необхідно дотримуватися регламенту їхнього застосування.

М. Піковський, канд. біол. наук,
НУБіП України