«Ідеальний чоловік» для свиноматки

Плідник будь-якого виду сільськогосподарських тварин є основною «бойовою» одиницею стада. Адже саме від того, скільки і якої якості буде отримано від нього потомства, значною мірою залежить рентабельність галузі, особливо, якщо мова йде про таких багатоплідних тварин, як свині. Тож, щоб бути упевненими у світлому майбутньому виробництва, слід дуже відповідально підійти до вибору кнура.

В. Новицький,
біотехнолог, канд. с.-г. наук
Спеціально для проекту
«Тваринництво та ветеринарія»

Ставка на породу
Розпочати потрібно з генетики, де визначальними критеріями будуть:
  порода;
  внутрішньопородна спеціалізація;
  аналіз генетичного здоров’я.
Отже, якій породі тварин надати перевагу? Під час комплектування маточного стада фахівці керуються показниками пристосованості до місцевих кліматичних та виробничих умов на фоні аналізу продуктивності тварин. У виборі ж плідника цим правилом можна дещо знехтувати на користь власне високої продуктивності. Адже адаптаційні якості передаються потомству переважно через матір, тоді як відгодівельні та м’ясні — через батька.
За племінного розведення, де існують чіткі цілі селекційної роботи, зробити вибір не складно, оскільки плідника підбирають тієї самої породи та спеціалізації, що й свиноматки. За товарного виробництва все навпаки. Тут бажано отримати ефект гетерозису, тобто покращені показники продуктивності нащадків. Це досягається генетичною контрастністю батьківських форм, тому бажано, щоб кнур був іншої, продуктивнішої за відгодівельними якостями, породи.
Внутрішньопородна спеціалізація плідника значною мірою впливає на якість потомства. Тому, купляючи кнура, наприклад традиційної великої білої породи, варто поцікавитись, до якого внутрішньопородного типу він відноситься: УВБ-1 (материнські якості), УВБ-2 (відгодівельні) чи УВБ-3 (м’ясні). З огляду на це для ремонту основного стада свиноматок варто використати перший варіант, тоді як два наступні підійдуть для отримання фінального товарного молодняку.
Інформація про відсутність серйозних спадкових захворювань також додає впевненості, що ваш вибір не виявиться хибним.

Вік та екстер’єр тварини
Наступним кроком є визначення джерела закупівлі. Найкращий варіант — це, звичайно, племінне господарство з доброю репутацією, зокрема в плані епізоотичного благополуччя.
Питання, яке постає далі, — вік тварини. Якщо у вашому господарстві відмінний рівень догляду, годівлі й утримання, що дає змогу відносно об’єктивно оцінити індивідуальний ріст і розвиток майбутнього плідника, то найдешевший варіант — 2–4-місячне порося. Хоча ризик помилитися в такому віці насправді надзвичайно високий. Тому оптимальним варіантом буде купівля тварини віком 6–8 міс. У такому віці:
 чітко вимальовується майбутній екстер’єр тварини;
 вона вже оцінена за власною продуктивністю (віком досягнення 100 кг ваги, середньодобовими приростами, тониною шпику тощо);
 є змога візуально оцінити силу статевого потягу кнурця та запобігти придбанню фригідної тварини;
 за бажання покупця кнурець може бути привченим до віддачі сперми на чучелі свині;
 можлива оцінка якості сперми кнурця.

З усіх показників власної продуктивності кнура найбільш значущим та об’єктивним можна вважати швидкість росту. Нині для більшості порід хорошим результатом вважається вік досягнення стокілограмової ваги до 185–200 днів і менше.
Міцність кінцівок — ще один важливий елемент технології утримання й експлуатації кнурів та запорука відсутності подібних проблем у їхніх численних нащадків. Вони мають бути широко поставленими, прямими. Тварина з добре розвиненими кінцівками пересувається широким кроком, не виляючи задом. Копита гладенькі, без тріщин. Бабки кінцівок повинні бути короткими, дещо похило поставленими. Довгі, м’які або косо поставлені бабки змушують тварину спиратися на всі чотири пальці, що призводить до травмування та захворювання кінцівок.
Сім’яники в кнура мають бути добре виражені, однакові за величиною. Мошонка пружною, не звисаючою. Нормальна статева активність для повновікової тварини — одержання до сотні еякулятів (природних парувань) на рік і більше. Отже, якщо доводиться купувати дорослу тварину, слід додатково поцікавитися журналом парувань (взяття сперми) і встановити, скільки разів на рік її використовували.
У разі виникнення сумнівів, варто попросити бути присутнім під час одержання сперми від плідника, а також подивитися журнал лабораторної оцінки спермопродукції або форму 16-св. Річ у тому, що відмова кнура від віддачі сперми на чучело свині може бути спровокована як грубим поводженням персоналу, так і виснаженням тварини або перенесеними захворюваннями різного генезису.

Темперамент вкрай важливий
Ознаками належного статевого потягу кнурця можна назвати:
  відсутність виражених пасивно-захисних реакцій;
  інтерес до самки, сміливе наближення;
  швидка спроба здійснити зорієнтований стрибок.
Зниження статевої активності або повна її відсутність сьогодні доволі часто спостерігається в окремих ультрам’ясних генотипів тварин європейської селекції. Ознаками цього є квола поведінка, відсутність інтересу до самки в охоті і т. д.
За групового утримання кнурців не зайвим буде також поспостерігати за поведінкою наміченої тварини у стаді. Відсутність домінантності під час харчування, прояв пасивності, остраху — це ті ознаки, що свідчать про слабкий тип нервової діяльності. З таких тварин виходять найпроблематичніші плідники. До речі, така стрес-чутливість зазвичай добре успадковується потомством, що вкрай небажано.
За додаткову платню господарства-постачальники можуть організувати привчання замовленого кнурця до садок на фантом. При цьому варто розуміти, що доцільність такого заходу буде виправданою лише у таких випадках:
Œ    у господарстві замовника аналогічний метод одержання сперми;
  замовник не має досвіду або належного кадрового потенціалу для правильного привчання закуплених тварин.
Так, не варто купувати тварин, привчених до штучної вагіни, в господарство, де сперму одержуватимуть мануальним методом. Гальмування прояву статевих рефлексів у цьому випадку, швидше за все, не уникнути.
Тож під час вибору плідника для господарства слід враховувати, що ретельний огляд і вивчення додаткової інформації про кнура та його предків допоможуть не придбати «кота в мішку».