Спецможливості
Технології

Хвороби насіння кукурудзи

10.12.2012
2253
Хвороби насіння кукурудзи фото, ілюстрація

Якість насіння — одна з основних вимог, що забезпечує одержання високих і стабільних урожаїв кукурудзи. Водночас через насіння можуть поширюватися збудники хвороб, які призводять як до зниження цінності самого насіння, так і до зменшення врожайності.

Якість насіння — одна з основних вимог, що забезпечує одержання високих і стабільних урожаїв кукурудзи. Водночас через насіння можуть поширюватися збудники хвороб, які призводять як до зниження цінності самого насіння, так і до зменшення врожайності.

М. Піковський, канд. біол. наук,
М. Кирик, д-р біол. наук, НУБіП України,
К. Деревенець, канд. біол. наук,
Інститут сільського господарства степової зони НААН України

Переважання в природних умовах прихованої форми ураження генеративних органів рослин у подальшому утруднює оцінку посівних якостей насіннєвого матеріалу. Тому великого значення набуває діагностика інфікованого насіння. З’ясування причин виникнення хвороб — перший етап їхнього контролю. Слід відмітити, що насіння кукурудзи може бути уражене різними фітопатогенами, а також заселятися сапротрофними мікроорганізмами, які за порушення режимів зберігання насіннєвого матеріалу спричинюють його пліснявіння.
Фузаріоз. Хворобу викликає гриб Fusarium moniliforme J.Sheld. Качани кукурудзи уражуються фузаріозом у період із кінця молочної і до настання воскової стиглості. Хвороба може також прогресувати під час їхнього зберігання. На ураженому качані спочатку з’являється один або декілька вогнищ павутиноподібного, іноді дещо густішого нальоту гриба блідо-рожевого або майже білого забарвлення, який із часом повністю чи частково покриває поверхню качана. Сильноуражені зернівки на зламі мають брудний відтінок, легко розламуються та кришаться під час обмолоту.
В ураженому качані помітні також зернівки з поверхневим тонким рожевим нальотом гриба. На початкових етапах зараження вони набувають тьмяно-рожевого кольору та втрачають блиск. Значна кількість зернівок у хворому качані розміщена поза зоною, вкритою міцелієм гриба, часто є інфікованою, хоча видимі зовнішні ознаки патології відсутні.
За сильного ураження міцелій поширюється в усі тканини. Такі насінини після висівання не формують сходів, а у вологих умовах повністю покриваються рясною грибницею збудника хвороби. Насіння, у якого зародок неінфікований, проростає із запізненням, утворюючи слабкі паростки, які часто не здатні вийти на поверхню грунту і гинуть, не досягнувши його поверхні. Молоді рослини, що виросли із слабо уражених насінин, — ослаблені, відстають у рості, дещо хлоротичні.

Червона гниль качанів
Збудник хвороби — гриб Fusarium graminearum Schwabe. Хвороба проявляється на качанах у період молочно-воскової стиглості. Симптоми хвороби помітні з верхівки качана, де утворюється щільний яскраво-рожевий наліт гриба, який поступово поширюється згори донизу, колонізуючи весь качан. Обгортки качана, внаслідок пронизування їх грибницею, щільно прилягають одна до одної та до качана і набувають червонувато-цеглянистого забарвлення. Хворі зернівки стають червоно-коричневими і крихкими, всередині них виникають пустоти, заповнені грибницею.
Більшість зернівок, що містяться в ділянці качана, вкриті грибницею патогену і, як правило, повністю руйнуються. Під час зберігання качанів, уражених червоною гниллю, процес їхньої деструкції триває, що зумовлено вищою гігроскопічністю, порівняно зі здоровими, та сукупною дією різних пліснявих грибів.
За висівання інфікованих насінин сходи часто не з’являються. У проростків, що все ж таки сформувались із хворого насіння, за прихованої форми хвороби тканина між первинними і вторинними корінцями набуває темно-коричневого забарвлення, а сама насінина вкривається пишною грибницею. З часом більшість таких проростків гине.

Нігроспороз
Збудник хвороби — гриб Nigrospora oryzae (Berket Br.) Petch. Сильно уражені качани — недорозвинуті, стрижень у них пухкий і набуває сіруватого (із синім відтінком) забарвлення, що зумовлено формуванням у його товщі грибниці і конідій гриба. Такі качани досить легко розщеплюються вздовж, і стрижень розпадається на окремі пучки волокон. Зернівки, що містяться в таких качанах, часто недорозвинуті, втрачають блиск, набувають злегка сіруватого кольору. Ряди зерен розміщені нещільно, за натискання на них вдавлюються у стрижень. На качанах, в борозенках між рядами зернівок, може розвиватися біла або сірувата павутинчаста грибниця.
Слабо уражені качани зберігають зовні нормальний вигляд. Однак під час ретельного огляду можна спостерігати розмочалювання основи стрижня та втрату блиску зернівок, розміщених біля основи качана. На самих зернівках, у місцях їхнього прикріплення до стрижня, помітні чорні крапки — скупчення спор.
Насіння, уражене нігроспорозом, втрачає посівні якості та сильно пліснявіє під час проростання. Більшість хворих насінин під час проростання утворюють ослаблені рослини, які часто гинуть до їхнього виходу на поверхню грунту. Рослини, що розвиваються з хворого насіння, відстають у рості та втрачають продуктивність.

Диплодіоз
Збудник хвороби — гриб Stenocarpella maydis (Berkeley) Sutton (синонім — Diplodia zeae (Schw.) Lew.). На ураженому качані, переважно біля основи, утворюється суцільна біла ватоподібна грибниця патогену, що поширюється також на внутрішні обгортки. Сильно уражені качани — недорозвинуті, зморшкуваті. Грибниця розміщується між рядами зерен, проникаючи всередину їх та в стрижень. Останній стає трухлявим і легко ламається. Уражені зернівки втрачають блиск, набувають сірого або коричневого забарвлення, легко руйнуються. Важливою діагностичною ознакою є формування на зернівках, усередині стрижня та серед обгорток плодових тіл гриба — пікнід — у вигляді дрібних чорних, злегка випуклих крапок.
Слід відзначити, що на початкових етапах патологічного процесу грибниця на поверхні качана часто відсутня, однак його верхівка майже завжди зморшкувата. Це свідчить про те, що інфекція вже проникла в насіння.
Сильно уражені качани не придатні для господарського використання, а слабо уражені — не підлягають зберіганню, оскільки руйнуються і створюють вогнища плісняви. Значна кількість зернівок, що міститься в ураженому качані, втрачає життєздатність. Уражене насіння є джерелом інфекції.

Ризоктоніоз
Збудник ризоктоніозу — гриб Rhіzoctonіa zeae Voorh. Уражені качани, як правило, недорозвинуті, зморщені, а на зернівках та між ними розвивається міцелій. Інколи він помітний тільки біля основи зернівок (або взагалі його не видно).
Обгортки качанів вкриваються білувато-рожевою слабо розвинутою грибницею, яка пізніше набуває тьмяно-сірого відтінку та пронизує їх. Важлива діагностична ознака хвороби — формування на поверхні обгорток густо усіяних склероціїв гриба. На початку свого утворення вони мають білий відтінок, а мірою дозрівання набувають коричневого або чорно-коричневого забарвлення.
Більшість зернівок в ураженому качані втрачають життєздатність, оскільки міцелій гриба проникає в їхній ендосперм та зародок.
Летюча сажка кукурудзи
Збудник хвороби — гриб Sorosporium reilianum Mc Alpine f. zeae Gesch. Вона проявляється на генеративних органах рослин — качанах і волотях, які руйнуються і перетворюються на чорну спорову масу, що складається з теліоспор. Небезпечним є потрапляння теліоспор гриба на поверхню здорових насінин, оскільки під час їхнього проростання уражуються молоді проростки, внаслідок чого інфіковані рослини відстають у рості, надмірно кущаться, а згодом руйнуються качани і волоті.
Джерелом інфекції є теліоспори, що містяться на поверхні насіння кукурудзи, а також у грунті, де вони не втрачають життєздатності протягом близько двох років.
Зараження рослин у грунті відбувається в період від початку проростання насіння до появи сходів, а іноді двох-трьох листків.
Слід відмітити, що насіння кукурудзи, заспорене теліоспорами, є здоровим (воно не уражене, не містить внутрішньої інфекції), але на його поверхні перебуває збудник хвороби.
 
Бура плямистість, або гельмінтоспоріоз
Проявляється на листках, підземному і надземних міжвузлях, а також на качанах.
Розвиток хвороби починається на нижньому листі рослини і поступово охоплює верхні. На уражених листках спочатку з’являються невеликі білуваті, а потім буріючі, витягнуті вздовж пластинки листка плями з вузькою темно-коричневою або червонувато-коричневою облямівкою. У їхньому центрі утворюється бурувато-оливковий наліт. Пізніше плями збільшуються, часто зливаються й охоплюють майже всю листкову пластинку, спричинюючи її всихання і відмирання.
На підземних і надземних міжвузлях утворюються зеленуваті або темні плями з обрамленням. Вони бувають різних розміру і форми, іноді концентричні, нерідко у вигляді штрихових смуг. На качанах хвороба може виявитися біля їхньої основи і в заглибленнях між рядами зернівок у вигляді густого темно-коричневого повстяного нальоту.
Збудник хвороби — гриб: анаморфа — Exserohilum turcicum (Pass.) Leonard et Suggs (синонім — Helminthosporium turcicum (Pass.); телеоморфа — Setosphaeria turcica (Luttr.) K.j. Leonard & Suggs. На поверхні ураженого листя, в місцях плям гриб утворює конідіальне спороношення (у вигляді дернинок), за допомогою якого поширюється під час вегетації рослин.
Згідно з науковими даними, інфекція може зберігатися також на поверхні насіння у вигляді конідій.

Пліснявіння качанів і насіння
Захворювання проявляється на качанах і обмолоченому зерні, головним чином, у вигляді пліснявіння різних типів: сіро-зеленого, темного і рожевого. Особливо сильно воно розвивається в умовах підвищеної вологості в період збирання і зберігання насіння кукурудзи.
Збудниками пліснявіння є гриби з вираженими сапротрофними властивостями. Вони не тільки використовують поживні речовини зернівок, але й своїми токсичними виділеннями отруюють зародок і проростки насінин.
Сіро-зелене пліснявіння зустрічається частіше, його спричинюють, в основному, гриби родів Penicillium Link, Aspergillus Micheli, рідше Botrytis Micheli, Mucor Micheli та ін.
Більшість збудників сіро-зеленого пліснявіння починають розвиватися за температури 8°С, а види Penicillium — навіть за 2…5°С, пригнічуючи при цьому інші гриби, що містяться на качанах і зернівках. Сильніше уражуються пошкоджені зерна.
Темне пліснявіння зумовлюють гриби родів Cladosporium Link, Alternaria Nees та ін. Характеризується утворенням чорного або темно-оливкового нальоту, частіше у верхній частині качанів. Ураження зазвичай починається в місцях травмування насіннєвої оболонки зернівок. Для розвитку хвороби сприятлива температура — понад 12°С.
Рожеве пліснявіння спричинюють гриби родів Trichothecium Link, Sporotrichum Link та ін. Інтенсивний його розвиток спостерігається за температури 8…10°С.
За вологості зерна 14% у качанах розвиток плісняви не проявляється, за 17% — хвороба починає прогресувати, за 19% — розвивається інтенсивно. Сильне пліснявіння качанів і зерна спостерігається за поганої вентиляції сховищ кукурудзи, а також за потрапляння в них дощової вологи та снігу. Особливо швидко пліснявіють зернівки, в яких насіннєва оболонка пошкоджена комахами, птахами, мишами або уражена збудниками інших хвороб. За сильного пліснявіння в буртах качани нерідко згнивають повністю.
Зерно, уражене деякими видами грибів роду Aspergillus, стає не придатним для використання на корм тваринам.
Пліснявіння різко знижує енергію проростання і схожість насіння, що робить його не придатними для сівби.
Заходи попередження
ураження зерна кукурудзи
хворобами та підвищення якості насіннєвого матеріалу
Фітопатологічна експертиза насіннєвого матеріалу. Фітопатологічна характеристика насіннєвого матеріалу — важлива складова визначення його якості, що регламентується Національним стандартом України. Водночас фітопатологічний аналіз насіння — ефективний захід попередження поширення хвороб внаслідок його інфікування. Він дає змогу оцінити окремі партії насіння і тим самим сприяти стабілізації якісного врожаю. За допомогою фітопатологічного аналізу можна також визначитись із застосуванням різних способів обробки насіння для знищення інфекції або зведення її до мінімуму.
Для аналізування зараженості насіння кукурудзи патогенами в Україні застосовують методи та способи, наведені в ДСТУ 4138-2002 («Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості»). Зокрема, визначення заспорення насіння збудником летючої сажки проводять методом обмивання насіння і центрифугування суспензії спор. Зараженість фузаріозом та диплодіозом визначають біологічним методом (пророщуванням насіння у вологій камері). Червону гниль та нігроспороз діагностують шляхом зовнішнього огляду (макроскопічний метод), а в разі потреби проводять мікроскопічний аналіз. Для фітопатологічної експертизи насіння кукурудзи щодо ураженості біллю застосовують зовнішній огляд.
Знезараження насіннєвого матеріалу. Проведення знезараження насіння протруйниками дає змогу контролювати збудників хвороб, що містяться на його поверхні (збудники летючої сажки) та всередині (збудники фузаріозу, червоної гнилі та ін.), а також уберігати від пліснявіння в грунті під час проростання. Цей прийом убезпечує також від занесення інфекції в ті райони, де вона відсутня. 
Агротехнічні заходи. Важливе значення має дотримання сівозміни. Наприклад, такі культури, як пшениця озима, буряки, гречка, сприяють очищенню грунту від теліоспор збудників сажкових хвороб. Водночас на беззмінних посівах інфекція накопичується інтенсивно, що призводить до зростання ураженості рослин.
Внесення фосфорно-калійних добрив і мікродобрив стимулює стійкість рослин проти хвороб. Підвищена кислотність грунту, одностороннє внесення азотних добрив підвищують сприйнятливість кукурудзи до зараження.
Терміни висіву насіння мають бути оптимальними для кожної зони, оскільки ранній висів у непрогрітий грунт, а також пізні терміни висівання, що скорочують вегетаційний період культури, підвищують сприйнятливість рослин до захворювань. Занадто глибоке загортання насіння (через недостатню аерацію і погане прогрівання), а також занадто мілке (через пересушування грунту) підвищують рівень ураження насіння та проростків збудниками хвороб. У зонах нестійкого зволоження прикотковування грунту після сівби знижує можливість виникнення пліснявіння насіння. Зменшує поширення хвороб також післясходове боронування.
На зрошуваних землях своєчасні поливання підвищують стійкість рослин проти пухирчастої сажки. Під час догляду за рослинами слід уникати механічних пошкоджень. Потрібно проводити систематичні міжрядні обробітки, контроль бур’янів і шкідників, оскільки останні сприяють ураженню кукурудзи пухирчастою сажкою.
Слід дотримувати оптимальних термінів збирання врожаю. За запізнення із збиранням кукурудзи на зерно, особливо в роки з дощовою осінню, збільшується ураженість рослин пліснявими грибами і фузаріозом. Вологість качанів слід доводити до 16%, зерна — до 13%. Зберігати насіння потрібно в сухих провітрюваних приміщеннях.
Варто мати на увазі, що післяжнивні рештки кукурудзи слугують джерелом інфекції багатьох збудників хвороб цієї культури, тому своєчасні післяжнивні заходи, пов’язані з обробітком грунту, значно зменшують накопичення інокулюму патогенів.
Додаткові заходи на насіннєвих посівах: апробація насіннєвих посівів щодо наявності сажкових хвороб; дотримання ізоляції насіннєвих ділянок від товарних посівів — не менше 1 км; за умов сильного розвитку бурої плямистості — обприскування рослин дозволеними фунгіцидами; збирання врожаю для насіннєвих цілей — лише із здорових рослин.
У подальшому проводять різні заходи з одержаним насіннєвим матеріалом: сортування, калібрування, теплову обробку, протруєння тощо, які поліпшують його якість, перешкоджають ураженню протягом зимового зберігання, а надалі — підвищують стійкість рослин проти біотичних факторів у польових умовах.

Інтерв'ю
10 квітня український підрозділ французької компанії MAS Seeds та фірма Innovation Agro Technologies підписали меморандум про співпрацю, який передбачає впровадження в господарствах, що є клієнтами MAS Seeds, створеної в Ізраїлі... Подробнее
Всі ми любимо у вихідні побалувати рідних і близьких візитом до пристойного ресторану, кафе, щоб посидіти, поспілкуватися, відпочити. А чи в курсі, що представники системи HoReCa давно мріють про

1
0