Ефективність протруйників на кукурудзі в умовах зрошення Півдня України

Щорічні втрати врожаю зернових культур від хвороб та шкідників на зрошуваних землях Південного Степу України досягають 30%. У зв’язку з цим у технологіях вирощування сільськогосподарських культур на зрошуваних землях невід’ємною складовою є захист рослин від шкідливих організмів.

С. Заєць, канд. с.–г. на­ук,
О. Та­ра­ненко, мол. на­ук. співробітник,
А. Кол­чен­ко, мол. на­ук. співробітник,
В. Му­зи­ка, мол. на­ук. співробітник,
Інсти­тут зро­шу­ва­но­го зем­ле­роб­ст­ва НА­АН

Вирішен­ня про­бле­ми поліпшен­ня фіто­санітар­но­го ста­ну посівів сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур на зро­шу­ва­них зем­лях гос­по­дарств різних форм влас­ності мож­ли­ве ли­ше за впро­ва­д­жен­ня у ви­роб­ництво зо­наль­них інте­г­ро­ва­них си­с­тем за­хи­с­ту, які раціональ­но поєдну­ють еко­логічно без­печні та еко­номічно доцільні ор­ганізаційно-гос­по­дарські, аг­ро­технічні, біологічні, хімічні й інші ме­то­ди.

   Змен­шен­ня світо­вих за­пасів зер­на, спри­чи­не­не по­год­ни­ми ка­таклізма­ми в ос­нов­них країнах — ви­роб­ни­ках ку­ку­руд­зи, при­зве­ло до спри­ят­ли­вої кон’юнк­ту­ри цін на світо­во­му рин­ку зер­на. Од­нак суттєве зро­с­тан­ня посівних площ під цією куль­ту­рою, яке ми спо­с­терігаємо ос­танніми ро­ка­ми, мо­же вик­ли­ка­ти погіршен­ня фіто­санітар­но­го ста­ну посівів. Та­кож усе більше гос­по­дарств з еко­номічних при­чин пе­ре­хо­дять на ко­ротші сівозміни і навіть мо­но­куль­ту­ру ку­ку­руд­зи, а та­кож за­сто­со­ву­ють енер­го­ощадні спо­со­би об­робітку грун­ту, що мо­же при­зве­с­ти до на­ко­пи­чен­ня інфекційно­го ма­теріалу збуд­ників ба­га­ть­ох хво­роб та шкідників.
У зв’яз­ку з цим роз­роб­ка еко­логічно без­печ­них та еко­номічно доцільних тех­но­логій за­хи­с­ту ку­ку­руд­зи від шкідли­вих ор­ганізмів із ура­ху­ван­ням еко­номічно­го по­ро­гу шко­до­чин­ності (ЕПШ) на зро­шу­ва­них зем­лях Півдня Ук­раїни є істот­ним ре­зер­вом збе­ре­жен­ня вро­жаю від втрат.

   Провідне місце у си­с­темі фіто­санітар­ної без­пе­ки сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур зай­має моніто­ринг фіто­санітар­но­го ста­ну посівів, який про­во­дять про­тя­гом усь­о­го ве­ге­таційно­го періоду. В умо­вах зро­шен­ня ве­ли­кої шко­ди посівам ку­ку­руд­зи за­вда­ють грибні хво­ро­би. Се­ред них най­ш­ко­до­чинніші пу­хир­ча­с­та саж­ка (Ustilago zeae BecKm) і фу­заріоз­на ко­ре­не­ва гниль сте­бел (Fusarium moniliforme, F. gibbosum).

Пу­хир­ча­с­та саж­ка
Хво­ро­ба по­ши­ре­на у всіх рай­о­нах ви­ро­щу­ван­ня ку­ку­руд­зи. Під час про­ве­ден­ня об­сте­жень що­до ура­жу­ва­ності пу­хир­ча­с­тою саж­кою рос­лин слід звер­та­ти ува­гу на її симп­то­ми, які мож­на ви­я­ви­ти на та­ких ор­га­нах: над­зем­них ко­ре­нях, стеблах, ли­ст­ках, ка­ча­нах і во­лоті. Най­частіше ура­жу­ють­ся ка­ча­ни, стеб­ла та ре­про­дук­тивні брунь­ки. Про­яв хво­ро­би у ви­гляді ти­по­вих здуттів і пу­хирів (гал) різної конфігу­рації та розмірів дає підста­ви в по­льо­вих умо­вах до­стовірно її діаг­но­с­ту­ва­ти. Найбільших розмірів здут­тя бу­ва­ють на ка­ча­нах і стеб­лах. Симп­то­ми за­хво­рю­ван­ня спо­чат­ку про­яв­ля­ють­ся на мо­ло­дих ли­ст­ках і їхніх піхвах, іноді на над­зем­но­му корінні. Силь­не ура­жен­ня спо­с­терігається на схо­дах, ко­ли відбу­вається за­ра­жен­ня верхівко­вої брунь­ки.
   З ча­су ут­во­рен­ня у рос­лин п’яти-вось­ми листків хво­ро­ба про­яв­ляється на ли­ст­ках і стеб­лах. Зго­дом пу­хир­ча­с­та саж­ка по­ши­рюється на во­ло­тях, а на по­чат­ку цвітіння — на ка­ча­нах. Після ви­ки­дан­ня во­лоті та по­чат­ку цвітіння інфіку­ють­ся па­зу­хові брунь­ки.
Як пра­ви­ло, по­чат­кові ви­димі симп­то­ми хво­ро­би ха­рак­те­ри­зу­ють­ся ут­во­рен­ням блідої, ледь ви­пук­лої пля­ми. Далі відбу­вається по­сту­по­ве її роз­ро­с­тан­ня і пе­ре­тво­рен­ня на здут­тя, за­пов­не­не спо­чат­ку сіру­ва­то-білою м’якот­тю. В про­цесі роз­вит­ку за­хво­рю­ван­ня здут­тя зміню­ють свою конфігу­рацію і кон­си­с­тенцію. За дозріван­ня їхній вміст пе­ре­тво­рюється на чор­но-олив­ко­ву ма­су теліос­пор, за підси­хан­ня обо­лон­ка здут­тя розтріскується, і спо­ри роз­по­ро­шу­ють­ся.

   На ли­ст­ках пу­хир­ча­с­та саж­ка за­зви­чай про­яв­ляється ма­лень­ки­ми, зібра­ни­ми у гру­пи,чччч шор­ст­ки­ми змор­ш­ка­ми, які ча­с­то підси­ха­ють до ут­во­рен­ня спор. В ок­ре­мих ви­пад­ках теліос­по­ри про­ду­ку­ють­ся.
На ка­ча­нах частіше ура­жа­ють­ся ок­ремі зернівки або гру­пи, роз­та­шо­вані у верхній по­ло­вині ка­ча­на, ку­ди по­лег­ше­ний до­ступ інфекції.

   Рос­ли­ни ку­ку­руд­зи ура­жу­ють­ся па­то­ге­ном про­тя­гом усь­о­го періоду ве­ге­тації. Най­ви­щий рівень їхньої сприй­нят­ли­вості до хво­ро­би — у період від ви­ки­дан­ня во­лоті до мо­лоч­ної стиг­лості.

Фу­заріоз­на ко­ре­не­ва гниль
По­ши­рюється із во­дою, вітром, під час об­робітку грун­ту або з інфіко­ва­ним насінням. Збуд­ник її мо­же пе­ре­зи­мо­ву­ва­ти на інфіко­ва­них рос­лин­них решт­ках, насінні. Роз­ви­вається у всіх регіонах, де ви­ро­щу­ють пше­ни­цю. Рос­ли­ни мо­жуть інфіку­ва­тись як пер­вин­ни­ми, так і вто­рин­ни­ми па­то­ге­на­ми, або са­профіта­ми.
   За­ра­жен­ня відбу­вається під час про­ро­с­тан­ня насіння або в період рос­ту рос­лин. Па­то­ге­ни про­ни­ка­ють у коріння і за­се­ля­ють по­верх­неві тка­ни­ни і кси­ле­му. Про­ро­с­тан­ня спор сти­му­люється виділен­ня­ми насіння і ко­ре­не­вих во­лосків. Збуд­ник ура­жує коріння, вуз­ли кущіння й ос­но­ви сте­бел. Інфіко­вані ча­с­ти­ни рос­лин буріють, руй­ну­ють­ся (іноді з ут­во­рен­ням су­хої гнилі). У во­ло­гих умо­вах на них ут­во­рюється наліт біло­го або ро­же­во­го ко­ль­о­ру. Ли­с­тя жовтіють і відми­ра­ють.
Хво­ро­ба при­зво­дить до зріджу­ван­ня сходів, ско­ро­чен­ня за­галь­ної та про­дук­тив­ної ку­щи­с­тості, біло­с­теб­ло­вості, не­до­роз­ви­нен­ня ко­ло­са із плю­с­к­лим зер­ном.

   Ура­жен­ня рос­лин підви­щується за умов їхньо­го пригнічен­ня (за­над­то гли­бо­ке за­кла­ден­ня насіння, важкі грун­ти, низька тем­пе­ра­ту­ра, надмірне або не­до­статнє за­без­пе­чен­ня во­ло­гою і по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми). Вто­рин­на інфекція, спри­чи­не­на інши­ми грун­то­ви­ми па­то­ге­на­ми, по­си­лює про­яв за­хво­рю­ван­ня.
Не мен­шої шко­ди посівам ку­ку­руд­зи в умо­вах зро­шен­ня за­вда­ють шкідни­ки. Най­ш­ко­до­чинніши­ми для сходів ку­ку­руд­зи є дро­тя­ни­ки.

   Жу­ки-дро­тя­ни­ки ма­ють ви­дов­же­не тіло (7–14 мм), звер­ху від жов­то- до чор­но-ко­рич­не­во­го ко­ль­о­ру, здатні підстри­бу­ва­ти, ви­да­ю­чи при цьо­му ха­рак­тер­ний звук. Ли­чин­ки (влас­не дро­тя­ни­ки) ма­ють вузь­ке чер­во­подібне тон­ке й жор­ст­ке тіло циліндрич­ної фор­ми, від жов­то­го до чер­во­но-бу­ро­го ко­ль­о­ру з трьо­ма па­ра­ми од­на­ко­во роз­ви­ну­тих ніг. Зи­му­ють ли­чин­ки у грунті на гли­бині від 25–35 до 70–90 см. На­весні во­ни підніма­ють­ся у верхній шар (1–8 см) грун­ту, жив­лять­ся на­буб­нявілим насінням, виїда­ю­чи за­ро­док та ен­до­с­перм, пізніше — схо­да­ми рос­лин. За силь­но­го ура­жен­ня посіви зріджу­ють­ся, іноді є по­тре­ба в їхньо­му пе­ресіванні.
Вгри­за­ю­чись у підзем­ну ча­с­ти­ну рос­ли­ни, дро­тя­ни­ки мо­жуть за­вда­ва­ти шко­ди впро­довж усь­о­го літньо­го періоду. Шкідливість дро­тя­ників підви­щується в умо­вах за­тяж­ної про­хо­лод­ної вес­ни. Найбільшої шко­ди ку­ку­рудзі за­вда­ють ли­чин­ки (дро­тя­ни­ки) та­ких видів ко­ва­ликів: тем­ний, посівний, сму­га­с­тий, сте­по­вий, західний, ши­ро­кий, бли­с­ку­чий.

   Про­труєння насіння — один з ефек­тив­них за­ходів бо­роть­би про­ти хво­роб та шкідників. На сьо­годні відсутні пре­па­ра­ти для про­труєння насіння ку­ку­руд­зи з ком­плек­сним за­хи­с­том від гриб­них хво­роб і шкідли­вих ко­мах. То­му за­сто­су­ван­ня сумішей фунгіцид­них та інсек­ти­цид­них про­труй­ників, доз­во­ле­них «Пе­реліком пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні», у су­час­них умо­вах зем­ле­роб­ст­ва є еко­номічно вигідним, еко­логічно без­печ­ним, а в ок­ре­мих ви­пад­ках і єди­ним спо­со­бом бо­роть­би із хво­ро­ба­ми і шкідни­ка­ми на по­чат­ко­вих ета­пах роз­вит­ку рос­лин. Цей захід знач­но підви­щує інтен­сивність про­ро­с­тан­ня насіння та надійно за­хи­щає посіви від ко­ре­не­вих гни­лей, саж­ко­вих хво­роб та грун­то­вих шкідників.
Вив­чен­ня ефек­тив­ності но­вих про­труй­ників у інте­г­ро­ваній си­с­темі за­хи­с­ту ку­ку­руд­зи від шкідли­вих ор­ганізмів в умо­вах зро­шен­ня Півдня Ук­раїни про­во­ди­ли у 2011—2013 рр. на дослідно­му полі Інсти­ту­ту зро­шу­ва­но­го зем­ле­роб­ст­ва НА­АН. Дані що­до ефек­тив­ності про­труй­ників для за­хи­с­ту ку­ку­руд­зи від гриб­них хво­роб на зро­шу­ва­них зем­лях на­ве­де­но у таб­л. 1.

   Об­роб­ка насіння ку­ку­руд­зи про­труй­ни­ка­ми спри­я­ла оп­тимізації фіто­санітар­но­го ста­ну дослідних діля­нок. Ви­щу біологічну ефек­тивність про­ти обох хво­роб про­явив но­вий про­труй­ник Іншур Пер­форм, т. к. с., за нор­ми ви­т­ра­ти 0,5 л/т насіння. Ефек­тивність дії цьо­го про­труй­ни­ка у 2011—2013 рр. ста­но­ви­ла 89–91, а 2013 р.— 92–97%.
Для за­хи­с­ту дослідно­го по­ля від грун­то­вих шкідників насіння ку­ку­руд­зи пе­ред сівбою об­ро­би­ли про­труй­ни­ка­ми інсек­ти­цид­ної дії Форс Зеа 280 FS, т. к. с. (5,5 л/т), та Круїзер 350 FS, т. к. с.
(6,5 л/т), по­каз­ни­ки ефек­тив­ності яких по­да­но у таб­лиці 2.

   За да­ни­ми спо­с­те­ре­жень, ефек­тивність про­труй­ників Форс Зеа 280 FS, т. к. с. (5,5 л/т) та Круїзер 350 FS, т. к. с., прак­тич­но не відрізня­лась і в 2011—
2013 рр. ста­но­ви­ла 85,6 та 85,4%,
а у 2013 р., відповідно, —  85,6 та 86,4%.
Еко­логічно без­печ­на тех­но­логія за­хи­с­ту посівів ку­ку­руд­зи в умо­вах зро­шен­ня від хво­роб і шкідників за період 2011—2013 рр. спри­я­ла оп­тимізації фіто­санітар­но­го ста­ну куль­ту­ри та збе­ре­жен­ню 2,8—3,2 т/га зер­на, а у епіфітотійно­му 2013 р. — 5,0–5,5 т/га.