Державне регулювання земельних відносин

Невизначеність земельного законодавства додає проблем зайнятим у сільському господарстві. Важко планувати на майбутнє розвиток господарств, коли існує загроза втратити основний засіб виробництва - землю. Разом із тим, аграрії, відстоюючи власні інтереси, намагаються впливати на законотворчий процес.

О. Маслак, канд. екон. наук,
керівник Центру стратегічних
досліджень АПК,
Сумський національний
аграрний університет

Структура землекористування
Родючі землі - одне з основних багатств України. За загальної земельної площі 60,4 млн га сільськогосподарські угіддя займають 41,6 млн га, або майже 69%. Своєю чергою, рілля становить 32,5 тис. га та займає в структурі сільськогосподарських земель 78%, сіножаті - 2,4 млн (6%), пасовища - 5,5 млн га (13%). Це одні з найбільших у Європі угідь, придатних для ведення сільського господарства. Попри те, що українська рілля становить лише 2,4% світових площ в обробітку, вона перевищує розорані землі Франції, Іспанії, Польщі та Німеччини. Разом із тим, ефект від використання таких угідь поступається середньоєвропейським показникам. Якщо врожайність зерна в Україні у кращі роки ледве перевищувала 30 ц/га, то у Нідерландах цей показник - понад 80, Франції - майже 70, Німеччині, Великобританії, Швейцарії - понад 60 ц/га.
Структура землекористування за останні 20 років суттєво змінилася. Ці зміни полягають у трансформації земель із колективного в індивідуальний сектор. Якщо у 1990 р. у власності та землекористуванні сільськогосподарських підприємств перебувало 38,7 млн га, то на початок 2012 р. їхня площа становила 20,5 млн га, тобто майже наполовину менше. Своєю чергою, громадяни збільшили землі у приватній власності та користуванні до 16 млн га, що вшестеро перевищує показник 1990 р. До того ж, більшість таких земель населення використовує не для задоволення власних потреб, а для вирощування товарної продукції. У 2011 р. їхня площа становила 9,5 млн га, що в 4,1 раза більше за відповідний показник у 2000 р.
У нинішньому році, як і раніше, основні площі ріллі відводять для вирощування зернових та зернобобових культур. Їхні посіви у 2012 р. становили 15,6 млн га, або 57% загальної площі. Таким чином, частка зернового клину збільшилася, порівняно з 1990 р., на 26%. Водночас більш суттєві трансформації відбулися в групі технічних культур. Питома вага соняшнику в загальній посівній площі збільшилася з 5% у 1990 р. до 17,8% - у 2012-му. Загалом упродовж останніх 20 років площі під технічними культурами збільшилися вдвічі. Разом з тим, площі під картоплею та овоче-баштанними культурами залишилися на сталому рівні, а під кормовими культурами скоротилися в 5,1 раза.

Земельне законодавство
Основним земельним питанням в Україні залишається можливість запровадження вільного продажу та купівлі земель сільськогосподарського призначення. Проект Закону «Про ринок земель» №9001-д Верховна Рада України прийняла в першому читанні 9 грудня 2011 р., але з того часу його повторно не розглядали, і він втратив свою актуальність. Натомість низка питань, а саме: про цільове призначення сільськогосподарських земель, обіг земель державної, комунальної та приватної власності, порядок продажу земельних ділянок на земельних торгах - знайшли відображення в Законах України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону» від 5 липня 2012 р. №5077-VI, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 6 вересня 2012 р. №5245-VI.
Вітчизняні парламентарі прийняли в першому читанні законопроект №11315, яким пропонується подовжити дію мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення до набрання чинності закону про обіг земель сільськогосподарського призначення. Цей закон вносить зміни до Земельного кодексу України, за якими мораторій на купівлю-продаж сільськогосподарських земель не обмежується 1 січня 2013 р., як зазначалося раніше, а подовжується. Перенесення терміну зняття мораторію на купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення до законодавчого врегулювання питання їхнього обігу дасть можливість розробити дієвий механізм продажу та контролю над продажем земельних ділянок, а також дасть змогу запобігти можливим зловживанням, що мають місце впродовж останніх років. До того ж, у поточному році, скоріше за все, не завершиться робота зі створення земельного кадастру та реєстру, що є необхідним для зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Плата за землю
Сільськогосподарські підприємства сплачують земельний податок, фіксований сільськогосподарський податок, орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності, визначають мінімальний розмір орендної плати за земельну частку (пай), виходячи з нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь. Таку оцінку проводили в повному обсязі на 1 липня 1995 р. відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої урядовою Постановою від 23 березня 1995 р. №213.
Значення нормативної грошової оцінки земель щороку уточнювалося на коефіцієнт індексації, який визначався відповідно до законодавства. Постановою КабМіну України від 31 жовтня 2011 р. №1185 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» передбачено, що показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., застосовуються із коефіцієнтом 1,756.
Таким чином, при видачі витягів (довідок) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (незалежно від її розташування) для справляння земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, визначення мінімального розміру орендної плати за земельну частку (пай) показники нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р., перераховують із урахуванням коефіцієнта 1,756. Для прикладу, якщо станом на 1 липня 1995 р. нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі становила 3,8 тис. грн, то, враховуючи щорічну індексацію за 1996-2011 рр. на рівні 3,2 та зазначений вище коефіцієнт перерахунку (1,756), вона становитиме близько 21,4 тис. грн, а отже, залежно від цього, зміниться орендна плата за використання земельних паїв. Враховуючи зазначену вище нормативну грошову оцінку ріллі (28,1 тис. грн/га) та мінімальний розмір орендної плати (3%), її сума становитиме 642 грн/га. Таким чином, у структурі витрат із вирощування зернових культур орендна плата становитиме від 10 до 15%.
Водночас незмінним залишається податкове навантаження для платників фіксованого сільськогосподарського податку, базою оподаткування для яких, згідно із статтею 303 Податкового кодексу України, залишиться нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, чинна з 1 липня 1995 р.
Застосування коефіцієнта 1,756 під час визначення нормативної грошової оцінки сільськогосподарських земель має додаткове фінансове навантаження на аграріїв. Тому окремі аграрні організації звернулися до уряду з проханням призупинити дію нормативного акта КабМіну від 31 жовтня 2011 р. №1185 до розробки обгрунтованої нормативної грошової оцінки земель, яка відповідатиме економічним реаліям. Підвищення нормативної грошової оцінки сільськогосподарських земель в 1,756 раза, за розрахунками фахівців, може призвести до додаткових витрат виробників у розмірі понад 4,5 млрд грн, що зменшить прибутковість діяльності сільськогосподарських підприємств. Та, попри це, рішення щодо скасування чинної постанови поки не прийнято.
Вимоги до сівозмін
Застосування сівозмін, тобто чергування на одних і тих самих площах різних культур, забезпечує сприятливіші умови для вегетації рослин, збільшує обсяг та якість урожаю без додаткових витрат на добрива, зрошення, обробіток посівів. До того ж, сівозміни є гарантією раціонального використання та охорони земель. Незважаючи на відображення в законодавчих та нормативно-правових актах процедури землекористування, багато господарств не дотримують науково обгрунтованих рекомендацій із чергування сільськогосподарських культур.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р., земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва мають використовувати відповідно до розроблених та затверджених проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Виходячи із п. 18 Перехідних положень Земельного кодексу України на період до 1 січня 2015 р., зазначені вимоги поширюються лише на суб'єктів господарювання з площею понад 100 га.
Законом України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р. передбачено запровадження нормативів у галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів, серед яких визначені й нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах. Такі нормативи встановлюють задля досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості грунтів унаслідок грунтовтоми.
Допустимі нормативи періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять:
-   для озимих жита і ячменю, ячменю ярого, вівса, гречки - не менш ніж через один рік;
-   для пшениці озимої, картоплі, проса - не менш ніж через два роки;
-   для кукурудзи в сівозміні або на тимчасово виведеному із сівозміни полі - впродовж двох-трьох років поспіль;
-   для багаторічних бобових трав, зернобобових культур (крім люпину), буряків цукрових і кормових, ріпаку озимого і ярого - не менш ніж через три роки;
-   для льону - не менш ніж через п'ять років;
-   для люпину, капусти - не менш ніж через шість років;
-   для соняшнику - не менш ніж через сім років;
-   для лікарських рослин (залежно від біологічних властивостей) - один-десять років.
Невиконання вимог законодавства щодо дотримання сівозмін може мати своїм наслідком грунтовтому - порушення біоенергетичного режиму грунтів та різке зниження врожайності сільськогосподарських культур унаслідок їхнього беззмінного вирощування або частого повернення на попереднє поле сівозміни. Це призводить до погіршення якісного стану грунтів, накопичення у них специфічних хвороботворних мікроорганізмів та насіння бур'янів.
З метою створення належних правових гарантій охорони земель сільськогосподарського призначення у ст. 211 Земельного кодексу України передбачено юридичну відповідальність аграріїв за використання земель без затверджених проектів землеустрою. Санкції за такі випадки господарювання, визначені у ст. 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста, на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згадана норма Кодексу України про адміністративні правопорушення діє з 1 січня 2013 р. відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості грунтів» від 4 червня 2009 р. №1443-VI.

Земельний банк
В Україні створюється Державний земельний банк. Підставою для цього слугує оприлюднений 14 жовтня Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 18 вересня 2012 р. № 5248-VI. Виходячи з цього, Уряд формуватиме статутний капітал Державного земельного банку за рахунок внесків у грошовій формі або у вигляді земельних ділянок. Основною відмінністю новоствореної установи, порівняно з іншими банками, є можливість здійснювати операції із земельними ділянками і майновими правами на земельні ділянки. Окрім цього, Земельний банк має зменшити кредитне навантаження на аграріїв. Передбачається, що новостворена установа надаватиме сільськогосподарським підприємствам, різним за розмірами та формами власності, кредити за помірними відсотками. Вони залежатимуть від облікової ставки Національного банку України та не перевищуватимуть 10% річних.
Створення Державного земельного банку - один із напрямів державної політики, спрямований на формування фінансово-кредитного середовища, подібного до провідних аграрних країн. Так, ставки за кредитами для аграріїв інших країн становлять 4-7% річних, а умови, які пропонують комерційні банки для вітчизняних сільськогосподарських підприємств, коливаються в межах 20-25%, тобто становлять близько четвертої частини суми позики. Державна програма зі здешевлення кредитних ставок працює в Україні понад 10 років, проте не повністю вирішує питання через відсутність потрібної кількості коштів у Держбюджеті. Тож новостворена банківська установа сприятиме покращанню забезпечення підприємств кредитними ресурсами.
Земельна реформа розпочалася з часу набуття Україною незалежності. Відтоді аграрії постійно відчувають нормативно-правові зміни в земельних відносинах. Хотілося б, щоб земельне законодавство враховувало як інтереси держави, так і тих, хто працює на землі. Досконала законодавча база гарантує рівні права та можливості для всіх суб'єктів господарювання в аграрній сфері, тим самим сприяючи залученню інвестицій у галузь та підвищуючи її ефективність.