Спецможливості
Архів

Біогаз як друга “точка опори”

27.08.2010
604
Біогаз як друга “точка опори” фото, ілюстрація

Виробники молока шукають додаткові джерела прибутку. Багато з них приймають рішення на користь установок для біогазу

Виробники молока шукають додаткові джерела прибутку. Багато з них приймають рішення на користь установок для біогазу

Постійні цінові коливання: виробники молока мають у майбутньому повсякчас рахуватися зі значними змінами вартості продукції. Для того щоб залишитися платоспроможним і з дуже низькими цінами на молоко, багато фермерів додають своїм господарствам другу "точку опори".
Особливою прихильністю серед альтернативних джерел прибутків користуються установки з виробництва біогазу. Змінений Закон про відновлювальну енергію (EEG) разом із гарантованим відшкодуванням витрат ("бонус за гній") пропонує виграшне джерело надходжень, гарантоване державою більш ніж на 20 років. Для традиційних установок потужністю від 150 до 190 кВт додаткові доходи підприємства становитимуть близько 50000 євро за рік! Саме тому дедалі більше німецьких виробників молока виявляють інтерес до виробництва струму.
Особливо актуальною така ситуація є для федеральної землі Шлезвіг-Гольштинія, де базова ціна молока вже кільканадцять місяців коливається довкола позначки 18 євроцентів за кілограм. "Більшість із 50 запланованих на цей рік установок буде запущено в молочних регіонах. Фермери спішно шукають додаткові фінансові надходження", - пояснює Дірк Вітцке із Сільськогосподарської палати.
Схожа ситуація і в Східній Німеччині. "Ми вважаємо, що половина з не менш як 100 установок, що цьогоріч буде інтегровано в мережу, належатиме виробникам молока", - сказав Альбрехт Шюнеманн з Німецького кредитного банку DKB, головний офіс якого розташований у Берліні.
Власники молочних ферм Південної та Західної Німеччини теж виявляють зацікавленість у цьому напрямі. В землі Баден-Вюртенберг 30% від нових 70 установок з виробництва біогазу будують виробники молока. "Наступного року буде збудовано вже 45% від усіх запланованих установок", - прогнозує доктор Манфред Дедерер з науково-освітнього центру міста Боксберг.
У землі Північний Рейн-Вестфалія молочарі запускають третину із 45 установок. "Центральним пунктом вважають типові регіони з переробними підприємствами. Хоча дедалі більше запитів надходить із регіонів, де містяться кормові угіддя, тобто звідти, де молоко й виробляють", - пояснює доктор Арне Дальхофф, консультант з біогазу Сільськогосподарської палати.

Біогаз і молоко доповнюють одне одного
Потужність установки здебільшого залежить від кількості тварин і потужності підприємства. Для отримання "бонусу за гній" об'єм рідкого або твердого гною щоденно повинен перевищувати 30% кількості субстрату. "Саме тому відслідковується тренд щей до установок потужністю від 100 до 250 кВт, які базуються біля джерел гною", - повідомляє Мануель Мацєйчик із галузевої Спілки біогазу. Наприклад, ферма з поголів'ям стада 60 корів і вирощуванням молодняку дає близько 2500 м3 гною щорічно. Такої кількості достатньо для біоустановки потужністю 150 кВт, що дає змогу одержувати додатковий бонус.
Те, що виробники молока приймають рішення на користь виробництва біопалива як другої "точки опори", здається нам повністю зрозумілим. Обидві галузі виробництва пропонують певні спільні риси і, як наслідок, - ефект синергії.
Утримання тварин є основним постачальником сировини для установки з виробництва біогазу. Отже, фермери можуть використовувати "бонус за гній", що робить виробництво біопалива особливо виграшним.
Багато техніки, як наприклад, машини для силосування чи роздавання кормів, уже є в наявності, і їх не треба закуповувати. Пересувні контейнери й ємкості для гною можна використовувати для обох виробництв.
Для роботи біогазової установки можна використовувати пізні укоси з кормових угідь, які не придатні для годівлі корів.
Виробники молока вже звикли до щоденних робочих клопотів.
Проте, незважаючи на ефект синергії, пан Шюнеманн не очікує на бум установок біогазу: "Поки що не для всіх виробників цікаво входити в ринок виробництва біопалива. Тому що точка повинна довгий час забезпечувати обидві галузі".

Три основні пункти
Найважливішим моментом майже всі фахівці називають наявність достатньої площі. Оскільки субстратна маса повинна мати щонайменше 30% рідкого або твердого гною, потреба в значній площі дуже висока. Причина - вихід газу з гною порівняно невисокий. "Для установки потужністю 200 кВт, що працює виключно на кукурудзяному силосі, потрібно близько 80 га угідь. Використання 30% гною на аналогічній установці зменшує потребу в площі лише на 3,2 га", - пояснює доктор Дальхофф.
Часто фермери орендують сільгоспугіддя. Однак вартість оренди землі в регіонах з інтенсивним тваринництвом досягла верхньої межі, а в деяких місцевостях взагалі неможливо взяти земельні угіддя в оренду. "Як можливу альтернативу розглядали купівлю субстратів. Але це може бути дуже ризикованим, як показав 2007 рік, коли зросли ціни на субстрати", - розповів доктор Дедерер.
Проблемою для підприємств у регіонах сільськогосподарських угідь може стати регулювання норм використання гною. Оскільки слід щоденно виконувати певні приписи щодо його кількості, фермери змушені обмежувати поголів'я корів чи телят на польовому утриманні. При цьому траву, зазвичай, важче, ніж кукурудзу, переробляти в установці з виробництва біогазу та й обладнання коштує дорожче.
Вихід на ринок виробників біопалива вимагає додаткового навантаження на робочу силу сільськогосподарських підприємств. Багато господарств працюють на межі використання трудових ресурсів. "Установка потужністю 200 кВт додатково потребує від 800 до 900 робочих годин за рік. Це добрих дві години щодня. Тому тільки оптимальне обслуговування уможливлює ефективну роботу установки", - застерігає доктор Дедерер. Хороший шанс фахівець вбачає в тому, що входженням у групу виробників біопалива господарство створює нове робоче місце, вирішуючи тим самим давно назріле виробниче питання.
Для збереження платоспроможності за таких цін на молоко багато фермерів уже використали свої резерви. Інвестиції в установку з виробництва біопалива здебільшого потребують залучення капіталу. Залежно від потужності обладнання вартість 1 кВт коливається від 5000 до 6000 євро. Це означає, що повна сума інвестицій, разом із пересувним контейнером, ємністю для гною та іншими комплектуючими, наближається до 1 мільйона євро! "Для невеликих ферм це зовсім інші суми. До цього слід додати від 5 до 10% власного капіталу", - пояснює пан Шюнеманн. Частка власного капіталу може бути перекрита своїми послугами та транспортними засобами.
Видаючи кредити, банки поводяться досить толерантно. Гарантією здебільшого виступає сама установка. До того ж, банкам добре відомо, що гарантована виплата позичених коштів регулярно дає живі гроші.
Проте двадцятирічні державні гарантії мають і зворотний бік медалі. "Компенсації лімітовані, постійні витрати зростатимуть залежно від інфляції. Ми розраховуємо на збільшення експлуатації підприємства на 1,5% щорічно. При цьому кредит належить повернути через 15 років, щоб уникнути амортизації в останні роки", - рекомендує Шюнеманн.
Крім того, всі фахівці радять виробникам молока пам'ятати про можливість збуту тепла, що виділяється установкою. "Нині ефективне господарство можливе й без концепції збуту тепла, але в довгостроковій перспективі слід використати додаткові грошові компенсації за рахунок "теплового бонусу", - зазначив Вітцке.
Ще 20 років виробляти молоко
Виробники молока мають пам'ятати, що державні гарантії визначають стратегію господарств на наступні 20 років. Це стосується не тільки біогазу, а й тваринництва в цілому. "Хто приєднався до бонусної програми за виробництво біогазу, той зобов'язаний продукувати молоко наступні 20 років. Оскільки без бонусів установки працюють з нижчим рівнем рентабельності", - нагадує Шюнеманн.
Саме тому, на думку експерта, до виробництва біогазу мають вступати тільки молочники, які мають сучасне й рентабельне господарство. Сюди належать ті фермери, які останніми роками розширили своє виробництво й планують аналогічні дії на майбутнє. "Досвід засвідчує, що вихід на ринок виробників біогазу набагато краще вдається великим рентабельним підприємствам. У жодному разі біогаз не повинен ставати "рятівною соломинкою" для фермера", - додає доктор Дальхофф. Важливою умовою є й достатній рівень технічної грамотності підприємців. Годування однієї корови й одного ферментера суттєво різняться. Підприємствам, що планують вихід на ринок виробництва біопалива разом із виходом з молочного виробництва, слід особливу увагу звернути на рентабельність. "Гній можна й закуповувати, хоча це призводить до збільшення витрат унаслідок транспортування", - застерігає доктор Дедерер. Фахівець рекомендує укладати довгострокові угоди на постачання субстратів.

"Ми тримаємося!"
Виходом на ринок біопалива німецькі фермери хочуть компенсувати низьку закупівельну ціну на молоко. Гарантована фінансова підтримка держави створює додатковий прибуток і збільшує ліквідність підприємства.
Власне, установка з виробництва біогазу не працює "просто збоку". Для рентабельності підприємства потрібне інтенсивне обслуговування, яке займає багато часу. При цьому звичайні установки потребують значної площі, незважаючи на 30%-ву частку гною. Значний рівень інвестицій спонукає підприємців бути готовими до пошуку значних обсягів залученого капіталу. Хто грунтовно розмірковує над створенням другої "точки опори" з виробництва біопалива, той має обов'язково проконсультуватися з фахівцями. Слід ретельно опрацювати цю тему, оскільки виробництво біогазу є новим напрямом діяльності попри багато спільних рис із молочним виробництвом.

Біогаз сприяє ліквідності

"Першого вересня нашу 250-кіловатну установку буде під'єднано до електромережі. Оскільки умовами кредитування було визначено один рік відстрочення платежів, прибуток одержить підприємство", - сподівається Петер Еспермюллер із міста Затруп, що в землі Шлезвіг-Гольштинія.
Додаткове джерело надходжень за теперішніх закупівельних цін на молоко має виняткове значення для фермера. Саме тому торік він закінчив збільшення поголів'я молочного стада із 120 до 200 корів, і саме тому треба виплачувати позики.
"Збільшення кількості корів зумовило взяття на роботу нового співробітника. Для обслуговування установки з виробництва біогазу теж потрібні нові робочі руки", - пояснює фермер. Цього співробітника він хоче "розділити" ще з двома підприємствами, які будують установку аналогічного типу. Три господарства вже скооперувалися в зовнішньоекономічній діяльності, взявши на постійну роботу одного фахівця.
Додатковий прибуток сім'я отримує від оренди двох будинків для відпочинку, якими опікується пані Крістіане. Та все ж Еспермюллери свідомо відмовилися від розширення готельного підприємництва. "Біогаз і молоко доповнюють одне одного набагато краще. Наприклад, ми ніколи не купували б нового пересувного контейнера, якби не розпочинали виробництво біогазу", - пояснив Петер Еспермюллер.
Підприємець планує на майбутнє використовувати в установці більшу частку гною, приблизно від 4000 до 6000 м3 за рік. Для цього додатково потрібні близько 30 га кукурудзи, органічні добрива й, можливо, четвертий укіс трави на силос.
Якщо закупівельні ціни на молоко й далі залишатимуться на низькому рівні, то Еспермюллери можуть збільшити частку кукурудзи: "Ми хочемо використовувати 100 га як кормові угіддя для корів. Коли переробка в установці поліпшиться, ми зможемо закласти на бродіння більше кукурудзи і, як наслідок, збільшимо виробництво газу".

Більше "точок опори"
в непевні часи!
Напрям руху для сім'ї Папе з міста Зелзінген, що в Нижній Саксонії, було чітко визначено: будівництвом нового приміщення на 200 корів вони хотіли розширити власне молочне виробництво.
За порадою свого консультанта вони вирішили зайнятися плануванням установки для виробництва біогазу. "Розрахунок рентабельності підтвердив наші можливості, і ми додатково замовили будівництво установки для виробництва біогазу потужністю 190 кВт", - розповідає Ян Папе, який три роки тому перейняв родинний бізнес.
Тож родина свідомо будує додаткову "точку опори" для власного підприємства. Нині будинки для відпочинку та експортна торгівля батьків, Ангелуса і Ульріке, дають додатковий дохід. "Це виправдовує себе за такої катастрофічної закупівельної ціни на молоко", - переконані фермери.
Хороші результати господарювання в минулому посприяли тому, що банки погодилися на цей "проект мамонта". Важливим при цьому було забезпечення потрібної площі угідь для проекту. "Оскільки оголошення в газеті ми дали завчасно, минулої осені вдалося розширити наші поля на 50 га і досягти загальної площі близько 190 га", - пояснює Ян Папе.
Орендовані землі фермера базуються на довготермінових угодах, що робить господарство незалежним від купівлі субстратів. Оренду при цьому виплачують щомісяця, що розподіляє фінансове навантаження на весь рік.
Проблем із робочою силою в родини Папе на підприємстві немає. Разом із господарями на фермі працює три робітники. "Ми хотіли оптимізувати всю роботу й вивільнити робочий час, споруджуючи новий корівник. З літа беремо на практику нового співробітника, який і працюватиме на біогазовій установці", - розповів Ян Папе.
Нинішня інфраструктура господарства не дає можливостей для розширення, тому новий корівник і газову установку запустили на зовнішньому боці, де були вільні площі. Та родина зовсім не вважає це недоліком: "Якщо все піде добре, ми зможемо розширити обидва обрані напрями".

Інтерв'ю
Радник з сільського господарства Посольства Франції в Україні Ніколя Перрен
    Радник Посольства Франції в Україні з питань сільського господарства Ніколя Перрен розповів сайту propozitsiya.com, чому в званні великої аграрної країни нема нічого поганого, чим його батьківщина заслужила це звання і чим зі свого... Подробнее
Директор Сквирської сільськогосподарської дослідної станції Юрій Терновий
15 червня на Сквирській сільськогосподарській дослідній станції проводився щорічний День поля. Він був присвячений органічному землеробству, адже це єдина в Україні дослідна станція, спеціалізацією якої є органічне землеробство. Сайт «... Подробнее

1
0