Спецможливості
Агробізнес

Без свиней — яка ковбаса?!

11.06.2012
747
Без свиней — яка ковбаса?! фото, ілюстрація

Нині на ринку виграють переробники, які займаються відгодівлею поросят.

Нині на ринку виграють переробники, які займаються відгодівлею поросят.

Г. Квітка,
оглядач газети «Голос України»
(kvitka@golos.com.ua)
спеціально для журналу «Пропозиція Нова»

Глобине - невеликий районний центр на Полтавщині - без перебільшення можна вважати «ковбасною» столицею України. Такої слави містечко зажило, завдячуючи тамтешньому м'ясокомбінату. Торік це підприємство випустило 23 тис. т ковбас. Кожний одинадцятий батон цього звичного для споживачів продукту виробляють у Глобиному. Складові успіху м'ясокомбінату можна перераховувати довго. Але один із чинників, який фахівці, що працюють на підприємстві, називають чи не найголовнішим, - своя сировинна база. Свинокомплекс, що забезпечує виробництво значними обсягами якісної сировини, від м'ясокомбінату - через дорогу. Його директорові Василю Старобору, інтерв'ю з яким пропонуємо вашій увазі, - 32 роки. За освітою він інженер холодильного обладнання й систем кондиціонування повітря. Закінчив Одеську державну академію холоду. Пригадує, коли вісім років тому прийшов майстром на м'ясокомбінат, свинокомплексу ще не було.
- Спершу з рік працював майстром, потім - начальником дільниці з експлуатації. Навесні 2008 р. став головним інженером - два роки працював на цій посаді. Тоді мені запропонували перейти на свинокомплекс. Півмісяця думав, зважуючи всі «за» й «проти», оскільки мені бачилося тут щось зовсім інше. І таки вирішив спробувати.
Пішов у хід неколгоспний підхід
Головний інженер потужного м'ясокомбінату відповідає за весь технологічний ланцюжок: щоб ніде не було збоїв, щоб мастило, не дай боже, в продукцію не потрапило. А тут ви - керівник свиноферми. Це, справді, інша сфера діяльності, тут інші навики потрібні. Що для вас було найскладнішим? - запитую співрозмовника.
- Найскладніше - перебудувати підприємство, яке працює по-колгоспному, перелаштувати людей, організувати чіткий робочий процес.  Коли я прийшов, заходів біобезпеки тут майже не дотримували. І генетика була тільки французька. Два роки тому тут було лише дві ферми, тепер їх п'ять. До того ж, одна тоді зовсім стояла порожня - не вистачало тварин. Усього мали 30-35 тис. свиней - це з маточним поголів'ям.
Три палуби «п'ятачків»
Що, на вашу думку, є заходами біобезпеки?
- Це, передусім, переміщення транспорту. Раніше транспорт із м'ясокомбінату заходив на територію свинокомплексу без усіляких обмежень.

А має проходити дезінфекцію?
- Взагалі не повинен заходити.

Саме тому ви спорудили перевалочний пункт для свиней, буферну зону?
- Так, з одного боку підходить транспорт м'ясокомбінату, з другого - транспорт свинокомплексу, і тварин перевантажують. Переходи - через естакаду. У нашому арсеналі - три- і чотирипалубні (тобто поверхові) скотовози. Спеціально для перевезення свиней. Машини обладнані ліфтом: спочатку завантажують перший поверх, потім - другий, третій. Машини відповідають європейським вимогам щодо перевезення худоби.

Неприпустимо, щоб скотовози заїжджали на територію свиноферми, - це за українськими нормами чи відповідно до норм ЄС?
- Це - максимальні заходи безпеки.

Бо в Росії фіксують спалахи африканської чуми свиней, та й своїх хвороб, певне, вистачає?
- Ми розуміємо, що через два-три роки АЧС прийде і до нас. Відповідно, щоб уникнути ускладнень і небажаних наслідків, треба готуватися заздалегідь. Починати слід із транспорту. Далі - спеціальний допуск до роботи: люди в нас перед початком зміни миються, перевдягаються. І територія по всьому периметру герметично закрита, щоб ніякі собаки-коти не могли потрапити. Для цього поставили сітку з бетонним поясом, тобто фундаментом.

По досвід - за кордон
Здобували спеціальну освіту перед тим, як прийти на посаду директора свинокомплексу?
- Ні. Вчився на робочому місці, безпосередньо спілкуючись із людьми: з тими, що працювали на фермі, які консультували підприємство. На жаль, нині малувато справжніх фахівців в Україні. Нерідко вони чи то не встигають за прогресом, чи стимулу немає поспішати. Дуже мало корисної інформації можна почути під час спілкування, скажу так, із представниками державних підприємств.  Тож вчитися доводилося і у відрядженнях: у Німеччині, Австрії, Ірландії та Канаді.
Що цікаво - в Європі немає великих свиноферм. І в Німеччині, і в Австрії на одній фермі тримають по 500-1000 свиноматок. Для нас - це невелике господарство.
В Канаді дещо інакше: там є й потужні господарства на три-чотири тисячі маточного поголів'я. Годують вони своїх «п'ятачків» кормами з великою часткою кукурудзи в раціоні. У них інші породи свиней, інша якість м'яса.

Чого ви навчилися за кордоном і що втілили в своєму господарстві?
- Не можу сказати, що взяв із поїздок щось грандіозне, - основні питання прописано в літературі, а от цікавими дрібницями збагатився. Взяти бодай такий, звичний для нас, приклад: стоять два корпуси, а між ними росте трава. Так от, на тих свинофермах, де я бував, між корпусами трава не росте. Спочатку думав, що то - естетичний момент. А тоді з'ясував: у них трава не росте, щоб там миші не ховалися. Тож і ми тепер за цим стежимо.
Або таке: в нас дехто вважає, що достатньо поставити сітку довкола ферми - і її територію убезпечено. Та це, швидше, для самозаспокоєння. А правильно буде, якщо перед тим як натягнути металеву сітку, по периметру залити бетонний пояс: щоб лисиця не підрилася й не залізла. І таких важливих дрібниць багато.

Чим суттєво різняться північноамериканський варіант вирощування свиней і європейські технології?
- Насамперед, конструкцією клітки... Ми використовуємо європейські технології. Кнурів утримуємо в окремих станках, закритих з усіх боків.
Поросят і дорослих свиней ветеринар оглядає щодня.
Люди, які працюють на місцях, відповідають кожен за свою частину поголів'я. Тих тварин, поведінка яких чимось насторожує, відповідно маркують: на спині роблять смугу певного кольору. Якогось одного стандарту маркування немає - в кожного свої мітки. В разі лікування фіксують кількість ін'єкцій, а також профілактичні вакцинації.

Стерильно - наче в клініці
Поросяткам робите щеплення одразу після народження?
- Поросяті в перший день життя взагалі нічого не роблять. У підсисний період, коли воно з матір'ю, - втручань мінімум. Воно ще мале, й щеплення - це великий стрес для нього. Проводять певне щеплення тоді, коли здійснюють кастрацію, бо ця процедура - це теж стрес. А загалом робимо ті щеплення, які наше ветеринарне законодавство визначає як обов'язкові.
Але якщо на якійсь дільниці виникла підозра на хворобу, тоді запроваджуємо трохи не воєнний стан: люди, які працюють із тим поголів'ям, заходять і виходять із ферми окремо, миються, перевдягаються. Та ще й додатково перевзуваються, коли виходять зі своєї зони.

Чому так? У свиней низький імунітет?
- У свиней дуже багато хвороб. І кожна з них, зрештою, якоюсь мірою негативно впливає на фінансовий результат...
Отже, що стерильніше утримання, то більша ймовірність, що «п'ятачки» швидше й дешевше наберуть вагу. До того ж, підвищена стерильність жодним чином не впливає на їхній імунітет.
Я впевнений, що через два-три роки випасного утримання у виробництві взагалі не буде. Це - збиткове вирощування свиней. Оця наша полтавська м'ясна, в якої п'яти- чи шестилітровий шлунок, набиває його травою, в якій немає протеїну, тобто високого вмісту якісного білка. У результаті в неї сало завтовшки 10 см, яке коштує копійки. Вважаю, що це шлях у нікуди...

На Полтавщині є господарства, в яких випасають свиней?
- Є, і не тільки на Полтавщині. Але, повторюся, їм залишилося «жити» не дуже довго. Це нерентабельний бізнес. Є ж різниця: порося з'їсть два чи два з половиною кілограми корму і додасть у вазі 800-900 г за добу або їстиме траву й набере максимум 300 г. І скільки ж йому треба рости, щоб вирости до 100 кілограмів! Період відгодівлі триває десять місяців проти шести. А це все - люди, зарплата, енергозатрати...

Місцеве населення просить продати порося?

- Просять, але ми не продаємо. Бо поки що забезпечуємо м'ясокомбінат своєю свининою лише на 30-40%.

Якщо двійко поросят коштують близько 700-800 грн, то тоді, здається, вирощувати на продаж молодняк значно вигідніше, ніж відгодовувати його. Чи це такий бізнес, який сьогодні є, а завтра немає?
- Звичайно. І братися за нього не варто: хто їх, тих поросят, багато купить? П'ятеро чи шестеро господар візьме. А у нас приплід за тиждень - дві з половиною тисячі голів. Це треба спеціально займатися реалізацією, мережу збуту відпрацьовувати... Ми зосереджені на забезпеченні сировиною м'ясокомбінату...
Треба додати, що біобезпека - це і дезінфекція самих приміщень. Приміром, коли свиноматку з дільниці супоросності переводимо на опорос, то вимиваємо її всю під душем. Вона чиста заходить в сектор для опоросу, який перед цим теж ретельно вимито, продезінфіковано. Свиноматка тут перебуває в очікуванні опоросу, пороситься, понад три тижні живе з поросятами. Потім малечу переводимо в цех дорощування, а свиноматок - у цех осіменіння. Корпус знову повністю дезінфікуємо: і стіни, й стелю, і ванни, у які збираються стоки.

Біогаз - це раз...
Зі стоками що робите, якусь біогазову установку плануєте встановити?
- Плануємо... В Україні дві чи три діючі біогазові установки. Одна - на Київщині, у Згурівському районі, на молочнотоварному комплексі. Ще одна - на Дніпропетровщині, на потужному свинокомплексі, де я був. Але ми, мабуть, ставитимемо не таку установку. У нас найперше завдання - утилізувати стоки, а потім уже й виробництвом енергії займатися.

Тобто вас менше цікавить «зелений» тариф...
- Та його ж узагалі немає! Постанови уряд приймає, але насправді вони не працюють. Аби був «зелений» тариф, то ми б уже давно біогазову установку збудували, й вона працювала б.
Торік відвідав у Німеччині понад десяток ферм - жодної не бачив без біогазу. Всі цінові стрибки на свинину господарі свиноферм перекривають завдяки біогазовим установкам. Бо на електроенергію ціна завжди стабільна, тож можна спокійно перекривати збитковість свинарства продажем електроенергії за «зеленим» тарифом.

Вітчизняні машинобудівники: мало роблять і багато просять
Використовуєте на фермах обладнання іноземне чи вітчизняне?
- Скажімо, австрійським або німецьким компаніям можна платити за обладнання 30% попередньо, а решту - рівними частинами виплачувати протягом двох-трьох з половиною років. Українські компанії не кредитуватимуть нас на такий період. Це при тому, що ціна обладнання однакова. Однак якщо бачимо якусь перевагу вітчизняного обладнання, тоді беремо його. У нас є станки і «Брацлава» (Вінницька обл.), і фабрики «Варіант» (Харків).

Ви відчуваєте тиск з боку влади, мовляв, треба брати вітчизняне обладнання. Чи ваші гроші - що хочете, те й робите?
- Тут, справді, аби були гроші. Вирішуємо ми...

Певно, у кожного працівника розписано алгоритм, що він робить у тій чи іншій ситуації. Бо якщо він щоразу розмірковуватиме й самотужки вирішуватиме, як діяти, то може завалити всю справу.
- Звичайно. Ферми працюють за рівним технологічним циклом. Наприклад, свиноматки однаковими групами стоять у період супоросності...
У товарному репродукторі утримуємо по 190 свиноматок на опорос. Це одна тижнева група. Тобто щотижня в цех опоросу переводимо однакову кількість свиноматок упродовж року.

Отже, сезонності тут немає...
- Невеликий відсоток тварин, у яких спостерігається так званий сезон осіннього безпліддя. Але для ефективності справи треба домогтися, щоб вентиляція і умови утримання залишалися максимально однаковими і взимку, і влітку. Потрібно підтримувати приблизно однакову температуру в корпусі, щоб свині не відчували змін пори року.

А яка температура оптимальна?
- Для свиноматки - 18°С. Є вентиляція, в цеху опоросу працюють кондиціонери. Геотермічна вентиляція - австрійська технологія: повітря перед тим, як надійти в корпус, спрямовується під землю, проходить через бутовий шар, влітку охолоджується завдяки нижчій температурі грунту, далі - потрапляє в корпус. Узимку - так само, тільки з другою швидкістю, опускається під землю, нагрівається її теплом і надходить у корпус.

Інтерв'ю
экспорт
Після підписання Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою українські аграрії отримали шанс вийти на канадський ринок. Втім, позитивний ефект буде відчутним не відразу. 
Голова асоціації «Укрцукор», голова ГС «Всеукраїнська аграрна рада», а також лідер низки громадських асоціацій Андрій Дикун у ході І Міжнародного конгресу для виробників і переробників цукрових

1
0