Багатоїдні шкідники: перезимували... розвиваємося далі
Останнім часом урожайність основних сільськогосподарських культур у світі зросла на 20–38%, але вона не задовольняє попиту на продовольство. Наша держава розширює ринки збуту зерна і продуктів його переробки, тому питання збереження врожаю стає ще актуальнішим. В Україні щорічний недобір урожаю через шкідливі організми становить у середньому 13%, а за спалахів розвитку шкідників може бути в рази більшим.
Останнім часом урожайність основних сільськогосподарських культур у світі зросла на 20–38%, але вона не задовольняє попиту на продовольство. Наша держава розширює ринки збуту зерна і продуктів його переробки, тому питання збереження врожаю стає ще актуальнішим. В Україні щорічний недобір урожаю через шкідливі організми становить у середньому 13%, а за спалахів розвитку шкідників може бути в рази більшим.
К. Баннікова, канд. с.-г. наук,
головний спеціаліст,
Головдержфітосанітарна інспекція
Значну небезпеку посівам усіх сільськогосподарських культур можуть становити багатоїдні шкідники. Стан після зимівлі основних із них у Центральному Лісостепу ми розглянемо у цій статті.
Підгризаючі та листогризучі шкідники
Одні з найпоширеніших пошкоджень сільськогосподарських культур на початку вегетації — від підгризаючих совок. Зимують гусениці останнього віку у грунті на глибині 15–25 см. Навесні вони підіймаються у верхній шар грунту і після двох-трьох тижнів живлення заляльковуються. Під час зимової відлиги та наприкінці березня 2014 р. вони активізувались і спричиняли пошкодження озимих культур, але похолодання у першій декаді квітня відтермінувало заляльковування шкідника. Літ метеликів зазвичай починається з середини травня, так прогнозується і цього року (за встановлення середньодобової температури понад 10°С). Після додаткового живлення нектаром квіток самки відкладають яйця на рештки рослин, стебельця, рослинні корінці.
Цьогорічні погодні умови зими не ускладнили перезимівлі гусениць старших віків озимої та окличної совок. Від хвороб та перезволоження загинуло 5–22% зимуючої стадії, зокрема в Київській та Львівській областях по 20%, Черкаській — 10%.
За результатами весняних обстежень 2014 р., у лісостепових областях чисельність фітофага коливалась від 0,4 до 2 гусениць/м2. Вони перезимували у стадії переважно п’ятого і шостого віків — найбільш витривалі і шкодочинні. Кількість шкідників на присадибних, на занедбаних ділянках, забур’янених полях вища, в осередках досягала 3 екз./м2. Проти підгризаючих і листогризучих совок ефективним і водночас безпечним заходом боротьби є застосування яйцеїда трихограми та проведення агротехнічних заходів.
За чисельності дві-три гусениці на
1 м2 посіву використовують препарати: Децис Профі, ВГ (0,035 кг/га), Карате Зеон, мк. с. (0,3 л/га), Борей, КС (0,14 л/га) та інші інсектициди за регламентами сучасних технологій.
У сівозміні заселено близько 50% обстежених посівів за щільності
1 екз./м2. Чисельність гусениць підгризаючих совок на полях під озимою пшеницею коливається від 0,2 до 1,5 екз./м2. На озимому ріпаку кількість гусениць становить від 0,4 до 1,2 екз./м2, максимально — 2 екз./м2. Зерновим шкодить як весняне, так і осінньо-літнє покоління шкідника. На ярих зернових та зернобобових його щільність менша, близько 1 екз./м2, тому і очікувана шкода має бути меншою. Оскільки для свого розвитку підгризаючі совки обирають найосвітленіші місця, то значної шкоди літнє покоління завдає технічним та овочевим культурам.
Листогризучі совки, як і підгризаючі, — небезпечні для більшості сільськогосподарських посівів та овочевих культур. Найпоширенішими і дуже шкодочинними в Правобережному Лісостепу є капустяна совка, совка-гамма, бавовникова та деякі інші. Вони зустрічаються в усіх полях сівозміни, але надають перевагу певним групам культур. Так, капустяна совка найпоширеніша на хрестоцвітих та сої; бавовникова — надає перевагу кукурудзі та соняшнику; совка-гамма більшої шкоди завдає бурякам та зернобобовим.
Завдяки сприятливим погодним умовам цієї зими шкідники встигли завершити нажирувальний період перед зимівлею, що й зумовило низький відсоток їхньої загибелі порівняно з попереднім роком, коли загибель капустяної совки була майже вдвічі вищою.
Капустяна совка розвивалась 2013 р. у двох поколіннях. Літ метеликів розпочався у другій декаді травня, масовий — тривав до кінця місяця. За ніч на пастки відловлювали одного-трьох метеликів. Гусениці першого покоління живились на капусті та зернобобових культурах. Для розвитку гусені совки потрібна температура понад 9,5°С, для вильоту метеликів — накопичення суми ефективних температур 260°С.
Літ метеликів другого покоління відбувався в середині липня, що пізніше терміну попередніх років, і тривав до кінця серпня. Покоління капустяної совки було численнішим, ніж перше, — за ніч до пастки потрапляло 4–12 метеликів. На капусті яйцекладками 2013 р. заселено від 8 до 27% рослин, у кладках налічувалось по 10–14 яєць. Понад 10% яєць було заражено природною трихограмою, а де застосовували біометод — пошкоджено до 50% рослин. Цим поколінням шкідника було зіпсовано 8–12% рослин капусти всіх строків достигання та 10–18% цукрових і столових буряків (у слабкому ступені). ЕПШ на капусті під час утворення листкової розетки — 1–2 гусениці/рослину за заселення 2–5% рослин; на зернобобових — 15 гусениць на 100 рослин.
За результатами грунтових обстежень, лялечками капустяної совки заселено 12% обстежених площ, середня чисельність по Київській області — 0,4–0,7 екз./м2. Тобто зимуючий запас цієї совки збільшився, порівняно з попередніми роками, а середній відсоток загибелі капустяної совки 2014 р. становить 15%.
Характерною відмінністю совки-гамми від інших шкідників є те, що, повзаючи, смугаста гусінь вигинається дугою і підтягує задню частину тіла до передньої. А в разі небезпеки скручується в кільце, як інші совки. Для розвитку цієї совки нижній поріг температури — 10°С. Совка-гамма розвивалась у двох поколіннях, в окремих районах відмічено розвиток третього, факультативного. Шкідливість гусениць цієї совки першого покоління торік була найбільшою на зернобобових — 4,2–7%, а на соняшнику і кукурудзі — 1–2,5%. Численнішим було друге покоління шкідника, найбільшого поширення якого спостерігали на соняшнику та цукрових буряках, де було пошкоджено 4–7% рослин у слабкому ступені. Шкідливість гусениць третьої генерації в південних районах Лісостепу відмічали переважно на соняшнику.
Бавовникова совка розвивалась торік у трьох поколіннях. Перше покоління шкідника було мало незначним, розвивалось переважно на бур’янах. Для вильоту метеликів необхідна середньодобова температура понад 16°С і достатнє прогрівання грунту. Гусениці другого покоління пошкоджували переважно кукурудзу й овочі, а також зустрічались на окремих площах сої.
Пошкодженість качанів кукурудзи в середньому в Київській області становила 9%, на окремих площах, де не проводили захисних заходів, — сягала 32%. У деяких господарствах під час вирощування монокультури шкідником були заселені всі площі за чисельності 1–3 гусениці/рослину. ЕПШ на кукурудзі — 5–10 гусениць/м2 під час листкоутворення чи 15–18% рослин із яйцекладками, а також 6% рослин із гусеницями.
Попри те, що середні значення шкідливості совки на кукурудзі, порівняно із п’ятьма попередніми роками, зменшились від 17–30 до 8–10%, слід очікувати підвищення чисельності бавовникової совки за сприятливих для неї умов у 2014 р. Шкодочинність гусениць бавовникової совки у посівах кукурудзи зменшилась, насамперед, через несприятливі погодні умови в критичні для розвитку шкідника періоди і одночасне застосування трихограми від стеблового кукурудзяного метелика. Але так буває не кожного року, на жаль, фенологія згаданих вище двох лускокрилих відрізняється.
Літ метеликів третьої генерації розпочався у кінці серпня, у пастки в середньому потрапляло 3–5, максимально — 12 екз. за ніч улову. Гусениці незначною мірою шкодили на 5–8% овочевих культур. За результатами грунтових розкопок, лялечки бавовникової совки виявлено на 10–15% обстежених площ чисельністю 0,8 екз./м2, що на рівні попереднього року.
Заходи з обмеження чисельності совок мають бути спрямовані проти усіх стадій фітофагів: метеликів, яєць, гусениць та лялечок. Сигналізаційні повідомлення щодо спалахів чисельності шкідників у кожній області, зокрема совок, розсилаються Державною фітосанітарною службою в обласні адміністрації, а з прогнозами впродовж вегетаційного періоду можна ознайомитися на сайтах служби. В умовах певного господарства початок відкладання яєць і випуск трихограми у боротьбі з совками визначають за інтенсивністю льоту метеликів за допомогою пасток або коритець із патокою. У разі відсутності пасток на кожному полі кукурудзи, просапних, зернобобових та овочевих культур виставляють по два-три коритця (рекомендовано: 70x40x10 см на висоті 0,5–0,75 м), наповнених патокою, що бродить. Роблять це з середини травня до кінця червня (для першого покоління метеликів), а також від середини липня до серпня (для другого покоління). Вдень коритця слід закривати, щоб запобігти вловлюванню корисних комах. Цей засіб відіграє не тільки сигналізаційну функцію, а завдяки йому відловлюють значну частину самців метеликів лускокрилих шкідників. Якщо в одне з коритець за ніч потрапляє понад 30 метеликів, то це свідчить про інтенсивний літ і необхідність випускання трихограми. Проти підгризаючих та листогризучих совок широко застосовують випуск трихограми на початку та в період масового відкладання яєць.
Грунтові шкідники
З грунтових шкідників найчисленнішими були личинки травневих і червневих хрущів. Їхню шкідливість у весняно-літній період спостерігають в усіх полях сівозміни, але найбільшу — на багаторічних травах, у посівах технічних культур і на кукурудзі. Чисельність личинок травневих і червневих хрущів різного віку по Київській, Черкаській областях в середньому становить 1–2, максимально — на окремих площах у господарствах східних районів — 4 екз./м2. Загибель пластинчастовусих в лісостеповій зоні — у середньому близько 20%. Вона коливається у широких межах за областями: у Черкаській — до 10%, у Київській — 15, у Львівській — 44%.
Під час прогрівання грунту з кінця квітня до початку травня відбувається підіймання шкідників до поверхні та починається їхнє активне живлення. ЕПШ для просапних культур: чисельність личинок хрущів — 2,5–4 екз./м2, для картоплі — 3–5 личинок/м2.
Майже 60–70% обстежених площ було заселено хрущами, на озимих культурах пошкоджено близько 3% рослин. Личинки травневих хрущів пошкоджували рослини буряків, соняшнику та інших сільськогосподарських культур. У 2013 р. у середньому було пошкоджено 3% рослин цукрових буряків, а на окремих площах східних районів, де чисельність личинок становила понад 4 екз./м2, характерні виїмки і перекушені корінці спостерігали на 25% рослин (найбільша їхня кількість була зосереджена поблизу лісосмуг, а також на присадибних ділянках).
У 2014 р. личинки травневих і червневих хрущів будуть поширеними грунтовими шкідниками, проте їхню шкідливість можна обмежити, проводячи висів просапних культур токсикованим насінням. Слід також запланувати заходи зі знищення шкідника у стадії імаго хімічними обробками лісосмуг та садів у період масового льоту.
За даними Департаменту фітосанітарної безпеки, грунтові шкідники (дротяники і несправжні дротяники, личинки хрущів) розпочали живлення корінням озимих та ріпаку, сходами ярих зернових. З кінця березня на першу декаду квітня пошкоджено близько 3% рослин за чисельності шкідника 0,5–3 екз./м2. Скрізь очікуються осередкові ураження зернових, зернобобових та сходів просапних культур.
Ефективною проти цієї групи комах є обробка насіння інсектицидами або комбінованими препаратами: Гаучо,
з. п., Круїзер, т. к. с., Нупрід, Пончо Бета FS 453,3 т. к. с., Сидопрід 600 та іншими, дозволеними до використання. У разі перевищення ЕПШ грунтових шкідників у два-три рази під час сівби цукрових буряків вносять у рядки Форс, г.,
4 кг/га. Такі заходи погіршать умови живлення і розвитку шкідників.
Упродовж останніх двох-трьох років переважно в південних і центральних районах відмічали заселення крайових смуг садових та інших насаджень оленкою волохатою і бронзівками. Основна їхня шкідливість — виїдання частин квіток сільськогосподарських культур. Так, торік на початку фази бутонізації у крайових смугах полів живились жуки оленки волохатої, що заселила 2–5% рослин, по 1–3 жуки на кожну. Потерпали від неї садові і декоративні насадження. Хімічні обробки від хрущів та від квіткоїда на ріпаку будуть ефективними і проти них.
Ковалики смугастий, посівний та інші пoшкoджyють piзнoмaнiтнi ciльcькoгocпoдapcькi кyльтypи, ocoбливo кyкypyдзy, кapтoплю, овочеві. Жyки мaють видoвжeнe тiлo i здaтнi пiдcтpибyвaти, видaючи пpи цьoмy характерний звук. Личинки (дpoтяники) мaють вyзькe чepвoпoдiбнe тoнкe, цилiндpичнe aбo плocкe жopcткe тiлo жoвтo-бypoгo кoльopy, з тpьoмa пapaми oднaкoвo poзвинyтиx ніг. Несправжні дротяники — личинки жуків-чорнишів, також небезпечних комах. Зимyють дротяники і несправжні дротяники piзнoгo вiкy y гpyнтi нa глибинi вiд 20 дo 80 cм. Haвecнi, за пoльoвої стиглоcтi гpyнтy, вoни пiднiмaютьcя y вepxнiй шap (1–8 cм), живлятьcя нaбyбнявiлим нaciнням, пapocткaми piзниx pocлин, кopiнцями. Для початку весняної вертикальної міграції личинок коваликів необхідне встановлення середньої декадної температури грунту 7°С. Тому характер погодних умов впливає на інтенсивність переміщення дротяників і вносить корективи у проведення захисних заходів. Середній відсоток загибелі дротяників і несправжніх дротяників у регіоні — близько 12%, зокрема в Київській області, залежно від району, — 0–10%, Львівській — 15 та Черкаській — 5%.
Середня чисельність дротяників в орному шарі була на рівні двох попередніх років і становила 1,5–1,7 екз./м2, а в господарствах деяких північних районів — 2 екз./м2 і більше. Розкопками, проведеними на посівах озимого ріпаку, дротяників та несправжніх дротяників виявлено від 0,2 до 1, максимально — 3 екз./м2. На озимому ріпаку і на зернових колосових чисельність шкідника — нижче економічного порогу шкідливості (3–5 екз.), але на півдні Київщини можливе пошкодження рослин осередками. Загроза пошкодження дротяниками ярих зернових колосових цього року є меншою, а для кукурудзи і соняшнику залишається високою. На більшості сільськогосподарських посівів заселеність ними становить 47–60% обстежених площ. Шкідливість торік на різних культурах була від 1 до 6%, найбільшою — на кукурудзі та бобових травах.
У 2014 р. шкодочинність личинок коваликів, за умов теплої з достатньою кількістю опадів погоди, на посівах кукурудзи та соняшнику може зрости.
Крім згаданих багатоїдних шкідників, періодично загрожують посівам сільськогосподарських культур мишоподібні гризуни, лучний метелик, нестадні саранові, піщаний мідляк, південний сірий довгоносик та деякі інші. За даними весняних контрольних розкопок, їхня чисельність у Північному Лісостепу була нижчою ЕПШ, а загибель — переважно понад 25%. Тому у весняний період значної шкідливості від них не очікується, але вчасне їхнє виявлення у подальшому убезпечить і збереже ваш урожай. Особливу увагу слід звернути на ті місця, де наприкінці літа була помічена гусінь чи літ лучного метелика.
Загалом у цьому році шкідники сільськогосподарських культур у Північному Лісостепу перезимували без складних, екстремальних умов. Більшість із них пристосувалась до перепадів температур і нерівномірного зволоження, особливо грунтові шкідники (дротяники, несправжні дротяники, личинки травневих і червневих хрущів). Погодні умови першої половини квітня не сприяли дружному виходу шкідників із місць зимівлі та переміщенню їх на посіви озимих і ярих культур. За умови стабільного потепління відбуватиметься їхній інтенсивний розвиток і поширення сільськогосподарськими угіддями.