Спецможливості
Агробізнес

Та де ж та допомога від держави?

07.02.2014
1166
Та де ж та допомога  від держави? фото, ілюстрація

Як жити далі агросектору України, як виживати вітчизняному агробізнесу, коли весь час на них холодною зливою падають проблеми, а держава залишається осторонь? Ці запитання вже давно не риторичні, вони, як колорадський жук, псують і справи, і настрій сільських господарів. Особливо це стосується вкрай несправедливих цін на сільгосппродукцію, зокрема на зернові культури. Тому й не дивно, що терпець у аграріїв увірвався і вони вимагають від держави невідкладних заходів щодо покращання ситуації. Тим більш, що мова йде не тільки про рік минулий, але й про перспективи цього — 2014-го.

Як жити далі агросектору України, як виживати вітчизняному агробізнесу, коли весь час на них холодною зливою падають проблеми, а держава залишається осторонь? Ці запитання вже давно не риторичні, вони, як колорадський жук, псують і справи, і настрій сільських господарів. Особливо це стосується вкрай несправедливих цін на сільгосппродукцію, зокрема на зернові культури. Тому й не дивно, що терпець у аграріїв увірвався і вони вимагають від держави невідкладних заходів щодо покращання ситуації. Тим більш, що мова йде не тільки про рік минулий, але й про перспективи цього — 2014-го.

О. Петруня
Спеціально для журналу «Пропозиція»

Катастрофічно несприятливі умови
А ситуація справді просто парадоксальна. Хоча аграрії й зібрали у 2013 р. рекордний урожай, але падіння цін на міжнародному та українському ринках змусило тих, хто забезпечує чверть валютних надходжень до державного бюджету, рахувати непомірні збитки. Так, станом на 10 січня 2014 р. середня закупівельна ціна на кукурудзу на умовах EXW становила 1185,3 грн/т, що на 38,75% (на 749,7 грн/т) менше, ніж станом на аналогічну дату минулого року. Пшениця 3-го класу коштувала 1752,7 грн/т, що на 16,7% (350,6 грн/т) менше, пшениця фуражна — 1619,2 грн/т — на 17,7% менше (347,4 грн/т), ячмінь — на 23,0% (469,2 грн/т). Тож рентабельність вирощування багатьох культур наближається до нуля, а виробники кукурудзи й узагалі працювали зі збитковістю близько 7% (збиток із гектара — 469,2 грн).
«При цьому вартість мінеральних добрив за останній місяць зросла на 25%, що ставить під загрозу якісне та вчасне проведення наступної посівної кампанії», — зазначив перший віце-президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Стрижак. А заходи, спрямовані на здешевлення логістичних затрат, не принесли жодних відчутних результатів. Поміркуйте самі: якщо в Україні вони становлять 500–600 грн, то в розвинутих країнах логістичні витрати — не більше 20–30 дол./т.
Але турбують аграріїв не тільки ціни сьогоднішні, але й ті, що будуть завтра. І той факт, що вони вже втомились чекати від уряду ефективної допомоги. На цьому наголосили під час терміново скликаної прес-конференції представники аграрних об’єднань: Українського клубу аграрного бізнесу, Української аграрної конфедерації, Союзу птахівників України та Асоціації фермерів та приватних землевласників України. Вони зазначили: «Зниження світових та внутрішніх цін і пов’язані з ним багатомільйонні збитки, значні логістичні затрати та дороге ресурсне забезпечення на фоні майже відсутньої державної підтримки створюють катастрофічно несприятливі умови для ведення аграрного бізнесу в Україні. Водночас у проекті бюджету на 2014 р. знову майже ніякої допомоги від держави не передбачено».
Так, дійсно, якщо уважно вивчити основний фінансовий документ країни на 2014 р., важко не помітити: навіть за таких складних умов для аграріїв у держбюджеті на наступний рік не передбачено суттєвої підтримки. Це стосується майже всіх галузей сільськогосподарського виробництва.
«Для галузі рослинництва в проекті Держбюджету на 2014 р. передбачено лише 100 млн грн із спеціального фонду на закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками, в той час як відповідно до законодавства на ці потреби мало б спрямовуватись 1,2–1,3 млрд грн, — розповідає голова ради директорів асоціації “Союз птахівників України” Олександр Бакуменко. — Фінансову підтримку заходів в АПК збільшили на 113,7%, до 207 млн грн, проте ця сума є недостатньою навіть для погашення кредиторської заборгованості перед аграріями за попередні роки».
«На жаль, можна сказати, що проект бюджету на 2014 р. не є таким, який би давав передумови говорити про те, що держава хоче зберегти позитивні тенденції в АПК, — зазначив також президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко. — Майже за всіма напрямами ми бачимо скорочення фінансування».
На що розраховувати аграріям?
Так на які ж ціни на сільгосппродукцію, на які перспективи розвитку аграрного сектору ми можемо очікувати за такої підтримки з боку держави? Чи, можливо, їй, а конкретно — уряду та народним депутатам, аграрний сектор економіки і ті люди, що там працюють, взагалі ні до чого? Чи вони можуть і без нього обходитись, практикуючи масові закупівлі імпортної продукції замість розвитку свого, вітчизняного, виробництва? Можливо й так, але країна — не може.
Тож конкурувати зі своїми колегами вітчизняні аграрії не здатні. За словами експертів, суттєво нівелювати втрати сільгоспвиробникам могло б відшкодування ПДВ під час експорту зерна, однак уряд пропонує подовжити дію норми Податкового кодексу, згідно з якою експортери зерна не можуть претендувати на повернення ПДВ.
Повернення ПДВ — окреме питання. Аграрії сподівалися, що з 1 січня 2014 р., як і передбачалось, буде діяти повернення ПДВ під час експорту зерна. Завдяки цьому закупівельні ціни безпосередньо у фермерів могли б зрости на 10–12%, що значно полегшило б виживання сільгоспвиробників у складних умовах, що склалися.
Але сталося не так, як бажалося. «Наразі сільгоспвиробники задаються питанням, чи є сенс займатися сільським господарством і надалі, якщо вкладаючи значні матеріальні, трудові та моральні ресурси, в результаті опинитися з порожніми гаманцями, — сказав президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса. — Тому багато з них уже планують скорочувати площі, економити на ресурсних матеріалах, що негативно позначиться на якості та кількості майбутнього врожаю».
Погодьтесь, дуже сумно. Особливо якщо додати сюди ще таку актуальну проблему, як забезпечення прибутковості вирощування основних сільськогосподарських культур. Наприклад, наразі Україна займає лідируючі позиції у світовому рейтингу експорту зернових, серед яких можна виділити кукурудзу. Фактично Україна має можливість стати другим або третім найбільшим експортером зерна кукурудзи у світі. Водночас зниження ціни на кукурудзу в поточному сезоні наголошує на необхідності підвищення врожайності. Ще є значний потенціал підвищення врожайності та прибутковості кукурудзи шляхом вирощування кращих гібридів та застосування сучасних агрономічних практик.
Водночас, як підкреслює Алекс Ліссітса, аграрний сектор переживає непрості часи, пов’язані зі зниженням світових та українських цін, намаганням змінити систему оподаткування в АПК, тиском контролюючих органів на галузь. Все це потребує невідкладної допомоги з боку держави.
А потенціал є. І чималий. Адже Україна зараз входить у першу десятку виробників пшениці. Про це повідомив експерт аналітичного центру «ПроАгро» Ярослав Левицький в ефірі радіостанції «Голос столиці». «Частину української пшениці закуповує продовольча програма ООН для країн Африки, — сказав він. — Україна переважно експортує зараз продовольчу пшеницю. Тому індійська і українська пшениця останнім часом на експортному ринку майже не конкурують». Левицький повідомив, що Індія, яка є другим за величиною виробником пшениці, переважно експортує фуражне зерно, яке закуповують країни третього світу. І додав: сильного росту або падіння цін на пшеницю у світі чекати не варто. Тим більш в Україні, де, крім всього, існує і таке поняття, як спеціальне мито на мінеральні добрива.
Ось це спеціальне мито у зв’язку із різким зростанням цін на мінеральні добрива в Україні аграрні асоціації і просять керівництво держави скасувати. З таким проханням співголови Всеукраїнського аграрного форуму звернулися до прем’єр-міністра України Миколи Азарова від імені та за дорученням десятків тисяч господарюючих суб’єктів агропромислового комплексу України.
Зокрема, у листі йдеться про те, що відпускна ціна на найпоширеніше добриво — аміачну селітру — протягом останнього місяця зросла від 2800–2900 до 3500 грн/т, або на 25%, а ціни реалізації цієї продукції сільськогосподарським підприємствам підвищились до 3500 грн/т. Водночас за потреби для весняно-польових робіт близько 1 млн т азотних добрив у фізичній вазі у лютому — березні буде поставлено не більше 40%.
«Додатково ускладнює ситуацію той факт, що навіть за умови оплати мінеральних добрив в грудні — січні аграрії можуть розраховувати на їхню фактичну поставку не раніше лютого-березня 2014 р., — зазначив президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко. — Більше того, у зв’язку із зупинкою низки хімічних підприємств протягом осінніх місяців, цілком реальною є перспектива дефіциту мінеральних добрив під урожай 2014 р.».
«А результатом такого розвитку подій стане суттєве зменшення внесення добрив під основні сільськогосподарські культури, зниження їхньої врожайності, а отже, й валових зборів зернових і технічних культур, падіння валової продукції агропромислового комплексу та обсягів валютних надходжень від експорту», — додав президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса.
На переконання підписантів звернення, найдієвішим заходом щодо унеможливлення таких негативних сценаріїв є скасування спеціального мита на мінеральні добрива.
Також необхідно провести узгоджувальну нараду щодо обсягів та цін поставки мінеральних добрив сільськогосподарським товаровиробникам під головуванням голови уряду.

Що чекати в році, що прийшов
Ось такі результати «суперефективної» діяльності уряду в аграрному секторі. А які перспективи? У зв’язку з цим варто прислухатися до думки фахівців. Наприклад, голова Української аграрної асоціації Володимир Макар вважає, що сільському виробнику мають допомогти ті законопроекти, що нині перебувають на розгляді у парламенті, а саме такі, що знімають мораторій на купівлю землі для одного учасника ринку Державного земельного банку, встановлюють мінімальний розмір орендної плати за землю, збільшують фіксований сільгоспподаток, підсилюють контроль держави над ринками вин, кормів, фумігантів, скасовують cпецрежим з ПДВ.
Він переконаний, добре вже те, що вдалося розробити понад 10 законопроектів, які відображають бачення правил гри саме учасниками аграрного ринку. Законопроекти вже знайшли свою підтримку в комітетах Верховної Ради, і в 2014 р. будуть виноситися на розгляд до сесійної зали.
«Ні цінова політика, ні бюджетна, ні податкова не сигналізують про те, що можливе різке нарощування виробництва в секторах. Про розширення внутрішнього попиту, враховуючи рівень зарплат і пенсій, говорити не доводиться, — сказав в інтерв’ю журналу Forbs почесний президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України Іван Томич. — Я з обережністю прогнозував би вал зернових, але можна констатувати, що мінус, порівняно з 2013-м, буде. Та цінова політика, яка склалася на весь спектр зернових культур минулого року, мінімізувала можливості з нарощування валу зерна в майбутньому сезоні. Факт, що є фінансовий голод.
Проте навесні селянам доведеться сіяти, оскільки вибору у них немає. У кращому випадку ми можемо говорити про стабільність, але ніяк не про зростання показників посівних площ. Основними культурами залишаться соняшник і кукурудза, незважаючи на те, що ціни на останню були критично низькими. Просто немає альтернативи, ніж перекрити ці площі.
Що напевно збільшиться, так це площі під соєю і під овочевими культурами завдяки благополучній ціновій політиці. Але в цілому серйозних змін у структурі посівів ми не очікуємо. У 2013 р. економічні результати галузі були одними з найгірших за останні роки, незважаючи на урожай в 63 млн т (навіть якщо прийняти цю цифру на віру). У 2014-му я поки не бачу передумов для значного їхнього поліпшення».
А Володимир Лапа, генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу, зазначив, що 2013-й обернувся фінансовим фіаско для значної частини сільгоспвиробників. Ціни на кукурудзу, які в 2012 р. становили 1800 грн/т, у кінці 2013 р. ледь досягали 1200 грн. За виробничої собівартості (з урахуванням сушки) не менш 1300 грн/т реалізація кукурудзи фактично була збитковою. А враховуючи, що кукурудза — це майже половина врожаю, прибутковість по зерновому сектору близька до нуля, а для багатьох господарств — навіть негативна.
«Якщо говорити про першу половину календарного року, то очевидно, що відбудеться певна корекція внутрішніх цін на зернові у бік збільшення, — каже Володимир Лапа. — Причина — скорочення надлишку пропозиції, тобто винятково внутрішній фактор. Що стосується зовнішніх чинників, тут ситуація менш оптимістична — прогнозується відносно стабільна ціна на пшеницю, а на кукурудзу і соєві боби не виключено подальше зниження цін на світовому ринку, на якому залишки сільгосппродукції залишаються ще досить високими».
 А ось що дає у своєму річному звіті «Прогноз ситуації на ринках аграрної продукції на 2014 рік» Rabobank: «Очікується зниження цін на кукурудзу і соєві боби. Причина — зростання оцінок світового виробництва сільськогосподарських культур. Розширення площ під зерновими та олійними культурами на тлі скорочення їхнього використання у виробництві біопалива буде стримувати зростання цін на ці культури в 2014 р. і може спровокувати спадний тренд.
Так, ф’ючерси на кукурудзу на Чиказькій біржі на четвертий квартал 2014 р. прогнозують на рівні 160 дол./т (раніше очікувалося 170 дол./т), котирування ф’ючерсів на соєві боби — 393 дол./т (більш ранній прогноз — 482 дол./т). Наступного року цей ринок залишиться відносно стабільним».

У цих умовах, звичайно, вітчизняним аграріям вкрай потрібна підтримка та допомога з боку держави.

Інтерв'ю
В українському сільському господарстві, здається, немає більш суперечливої культури, ніж часник. З одного боку, порівняно високі й стабільні ціни та безроздільне панування імпорту на внутрішньому ринку повинні свідчити про високу... Подробнее
Наталія Савченко
Кораген®, Гранстар® Голд, Сальса®, Вінцит® Форте — назви цих високоефективних засобів захисту рослин добре знайомі більшості агровиробників і фермерів не лише України, а й багатьох країн світу. Втім, у наших рідних фермерів ці назви до... Подробнее

1
0