Спецможливості
Новини

Слово на захист генної інженерії

10.04.2009
1225
Слово на захист  генної інженерії фото, ілюстрація

Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти. І сказав змій до жінки: умерти не вмрете. Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов боги, знаючи добро й зло. (Буття, 3:3-5)

Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти. І сказав змій до жінки: умерти не вмрете. Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов боги, знаючи добро й зло. (Буття, 3:3-5)

12 грудня інформаційне агентство УНІАН оприлюднило добірку матеріалів щодо генетичної інженерії під назвою "Українці їдять помідори з геном камбали і хліб зі скорпіонів?" (Добре хоч поставили знак запитання в кінці. Ці матеріали всі бажаючі можуть подивитися в Інтернеті за адресою http:(/www.unian.net/ukr/news/news-289698.html.) Основою матеріалів стали думки людей, надзвичайно далеких від даної тематики, на базі яких (думок, тобто) журналістка Анна Ященко робить далекосяжні висновки. У матеріалі переплутані лецитин (який у статті взагалі безграмотно названо лецетином) з лектином. (Лецитини - складні ефіри аміноспирту холіну й дигліцеридфосфорних кислот; є найважливішими представниками фосфоліпідів. У молекулу лецитинів входять залишки жирних кислот (пальмітинової, стеаринової, олеїнової та ін.). Лецитини є в усіх тваринних і рослинних тканинах. Значні кількості лецитинів містяться в яєчному жовтку й еритроцитах. В організмі лецитини беруть участь в обміні жирних кислот. Лецитини застосовують у лікувальних цілях (за недокрів'я), у харчовій (виробництво маргарину), текстильній, шкіряній, косметичній промисловості. Лецитини зареєстровано як харчову добавку Е322.
Лектини (від лат. legere - збирати) - білки, що здатні високоспецифічно зв'язувати цукри. Лектини, зазвичай, беруть участь у клітинному розпізнаванні, наприклад, деякі бактерії використовують лектини для прикріплення до клітин ураженого організму).
Проблема з цим явно тенденційним матеріалом ("заказухою") полягає в тому, що потім цю "інформацію" передрукували та поширили багато видань. У статті журналістка стверджує, що "наприклад, для створення сорту пшениці, стійкої до посухи, використовують ген скорпіона, а щоб помідори чи вишні набули морозостійкості, їм уводять ген камбали". Звідки взяті ці вигадки - одному Богу відомо. Для отримання пшениці, стійкої до посухи, вчені досліджують перенесення генів від інших рослин, а для стійкості до морозів - від бактерій Pseudomonas.
Як фахівця-експерта журналіст залучає директора Інституту екології людини Михайла Курика, який видає таке:
- Дивна річ, наш томатний сік має генетично модифікований крохмаль. Мені зовсім не зрозуміло, чому він туди додається? - дивується директор Інституту екології людини Михайло Курик. - Усе це позначається на розумовій діяльності, призводить до виродження людини, виродження нації.
У чому тут нестиковка? А в тому, що для так званого вченого "модифікований крохмаль" - це те ж саме, що й "генетично модифікований крохмаль". Але ж у крохмалі немає генів, а отже, його не можна генетично модифікувати. До речі, Український інститут екології людини створено 1992 року за ініціативи групи вчених Інституту фізики НАН України як громадський науково-дослідний інститут. Зареєструвало його Міністерство юстиції України 14.06.2001 р. як Всеукраїнську благодійну організацію "Український інститут екології людини" (Свідоцтво №0441). Тобто це просто благодійна організація, яку створили люди, що не спромоглися досягти чогось путнього у фізиці й вирішили "зрубати бабло", страхаючи людей усілякими жахами, які самі й вигадують. І зауважте: фізики видають себе за експертів з генетики. (Хоча, чому тут дивуватися: в Україні Міністерство оборони очолює будівельник, а Раду національної безпеки й оборони - гінеколог).
Ще один "експерт" - головний науковий співробітник лабораторії імунології Інституту проблем патології Національного медичного університету ім. О. Богомольця Катерина Гаркава навела приклад про експерименти зі щурами, яких годували ГМ-соєю: понад 59% потомства загинуло протягом трьох тижнів, а значна частина серед живих виявилися вдвічі меншими за розмірами та масою тіла, вони були ослаблені та недорозвинені, згодом не давали потомства. Під час дослідження внутрішніх органів виявили патологічні зміни в печінці (вона була як решето) та в сіменниках. І.Єрмакова   (співр. Інституту вищої нервової діяльності і нейрофізіології РАН) зізнається, що й сама не очікувала на такі жахливі результати.
У статті наведено також історію про канадського фермера Персі Шмайзера, з яким судилася компанія "Монсанто". Ось версія цього борця за справедливість у викладенні УНІАН: "Через перехресне запилювання і через те, що насіння переносилося вітром, фермери, які вели своє господарство на основі органічного агровиробництва і традиційних методів, стикнулися з тим, що всі їхні поля були зараженні цим ГМ-насінням. Люди втрачають можливість обирати".
А от у Вікіпедії цю історію описано дещо інакше: "У 1997 році рослини генетично модифікованої каноли Раундап реді компанії "Монсанто" були виявлені на полі Персі Шмайзера. Ще навесні 1998 року, до того, як Шмайзер висіяв насіння під урожай 1998 року, компанія "Монсанто" попередила його про те, що в 1997 році він вирощував канолу Раундап реді. Врожай каноли 1998 року виявився ГМ-канолою Раундап реді. "Монсанто" подала в суд позов на Персі Шмайзера за порушення патентного законодавства.
Висвітлення судової справи зосереджувалося на тому, чи буде компанія "Монсанто" визнана винною в "забрудненні довкілля генетично модифікованими рослинами". Насправді ж суд розглядав зовсім інше питання. Порушення патентного права полягало в тому, що Шмайзер знав про перехресне запилення й свідомо зібрав перехресно запилене насіння, яке висіяв наступного року без сплати відповідних роялті компанії "Монсанто". Суд постановив, що Шмайзер не отримав додаткової вигоди від використання генетично модифікованого насіння каноли, а тому був виправданий" (http://en.wikipedia.org/wiki/Percy_Schmeiser).
Отже, компанія "Монсанто" попередила Персі Шмайзера про те, що, внаслідок перехресного запилення, врожай каноли на його полі виявився генетично модифікованим і що цим насінням він не має права засівати поле наступної весни. Але Персі Шмайзер заявив, що це його право - засівати поле насінням попереднього врожаю, а перехресне запилення каноли - це проблема компанії "Монсанто". Таким чином, Персі Шмайзер - це просто сучасний фермер-анархіст, який видає себе за великого фахівця в галузі генної інженерії.
Тепер перейдімо до справи Арпада Пустаї та Ірини Єрмакової, оскільки громадську думку було зомбовано ідеєю, що біотехнологічні компанії переслідують незалежних і об'єктивних вчених, які намагаються донести до суспільства всю небезпечність генетично-модифікованих продуктів.
У 1995-1998 роках британський вчений угорського походження Арпад Пустаї - вчений зі світовим ім'ям, експерт у галузі рослинного білка - лектину - провів низку дослідів з деякими генетично модифікованими сортами картоплі, створеними британською біотехнологічною компанією "Кембрідж агрікалчерал дженетикс" (а зовсім не "Монсанто", як стверджують вітчизняні "експерти").
Порушивши засади професійної етики, 1998 року Арпад Пустаї дав інтерв'ю британській телекомпанії "Гранада", в якій розповів про результати своїх досліджень, що не пройшли до цього апробації та не були оприлюднені в професійних наукових виданнях для ознайомлення з ними та перевірки їх іншими вченими.
Під час інтерв'ю Арпад Пустаї (навмисно чи несвідомо) замовчав кілька ключових моментів, унаслідок чого журналісти перекрутили інформацію і зробили сенсацію про небезпеку генетично модифікованих організмів для здоров'я людини. В чому полягало це умовчання? Ось переклад частини інтерв'ю Арпада Пустаї, яке він дав канадському телебаченню вже в 2000 році: "В нас було два сорти картоплі: один - генетично модифікований, а другий - ні. Я очікував, що ГМ-картопля із вмістом 20 мікрограмів речовини на кілька грамів інших складників не має викликати жодних проблем. Але ми стикнулися з проблемами. Наші дослідження однозначно показали, що ефекти виникли не через експресію самого гена, а через спосіб вставки гена в геном картоплі".
Тобто проблеми були пов'язані не з власне геном, отриманим із проліска (Galanthus), і з продукованим ним лектином, а з технологією його перенесення.
Основна ж проблема, однак, виникла не через це. В прес-релізі інституту Роуетт, який недбало підготував сам Арпад Пустаї, говорилося: "Потужний інсектицидний лектин- конканавалін-А, одержаний з південноамериканської канавалії, у разі перенесення в картоплю викличе...", - внаслідок чого виникла ситуація, за якої Арпад Пустаї налякав усіх результатами експериментів, які насправді він не проводив.
Отже, доктор Пустаї згодовував щурам генетично модифіковану картоплю і на підставі негативного впливу на щурів цієї картоплі, яка навіть не призначалася для продовольчого використання, зробив узагальнюючий висновок: "Якби я мав вибирати, я, безумовно, не їв би генетично модифікованих продуктів. Я вважаю вкрай нечесним використовувати наших співгромадян як піддослідних тварин". Цю заяву фахівець із біології рослин з Оксфордського університету проф. Кріс Левер прокоментував так: "Я вважаю, що неурядові організації вирішили використати його. Він піддався на обман і тим наробив багато шкоди, оскільки переважна більшість людей ставилася тоді до проблеми нейтрально." (The Guardian, 15.01.2008) Ось така історія з доктором Арпадом Пустаї, з якої "жовта преса" зробила жахалку-лякалку світового рівня.
Далі буде

Юрій Михайлов

Попередня стаття
Наступна стаття

Інтерв'ю
Керманичі вітчизняного АПК із високих трибун часто стверджують, як важливо розвивати малі й середні підприємства, сімейні ферми, запроваджувати переробку, та запевняють у всебічній підтримці таких виробників. Чи є підґрунтя в подібних... Подробнее
Про глобальне потепління говорять уже кілька десятиліть. Які конкретні практичні наслідки від нього вже відчуло сільське господарство України і на що ще очікувати розповідає найавторитетніший в

1
0