Спецможливості
Техніка та обладнання

Аналіз ринку зернозбиральних комбайнів України

30.11.2010
2836
Аналіз ринку зернозбиральних  комбайнів України фото, ілюстрація

У статті проаналізовано стан галузі комбайнобудування, визначено щорічні втрати урожаю зернових культур та потребу країни в зернозбиральній техніці. Окреслено  можливі шляхи виходу із скрутного становища у цій галузі. Визначено основні техніко-економічні показники 45 марок зернозбиральної техніки та визначено марку оптимального комбайна для збирання в Україні. 

У статті проаналізовано стан галузі комбайнобудування, визначено щорічні втрати урожаю зернових культур та потребу країни в зернозбиральній техніці. Окреслено  можливі шляхи виходу із скрутного становища у цій галузі. Визначено основні техніко-економічні показники 45 марок зернозбиральної техніки та визначено марку оптимального комбайна для збирання в Україні.

Проблема. Потреба вирішення проблеми розвитку системи інженерно-технічного забезпечення аграрного виробництва пов'язана з тим, що нині технічне оснащення аграрного виробництва досягло критичної межі.
Внаслідок погіршення платоспроможності, сільські товаровиробники не мають коштів для закупівлі техніки, а машинобудівники - через зниження попиту, економічну кризу, обмежене фінансування та брак обігових коштів - змушені скорочувати й навіть зупиняти виробництво. Найкритичніше ситуація виглядає в галузі комбайнобудування. Якщо потреба України в тракторах задовольняється приблизно на 60%, то в зернозбиральних комбайнах - на 46%.
Парк зернозбиральних комбайнів у статистичних звітах Державного комітету статистики України характеризується такими показниками: кількість комбайнів, структура парку за типами й за роками експлуатації, середнє сезонне навантаження на один фізичний комбайн. Якщо використати зазначені характеристики, то станом на початок 2009 року в Україні налічувалося близько 57435 одиниць різноманітних типів, моделей, модифікацій різних фірм зернозбиральних комбайнів строком експлуатації від 1 до 20 років. Із них 39091 - у власності сільгосппідприємств, а 18344 - в господарствах населення. При цьому слід розрізняти два поняття - фізична наявність комбайнів і кількість технічно справних. Зокрема, в 2009 році ситуація виглядала так: фізичних комбайнів - 57435 одиниць, технічно справних - 45381 (79%). Тобто 12054 комбайни на початок жнив перебували в ремонті. Щодо якісного складу (рис.1), близько 70% парку комбайнів становлять машини виробництва країн СНД. Здебільшого це комбайни російського виробництва: "Дон-1500", "Дон-1200", "Єнісей" та "Нива". Слід додати до цієї категорії комбайни вітчизняного виробництва: "Славутич", "Лан" та "Обрій".
Низький технічний стан вітчизняних машин негативно впливає на їхню надійність. Наробіток на відмову у більшості технічних засобів у 10-12 разів нижчий від закордонних аналогів (10-12 і 120 год, відповідно). Щодо техніки закордонного виробництва, більше половини цієї техніки становить техніка 5-8-го року експлуатації, що також негативно впливає на вартість підтримання її у роботоздатному стані.
Яка ж тенденція розвитку виробництва зерна в Україні? За даними Державного комітету статистики України, для всіх категорій господарств зібрана площа у 2009 році під зернові та зернобобові становила - 15468,3 тис. га (у т.ч. пшениця - 6752,8 га). Валовий збір при цьому склав - 46007,6 тис. т. (у т.ч. пшениця - 20885,1 тис. т.), а врожайність - 2,97 т/га (у т.ч. пшениця - 3,09 т/га). Порівняно з 2008 роком, площа під зернові залишилася на тому самому рівні, однак валовий збір виявився на 7282 тис. т нижчим, що пояснюється зниженням урожайності.
Виходячи з цих цифр, яка ж кількість зернозбиральних комбайнів потрібна Україні?

   
  комб.,
 де  - загальна площа вирощування, га
  - нормативне навантаження на комбайн, га.
Загалом же середнє навантаження на один комбайн за 2009 рік становило 270 га чи 802 т (за врожайності 2.97), а, враховуючи технічний стан (79% справних), відповідно, - 340 га чи 1010 т. При цьому з кожним роком незмінною залишається тенденція зниження кількості комбайнів (рис.2).
Це відбувається через відставання поновлення парку комбайнів новими машинами від кількості списаних. При цьому кількість комбайнів щороку зменшується на 3-10% (рис.3). Загалом за 2008 рік фактично вибуло 1815 комбайнів, або 3,2%. Зважаючи на економічну кризу, ситуація в 2009 і 2010 роках може лише погіршитися. На жаль, офіційної інформації Держкомстат не опублікував.
Прийнявши за основу 1815 комбайнів за два роки, Україна втратила майже 4000 комбайнів. Це, своєю чергою, призводить до збільшення навантаження на комбайн.
У розвинутих країнах світу із старінням техніки сезонне навантаження на техніку знижується.
В Україні - навпаки: техніка, в тому числі комбайни, спрацьовується, старіє, а сезонне навантаження постійно збільшується.
Навантаження на фізичний комбайн в Україні в 1991 році становило 138 га, в Росії - 157, США - 62,5, Німеччині - 31,3 га/сезон. У розвинутих країнах навантаження за 15 років не змінилося, а в Україні та Росії зросло більш як удвічі. Для того щоб зменшити навантаження до показників США, Україні для площ, засіяних зерновими, варто мати 247,5 тис. зернозбиральних комбайнів, а до показників Німеччини - близько 500 тис. Це означає, що господарства України мають щороку отримувати по 12 тис. комбайнів і не списувати їх упродовж 20-40 років.
Недостатня забезпеченість господарств високопродуктивними зернозбиральними комбайнами, низька їхня поновлюваність, а також незадовільний якісний стан (близько 70% машин має термін служби понад 8-10 років) призвели до непосильного навантаження на комбайн. За цих умов це сприяє затягуванню строків виконання збиральних робіт, веде до порушення вимог агротехніки і, як наслідок, значного недобору урожаю. За наявного парку комбайнів 70% виробництва країн СНД із нижчим коефіцієнтом надійності (близько 0,6) таке навантаження призводить до затягування строків збирання на 25 і більше діб. Втрати зерна від осипання за затягування строків збирання такі: у перші сім діб після оптимальних - 2,6%, у другі 7 діб - 14,5, у треті 7 діб - 21,6, у четверті - понад 30 відсотків.
Отже, теоретично: всі наявні комбайни працюють без поломок з високою продуктивністю та із 100%-ною надійністю. Спробуємо підрахувати мінімальні втрати врожаю від осипання зерна через затягування строків жнив.
Для розрахунку приймемо, за даними досліджень ННЦ "ІМЕСГ", 12 годин роботи на добу. Рахуємо, що урожайність становить 3,5 т/га.
Тривалість жнив, виходячи з навантаження на один зернозбиральний комбайн (340 га з урахуванням кількості технічно справних комбайнів) за 12 годин роботи на добу, становитиме 340/12 = 28,333 діб. За одну добу весь парк комбайнів збиратиме 15468300 га/28,333 = 545940 га. Відповідно (рис.4):
q за перші сім діб, теоретично без втрат на осипання, буде зібрано 545940 х 7 діб = 3821580 га, або 13375530 т;
q за другі 7 діб (з втратою 2,6%) - ті ж самі 3821580 га, або 13027766 т (втрати - 347764 т);
q за треті 7 діб - 11436079 т (втрати - 1939451 т);
q за четверті 7 діб - 10486416 т (втрати - 2889114 т).
Залишок буде зібрано за останні півдня, і до уваги втрати брати не будемо. Що ми отримали в результаті? З 15468300 га зернових за 4 семиденки буде фактично зібрано 48325791 т зерна, при цьому втрачено лише від осипання - 5176329 т, або 10,7% вирощеного. Результатом є фактичне зниження врожайності з 3,5 до 3,1 т/га. Враховуючи ціну за березень 2010 р. (рис.5) 1024 грн/т, втрати країни становитимуть 5,3 млрд гривень.
Така втрачена сума лише від осипання дала б Україні змогу придбати 2223 зернозбиральних комбайни "Джон Дір" 9660 STS або понад 3100 - "Sampo SR" 3065L чи 5500 комбайнів "AGROS-530".
Слід зважити ще на якісний склад отриманого в 2009 році урожаю. За даними Державного комітету статистики України (Експрес випуск, №6 від 15.01.2010 р.), господарствами усіх категорій у 2009 р. одержано 46,0 млн т зерна у вазі після доробки, з них зерна продовольчих культур - 22,3 (48%), фуражних зернових - 23,7 млн т (52%). При цьому різниця в ціні між фуражним і продовольчим зерном пшениці становить близько $20. Для зібраної пшениці (20,8 млн т) втрати від низької якості зерна становили 20.8х52%х20$ = $216,3 мільйона.
Ще одним підводним рифом є низька надійність зернозбиральних комбайнів виробництва країн СНД, основним виміром якої є наробіток на відмову. За даними випробувань і обстеження УкрЦВТ, наробіток на відмову вітчизняного "Славутича" становить - 10 мотогод., а "Дон-1500" - 18-20 мотогод. Щодо імпортних зернозбиральних комбайнів, за протоколом випробування "Домінатора", наробіток на відмову перевищив 150 мотогодин. При цьому втрачається цінний час на усунення відмови, зазвичай, цей час витрачається не на саме усунення поломки, а на пошук необхідної деталі чи вузла і сягає 10 годин.
Щоб позбутися зайвих суперечок щодо надійності, для спрощених розрахунків приймемо, що наробіток на відмову для комбайнів виробництва країн СНД становить 50 мотогодин. За сезон із таким наробітком комбайн відмовить 6-7 разів. При цьому час на усунення відмов становитиме 60 годин за сезон (це становить від 10-20% сезонного виробітку в мотогодинах). Для вітчизняних комбайнів повний моторесурс становить 3000 мотогодин, а за терміну служби 10 років сезонний наробіток становитиме 300 мотогодин на один комбайн. Припустивши навіть, що цей комбайн буде використаний на збиранні соняшнику і кукурудзи на зерно, його сезонне навантаження не перевищить 500 мотогодин. Тоді загальні втрати продуктивності парку зернозбиральних комбайнів через простої становитимуть 40204 х 60=2412240 мотогодин, а це відповідає постійній відсутності в роботі близько 4830 комбайнів.
Зважаючи на викладені вище проблеми, виникає питання, яким же може бути вихід для України. З одного боку, українські аграрії мають підтримувати вітчизняних машинобудівників. Однак галузь машинобудування на сьогодні не має достатніх потужностей для задоволення зростаючих потреб у зернозбиральних комбайнах. При цьому надійність вітчизняних комбайнів все ж нижча від закордонних. Питання в тому, чи зможуть вітчизняні машинобудівники витримувати конкуренцію, вкладати ті самі кошти, які вкладають у наукові розробки провідні виробники сільгосптехніки. На жаль, воно риторичне. Для прикладу: фірма "Джон Дір" витрачає на конструювання щороку близько $500 мільйонів.
Звичайно, в умовах економічної кризи Україна не в змозі конкурувати з цими виробниками. Альтернативним виходом на сьогодні може бути досвід автомобілебудівників, а саме, налагодження промислового збирання комбайнів із поступовою локалізацією до 50% виробництва в Україні. Такий підхід уже кілька років запроваджено в Росії. Звичайно, паралельно з цим слід розвивати й вітчизняне машинобудування.
Яку ж марку зернозбирального комбайна обрати для збирання?
Для вибору оптимальної марки майбутнього українського комбайна в НУБіП України було проведено дослідження з обгрунтування техніко-економічних показників 45 марок зернозбиральних комбайнів за допомогою програмного комплексу GeoAgro Сonsulting. За основні показники для оцінки було прийнято такі критерії за марками ЗК:
q прямі експлуатаційні затрати на збиранні, грн/га (може бути вартість збирання 1 т зерна);
q продуктивність, га/год;
q витрата пального, кг/га;
q коефіцієнт надійності;
q енергоємність (відношення потужності двигуна до маси ЗК);
q вартість кінської сили потужності ($/к.с.);
q вартість кілограма маси комбайна ($/кг).
Здійснювати вибір за одним із цих показників недоцільно. З одного боку, потрібна висока продуктивність ЗК для забезпечення оптимальних строків збирання, з іншого,  - вартість експлуатації і всі витрати, пов'язані з ним (амортизація, відрахування на ТО ремонти тощо).
Доволі важливими показниками, за дослідженнями А. А. Демко та О. А. Демко, є показники вартості кінської сили потужності та вартість кілограма маси комбайна. Кращими машинами будуть ті, які мають нижчу вартість к.с. потужності. Підвищення вартості кілограма маси комбайна
($/кг) свідчить про накручування ціни комбайна з комфортом та електронними системами управління. Звичайно, комфорт і комп'ютерне управління є важливими речами, однак такі комбайни складні в обслуговуванні та сервісі. Це в майбутньому призведе до додаткових витрат.
Для розрахунків було прийнято такі площі вирощування озимої пшениці: 250, 500, 750 і 1000 га. Моделювання проводилося для урожайностей відповідно: 20, 30, 40, 50, 60 і 70 ц/га за соломистості 1,5.
Усі розрахунки проводили
для умов роботи:
Параметри поля
Рельєф, %:    0
Питомий опiр грунту під час роботи агрегатiв:     3 - 40-48 кН/м2
Умови роботи агрегатiв на полi (перешкоди): середнi
Тип грунту:    44-54
(чорноземи типові малопотужні)
Довжина гону:     800 м
Коефіцієнт оснащеності РОБ:     80%
Економічні параметри
Ціна дизпалива     $0,97 кг
Ціна бензину     $1 кг
Критерій оптимізації     мінімум коштів
Курс $    7,92 грн/$
Оплата роботи механізатора    $2 год
Оплата роботи водія     $1,8 год
Результати розрахунків наведено в табл. 1.
Із 45 зернозбиральних комбайнів, розрахованих за цими показниками, було обрано 8 найпопулярніших в Україні, характеристику яких наведено в таблиці 1.
Після проведення розрахунків було оцінено технічну систему, якою є зернозбиральний комбайн. Оцінку проводили за допомогою критеріїв Байєса-Лапласа, Севіджа, Гурвіца, Ходжа-Лімана, ISO-9000-2-96, Відстані до цілі.
Деякі з цих критеріїв є оптимістичнішими, інші песимістичнішими. Однак усі вони узагальнені підсумовуючим критерієм, ранг якого і вказує на найкращий варіант рішення.
Критерії:
k_1 - Прямі експлуатаційні затрати, грн/га
k_2 - Продуктивність, га/год
k_3 - Витрата палива, кг/га
k_4 - Коефіцієнт надійності
k_5 - Енергоємність
k_6 - Відношення $/к.c.
k_7 - Відношення $/кг маси комбайна

У розрахунках приймали напрям поліпшення критеріїв, наведений у табл. 3.
При цьому був прийнятий такий порядок домінування критеріїв для всіх варіантів розрахунку (рис.7). Прямі експлуатаційні затрати (k_1) домінують над продуктивністю (k_2), яка, своєю чергою, домінує над витратою палива (k_3), а вона - над усіма іншими (k_4, k_5, k_6, k_7, відповідно, коефіцієнтом надійності, енергоємністю, вартістю к.с. та вартістю кілограма маси ЗК). Останні при цьому прийняті за рівнозначні.
За попередніми домовленостями із виробниками SAMPO ROSENLEW, вартість складових зернозбиральних комбайнів SR 3065L (з потужністю двигуна 276 к.с.) з урахуванням доставки та складання в Україні становили €120 тис. Вартість цього самого комбайна, ввезеного в Україну з Фінляндії (з урахуванням доставки та розмитнення) становить €171 тис. У розрахованих даних це варіант 44 та 45.
Оцінку всіх 45 варіантів за даною методикою і порядком домінування критеріїв наведено на рис. 6.
Оцінка технічної системи ЗК показала найвищий ранг для комбайна - SR 3065L + ЖSampo3000 (табл.4).
Порівняльну технічну специфікацію зернозбиральних комбайнів SR-3065L і SR-3085L TS надано в таблиці 5.
На ринку України на сьогодні працюють аналоги комбайна SR-3065L фірм CLAAS та NEW HOLLAND з такими характеристиками (табл. 6).
Висновок. Проведений розрахунок засвідчив, що найоптимальнішим для збирання в Україні має стати комбайн SR-3065L. З урахуванням витрат на складання його ціна становитиме близько €120 тис, що на €51.1 тис. дешевше за комбайн, придбаний у Фінляндії. Маючи високотехнологічні, технічні та експлуатаційні характеристики, на сьогодні це достойна марка для складання в Україні.

Нагадаємо: міністр агрополітики України М. Присяжнюк повідомив, що Міністерство фінансів готове виділити 5 млрд грн держгарантій для аграрного лізингу. Також Мінагрополітики ініціюватиме створення пільгових умов для складання імпортної сільгосптехніки, оскільки нині 85% закупок - це саме така техніка.

Д. Войтюк,
професор НУБіП України,
О. Надточій,
В.Войтюк,
А. Демко,
доценти НУБіП України,
О. Демко,
інженер

Інтерв'ю
З лютого цього року підрозділ Crop Science компанії «Байєр» в Україні очолив Франк Хатке, який водночас займає посаду керівника регіонального маркетингу в країнах Центральної та Східної Європи і нещодавно приїхав у нашу країну з Польщі.... Подробнее
В Україні дедалі частіше говорять про смерть аграрної науки, і про неефективність роботи НААН. Про можливі варіанти виходу науки із кризи та про перспективні розробки науковців у інтерв`ю propozitsiya

1
0