Оксана Вялова: «Морська ферма — це город у морі, на якому потрібно працювати щодня…»

« — Стоишь на берегу и чувствуешь солёный запах ветра, что веет с моря. И веришь, что свободен ты, и жизнь лишь началась…
— Я не был на море… Не успел, не вышло.
 — Пойми, на небесах только и говорят, что о море. Как оно бесконечно прекрасно. О закате, который они видели. О том, как солнце, погружаясь в волны, стало алым, как кровь. И почувствовали, что море впитало энергию светила в себя, и солнце было укрощено, и огонь уже догорал в глубине. А ты? Что ты им скажешь? Ведь ты ни разу не был на море…»
Діалог персонажів із кінофільма
«Достукатись до небес» / «Knockin' On Heaven's Door »
Саме ці слова згадалися мені зараз, позаяк найповніше передають мої відчуття…
Із чим у вас асоціюється Чорне море? Правильно: безтурботний відпочинок на пляжі, сонячні ванни, купання в теплих морських водах, розмірено-заспокійливий плюскіт лагідних прибережних хвиль тощо. Донедавна саме так було і зі мною, доки не потрапила на одну морську ферму. Чесно кажучи, колись чула про таке, але на той час для мене це було чимось далеким, незвичним і... трохи дивним.
І якби не знайомство із Оксаною Вяловою, співзасновником морської ферми, науковцем і просто чарівною жінкою, моє світобачення не збагатилося б новим досвідом і цікавим спілкуванням, захопливими пізнаннями і дивовижними враженнями. А ще — гордістю. За наших людей, які вміють за будь-яких умов (чи то погодні кризи, чи економічні) знайти перспективний вихід, які не бояться братися за нове, незвичне діло, які спроможні бачити красу в буденному, здатні самі щиро і самовіддано захоплюватися справою і заряджати позитивом інших…

Л. Крюкова
l.kryukova@univest-media.com

Оксано, саме поняття «морська ферма» звучить досить незвично... Як виникла ідея створити таку ферму? Розкажіть, будь ласка, про це детальніше.
— Ідея створення морської ферми виникла зовсім випадково… на відпочинку, в Будинку творчості вчених, у селищі Кацивелі, близько дев’яти років тому. В компанії були хлопці з Москви, які планували зайнятися бізнесом на Південному березі Криму. Ось так, практично в один день, моя ідея та мрія про створення мідійної ферми стала втілюватися в життя. Звичайно, довелося здійснити чимало рутинної роботи: оформлення документів, вивчення законодавства та історії морського фермерства біля берегів України, вибір об’єктів вирощування, технології, листування з колегами з Росії, Італії, Франції, Великої Британії... Прислужилися пристойне володіння англійською мовою та кандидатський ступінь... гори іноземної літератури й довідників.
Нарешті, у 2005 р., було підписано останні документи — і ферма в морі запрацювала...

Не секрет, організація будь-якого господарства потребує чималих інвестицій. Які кошти було витрачено на створення мідійно-устричної ферми?
— Тепер уже й важко сказати про весь обсяг вкладень у діючу ферму. Вони були постійними і не завжди плановими, і часу відтоді минуло багато, все змінилося... Світова фінансова криза та інфляція внесли свої значні корективи у фінансову складову морської ферми. Можу сказати, що на сьогодні ціна питання, в основному, визначається обсягами й асортиментами майбутніх урожаїв і географічним положенням ферми: берегова інфраструктура, віддаленість від берега, загальна площа акваторії тощо. Так, для вирощування 500 т мідій і півмільйона устриць за рік потрібні вкладення на рівні 1–1,5 млн дол., окупність проекту три — чотири з половиною роки. У цю суму входить придбання плавзасобу, всього такелажу, обладнання, виготовлення та установлення якірних систем, монтажні й водолазні роботи, облаштування берегової бази та рибоприймального пункту (це вимога законодавства з аквакультури) тощо.

Яка продуктивність вашої ферми? Скільки тонн мідій і устриць вирощує ваше господарство за рік?
— Планова потужність ферми — 100 т мідій і 300 тис. шт. устриць. Скажу чесно, ми поки що вирощуємо менші обсяги — цьому є об’єктивні й суб’єктивні причини. Хоча на площі в 5 га водної гладі це зовсім реальні цифри. Молюски вирощуємо в підвісній культурі, тобто використовуємо всю товщу води до дна. Таким чином збільшується біопродуктивність району й ферми.

Яка собівартість мідій?
— У середньому собівартість 1 кг мідій — 4–5 грн.

Скільки людей працює на фермі?
— Непросте питання: людський фактор і пов’язані з ним проблеми. Потрібні досвідчені сильні рибалки, люди, які знають морську роботу. Таких небагато... Постійних працівників четверо-п’ятеро, запрошуємо сезонних робітників на сортування й перебирання устричних кошів, для здійснення водолазних робіт...

У вас є цехи переробки продукції чи працюєте з живим продуктом?
— Наша ферма спеціалізується поки що тільки на продажі живих свіжовиловлених молюсків, хоча в планах — будівництво невеликого переробного комплексу з лабораторією для контролю якості, відсаджувальними й карантинними басейнами для тимчасового зберігання молюсків на березі.

Куди постачаєте свою продукцію?
— В основному, ми працюємо з ресторанами Ялти, Севастополя та інших міст Криму. Не відмовляємо й приїжджим приватним особам: для них за попереднім замовленням можемо організувати навіть дегустацію.
Експерти зазначають, що найближчим часом підвищеного інтересу до мідійного промислу чекати не варто. Цитую: «Займатися мідійним промислом наважуються окремі ентузіасти... Господарствам важко збувати вирощену продукцію, оскільки собівартість вітчизняних мідій вища, ніж іноземних». Чи справді це так? Прокоментуйте, будь ласка...
— На жаль, усі державні програми розвитку морського фермерства припиняли своє існування, так і не розпочавши його... Наприклад, до 2010 р. планувалося організувати два устричні розплідники та кілька морських мідійно-устричних ферм. Власних розплідників і досі немає, втім, як і сучасних оснащених мідійних ферм... Посадковий матеріал — личинку, або спат, тихоокеанської устриці — щороку завозимо з європейських розплідників, висаджуємо в море й вирощуємо до товарного розміру. Слід сказати, що в Чорному морі прекрасні умови для вирощування мідії і двох видів устриць: тихоокеанської та європейської (чорноморської). Обладнання для ферми доводиться закуповувати теж за кордоном: устричні коші, колектори, апарати для сортування й очищення молюсків, навіть спеціалізовані плавзасоби.
З 1 липня 2013 р. набрав чинності Закон України про аквакультуру, чекаємо ще на низку підзаконних актів і сподіваємося, що ситуація зміниться на краще.
Скептикам про майбутнє морської аквакультури можу сказати таке: потрібно діяти в кількох напрямах. По-перше, розвивати власний ринок морепродуктів. Згідно зі статистичними даними, загальний обсяг завезених молюсків (мідії та устриці) за 2011 р. становив понад 4 млн т на суму 7 млн 408,8 тис. дол., із них на частку тихоокеанської устриці припало близько 86 тис. т, або 1 млн 233,4 тис. дол. Ринок України споживає величезні кількості мідій і устриць у різних видах (морожені, живі в мушлях і чисте м’ясо). Висновок один: ми годуємо чужу аквакультуру!!! Я навіть не обговорюватиму низьку якість імпортованих морепродуктів, особливо морожене м’ясо мідій з Китаю та Чилі.
Ринок риби й морепродуктів України на 80–90% імпортозалежний. І це при тому, що ми — морська держава! Мені соромно. Адже цей показник нам під силу наполовину зменшити завдяки власним потужностям. Згодна, ми не зможемо постачати багатьох видів риб, наприклад, океанічну. Але і частка її в українському імпорті невелика.

Мідії і устриці... Наскільки ця продукція має попит в Україні?
— Чорноморські мідії та устриці набувають популярності — стають основними продуктами кримських ресторанів і кафе. Попит на морепродукти високий у будь-яку пору року. З літнього Криму він переміщається у великі міста восени та взимку.
Особливий м’який мікроклімат Чорного моря, його помірна солоність (17–18 промілей) надають унікального смаку молюскам, вирощеним тут. Про це кажуть експерти й просто аматори вирощування та поціновувачі морепродуктів з України, Росії, Франції та інших країн.
Смакові якості устриць із Чорного моря було гідно оцінено ще в ХІХ ст. До 1871 р. в Севастопольській бухті працювало п’ять устричних заводів, загальний обсяг делікатесного молюска сягав кількох мільйонів штук за рік, частину яких постачали в Петербург і Москву.
Потрібно прищеплювати сучасну традицію споживання чорноморських морепродуктів, проводити дегустації і гастрономічні фестивалі, брати участь у ярмарках і виставках. Гості Криму приїжджають задля екзотики, специфіки місцевої кухні, розмаїття продуктів і смаків. На це й слід робити ставку. А в поєднанні з автентичними винами наші морепродукти стають кулінарними шедеврами. Протягом двох років ми проводили гастрономічний фестиваль «Мідійний експрес», який припав до вподоби і жителям, і гостям Севастополя.

Морська ферма — це рентабельно чи, швидше, для задоволення?
— Будь-який добре продуманий бізнес буде рентабельним. Щодо морської ферми, то тут ключовий фактор — час... Живі організми мають свої особливості росту, фізіологічного стану, протягом року змінюються їхня комерційна привабливість (як кажуть на Заході) і смакові якості. Якщо контролювати всі чинники, знати деталі біології та фізіології не тільки вирощуваних морських організмів, а й життєві цикли їхніх потенційних паразитів і хижаків, то й результат буде успішним.
В устриці, коли вона росте, стільки естетики, таке розмаїття забарвлення мушлі — від ніжно-кремового до пурпурного й чорного, витончені форми черепашки, тонка «спідничка» зони росту... Це ж краса, створена самою природою. Тож особисто для мене вирощувати молюски — це ще й величезне естетичне задоволення...

Як відомо, в Чорне море потрапляє велика кількість органічних відходів. Чи впливає не зовсім сприятлива морська екологія на вашу живність і на продуктивність ферми в цілому?
— Море, справді, — унікальна екологічна система, в якій усе взаємозалежне значно сильнішою мірою, ніж на березі... Будь-яка хвороба або забруднення практично не бувають локальними, вони загрожують усім живим істотам, бо течія й хвилі розносять усе на великі відстані. Шторми, сильні сезонні вітри й хвилі, антропогенний вплив, хижаки й паразити, захворювання й т. д. — звичайні речі, з якими потрібно боротися або мінімізувати їхній вплив. Левову частку знань здобуваєш із досвідом...
Для кожного району Чорного моря добираються індивідуальні технології культивування водних організмів і проект технологічних конструкцій у морі, адаптовані до місцевих умов: течія, рельєф дна, особливості грунту, гідрологічні й гідрохімічні режими, видовий склад фітопланктону (кормової бази для мідій і устриць), бентосу, обростань і паразитофауни.

Чи є на вашій фермі ветеринарне обслуговування? Якщо так, то як його організовано?
— В Законодавстві України передбачено постійні ветеринарні контролі за процесом вирощування й реалізації живої продукції. Ми уклали договори на обслуговування з ветеринарними службами Ялти, є обов’язкова ставка ветлікаря.

Скільки морських ферм працює в Україні?
— На сьогодні в Криму працює кілька морських ферм, але мідійно-устрична лишень одна. Створено й асоціацію — кластер «Продукти моря», яку я й очолюю. Основні напрями діяльності такої організації складаються з розвитку морського прибережного фермерства, комерціалізації наукових розробок і біотехнологій, впровадження їх в аквакультуру й переробку морських організмів, популяризації дбайливого ставлення й використання моря, органічної аквакультури.

Які плани на майбутнє?
— Риба. Сажове вирощування риби в морі. Не дають мені спокою лаври турецьких колег. Біля берегів Туреччини щороку вирощують кілька тисяч тонн чорноморського лосося й лаврака (сибаса). Наші умови в прибережній зоні набагато зручніші для рибництва.
А ще — перший Український морський інститут цього року відкриває кафедру морських біоресурсів. Пропонують читати кілька курсів для студентів, ділитися знаннями, готувати молоду зміну ентузіастів. Спробую!