Спецможливості
Статті

Обробіток грунту в осінній період після різних попередників

07.09.2012
2612
Обробіток грунту в осінній період після різних попередників фото, ілюстрація

Серед головних літмітуючих факторів формування дружних сходів культур і їхнього росту та розвитку у подальшому аж до закінчення формування елементів урожаю - грунтова волога. Це не викликає сумнівів у жодного із землеробів як Півдня, так і північних районів України.

Серед головних літмітуючих факторів формування дружних сходів культур і їхнього росту та розвитку у подальшому аж до закінчення формування елементів урожаю - грунтова волога. Це не викликає сумнівів у жодного із землеробів як Півдня, так і північних районів України.

С. Гаврилов,
канд. с.-г. наук, заввідділу обробітку
грунту і боротьби з бур'янами,
ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Спостереження за водним режимом грунту свідчать, що за посушливих умов 10-сантиметровий шар може пересохнути до «мертвого» запасу протягом 20-25 бездощових днів. Більшість науковців, які займаються вивченням проблем обробітку грунту, схиляються до думки, що за тривалих посушливих умов запаси вологи у метровому шарі практично не залежать від способів основного обробітку грунту, а лише сприяють певному перерозподілу вологи за шарами. При цьому глибоке безполицеве розпушування може забезпечити вищий вміст вологи у нижній частині орного та підорному шарі грунту.     
Як відомо, в умовах посухи найактивніше втрачає вологу і пересихає орний шар, де концентрується основна частина коренів. При цьому зазнає змін доступність елементів живлення для культурних рослин у період їхнього найактивнішого росту і розвитку, оскільки коренева система «переключається» на нижні, вологіші, однак менш родючі горизонти. За таких умов ефективність безполицевого розпушування значно знижується. Це зумовлено тим, що обробіток без обертання скиби викликає диференціацію орного шару за родючістю з формуванням верхнього родючішого горизонту та нижнього, починаючи з 15 см і глибше, шару із гіршими параметрами родючості. У зв'язку з цим, періодична оранка, зокрема у роки з кращою вологозабезпеченістю, сприятиме поповненню нижчих шарів кореневмісного шару поживними речовинами.
Таким чином формуватиметься однорідніший за родючістю орний шар, що матиме позитивний ефект для культур у роки з проявами посухи. У формуванні комфортних умов для росту і розвитку культур, крім агрохімічних параметрів, важлива роль належить й агрофізичним показникам грунту (щільності, твердості, шпаруватості). Останні мають тісний зв'язок з водним режимом грунтів (табл. 1).
   На вибір стратегії зяблевого обробітку грунту значний вплив справляє попередник. Причому важливим є не стільки культура, скільки строк звільнення нею поля. Що триваліший розрив між збиранням і строками висівання наступної культури, то більшою є можливість якісно підготувати грунт до сівби. Після культур, що рано звільняють поле, у системі обробітку грунту увагу слід акцентувати на заходах із збереження вологи та зниження забур'яненості. У такому разі обробіток проводять за типом поліпшеного зябу (для зниження наявності коренепаросткових і кореневищних бур'янів) або ж за типом напівпару (проти поширення малорічних видів та зниження їхніх грунтових запасів). Перший передбачає кількаразовий обробіток дисковими лущильниками або боронами.
Інтервал між ними залежить від наявності вологи у грунті та інтенсивності проростання бур'янів. Не пізніше ніж за місяць до сівби проводять основний, або найглибший, обробіток грунту під культуру, потім культивацію на 10-12 см. Напівпаровий обробіток починають також з лущіння стерні попередника відразу після його збирання. Потім, у першій половині серпня, здійснюють оранку на 27-30 см на грунтах з потужним гумусовим горизонтом або на глибину орного шару на менш родючих грунтах. У подальшому, у міру формування «білої ниточки» у бур'янів, проводять кілька культивацій не глибше 6-8 см. Обробіток за такою схемою застосовують переважно вже під ярі культури.
   За малої тривалості періоду від збирання попередника до сівби озимих культур ефективнішим є мінімальний обробіток, який асоціюється переважно з використанням безполицевих знарядь, що, незалежно від попередника, може бути доречним лише на добре окультурених, чистих від бур'янів, полях, з задовільною структурою та агрофізичними показниками (щільність та твердість) (фото 1).
Попередник є одним з визначальних чинників не лише в плані строків, але й накопичення біомаси, яку залишає після збирання основної частини врожаю (табл. 2).
   Ріпак озимий через ранні строки його сівби у переважній більшості розміщують після скоростиглих сортів озимих та ярих зернових. Ці культури можуть залишати після себе до 11 т/га соломи. Тому для якісного виконання першого обробітку слід якомога рівномірніше подрібнити і, головне, розподілити поверхнею поля побічну продукцію. Сівба цієї дрібнонасінної культури по поверхневому обробітку без належного загортання соломи може спричинити нерівномірність проростання насіння і зрідженість сходів культури у подальшому (фото 2).
Практично без розриву у часі після збирання попередника має проводитись лущіння на глибину 8-10 см. У сучасних умовах для виконання такого обробітку використовують дискові агрегати: борони, рідше лущильники. Залежно від технічного забезпечення господарств, це агрегати вітчизняного або іноземного виробництва різної продуктивності (фото 3).
Заміна дискових лущильників лемішними за рахунок підвищення шпаруватості та зниження щільності грунту сприяє ефективнішому використанню опадів у літньо-осінній період внаслідок промочування грунту на більшу глибину. Так глибина промокання по лемішному лущінню більша на 20-25%. Крім того, дискові знаряддя менш якісно підрізають бур'яни. У будь-якому разі, проведене, згідно з агровимогами, післязбиральне лущіння у післязбиральний період на 40% зменшує питомий опір за проведення основного обробітку, особливо за посушливих умов, знижуючи, відповідно, витрати пального.
   Слід наголосити, що за прояву посухи обов'язковою вимогою є одночасне ущільнення грунту прикотковуванням.
Як свідчать спостереження, нехтування управлінням пожнивними рештками може створювати проблеми і для озимих зернових. На рис. зображено стан посівів пшениці озимої після попередника - сої раннього строку достигання. За безполицевих обробітків позиційне розміщення у верхній частині орного шару або на поверхні грунту подрібненої маси стебел створює «екран», здатний запобігти швидким втратам вологи через випаровування і підвишити ефективність випадання незначних опадів.
   Істотна диференціація таких посівів зберігатиметься аж до збирання (фото 4).
У такому разі слід контролювати глибину обробітку, особливо за використання найпоширеніших у нинішньому парку МТА дискових знарядь.
Сучасні агрегати такого типу можуть забезпечити глибину обробітку до 20 см, що за темпами виконання (продуктивністю) можуть бути альтернативою мілкій оранці, агрономічна ефективність якої в даному разі вища.
За обробітку грунту після попередників, що формують потужну надземну масу (кукурудза, соняшник) найбільш поширеним агрозаходом є оранка, залежно від потужності орного шару, на глибину до 30 см. Якісніше цей прийом обробітку можна виконати, застосувавши оборотні плуги. У подальшому таке поле обробляється культиваторами або комбінованими агрегатами, завдання яких, головним чином, полягає у знищенні проростків бур'янів та падалиці.
Варто приділити увагу також питанням, які виникають за використання сучасної посівної техніки у технологіях «міні-тілл» і «ноу-тілл». Проблемним місцем у них є робочі органи. В умовах недостатнього забезпечення вологою орного шару використання агрегатів з дисковими сошниками може погіршити якість сходів озимих культур. На рисунку зображено пшеницю озиму, що висіяна одночасно, однак сівалками з різними сошниками (фото 5).
Слід звернути увагу на те, що проблема дискових сошників загострюється за присутності на полі потужної маси побічної продукції попередника. За цих умов забезпечити достатній контакт насінини з грунтом зможе наявність диска з хвилястим краєм або зазубреного диска та прикотковуючого котка.
Разом з тим, невідрегульованість останнього щодо тиску на грунт може також мати небажані наслідки (фото 6).
Щілювання посівів і зябу є ефективним заходом не лише завдяки запобіганню прояву ерозії на схилах, але й блокуванню поверхневого стоку вологи у зимово-весняний період. Дослідження та практичний досвід свідчать, що післядія цього агрозаходу може тривати 2-3 роки. Проводять агрозахід на глибину до 50 см перед сівбою озимини або ж по сходах культури перед стабільним промерзанням грунту.

Інтерв'ю
Літо - традиційний час представницьких аграрних зібрань на базі Корпорації "Агро-Союз". VII міжнародна конференція "Самовідновлювальне ефективне землеробство на основі системного підходу" зібрала
Олександр Дуда
Сьогодні аграрії все частіше стикаються на своїх полях із посухою, а це означає необхідність  ротації звичних польових культур на більш посухостійкі. Однією із таких може стати  амарант. При середній урожайності в Україні 2 т/га (а на... Подробнее

1
0