Мухи: сезон польотів відкрито!
У період масового льоту мух продуктивність тварин знижується та різко погіршується санітарна якість с.-г. продукції. Економічні збитки, спричинені паразитуванням зоофільних мух, зумовлені погіршенням якості шкірної сировини на 30–50%, зниженням молочної продуктивності на 15–25% та приросту молодняку — до 40-80%, передчасним вибракуванням хворих тварин. Окрім цього, витрати на проведення ветеринарних заходів щодо ліквідації джерел збудників інфекційних та інвазійних хвороб збільшуються в рази.
У період масового льоту мух продуктивність тварин знижується та різко погіршується санітарна якість с.-г. продукції. Економічні збитки, спричинені паразитуванням зоофільних мух, зумовлені погіршенням якості шкірної сировини на 30–50%, зниженням молочної продуктивності на 15–25% та приросту молодняку — до 40-80%, передчасним вибракуванням хворих тварин. Окрім цього, витрати на проведення ветеринарних заходів щодо ліквідації джерел збудників інфекційних та інвазійних хвороб збільшуються в рази.
В. Євстаф’єва, д-р вет. наук,
О. Клименко, канд. вет. наук,
О. Кручиненко, канд. вет. наук,
Полтавська ДАА
Однією із причин, що знижують інтенсивність розвитку тваринництва, є паразитування шкідливих комах, зокрема зоофільних мух. Для ветеринарної медицини найбільше значення мають родини Muscidae (справжні мухи), Сalliphoridae (сині та зелені мухи), Sarcophagidae (сірі м’ясні й вольфартові мухи), Glossinidae (мухи-цеце). Представники цих родин завдають найбільшої шкоди галузі тваринництва та дошкуляють людині.
Нинішня ситуація потребує створення високоефективних та екологічно безпечних інсектицидів та репелентів, раціонального способу їхнього застосування та зберігання, а також стимулювання природних регуляторів чисельності зоофільних мух.
Зоофільні мухи, що паразитують на великій рогатій худобі, представлені 10 видами. Із них кімнатна муха в серед-ньому становить 38,4% і займає основні біотопи, літні табори і тваринницькі приміщення. На другому місці — осіння жигалка — 32,4%, вона «окуповує» тваринницькі приміщення та літні табори. Сіра яйцеродна корівниця становить 19,2%, мешкає переважно на пасовищах і в літніх таборах. На частку цих трьох основних видів припадає 90% усього комплексу зоофільних мух.
У свинарських приміщеннях господарств основними видами є кімнатна муха та осіння жигалка, чисельність яких разом становить 87,5%, проте у приватному секторі їх усього 60,4%.
Особливістю кімнатної мухи у господарствах є те, що вона здатна інтенсивно розмножуватися усередині приміщень, використовуючи в ролі кормового личинкового середовища залишки кормів, а також гній. В опалюваних приміщеннях розмноження мух відбувається впродовж усього року, сягаючи 10 поколінь.
FLY–полювання на мух
Найчастіше для боротьби з мухами застосовують інсектициди та репеленти. Серед обставин, що забезпечують високу життєздатність паразитичних комах, донині залишається їхня спроможність виживати після дії більшості інсектицидів. Виникає постійна потреба вдосконалення та доповнення груп хімічних засобів.
Високоефективні препарати рослинного походження часто містять піретруми — хімічні речовини, отримані з хризантем. Значної популярності набули ефірні олії, які наносять на поверхню тіла або засто-совують у приміщеннях з допомогою аромоламп. Із цією метою використовують олії гвоздики, полину, шавлії, чайного дерева, туї, евкаліпта та інших. Іноді їх змішують у різних концентраціях, розводять у спиртових розчинах і наносять на елементи вікон та марлеві завіси.
Однак більшого поширення з погляду ефективності отримали штучно синтезовані препарати. На вітчизняному ринку доступний широкий спектр інсектицидних засобів для обробки продуктивних тварин проти нападу літаючих комах. Найефективнішими сучасними інсектицидами є нервово-паралітичні препарати у формі дустів, розчинів, аерозолів чи емульсій.
Протягом минулого століття значного поширення у боротьбі з паразитичними комахами набули засоби на основі хлорорганічних сполук (ХОС). Проте в сучасних умовах ця група препаратів втратила свою актуальність через високу токсичність та здатність до кумуляції в живих організмах та довкіллі.
Досить значною є група фосфорорганічних сполук (ФОС), окремі представники якої не втратили своєї актуальності і в сучасному тваринництві. Порівняно із хлорорганічними сполуками, вони швидше розкладаються у навколишньому середовищі, проте також мають гепатотоксичні властивості.
ФОСи використовують у формі розчинів та емульсій із метою знищення паразитичних комах, у тому числі й зоофільних мух, для обробки приміщень за відсутності тварин.
Крім того, деякі інсектициди цієї групи рекомендовано використовувати безпосередньо для обприскування поголів’я тварин: Неоцидол, Себацил, Блотік.
У світовій практиці піретроїди залишаються найпопулярнішими серед інсектицидних препаратів завдяки незначній токсичності (порівняно із фосфорорганічними сполуками) та швидкому розпаду в навколишньому середовищі.
Основна перевага синтетичних піретроїдів — висока вибіркова токсичність, рівень якої для теплокровних тварин неоднаковий: є малотоксичні (діюча речовина — перметрин) та високотоксичні (діючі речовини — дельтаметрин, циперметрин). Потрапивши в організм людей, птиці чи тварин, перметрин метаболізується у нетоксичні сполуки за допомогою ферментів печінки. Циперметрин і дельтаметрин активніші і мають подразнювальні властивості, тому за їхнього застосування слід дотримуватись правил безпеки.
Механізм дії синтетичних піретроїдів полягає у блокуванні передачі нервових імпульсів, що, своєю чергою, викликає порушення координації руху, параліч та загибель комах.
До групи синтетичних піретроїдів належать такі препарати: Бутокс 50 (аналоги — Дельтавет, Дельтокс), Інсектин, Неостомазан, Ектоцид та Байофлай Пур-он.
Не менш важливою групою інсектицидів, які використовують для боротьби з мухами, є макроциклічні лактони. Дія препаратів цієї групи пов’язана із посиленням синтезу в організмі паразитичних комах гамма-аміномасляної кислоти, яка як нейромедіатор спричинює параліч та загибель паразитів. Препарати досить швидко всмоктуються організмом шкідників через зовнішні покриви та порушують процеси передачі нервових імпульсів, викликаючи параліч комах і їхню загибель. Ефективними інсектицидами, які використовують для боротьби з мухами, є такі засоби: Аверсект, Агіта 10 WG, Квік Байт, Флай Байт.
Переважна більшість названих препаратів є інсектицидами, що мають слабку репелентну дію (крім Байофлаю), тому проявляють максимальний ефект за прямого контакту з мухами, але для захисту тварин від комах важливіше значення мають препарати, які відлякують мух.
На жаль, перелік цих засобів обмежений. Найтриваліший репелентний (відлякувальний) ефект мають препарати, що містять похідні диетилтолуаміду (ДЕТА), зокрема оксамат. Однак побачити у продажу його практично неможливо.
Практичний досвід
О. Шабалін,
головний ветлікар
ТОВ «Дукла»:
— На практиці боротьба з мухами не зводиться до банального використання інсектицидів або репелентів для тварин. Тільки комплексний підхід до проблеми зоофільних мух дає позитивний ефект. Зокрема, в тваринницькому господарстві у період масового льоту комах для тварин використовуємо препарати Байофлай пур-он та Бутокс, у молочних боксах розвішуємо липкі стрічки та ультрафіолетові електричні засоби для знищення мух, у тваринницьких приміщеннях розкладаємо атрактанти (Квік Байт, Флай Байт) або обробляємо розчинами стіни, віконні рами, огорожі тощо (Агіта) і контролюємо чистоту території, щоб запобігти розмноженню комах.
Чим загрожують мухи?
Мухи, що постійно контактують із тваринами та людиною і літають на великі відстані, є переносниками збудників багатьох інвазійних захворювань. Розглянемо основні з них.
Телязіоз — хвороба ВРХ, спричинювана нематодами підряду Spirurata. Характеризується сльозотечею, кон’юнктивітами, кератокон’юнктивітами, сліпотою, зниженням продуктивності тварин. Гельмінти паразитують у кон’юнктивальному мішку, під третьою повікою та у сльозових залозах (фото 1).
Парафіляріоз — хвороба коней і ослів, спричинює її нематода підряду Filariata. Гельмінти паразитують у підшкірній клітковині та міжм’язовій сполучній тканині тварин. Клінічні ознаки хвороби досить характерні: у місцях локалізації дорослих паразитів на шкірі тварин з’являються безболісні, завбільшки із квасолину, вузлики. Згодом удень у сонячну погоду вони починають кровоточити (фото 2). Через деякий час ранки нібито заживають і вузлики зникають. Кровотечі спостерігаються щодня впродовж весняно-літньо-осіннього сезону. Ці ознаки називають «січенням шкіри».
Парафіляріоз і габронемоз — хвороби однокопитних тварин, що спричинюються трьома видами нематод Spirurata. Статевозрілі гельмінти локалізуються у шлунку однокопитних тварин, а у личинковій стадії — у шкірі й легенях. На початковій стадії захворювання у ділянці холки, шиї, спини, лопаток з’являються щільні припухлості розміром із куряче яйце. Згодом частина з них може зникнути, решта — розм’якшується, і на їхньому місці утворюються нориці (фото 3), із яких витікає рідкий слизисто-гнійний ексудат. Тварини худнуть, відстають у рості й розвитку.
Вольфартіоз — хвороба овець, спричинюється личинками мух Wohlfahrtia magnifica родини Sarcophagidae, що паразитують у ранах (фото 4), виразках, на слизових оболонках. Хвороба характеризується схудненням, виснаженням та загибеллю тварин.
Еймеріози — гострі, підгострі або хронічні хвороби молодняку жуйних тварин, коней, свиней, птахів, кролів, що супроводжуються діареєю, пригніченням, схудненням, іноді загибеллю тварин. Збудники — одноклітинні паразити (фото 6), які локалізуються в епітеліальних клітинах кишківника, у кролів — в епітеліальних клітинах жовчних ходів печінки, у гусей — в епітеліальних клітинах нирок.
Трипаносомози — трансмісивні, сезонні хвороби коней, ослів, мулів та людини, що спричинюються одноклітинними кровопаразитами (фото 6). Захворювання тварин супроводжується пропасницею, анемією, збільшенням лімфатичних вузлів, схудненням, нервовими явищами.
Встановлено, що кліматичний фактор (головним чином — температура повітря) впливає на ступінь зараження мух збудниками інвазійних захворювань.
Кількість мух на тваринах у період нападу перебуває у зворотній кореляційній залежності від відстані між ними. Тому знищення мух є головним із шляхів, який забезпечує розрив циклу розвитку збудників.