Моніторинг зерна та насіння під час його зберігання

Температура зерна (насіння) - найважливіший показник нормальних умов зберігання. Підвищення її, не пов'язане з підвищенням температури навколишнього середовища, свідчить про серйозні порушення режиму зберігання і можливість швидкого псування насіння.
Під час зберігання зерна періодичність визначення температури залежить від його стану за вологістю і тривалості зберігання. Своєю чергою, за вологістю зерно поділяють на сухе, середньої сухості, вологе і сире (табл. 1).
Температуру свіжозібраного зерна (перші три місяці після збирання) вимірюють щодня, якщо воно вологе чи сире; зерна середньої сухості - один раз на три дні; зерна сухого - не рідше одного разу за 15 днів; вологого та сирого, що зберігається за температури, нижчої за 10°С, - двічі на декаду (табл. 2-4).

   Температуру вимірюють за допомогою залізних чи дерев'яних термоштанг. Для вимірювання температури зерна на великій глибині зернового насипу застосовують додаткову штангу, що нагвинчується на штанговий термометр. Спостереження ведуть за кожною партією, штабелем, засіком. Поверхню насипу великих партій умовно розбивають на секції по 50 м2 і за кожною з них ведуть спостереження. Якщо зерно насипано шаром 1,5 м, можна виміряти температуру в одному шарі, а від 1,5 до 2 м - не менше ніж у двох шарах. Коли ж ведуть спостереження за насіннєвим матеріалом висотою насипу понад 1,5 м, температуру визначають у трьох шарах: на глибині 30-50 см від поверхні, в середині насипу і біля підлоги. Після кожного замірювання температури термоштанги переставляють у межах засіка або секції на 2 м, щоб поступово обстежити всю зернову масу. Термометри встановлюють у захищених від прямих сонячних променів місцях. Тривалість вимірювання - 25-30 хвилин.
За умов зберігання насіннєвого зерна частота визначення температури також залежить від його стану і періоду зберігання (табл. 5).
   Для вимірювання температури зерна, що зберігається, використовують також електротермометр ЕТЗ-58. Він складається з термощупа, з'єднувального кабелю, вимірювального приладу та двох дерев'яних футлярів. Термощуп - це триметрова розбірна металева штанга трубчастого типу з датчиком на кінці. На зовнішній поверхні штанги через кожні 5 см нанесено поділки для відліку величини заглиблення. Кабель з'єднує датчик термощупа з вимірювальним приладом, у верхню панель пластмасового корпусу якого вмонтовано мікроамперметр і рукоятки керування, а в днище - джерело живлення. Температуру зерна вимірюють також напівпровідниковим термометром МТ-54.
Навесні, насамперед, звертають увагу на характер підвищення температури, особливо у верхньому шарі, який прилягає до південного боку насипу. Якщо температура насіння підвищується швидко і це не пов'язано з підвищенням температури повітря навколишнього середовища, треба вжити термінових заходів щодо його охолодження. Стан такого насіння контролюють щодня.
Вологість - це показник, який характеризує стан зерна та насіння. Стан вологості сухого і середньої сухості зерна перевіряють не рідше одного разу на місяць, вологого, сирого - один раз на тиждень та після кожної доробки (очищення, сушіння, вентилювання).

   Контроль за вологістю насіннєвого матеріалу, що зберігається насипом, здійснюють не рідше двох разів на місяць, а також після кожного його переміщення та обробки. Особливо ретельно спостерігають за вологістю некласного насіння. Вологість визначають у зразках, які відбирають із кожного засіка або секції, в силосах - у верхньому шарі насипу на глибині до 3 метрів.
Для швидкого визначення вологості зерна в господарствах використовують різного роду вологоміри, робота яких грунтується на властивостях зерна: діелектричній проникності та електропровідності. Досить поширеними й точними на даний час є вологоміри FARMPRO, KETT, WILE- 55, WILE- 65, WILE- 66 та інші.
Насіння в насипу перевіряють на зараженість шкідниками хлібних запасів залежно від його температури та вологості в певні строки (табл. 6). У разі виявлення шкідників вживають негайних заходів щодо ліквідації зараженості ними насіння.

   Зараженість шкідниками продовольчого зерна перевіряють щодекади за температури понад 10°С і раз на 15 днів - за нижчої за 10°С, та один раз на місяць - за температури, нижчої за 0°С. Зразок для визначення зараженості шкідниками зерна масою 1 кг відбирають у найменш вентильованих частинах насипу. У силосах елеватора зараженість визначають тільки у верхніх шарах насипу.

   Під час тривалого зберігання зерна в типових зерносховищах сільськогосподарських підприємств потрібно проводити систематичну органолептичну його оцінку. Свіже зерно має нормальний запах, характерні колір та блиск. Зміна цих показників чи поява плямистих, потемнілих зерен, втрата блиску свідчать про розвиток небажаних процесів.
Один із основних показників придатності насіння для сівби після його тривалого зберігання - схожість (табл. 7).
Найдовше зберігається схожість зерна пшениці та кукурудзи, менш довговічне зерно ячменю і вівса, найменш довговічне - жита.

   Після закінчення строку дії посвідчення про кондиційність насіння або під час закладання його на тривале зберігання у вигляді страхового або перехідного фонду відбирають зразки для визначення схожості або проведення повного сільськогосподарського аналізу в Державній насіннєвій інспекції. Згідно із стандартом, строк дії посвідчення про кондиційність насіння зернових і олійних культур за схожістю становить чотири місяці. Схожість насіння, яке зберігають, перевіряють не рідше одного разу на два місяці. Показники якості насіння у штабелях, засіках і секціях записують у журнал спостережень.
Таким чином, для збереження високих технологічних та посівних показників насіння слід періодично, залежно від його стану, вести спостереження за зерновою масою. Постійний контроль зерна за температурою, вологістю, кольором, запахом і зараженістю шкідниками дає змогу вчасно виявити й ліквідувати такі негативні явища, як самозігрівання, масове розмноження шкідників, зниження схожості тощо.

Н. Ящук,
канд. с.-г. наук,
асистент НУБіП України

Для збереження технологічних якостей зерна і посівних властивостей насіння потрібно систематично спостерігати за його температурою, вологістю, кольором, запахом, зараженістю шкідниками чи хворобами та схожістю.