Молочний менеджмент: міжконтинентальна різниця

Наразі поширеною є тенденція до акцентування уваги на якісній годівлі тварин. Звісно, кожна країна розробляє свій тип годівлі тварин відповідно до природних умов, виробничих можливостей, потреб тварин та завдань продовольчої безпеки. І що цікаво, держави, у яких ресурси обмежені жорсткими кліматичними умовами, отримують рекордні надої. Як їм це вдається? Своїми спостереженнями ділиться голландський експерт і технічний директор із напряму ВРХ групи компаній «АгроВет Атлантик» Пітер ван Дорен.

Нам відомо, що Ви багато подорожуєте. І відразу ж напрошується питання: чим різниться молочне скотарство у різних регіонах планети?
— Так, коли я відвідую різні молочні та м’ясні господарства світу, відмічаю, що годівля худоби надзвичайно різноманітна: різняться види кормів, кліматичні умови, рівень розвитку галузі, потужність самих ферм, стратегії керування господарствами... Передусім, такі розходження в молочному скотарстві пов’язані з географічним розміщенням країни, а також залежними від клімату можливостями або труднощами вирощування кормів. Але прослідковується закономірність: немає єдино правильного способу організувати молочне скотарство на різних континентах, але способів досягти високих результатів навіть за складних умов — безліч.

Напевно, у кожній частині світу діють свої, характерні для неї, традиції годівлі тварин? Що можна сказати про європейські тенденції годівлі? Вони стабільні чи мінливі?
— Західна Європа завжди славилась високим рівнем конверсії корму в молоковиробництво. Але останніми роками пріоритети й тенденції в молочному скотарстві зазнали змін. Нині в Нідерландах фермери зосереджені на якості кормів, яка є однією з рушійних сил економіки господарств. Акцент на якості корму чітко проявляється в ефективності комбікормів. Розважливі фермери використовують усього лишень 250 г комбікорму для виробництва одного літра молока: тобто корова, яка продукує 10 тис. кг молока, споживає всього 2500–2800 кг комбікорму. Крім того, фермери не прагнуть поліпшувати річну продуктивність однієї корови, бо велику увагу акцентують на збільшенні продуктивності корови протягом життя. Наприклад, 2012 р. середня продуктивність протягом життя корови становила майже 31 тис. кг молока. Також наголошу: для західноєвропейських ферм характерний відносно високий вміст жиру й білка в молоці. Вважається, що це пов’язано з генетичними особливостями певних порід корів. Та за детального вивчення раціону годівлі (кукурудзяний і трав’яний силос — по 20 кг, солома — 0,75, буряковий жом — 1,5, ріпаковий шрот — 2, соєвий шрот — 1,5, комбікорм — 7 кг; сирий білок — 16,5%, НДК — 35, крохмаль — 23, фураж — 55% на добу на корову) стає очевидним, що саме якісний склад корму впливає на отримання надоїв молока з підвищеним вмістом жиру й білка.

Як щодо особливостей годівлі молочного скотарства в більш віддалених географічних точках, наприклад, в Америці?
— Фермерські господарства Північноамериканського регіону славляться своєю потужністю, високим рівнем модернізації та продуктивності. Так, США є другим у світі після Індії виробником молока, де поголів’я дійних корів сягає 9 млн. Більшість корів утримують на великих фермах (від тисячі голів дійного стада).
Годівля в цьому регіоні досить інтенсивна й заснована на кукурудзяному силосі. Для раціонів тут характерне закладання великої кількості крохмалю (28%), а також низький вміст нейтральної детергентної клітковини (32%) і фуражу (42–43%). На практиці фермери використовують у середньому 420–460 г комбікорму у розрахунку на отримання одного літра молока. Таким чином, коли корова дає 10 тис. кг молока, вона споживає близько 4200–4600 кг комбікорму й/або кормових інгредієнтів (продукти типу картоплі). Більшість фермерів прагнуть досягти найвищого піка продуктивності, що настає приблизно на 60-й день після отелення (один додатковий літр у піковому періоді дорівнює приблизно 225 л за 305 днів лактації).

Беручи до уваги стабільний розвиток країн Європи та Америки, що можна сказати про динаміку розвитку Азійського молочного ринку?
— Особисто для мене дуже цікавою та перспективною з погляду виробництва молока є Саудівська Аравія: кліматичні умови цього регіону доволі специфічні й обмежені, але водночас такі великі аравійські молочні ферми, як Almarai, AlSafi і Nadec (кожна з них утримує понад 20 тис. дійних корів) відомі всім. Зрозуміло, що головний чинник розвитку скотарства в Саудівській Аравії — спекотний клімат, особливо літні температурні максимуми — до 45°С у тіні. Відповідно, й раціон годівлі формують тут із використанням спеціальних харчових компонентів і добавок, які ефективні в цих умовах (сіно люцерни — 10 кг, обсмажене зерно кукурудзи — 5, бавовникове насіння та пшеничні висівки — по 2 кг, соєвий шрот — 1,5, захищений жир і мінерали — по 0,4 кг на добу на корову). Крім того, кількість годівель за добу теж має бути адаптована до місцевих умов.
Неможливо не згадати й про Китай, молочна промисловість якого набуває стрімкого розвитку. Приміром, «Китайський сучасний молочний комбінат» — нині найдинамічніша азійська компанія. У Китаї застосовують багато різних типів раціонів годівлі худоби. У невеликих фермерських господарствах фахівці використовують досить просту програму годівлі — сушену й дуже дрібно нарізану солому кукурудзи в поєднанні з комбікормом. Кількість комбікорму можна збільшувати до 17–18 кг на одну корову за добу. На великих комплексах теж застосовують різні типи раціонів. Іноді це годівля за американським типом раціону, іноді — за європейським (на фермах із кращим за якістю фуражем).

Давайте підійдемо до питання з іншого боку: чи є регіони, що відходять від традиційного типу годівлі?
— Звичайно, є й такі! Це острівні держави — Ірландія й Нова Зеландія, а також прибережні країни, наприклад Чилі. У таких країнах кількість отелень корів зменшується залежно від характеру сезону. Деякі господарства містяться поруч із пасовищами, тож до трави додають усього 2–3 кг комбікорму на добу на корову. За такого раціону годівлі добова продуктивність годівлі на корову невисока, тож собівартість літра молока вкрай низька, якщо не найнижча в усьому світі. Проте, щоб мати запас доступного корму в разі нестійкої погоди, фермери також силосують надлишкові запаси трави.

Тоді що ж є найважливішим у раціонах годівлі тварин, що забезпечує їхнє здоров’я та продуктивність?
— Молочне тваринництво у цілому й годівля корів, зокрема, — різні в усьому світі (наприклад, є також чимало різних монораціонів, до складу яких входять: стебла кукурудзи, кукурудзяний силос, пасовищна трава й люцерна). Але важливо, що часткою загального раціону є фураж. Саме знання про якість фуражу вкрай потрібні для складання коректного загального раціону із правильними, оптимально дібраними, інгредієнтами.
Ми також співпрацюємо з українськими експертами: складаємо оптимальні раціони, які успішно застосовують фермери в різних господарствах країни. Я впевнений, що найближчим часом в Україні зросте розвиток молочного скотарства завдяки використанню кращих світових технологій і підходів в управлінні молочнотоварним виробництвом.