Спецможливості
Агробізнес

Ми­хай­ло Бабій: «І по­ля­ки, і гол­ландці ка­жуть: “О… У вас — су­перЄвро­па!”»

06.11.2014
1085
Ми­хай­ло Бабій:  «І по­ля­ки, і гол­ландці ка­жуть: “О… У вас — су­перЄвро­па!”» фото, ілюстрація

Ге­не­раль­ний ди­рек­тор кор­по­рації «Дністер» — про пер­спек­ти­ви ук­раїнсько­го садівництва. 

Ге­не­раль­ний ди­рек­тор кор­по­рації «Дністер» — про пер­спек­ти­ви ук­раїнсько­го садівництва. 

І. Бірюкова
i.byrukova@univest-media.com

По­над по­ло­ви­ну фруктів, які про­да­ють в ук­раїнських су­пер­мар­ке­тах та на рин­ках, — ви­ро­щені за кор­до­ном. Про це ка­же ста­ти­с­ти­ка. Од­нак на прак­тиці спра­ви ще гірші. У цьо­му мені самій не­що­дав­но до­ве­ло­ся пе­ре­ко­на­ти­ся. За­хотіло­ся ку­пи­ти яб­лук, зай­ш­ла у ве­ли­чез­ний су­пер­мар­кет, у фрук­то­вих ря­дах яб­лук — неміря­но: гол­ландські, польські, ки­тайські… «А де ж ук­раїнські?» — за­пи­тую про­дав­ця. «Он, у кут­ку — ук­раїнське не­стан­дарт­не, по 5,50 грн», — відповідає. «У кут­ку» ле­жа­ли не­по­казні пло­ди, яких зовсім не за­хотіло­ся ку­пу­ва­ти. Не­вже в Ук­раїні не­має кра­щих яб­лук? За відповіддю на це за­пи­тан­ня ми відпра­ви­ли­ся у Чернівець­ку об­ласть, яка є Мек­кою ук­раїнсько­го садівництва, оскільки тут ви­роб­ля­ють тре­ти­ну фруктів в Ук­раїні.
Садівників Бу­ко­ви­ни сьо­годні об’єдна­ла по­туж­на кор­по­рація «Дністер» (розміще­на в Со­ки­ря­нах Чернівець­кої об­ласті), до якої вхо­дять по­над 200 спеціалізо­ва­них підприємств західно­го регіону, котрі гос­по­да­рю­ють на при­ватній ос­нові. Про про­бле­ми та до­сяг­нен­ня ук­раїнсько­го садівництва нам роз­повів керівник цієї кор­по­рації Ми­хай­ло Бабій.
 
Ми­хай­ле Олексійо­ви­чу, в сто­лич­них су­пер­мар­ке­тах ук­раїнських яб­лук вдень з во­гнем не знай­деш. У нас садів ма­ло чи вро­жаї не ра­ду­ють?     
— І садів ви­с­та­чає, і вро­жаї ра­ду­ють. Ли­ше в Чернівецькій об­ласті нині на­ра­хо­ву­ють 28 тис. га садів. Площі пло­до­во-ягідних на­са­д­жень в Ук­раїні зай­ма­ють 12%, а ви­роб­ництво про­дукції — 25–30%. Цьо­го ро­ку ми зібра­ли по­над 400 тис. т яб­лук, а вже на­ступ­но­го, за спри­ят­ли­вих кліма­тич­них умов, змо­же­мо ви­ро­би­ти май­же 500 тис. т пло­до­во-ягідної про­дукції, а це більше, ніж зби­рає плодів та­ка садівни­ча країна, як Гол­ландія. Наші садівни­ки на­вчи­лись ви­ро­щу­ва­ти про­дукцію, яка не по­сту­пається світо­вим стан­дар­там, навіть кра­ща, ніж у Європі. Ад­же, як виз­на­ли вчені, кліма­тич­на зо­на між річка­ми Прут і Дністер є найліпшою у світі для ви­ро­щу­ван­ня яб­лук. То­му сьо­годні Чернівець­ка об­ласть ви­роб­ляє тре­ти­ну стан­дарт­них яб­лук в Ук­раїні. На Віннич­чині, на­при­клад, та­кож зби­ра­ють ве­ли­кий урожай яб­лук, але там ба­га­то ста­рих садів, то­му значну ча­с­ти­ну про­дукції відправ­ля­ють­ на пе­ре­роб­ку. Наші ж фрук­ти вирізня­ють­ся унікаль­ни­ми сма­ко­ви­ми яко­с­тя­ми. Ку­ди там то­му польсь­ко­му чи ки­тайсь­ко­му яб­лу­ку до на­шо­го ук­раїнсько­го!

Що у вас ви­ро­щу­ють, окрім яб­лук?
— Груші, пер­си­ки, сли­ви, по­лу­ни­цю, смо­ро­ди­ну, ма­ли­ну. На­при­клад, се­ло Груб­на у нас «по­лу­нич­не» — тут ви­ро­щу­ють 2,5 тис. т по­лу­ниці, яку роз­во­зять по всій Ук­раїні. Біло­усівка — «ма­ли­но­ва», її меш­канці що­ро­ку зби­ра­ють близь­ко 200 т ма­ли­ни. Є се­ла «смо­ро­ди­нові», «пер­си­кові», «помідорні» і т. д. І як­що в Ук­раїні на­разі є чи­ма­ло по­се­лень, котрі пе­ре­бу­ва­ють на межі ви­ми­ран­ня, а лю­ди че­рез без­робіття «спи­ва­ють­ся», то в нас усі «кру­тять­ся», пра­цю­ють — не до ал­ко­го­лю. Відно­вив­ши ко­лись зни­ще­не садівництво, чи­ма­ло ро­бо­чих місць за­без­пе­чи­ла на­ша кор­по­рація. За­вдя­ки цьо­му по­вер­ну­ло­ся до­до­му по­над 15% жи­телів об­ласті, котрі виїха­ли на за­робітки за кор­дон.
 
Ко­ли ж ви­ник­ла кор­по­рація «Дністер» і що цьо­му пе­ре­ду­ва­ло?
— Тро­хи історії. За часів Ра­дянсь­ко­го Со­ю­зу садівництво в Ук­раїні бу­ло ду­же роз­ви­ну­тою га­луз­зю, яка за­без­пе­чу­ва­ла тре­ти­ну бю­д­жет­них над­хо­д­жень країни. На те­ри­торії ли­ше Со­ки­рянсь­ко­го рай­о­ну тоді рос­ло 4,5 тис. га садів (пла­ну­ва­ло­ся по­са­ди­ти 18,5 тис. га). Мас­шта­би садівництва в Чернівецькій об­ласті бу­ли та­ки­ми, що за тодішніх по­туж­но­с­тей залізниці уро­жай, ви­ро­ще­ний за один рік, тре­ба бу­ло пе­ре­во­зи­ти 2,5 ро­ку. І це за умо­ви, що поїзди відправ­ля­ти­муть­ся щод­ня. Але після роз­па­ду СРСР, під час гор­ба­човсь­кої ан­ти­ал­ко­голь­ної кам­панії, у Західній Ук­раїні фак­тич­но зни­щи­ли всі са­ди і ви­но­град­ни­ки. І з 1990 по 1995 р. на Бу­ко­вині садівництвом ніхто не зай­мав­ся: са­ди не об­роб­ля­ли, во­ни по­за­ро­с­та­ли бур’яна­ми, вро­жай не зби­ра­ли. Та й клімат «до­би­вав»: чо­ти­ри ро­ки поспіль на­весні бу­ли за­мо­роз­ки, які зни­щу­ва­ли зав’язь пло­до­вих. Віднов­лен­ня га­лузі роз­по­ча­ло­ся із 1995 р. Кор­по­рацію «Дністер» (на­зва­на на честь чу­до­вої річки, яка у нас протікає) у Со­ки­рянсь­ко­му рай­оні бу­ло ство­ре­но 1997 р. За ме­ту ста­ви­ло­ся відро­д­жен­ня садівництва в об­ласті, ад­же ми, бу­ло, до­жи­ли­ся до то­го, що Ук­раїна зовсім за­ли­ши­ла­ся без яб­лук (пам’ятаю, ко­ли їхав у гості до рідних на Віннич­чи­ну, то не бу­ло яб­лук, щоб по­вез­ти на гос­ти­нець). Спо­чат­ку до на­шої кор­по­рації увійшло дев’ять гос­по­дарств, сьо­годні ж їх налічується 200. Уп­ро­довж 15 ро-­
ків «Дністром» по­са­д­же­но 13,5 тис. га інтен­сив­них садів. Відно­ви­ли ми і за­нед­бані на­са­д­жен­ня. На­разі ба­га­ть­ом із них по­над 40 років, але во­ни ще й досі пло­до­но­сять та да­ють добрі вро­жаї (по 50–60 т/га). Не­що­дав­но до нас приїжджа­ла де­ле­гація із Ми­ко­лаївської об­ласті, лю­ди ди­ву­ва­ли­ся: як так, без по­ли­ван­ня, старі са­ди при­но­сять стільки плодів, а у них і по­лив є, але та­ких яб­лук не­має. Справді, садівництво Бу­ко­ви­ни на ви­соті. Без пе­ребільшен­ня ска­жу, що нині 70% садів у нас не гірші, ніж у Європі. Приїжджа­ли і гол­ландці, і по­ля­ки, ми­лу­ва­ли­ся на­са­д­жен­ня­ми, хи­та­ли го­ло­ва­ми, приц­мо­ку­ва­ли язи­ка­ми: «О… У вас — су­перЄвро­па!»
 
Ко­лись до кор­по­рації, як Ви ска­за­ли, вхо­ди­ло дев’ять гос­по­дарств, нині їх ста­ло 200. І це, сподіва­ю­ся, не ме­жа. Чим кор­по­рація при­ваб­лює садівників? 
— Раніше се­ля­ни, котрі зай­ма­ли­ся садівництвом, не ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли су­час­них тех­но­логій, то­му й не от­ри­му­ва­ли ви­со­ких уро­жаїв. Ми на­вчи­ли лю­дей, як пра­виль­но по­са­ди­ти сад та до­гля­да­ти за ним. Із цією ме­тою що­ро­ку про­во­ди­мо не мен­ше вось­ми семінарів, із них чо­ти­ри — міжна­родні. Нині Чернівець­ка об­ласть відрізняється від інших садівни­чих регіонів тим, що у нас за­сто­со­ву­ють най­су­часніші тех­но­логії, які адап­то­вані під місцеві кліма­тичні умо­ви. Садівник — не той, хто по­са­див де­ре­во і за­був про ньо­го. Сад вимагає до се­бе постійної ува­ги: щод­ня тре­ба підхо­ди­ти до кож­ної яб­лунь­ки, ка­за­ти їй: «До­б­ро­го дня!», ціка­ви­ти­ся «здо­ров’ям» і виз­на­ча­ти, чо­го їй бра­кує для до­б­ро­го «са­мо­по­чут­тя».

Не­що­дав­но я прой­ш­ла­ся київ­сь­­ки­ми су­пер­мар­ке­та­ми і по­ба­чи­ла, що там про­да­ють пе­ре­важ­но імпортні яб­лу­ка. Ку­ди ж ви ре­а­лізо­вуєте свою про­дукцію?
— Ре­алізація про­дукції — найбільша на­ша про­бле­ма. На жаль, са­мим до Києва фрук­ти відво­зи­ти не­має зи­с­ку че­рез ве­ли­чезні транс­портні ви­т­ра­ти. Вза­галі, у су­пер­мар­ке­ти зда­ва­ти яб­лу­ка не­вигідно, оскільки ці тор­гові за­кла­ди роз­ра­хо­ву­ють­ся за про­дукцію тільки після її про­да­жу. Як­що че­рез нед­ба­ле зберіган­ня то­вар у них зіпсу­вав­ся, то, ка­жуть, — це твої про­бле­ми. То­му ви­хо­дить так: здав про­дукцію по 4,5 грн/кг, а у ре­зуль­таті от­ри­муєш гроші із роз­ра­хун­ку 3 грн/кг. Зви­чай­но, це — не діло, ко­ли у су­пер­мар­ке­тах ле­жать польські, гол­ландські яб­лу­ка, а з ук­раїнських — тільки не­стан­дартні. Чо­му так — не­зро­зуміло, ад­же в Ук­раїні яб­лу­ка за якістю такі, що ку­ди тій Європі! Про­те нам, на жаль, про­дукцію до­во­дить­ся про­да­ва­ти здебільшо­го пе­ре­куп­ни­кам. Ви­мо­ги до то­ва­ру у них ду­же ви­сокі: ба­жа­но, аби це бу­ли крупні яб­лу­ка (мінімум удвічі більші, ніж «євро­с­тан­дарт»), при­ваб­ли­во­го яс­к­ра­во­го за­барв­лен­ня. А от за­купівельні ціни низькі: на­при­клад, ве­ликі гарні яб­лу­ка сортів Гол­ден, Си­ми­рен­ко прий­ма­ють по 5 грн, «су­пер­ові» Джо­на­голд, Чемпіон — по 4,5, пло­ди, що тро­хи менші за розміром, — по 3–3,5, а то і по 2,5 грн.

Але ж як­що про­дукція якісна, то гар­нень­ко за­па­куй­те її — і до Євро­пи!
— Якість фруктів у нас на­ба­га­то ви­ща, ніж у ЄС. Гар­но за­па­ку­ва­ти про­дукцію — не про­бле­ма, але в Євро­пу із на­ши­ми яб­лу­ка­ми вий­ти не­ре­аль­но, оскільки там пе­ре­ви­роб­ництво влас­ної про­дукції. На­при­клад, цьо­го ро­ку в Польщі зібра­ли 4 млн т яб­лук, і їх же тре­ба ку­дись ре­алізо­ву­ва­ти, а у Німеч­чині, Гол­ландії, Австрії, Італії не про­да­ли ще 40% торішньої про­дукції. Крім то­го, аби вий­ти із про­дукцією на євро­пейсь­кий рівень, тре­ба прой­ти сер­тифікацію GlobalGAP. Для цьо­го потрібні чи­малі ко­ш­ти — не ви­с­та­чить і щорічно­го вро­жаю.

Ко­ли ми їха­ли до вас, то біля де­я­ких дворів ба­чи­ли ве­ликі «го­ри» яб­лук. Чо­му во­ни там ле­жать?  
— Це не­стан­дарт­на про­дукція: пло­ди, по­шко­д­жені хво­ро­ба­ми чи шкідни­ка­ми, які відправ­ля­ти­муть на пе­ре­роб­ку. Подібні яб­лу­ка за­во­ди прий­ма­ють по 45–60 коп. Сло­вом, щоб ку­пи­ти каністру со­ляр­ки, тре­ба зда­ти ма­ши­ну фруктів. За­га­лом ска­жу, нинішній рік був над­зви­чай­но тяж­ким для на­ших садівників. До різко­го по­до­рож­чан­ня за­собів за­хи­с­ту рос­лин та паль­но­го до­да­ли­ся ще й не­спри­ят­ливі кліма­тичні умо­ви. Я не пам’ятаю та­ко­го, щоб у травні — липні сто­я­ли густі ту­ма­ни.
Та­ка по­го­да — рай для шкідників та збуд­ників хво­роб. На­при­клад, нинішньо­го ро­ку знач­но ак­тивізу­ва­ла­ся олен­ка во­ло­ха­та. Раніше во­на їла тра­ву, куль­ба­бу, то­му на неї особ­ли­во не звер­та­ли ува­гу, а те­пер цей шкідник пе­рей­шов на пло­дові де­ре­ва — яб­луні, пер­си­ки то­що.
Бо­ро­ти­ся із олен­кою склад­но — на­разі є ли­ше кілька дієвих пре­па­ратів, які потрібно за­сто­со­ву­ва­ти за пев­но­го тем­пе­ра­тур­но­го ре­жи­му, інак­ше не до­по­мо­жуть. Цьо­го ро­ку з’яви­ла­ся і ро­за­но­ва ли­с­товійка, ко­т­рої у нас не бу­ло років із 15.
На жаль, пре­па­ратів для бо­роть­би зі шкідни­ка­ми та хво­ро­ба­ми є по­над ти­ся­чу, але на­справді діючих ре­чо­вин — до де­сят­ка. То­му у шкідників та збуд­ників хво­роб до них ви­ро­бив­ся імунітет. Аби уник­ну­ти зви­кан­ня, ми за­сто­со­вуємо пре­па­ра­ти всіх відо­мих фірм, але ча­с­то і цьо­го бу­ває не­до­стат­ньо.

У Чернівецькій об­ласті мас­шта­би садівництва настільки ве­ликі, що мож­на уза­галь­не­но го­во­ри­ти про всю Ук­раїну. Що ж потрібно зро­би­ти нашій владі, аби ця га­лузь успішно роз­ви­ва­ла­ся?
— Як­би умо­ви Євро­со­ю­зу — та нам да­ти! На­при­клад, як­що в Європі садівник бу­дує хо­ло­диль­не приміщен­ня, то на пев­ний час звільняється від спла­ти по­датків. А у нас дер­жа­ва хо­ча б до­по­мог­ла із виділен­ням кре­дитів (але не під 25–40%!), щоб мож­на бу­ло збу­ду­ва­ти скла­ди. 
Цьо­го ро­ку со­няч­на Бу­ко­ви­на ви­ро­би­ла близь­ко 400 тис. т яб­лук, а по­туж­ності хо­ло­диль­них ус­та­нов із ре­гу­ль­о­ва­ним га­зо­вим се­ре­до­ви­щем становлять всьо­го 60 тис. т. Та­кож має бу­ти дер­жав­не ре­гу­лю­ван­ня цін на паль­не, до­б­ри­ва то­що. Сло­вом, дер­жа­ва має дба­ти про садівництво, інак­ше ця га­лузь по­сту­по­во за­не­па­да­ти­ме.

Інтерв'ю
Провідний український виробник ЗЗР та добрив – компанія "UKRAVIT" – підбиває підсумки року, що добігає кінця. Попри всі несподіванки й негаразди, "UKRAVIT" продовжив своє зростання. Розширювалися мережа торгових представництв і асортимент... Подробнее
По мірі того, як Україна виходить у світові лідери з експорту меду, зростає інтерес до бджільництва. Водночас пасічники скаржаться на низькі ринкові ціни. Віце-президент Спілки пасічників України Володимир Дмитрук у цій ситуації радить... Подробнее

1
0