Інтенсивний сад в умовах України

Розвиток світового садівництва показує, що найефективнішим типом промислового саду на сучасному етапі є інтенсивний сад на слаборослих підщепах, який характеризується високою продуктивністю за екологічно чистих та ресурсоощадних технологій.

О. Самойленко,
директор плодоовочевого департаменту ТОВ «АПК “Маїс”»

Водночас загальною закономірністю є те, що дерева в саду висаджують із високою щільністю на одиницю площі, а період продуктивного використання зводиться до мінімально доцільного терміну.
На малогабаритному дереві понад 80% плодів розміщені на висоті, зручній для збирання — 1,5–2 м. Продуктивність збирання плодів збільшується втричі-вчетверо, і так само скорочуються інші витрати із догляду за деревами.
Продуктивність і економічна ефективність саду значною мірою залежать від його сортового складу. Добір сортів яблуні і їхні співвідношення в саду визначають, насамперед, з огляду на грунтово-кліматичні умови і конкретні напрями ринкового використання плодів, наприклад: постачання протягом року торгівельним мережам або експорт плодів переважно зимового строку дозрівання; для промислової переробки на соки, пюре, джеми чи поставки в зони найбільшого споживання (курорти, санаторії) плодів літньо-осіннього строку дозрівання.
  З точки зору оптимального завантаження збирального комплексу та закладання в холодильник бажаний подовжений період збирання яблук (з середини липня аж до кінця жовтня). Для окремо взятого саду співвідношення сортів може бути різне і змінюватись від цільового призначення. Залежно від зони садівництва в Україні, рекомендується такий склад сортів яблуні за строками дозрівання: літні — 3–10%; осінні — 7–20 і зимові — 70–90%.

Вибір сорту
Під час добору сортів потрібно, першою чергою, керуватися Державним реєстром сортів рослин України. В 2012 р. реєстр налічував понад 80 сортів яблуні, в основному, вітчизняної селекції.
Водночас останніми роками в Україні почали широко висаджувати в промислових садах нові селекційні та інтродуктивні сорти яблуні зарубіжної селекції, які користуються підвищеним попитом на ринку, плоди яких транспортабельні і здатні добре зберігатись. У промислових садах слід вирощувати до п’яти зимових сортів, тоді легше здійснювати систему захисту дерев від хвороб та шкідників та сортове формування й обрізування дерев.
  Насадження яблуні створюють окремими квадратами, де висаджують сорти однакового строку достигання плодів (літні, осінні чи зимові). Їх висаджують групами з однаковою стійкістю проти хвороб, особливо парші та борошнистої роси, що дасть змогу застосовувати інтегровану систему захисту. Це забезпечить значну економію пестицидів, зменшення забруднення довкілля і вирощування екологічно чистих плодів.
Високий урожай усі сорти яблуні формують лише за запилення пилком інших сортів. За самозапилення яблуня утворює неповноцінні плоди з невеликою кількістю насіння.
В окремо взятому кварталі рекомендовано вирощувати по три-чотири літніх або осінніх і чотири-шість зимових сортів яблуні. Бажано висаджувати різнобарвні сорти, щоб не допустити змішування плодів під час збирання. Для забезпечення перехресного запилення в кварталі висаджують від чотирьох до десяти рядів дерев основного сорту. Ширина смуги для диплоїдних сортів одного сорту може бути до 50–60 м.
Ряди в саду рекомендують розміщувати із півночі на південь. Для ефективного перехресного запилення потрібне перенесення пилку одного сорту на інший, що й відбувається завдяки диким та домашнім бджолам, а також різним видам комах. Кращий спосіб своєчасного і якісного запилення — це вивезення в сад пасіки на початку цвітіння з розрахунку два вулики середньої продуктивності на гектар.

Вибір ділянки
Продуктивність насаджень і їхня довговічність значною мірою залежать від вибору придатної для закладання саду ділянки. Тут слід ураховувати такі фактори, як рельєф та експозиція схилу, грунти та грунтоутворювальні породи, рівень грунтових вод.
Рекомендовано використовувати підвищення, рівнинні, але не понижені ділянки з найродючішими грунтами і сприятливим водним режимом. Допускається розміщення саду на похилих схилах крутизною до 2–3°, краще західної експозиції (найбільш освітлений), а не південної, де у зимовий період можливі опіки кори слабозимостійких сортів, таких як Джонаголд.
За механічним складом для промислових насаджень яблуні на слаборослих підщепах більш придатні родючі легкі грунти й середні суглинки, а на таких грунтоутворювальних породах, як леси, — легкосуглинисті і важкосуглинисті сірі лісові грунти.
  Не можна садити саджанці на грунтах з об’ємною масою сирого зразка (г/см3), що перевищує для легкосуглинистих — 1,75, середньосуглинистих — 1,51, важкосуглинистих — 1,48 і глинистих — 1,41. Кислотність грунту (pH) має перебувати в межах від 5 до 8. Рівень грунтових вод для яблуні на карликових підщепах — не ближче 0,7 м від поверхні грунту.
Не придатні для яблуневого саду низинні ділянки та котловани, де взимку застоюється холодне повітря, а також ділянки із сильним протягом повітря та місця поблизу водоймищ. Також важливий фактор під час вибору місця під сад — наявність джерела водопостачання для зрошення та обприскування.

Схема посадки саду
Оптимальна густота садіння дерев у конкретних грунтово-кліматичних умовах враховує силу росту підщеп і сорту, тип грунту, водозабезпечення, спосіб формування крони та ін.
У насадженнях на карликових підщепах типів М9, В9 (ПБ-9), Р22, Д1071 можна використовувати однорядне садіння за схемою 3,3–4 х 1,25–1 м, причому ширина міжрядь залежить від типу наявних тракторів та іншої техніки.
На родючих грунтах дерева висаджують із більшою, на бідних — із меншою відстанню у рядах. На низинних ділянках вона більша, а в умовах зрошення — менша. За умови високої агротехніки, правильного формування та обрізування крони доцільне більше загущення насаджень.
Окремим напрямом садівництва може бути вирощування нових імунних (стійких проти хвороб) сортів яблунь: за їхнього вирощування різко зменшується застосування пестицидів. Крім економічної доцільності (вартість обробок зменшується вдвічі), низький вміст пестицидів у плодах дає змогу використовувати їхню сировину для виробництва продуктів дитячого харчування. В Україні наразі набули поширення такі імунні сорти: Реанда, Релінда, Регліндіс, Ревена, Ремо.

Європейський досвід
Останніми роками на плодовому ринку дедалі частіше вживають термін «клубні сорти». Серед розмаїття зареєстрованих в Європі клубних сортів найцікавішими варто визначити такі: Antares, Dalitron, Choupette, Pink Lady, Kanzi Nicoter, Modi, Junami Milwa, Rubens Civni, Scifresh Jazz, Cameo, Cripp`s Pink. Ці сорти досить успішно вирощують у південноєвропейських країнах у рамках «закритих клубних» договорів. Вони мають добрі перспективи і для поширення в Україні.
  Садять яблуні рано навесні, з початком польових робіт. Висаджування яблуні на клонових підщепах в осінній період завжди пов’язане з великим ризиком втрати саджанців від підмерзання.
Глибину садіння вибирають так, щоб місце щеплення в момент садіння було на висоті 15–18 см над рівнем грунту. Навколо саджанця формують лунку для поливання. Саджають, як правило, вручну в ями розміром 30 х 30 х 30 см, викопані лопатою безпосередньо перед садінням або ямокопачем. Також під час садіння застосовують гідробур, наприклад, універсальний марки ГБ-35/28, який робить вертикальну свердловину в зораному грунті діаметром 12–15 см. До того ж, корінь саджанця потрібно обрізати з урахуванням розміру ямки.
Механізоване садіння на ділянці, де попередньо виконано плантажну оранку, можна здійснювати машиною МПС-1 або зарубіжними аналогами. Для гарантованого приживання саджанців одразу після висаджування слід здійснити поливання будь-яким доступним способом із розрахунку не менше 5 л води на деревце. Найкраще це робити через систему крапельного зрошення, яка дає можливість подавати із водою і легкорозчинні добрива. При цьому норма поливання протягом першої вегетації має бути не меншою ніж 0,5–1 л на дерево в день упродовж перших чотирьох тижнів від садіння до 2 л у наступний період.
Рекомендується посадкові ямки замульчувати гноєм, перегноєм, торфом або корою чи перепрілою соломою (товщина шару мульчі — 10 см). Для уникнення опіків свіжий гній не має дотикатися до штамбів дерев.
За загущеного садіння дерев доцільно застосовувати суцільне мульчування приштамбових смуг завширшки до 1 м. Для підтримки дерев на карликових підщепах, особливо закладених на грунтах легкого механічного складу, слід обов’язково облаштувати підпори. Вибір способу підтримання дерев: дерев’яні кілки біля кожного дерева чи дротяна шпалера — вирішують самі садівники. Система із шпалерою з одного натягнутого вгорі дроту і жердинами біля кожного дерева надійніша, бо якісний дріт рідко рветься, і дерево верхівкою утримується за нього, навіть коли жердина зламається. Якщо ж зламається кілок, навантажене плодами дерево впаде разом із ним, тріснувши переважно в місці щеплення.
  Якість саджанців суттєво впливає на стан саду та його врожайність. Закладання високоінтенсивного яблуневого саду здійснюють однорічними саджанцями з кроною чи дворічними саджанцями з однорічною кроною — так званий «кніп-баум», що у перекладі з голландської мови означає «квітуче дерево». Наявність крони — важливий фактор скороплідності: вже другого року після садіння кронованого саджанця можна зібрати до 5 кг яблук. Діаметр штамба саджанця значно впливає на його продуктивність у молодому віці. Використання якісних саджанців із діаметром штамба понад 12 мм, порівняно з 7–9-міліметровими, на третій рік від садіння із загущенням (2500 дерев/га) забезпечить прибавку врожаю до 9 т/га.
Використання дворічних саджанців з однорічною кроною «кніп-баун», порівняно з кронованими однорічками, забезпечує вищу на 24–78% (!) продуктивність насаджень яблуні, що зберігається й надалі — зі збільшенням віку висаджених дерев. Оздоровлений від вірусів матеріал забезпечує 20%-ну прибавку врожаю.