«Чорне золото», або Особливості вирощування гірчиці чорної
Нестійке економічне становище у країні і постійне зростання цін на добрива, пально-мастильні матеріали та техніку змушує аграріїв постійно збільшувати площі під соняшником і хрестоцвітими культурами, на продукцію яких є високий попит на зовнішньому ринку та відносно стабільні ціни.
Нестійке економічне становище у країні і постійне зростання цін на добрива, пально-мастильні матеріали та техніку змушує аграріїв постійно збільшувати площі під соняшником і хрестоцвітими культурами, на продукцію яких є високий попит на зовнішньому ринку та відносно стабільні ціни.
В. Рожкован, канд. біол. наук, провідний наук. співробітник,
А. Буділка, зав. сектором селекції гірчиці,
В. Левченко, зав. лабораторії біохімії,
Інститут олійних культур НААН
Разом з тим, така ситуація призвела до перенасичення
сівозмін цими культурами, що, своєю чергою, спричинило різке зниження урожаїв і деградацію грунтів.
Тому наразі гостро постало питання про відновлення науково обгрунтованих сівозмін з оптимальним співвідношенням вирощуваних культур.
Для збереження високої рентабельності с.-г. культур у цих сівозмінах потрібно підвищити їхню врожайність завдяки впровадженню маловитратної технології вирощування, використанню високоврожайних сортів і гібридів та культивуванню нетрадиційних культур, що користуються підвищеним попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. До останніх можна віднести і чорну гірчицю.
Ботанічна характеристика
Гірчиця чорна — це однорічна трав’яниста рослина. Стебло заввишки від 30 до 120 см, прямостояче, розгалужене, голе, у нижній частині разом із листям розсіяно-волосисте. Гілки тонкі, зазвичай з антоціановими плямами у пазухах. Листки черешкові, зелені: нижні — ліроподібні, із великою виїмчасто-зубчастою верхівковою часткою; верхні — ланцетоподібні, цілокраї. Квітки дрібні, зібрані у рідкі гроноподібні суцвіття; пелюстки блідо- або яскраво-жовті. Квітконіжка плоду завдовжки 2,5–8,5 см.
Плоди — чотиригранні, прямостоячі, притиснуті до стебла, ясногорбкуваті стручки завдовжки 1–2,5 см. Насіння кулясте, червонувато-бурого або темно-бурого забарвлення, тонкокомірчасте, діаметром 1,0–1,6 мм. Має надзвичайно гострий терпкий смак, що нагадує хрін. Вихідні компоненти насіння чорної гірчиці для отримання різноманітної продукції —
олія та макуха.
На відміну від багатьох рослинних олій, гірчична містить усі розчинні вітаміни, у тому числі вітаміни A, K, P і E, її широко використовують у рибоконсервній промисловості для виготовлення високоякісних консервів, у хлібопекарській та харчовій промисловості, кулінарії, медицині. Олія чорної гірчиці добре збалансована за жирокислотним складом із високим вмістом лінолевої і ліноленової кислот, що мають високу біологічну активність і гальмують старіння організму. Знежирене насіння використовують для виготовлення кращих сортів столової гірчиці. У Франції із цього виду гірчиці виготовляють знамениту діжонську гірчицю і гірчичний соус «Рап’вігот».
Також варто відзначити, що гірчиця чорна вирізняється чудовими медоносними властивостями, перевершуючи за цим показником білу і сарептську. Медопродуктивність — 260 кг/га.
Крім того, чорну гірчицю використовують як компонент для приготування багатьох оригінальних страв і напоїв, і в цьому разі ні сиза, ні біла гірчиці її замінити не можуть. Наразі до Реєстру сортів України внесено тільки один сорт чорної гірчиці — Софія.
Це середньостиглий сорт, вегетаційний період становить 100–108 днів. Висота рослини — 100–120 см. Квіти лимонно-жовтого забарвлення. Стручок горбкуватий, опушений. Насіння кулясто-овальне, коричневе, маса 1000 насінин — 3 г. Урожайність насіння сягає 20–22 ц/га. Вміст олії — 26–28%. Сорт стійкий до осипання.
Особливості технології
вирощування
Чітке дотримання всіх елементів технології під час вирощування чорної гірчиці дає можливість отримати добрий урожай у будь-яких регіонах України.
У польових сівозмінах чорну гірчицю, як і інші хрестоцвіті культури, краще розміщувати після озимих культур, які йдуть після чорного пару або на полях після зернобобових культур.
Не можна розміщувати гірчицю після культур, яким властиві спільні хвороби та шкідники, зокрема після соняшнику, цукрових буряків та ін. Слід категорично уникати пересівання чорною гірчицею полів озимого ріпаку, загиблого від вимерзання, а також підсівати зріджені посіви озимих хрестоцвітих та інших культур. Добрі результати для підвищення врожайності чорної гірчиці дає післязбиральна обробка стерні попередника біопрепаратами — деструкторами стерні. Відразу після збирання попередника проводять стерньове лущення для збереження вологи та інші агротехнічні заходи із підготовки грунту під висів гірчиці (комплекс агрегатів для виконання цього завдання залежить від попередника, грунтово-кліматичної зони і погодних умов).
За сильної засміченості поля кореневищними і коренепаростковими бур’янами після лущення стерні і відростання бур’янів до фази розетки їх обробляють гербіцидом суцільної дії (Раундапом або ін.), передбаченим «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні».
Слід пам’ятати, що найефективніша дія гербіциду — в період активного росту бур’янів. Механічні обробітки поля, у тому числі й оранку, проводять не раніше ніж за 15–20 днів після обробки гербіцидом, що виключає можливість подальшого їхнього відростання. За потреби зяблеву оранку, залежно від грунто-кліматичної зони, проводять наприкінці вересня — на початку жовтня. До входу в зиму поле вирівнюють.
Норму внесення добрив розраховують залежно від рівня запланованого врожаю на основі даних агрохімічного аналізу грунту, виходячи із того, що на формування 1 т насіння потрібно
55–60 кг азоту, 20–30 — фосфору і 50–60 — калію. Фосфорно-калійні добрива можна вносити і під осінній обробіток грунту, а азотні — навесні.
Азотні добрива вносять перед висівом, а також у прикореневі підживлення 8–10%-м розчином карбаміду. Витрата робочого розчину становить 250–300 л/га (разом із мікродобривами). Позакореневе підживлення можна поєднати із хімічною обробкою посівів у будь-який термін, але не пізніше фази бутонізації.
Для забезпечення високого врожаю гірчиці сіяти її треба насінням не нижче першої репродукції, яка за своїми посівними якостями відповідає стандарту. Щоб захистити посіви від грунтових шкідників та шкідників сходів, а також проти комплексу збудників хвороб сходів насіння обробляють Круїзером 350 FS, т. к. с. (4 л/т), Космосом, 25% т. к. с. (8 л/т), Круїзером ORS 322 FS, т. к. с. (35 л/т) та іншими препаратами, рекомендованими для протруювання насіння хрестоцвітих культур.
Висівання
Максимальний урожай чорної гірчиці за дотримання інших елементів технології дає ранній висів у рекомендовані терміни сівби ранніх ярих культур.
Якщо поле вирівняно з осені, то боронування для закриття вологи не проводять. Перед висівом поле культивують для забезпечення щільного ложа на глибину загортання насіння та знищення бур’янів.
Передпосівний обробіток бажано проводити комплексними агрегатами типу «Європак». Якщо поле з осені не вирівняне, то навесні за фізіологічної стиглості грунту проводять передпосівне вирівнювання.
Оптимальна глибина загортання насіння — 2–3 см. Якщо під час підготовки поля верхній шар грунту підсох та має недостатню кількість вологи для проростання насіння, глибину загортання насіння можна збільшити до 4–5 см. Коли передпосівну культивацію і висівання проводять без використання комбінованих агрегатів, то, залежно від стану поля, для кращого контакту насіння із грунтом можна застосувати післяпосівне коткування.
Кращий спосіб висіву — вузькорядний із шириною міжрядь 15 см. А для насіннєвих посівів, особливо для одержання насіння високих репродукцій, — із міжряддями 45 см або дворядково із міжряддями 70 см.
Догляд за посівами
У разі утворення на посівах грунтової кірки проводять досходове боронування легкими боронами за швидкості руху агрегату не більше 5–6 км/год. За потреби на широкорядних посівах, починаючи із фази першої пари справжніх листків, проводять міжрядні обробітки однобічними плоскорізними лапами (бритвою). Знищити бур’яни на посівах гірчиці можна за допомогою гербіцидів, які використовують на ріпаку залежно від виду забур’янення.
Збирання
Прямим комбайнуванням збирають урожай гірчиці на чистих від бур’янів посівах. Для уникнення втрат збирання проводять на висоті зрізу 5–10 см від прикріплення нижнього ярусу стручків, що знижує втрати зерна, зменшує його вологість і кількість зелених рослинних домішок у насінні. Оптимальна вологість насіння для обмолочування становить 10–12%. Залишати посів для досушування (вологість нижче 10%) не рекомендовано — це загрожує великими втратами.
За сильного рівня засмічення посівів гірчиці бур’янами, щоб уникнути втрат, проводять десикацію із подальшим прямим комбайнуванням за вологості зерна 10–8%. На сильно засмічених посівах можна застосовувати роздільне збирання.
Скошування проводять за вологості насіння 30–35%. Висота зрізування рослин — не нижче 20 см, щоб валок не торкався землі і добре провітрювався. Обмолочування валків проводять за досягнення вологості насіння 10–12%. Після обмолочування негайно проводять первинне очищення насіння, що запобігає підвищенню його вологості. Надалі проводять досушування насіння до стандартної кондиції.