Боротьба з маститами: канадський досвід

Мастити корів - найбільша проблема молочного скотарства в усьому світі. Збитки, які несе виробник від захворювання корів на мастит, перевищують збитки від усіх інших хвороб загалом.

На основі визначення основних етіологічних чинників виникнення маститів у молочних господарствах Канади - країни з розвиненим молочним скотарством - у даній статті наводимо рекомендації щодо основних напрямів терапії і профілактики цього захворювання в Україні.
Крім основних етіологічних чинників виникнення маститів, існують також сприятливі фактори для розвитку цього захворювання, і їх треба знати. Адже, безперечно, захворюванню легше запобігти, аніж його лікувати. Тож щоб профілактика була ефективною, треба, так би мовити, "ворога знати в обличчя". За потреби лікування слід мати на увазі, що воно має бути комплексним, основа його - етіотропна терапія.

Поширеність маститів у корів
Поряд із високою продуктивністю корів захворюваність клінічною формою маститу на канадських фермах, однак, значно нижча порівняно з європейськими фермами (наприклад, у Великобританії, Ірландії). В Саскачевані суворий клімат: низька вологість повітря, коротке (два місяці) спекотне літо (25...35°С) та холодна зима (-30...-40°С). Але, крім негативного впливу на тканини молочної залози факторів, що стимулюють виникнення маститу, такі кліматичні умови також несприятливі для життєдіяльності мікрофлори, яка, на думку багатьох учених, слугує етіологічним чинником. Низька поширеність клінічного маститу в Канаді, порівняно з Європою, підтверджує роль мікрофлори як етіологічного та визначального чинника розвитку маститу та класифікацію останнього як інфекційного захворювання. Проте не слід недооцінювати і роль сприятливих факторів розвитку хвороби, тому доцільно віднести мастит корів до групи факторних захворювань.
Щодо субклінічних маститів ситуація по Канаді залежить від розміру ферм. Так, на дрібних фермах рівень вмісту соматичних клітин у загальному обсязі молока в середньому становить до 200 тис., на великих (500 голів і більше) - до 500 тис. Їхні норми для Європи - 200 тис., Канади - 500 тис., США - 700 тис. В Європі основна маса ферм - це дрібні господарства, що утримують до 200 голів, у Канаді і США основний відсоток становлять великі ферми (понад 500 голів), особливо в Америці, де налічується багато ферм по 3000-5000 тис. голів. На великих фермах значно важче контролювати рівень соматичних клітин у загальнозібраному молоці, тому й норми їхнього вмісту різні.

Збудники маститів
Серед мікроорганізмів-збудників є резервуарні (S. aureus, Str. agalactiae, M. spp.), які живуть у вимені і часто спричинюють субклінічні мастити. Можливо, цьому сприяє те, що на сучасних великих фермах у корів імунітет тканин вимені знижений. За порушення технології, зниження імунітету, дії несприятливих факторів виникають клінічні (часто контагіозні) мастити.
Інший вид збудників - мікроорганізми зовнішнього середовища, які можуть бути сапрофітні, патогенні та умовно-патогенні: Str. uberis, Str. disgalactiae, E. Coli та інші та за умов інфікування вимені та дії інших факторів - викликають мастит. Вакцинацію на початку лактації в Канаді проводять лише проти коліформного маститу на великих фермах, оскільки найбільша кількість у зовнішньому середовищі налічується саме кишкової палички. Вакцинація проти інших збудників маститу не має ніякого практичного сенсу, оскільки, як стверджує багато авторів, виникнення маститів найчастіше викликають асоціації мікроорганізмів.

Профілактика маститів та контроль якості молока
Превентивні заходи на канадських фермах розпочинаються з контролю технології (годівлі, утримання, технології доїння). Періодично контролюють роботу доїльних установок, засоби миття та дезінфекції доїльного обладнання, ретельне миття після кожного доїння доїльного залу, за потреби проводять миття під тиском (особливо стін). За виявлення непоодиноких випадків захворювань на мастит звертають увагу на доїльне обладнання, тиск, подавання вакууму, періодично замінюють гуму в доїльних стаканах, регулярно перевіряють її на наявність тріщин, через які може проникати повітря.
Кожного місяця інспектор від Молочної асоціації провінції проводить відбір проб молока від кожної корови для дослідження якісних і кількісних показників. Відбір проводять автоматично через спеціально приєднані до системи молоковідбору скляні резервуари (місткістю до 0,25 л), після відбору проби молоко з резервуара зливають, воно готове для іншої проби. За неодноразового підвищення соматичних клітин понад норму відбір проб можна проводити позапланово.
Каліфорнійський тест тут, в основному, не використовують, оскільки періодично досліджують проби, відібрані інспектором. Корів, у яких періодично виявляють підвищений рівень соматичних клітин, що погіршує якість загальнозібраного молока, вибраковують незалежно від продуктивності, але зважають на племінну цінність. Санацію вимені за часто повторюваних субклінічних маститів не проводять, оскільки це зумовлює витрати на антибіотики та втрати молока, яке утилізують.

Пісок в якості підстилки
Пісок - це неорганічна речовина, і, як показує практика, за правильного підходу до даної технології (періодичне прибирання не тільки фекалій, а й мокрого від сечі піску) мікробний фон навколишнього середовища нижчий, ніж за використання для підстилки органічних субстратів (солома, тирса). Саме тому в даному господарстві в якості підстилки використовують пісок. Прибирання піску в місцях відпочинку корів проводять вручну тричі на день - під час підйому корів і перегону їх до доїльної зали. На заміну піщаної підстилки два працівники затрачають 10-15 хв (для групи з 250 голів).

Доїння та роздавання кормів
Під час доїння відбувається роздавання кормів або підгрібання наявної їжі до межі досягнення коровами, деякі великі господарства для цього використовують роботів, оскільки людські трудові ресурси коштують у Канаді недешево.
Корови після доїння повертаються до місця відпочинку, спочатку йдуть їсти, потім - пити воду і тільки потім лягають. Цього часу достатньо, щоб молочний канал після молоковіддачі закрився і не інфікувався через підстилку.
Оскільки корови високопродуктивні, то на великих фермах частіше застосовують триразове доїння, на дрібних же здебільшого доять двічі заради економії робочого часу фермера. Деяких корів для поліпшення молоковіддачі перед доїнням стимулюють окситоцином. Їх позначають, оскільки технологія потребує часової синхронізації доїння. Такі корови через постійне стимулювання препаратом часто звикають до окситоцину, що є недоліком, але цього потребує технологія.
На великих фермах найчастіше використовують доїльні установки типу "карусель", оскільки така технологія суттєво економить час.
За утримання корів на піску перед доїнням витирання сосків не проводять (за винятком сильного забруднення каловими масами), за утримання на соломі або тирсі - витирають одноразовими серветками. Після доїння за технічної можливості застосовують обприскування дійок, в основному, йодовмісними розчинами. За економічної недоцільності або неможливості встановити таке обладнання (наприклад, на невеликих фермах) корів готують до доїння способом занурення дійок вимені в дезінфікувальний розчин.

Діагностика та лікування хвороб вимені
Захворювання на клінічний мастит діагностують дояри під час доїння. Хворих тварин видаляють із загального стада в госпітальну зону, дають, в основному, грубі корми, доять окремо, лікують, молоко утилізують. Основа лікування - антимікробна терапія. Перед доїнням хворим коровам внутрішньом'язово ін'єктують окситоцин, після доїння за потреби інтрацистернально вводять антимікробні засоби. Лікування проводять дояри. Якщо застосовують інші способи введення антибіотиків або інші методи лікування хворих тварин, їх відокремлюють у санітарну зону і фіксують. Лікує тварин їхній власник, менеджер ферми або спеціально навчений дояр, які проводять лікування всіх хворих тварин відповідно до протоколу, складеного ветеринаром найближчої ветеринарної клініки. Дипломовані ветеринари є тільки на великих фермах (понад 3000 голів), які, в основному, займаються гінекологією та хірургією.
Профілактикою і лікуванням маститів в умовах господарств Канади здебільшого займаються люди без ветеринарної освіти або емігранти, які її мають, проте не мають права на ліцензовану ветеринарну практику, допоки не підтвердять свою кваліфікацію в Канаді. Хоча консультативну допомогу ветеринари клінік усе ж таки фермерам надають.
Здебільшого виявляють клінічні мастити на ранніх стадіях захворювання (серозне запалення). Процент виявлення маститу саме на цих стадіях свідчить про сумлінність роботи дояра. За серозного запалення лікування включає в себе введення внутрішньом'язово окситоцину перед доїнням, ручне додоювання ураженої частки вимені після машинного доїння, інтрацистернальне введення антимікробних препаратів широкого спектру дії. Якщо дані препарати не діють, проводять відбір проб секрету уражених часток вимені хворих корів, яких ще не лікували, для бактеріологічного дослідження і виявлення чутливості збудників до антимікробних засобів.
У разі підвищення температури тіла, набряків, сильної болючості на початку лікування застосовують лише системний антибіотик, паралельно проводять протизапальну та частково - знеболювальну терапію нестероїдними протизапальними засобами, дезінтоксикаційні заходи (декстроза - внутрішньовенно). За необхідності внутрішньовенно вводять 7,5% (гіпертонічний) розчин хлориду натрію з подальшим випоюванням великої кількості води або, якщо корова не п'є, - закачують рідину в рубець (у кількості 30-40 л), до якої можна за потреби додати трав'яне борошно, пробіотик, дріжджі, пропіленгліколь, сухий жир, протеїн, тобто вдатися до примусового годування у разі зниження або повної відсутності апетиту. Надалі, в разі поліпшення загального стану, можна поєднувати системні і цистернальні антибіотики (особливо за післяотільних маститів) або використовувати лише цистернальні.
Залежно від загального стану організму, мастит фібринозної стадії лікують одним із описаних вище методів або їхнім поєднанням. Мастити в стадії гнійного запалення трапляються зрідка, їх, в основному, не лікують (за винятком високої племінної цінності корови), таких корів вибраковують. Якщо після проведеного лікування мастит набув хронічного перебігу або постійно виникають повторні клінічні і субклінічні захворювання, тварину також вибраковують, оскільки корова є джерелом інфекції та причиною підвищення рівня соматичних клітин у зібраному молоці.
 
Виявлення та лікування супутніх хвороб
Часто мастити виникають у післяотільний період, оскільки відбувається контамінація вимені мікрофлорою із статевих органів. За даними наших попередніх досліджень, мікрофлора, виділена із статевих органів за виникнення запальних процесів, була майже ідентичною до мікрофлори секрету молочної залози за маститу.
В післяотільний період знижується імунітет організму корови через різноманітні причини, зокрема внаслідок стресу тварини під час отелення, порушення обміну речовин. Саме в цей період найчастіше діагностують кетози. Симптомами, які передують кетозу, можуть бути кетонемія та кетонурія.
Важливо визначити хворобу на ранніх стадіях, до того як виникнуть клінічні ознаки. Для визначення кетонурії в Канаді успішно використовують експрес-метод за допомогою індикаторних смужок, якими визначають рівень кетонових тіл у сечі. Такі смужки виробляють для потреб медицини, проте їх успішно застосовують і у ветеринарії. Корів із симптомами кетонурії лікують випоюванням пропіленгліколю, за відсутності ефекту - внутрішньовенним уведенням декстрози або ін'єкціями стероїдних протизапальних (за відсутності вагітності) препаратів тощо.
Основні висновки
та рекомендації
Таким чином, беручи до уваги досвід, отриманий на молочній фермі Канади, країни, яка є світовим лідером щодо генетики порід молочної худоби та займає провідні позиції щодо надоїв, можна дійти таких висновків та рекомендацій господарствам України:
 Основним етіологічним чинником виникнення маститів на молочних ермах є мікрофлора.
 Оскільки різноманітні екзо- та ендогенні фактори мають вплив на захворюваність поголів'я молочних господарств на мастит, дане захворювання слід класифікувати як факторне інфекційне захворювання.
 Лікування корів, хворих на мастит, має бути комплексним із обов'язковим застосуванням антимікробної терапії.
 Потрібно чітко розрізняти випадки захворювання, коли слід застосовувати інтрацистернальне введення антибіотиків, а коли - використовувати системний антибіотик.
 Клінічні мастити найкраще лікуються на стадії серозного запалення, тому потрібно своєчасно виявляти зміни стану молочної залози та секрету. Саме від персоналу, який займається доїнням корів, залежить своєчасне виявлення хворих корів, а в подальшому - їхнє успішне лікування.
 За неефективного лікування або хронічного запалення молочної залози корову доцільно вибраковувати.
 Слід періодично проводити дослідження поголів'я на субклінічні мастити, хворих корів лікувати. Якщо субклінічні мастити постійно повторюються, таких тварин варто вибраковувати.
 В якості підстилки для молочних корів краще використовувати пісок, оскільки за правильного і систематичного прибирання мікрофлора в такій підстилці не розвивається (порівняно з органічними субстратами: солома, тирса), і це не спричинює в подальшому інфікування вимені через підстилку.
 Доїння в доїльних залах, яке практикується в розвинутих країнах та передових господарствах України, ефективніше запобігає розповсюдженню маститів серед корів порівняно з тими господарствами, де доїння відбувається безпосередньо в тваринницьких приміщеннях. До того ж, під час доїння в доїльних залах більше можливостей для активного моціону тварин.
 На великих фермах (500 голів і більше) краще використовувати систему доїння "карусель", аніж "ялинку".
 Роздавати корм краще під час доїння (якщо воно відбувається в доїльному залі), оскільки після доїння корова витрачає додатковий час на споживання корму та води, а отже, до того, як тварина лягає, молочний канал встигає закритися і не інфікується через підстилку.
 Слід звертати увагу на корів, особливо в післяотільному періоді, які різко зменшили надої, проводити дослідження сечі таких корів за допомогою індикаторних смужок для виявлення кетонурії і подальшого лікування.

А. Краєвський,
д-р вет. наук, професор, Сумський НАУ
Я. Ярохно,
лікар ветеринарної медицини, Інститут ветеринарної медицини НААН України