Зверніть увагу на редьку олійну

Стрімка динаміка клімату в бік потепління суттєво змінює звичні уявлення щодо різноманіття біологічного набору та технологічних можливостей деяких уже давно відомих кормових культур. Здається, що добре відома раніше редька олійна може проявляти себе за цих умов з раніше не відомих сторін і демонструвати відмінну кормову продуктивність.

У зоні північного причорноморського та приазовського Степу та практично на більшій частині Лісостепу активна вегетація редьки олійної може починатися у нинішніх кліматичних умовах уже на початку березня. Якщо в цей період з’являється найменша можливість вийти в поле та висіяти редьку, — це стає запорукою отримання цінного у поживному відношенні зеленого корму вже до кінця квітня — середини травня. За такого варіанту висівання період активного цвітіння редьки подовжується і триває 12–15 діб. Відповідно, близько трьох тижнів, починаючи з фази бутонізації, редьку можна косити і використовувати як доволі раннє джерело зеленої маси — своєрідний “коров’ячий салат”.
Уже до 5–25 травня культура повністю звільняє поле, залишаючи після себе до 40 ц/га м’яких швидкоутилізованих решток, багатих азотом і фосфором. До того ж, редька за період свого росту не дає “розгулятися” практично всім відомим видам бур’янів, безплатно захищаючи посів будь-якої наступної культури, що її висіватимуть на цьому самому полі.
Після збирання редьки кмітливому господарю залишається виконати легке дискування, вирівняти грунт і висіяти наступну культуру.
З одного гектара ранньовесняних кормових посівів редьки можна отримати до 220–240 ц зеленої маси з поживністю 0,12–0,14 к.о. в одному кілограмі та 16,5 г перетравного протеїну. Це означає, що в економічному плані гектар посіву дає 26,4–33,6 ц к.о. і 4,6–5,0 ц протеїну.
За поживністю весняний “редьчин салат” стане типовим соковитим протеїновим кормом для корів (табл. 1).
Слід відмітити (табл. 1), що поживність зеленої маси редьки у сухій речовині свідчить про накопичення в ній не менше 0,91 к.о., при цьому на кожну таку поживну одиницю буде припадати до 118 г перетравного протеїну, а це і є фізіологічною нормою для високопродуктивної корови. Не менш важливо і те, що редька містить до 22 г цукру в кожному кілограмі. Тоді згодовування 20–30 кг такого корму — це понад половина середньодобової норми потреби в цукрі для корови.
Проте це ще не всі кормові можливості редьки олійної. Не без користі цю культуру можна висівати (а, скоріше, всівати) в класичні горохо- або вико-вівсяні однорічні ярові суміші впоперек посіву. Звичайно, це додатковий прохід сівалки. Проте на цьому всі мінуси такого висівання й закінчуються. А ось плюси такі.
Редька зовсім не конкурує у зоні кореневого живлення з горохом, викою і, тим більше, з вівсом. Вона швидко укорінюється і починає активно використовувати глибинну вологу. Скоростиглість цієї культури унікальна: через 40–45 діб редька дозріє до стадії утворення насіння і випередить культури, з якими одночасно її висівали. У насінні редьки накопичується енергетична речовина — олія, — а це фактор збільшення концентрації обмінної енергії в сухій речовині корму. Тому, якщо трикомпонентну суміш скосити в оптимальній фазі, характерній для вико- або горохо-вівса, у редьки в цей момент уже будуть добре розвинені стручки з олійним насінням, а отже, поживність такої маси буде вищою, аніж у стандартних двокомпонентних сумішей, на 15–25% за того ж самого високого рівня протеїну. При цьому і загальна врожайність підвищиться, як мінімум, на 30–70 ц зеленої маси з гектара.
Така потрійна кормова суміш використовується як для практичного годування, так і для приготування сінажу з підвищеною поживністю та з’їданням.
Проте використання редьки в складі потрійних кормових сумішей весняного висіву — не останній напрям застосування кормових посівів цієї непримхливої культури — редьки олійної.
Головною формою кормового використання редьки слід вважати її літнє післяжнивне висівання в третій декаді липня — першій (і навіть другій) декаді серпня. В цьому варіанті і в цих строках висівання дана культура не піддається на провокацію сходів за слабких опадів з непродуктивною вологою. В усякому разі, за останні п’ять років наших спостережень провокації післяжнивних сходів редьки ми не помічали. Не слід засмучуватись, якщо в перші два-три тижні після появи сходів редька буде рости повільно і її потрібно буде захищати від бліх та інших комах. Це зовсім невеликі технологічні витрати порівняно з тим, як вона відплатить вам потім.
Головне в тому, що до кінця вересня, коли всі відомі кормові рослини почнуть швидко в’янути та знизять свою кормову продуктивність і якість зеленої маси, настане справжній “зоряний час” редьки олійної. Весь жовтень і понад половину листопада ця культура може стати головним і навіть єдиним постачальником високопоживної зеленої маси для тварин.
“Свято життя” редьки олійної може тривати до настання стійких заморозків, а в деяких випадках — до середини грудня за пониження температури нижче мінус 5°С.
За поживністю редька осіннього використання дещо відрізняється від зеленої маси весняних посівів (табл. 2). Природно, вона більш насичена вологою та менше накопичує обмінної енергії. Проте волога редьки — це сік рослин, а не просто вода, його корова легко перетворює на молоко. Трохи менше в осінній редьці протеїну та цукру. Проте їх усе ще досить для того, щоб задовольнити потреби корів у цих дефіцитних речовинах.
Редька олійна післяжнивного висівання по праву може вважатися скарбницею осіннього каротину, що може накопичуватися в печінці корови. Листопадові та грудневі запаси каротину в печінці, створені завдяки пізньому згодовуванню зеленого корму жуйним, дають змогу тваринам з успіхом користуватися ними для формування повноцінного плоду в січні-лютому на останніх стадіях внутрішньоутробного розвитку. Це можливо завдяки тому, що депо каротину в печінці актуальне тільки протягом 50–60 діб. Накопичений у печінці каротин дає можливість корові дешево для її організму і, головне, для кишені її господаря забезпечити своє майбутнє “чадо” вітаміном А. Відомо, що надлишку цього вітаміну простим годуванням без передозування концентрованими препаратами ніколи не буває. Навпаки, добре А-вітамінне годування матері — це здорові слизові оболонки всіх внутрішніх органів теляти, це інтенсивний розвиток шлунку та кишківника, фактор доброго розвитку дихальних шляхів.
Наш досвід свідчить, що пізнє годування корів зеленою масою — запорука високої збережуваності життєздатності телят зимового періоду отелення, а основне отелення у корів — узимку.
Редьку осіннього циклу використання не скошують низько, бо це знижує накопичення в ній клітковини. За висоти зрізу не нижче 15–20 см від землі  врожайність маси корму може досягати 350–400 ц/га. При цьому у сухій речовині концентрація клітковини не перевищує 27%, а привчання до поїдання корму буде проходити швидше і легше. Високе скошування редьки — кардинальне оздоровлення грунту, поліпшення його дрібнозернистої структури, а також доказ незаперечних переваг редьки олійної.
Пролонгування періоду зеленого годування — це повна економія використання силосу та сінажу аж до першої декади грудня.
Ось скільки всього корисного демонструє редька олійна.

Л. Подобєд,
д-р с.-г. наук, професор,
Інститут тваринництва УААН