Спецможливості
Агробізнес

ЗДУТТЯ ПЕРЕДБАЧЕНО ТЕХНОЛОГІЄЮ

05.06.2008
788
ЗДУТТЯ ПЕРЕДБАЧЕНО ТЕХНОЛОГІЄЮ фото, ілюстрація
Молочна галузь України нині переживає не найкращі часи: поголів’я молочного стада корів у країні скоротилося до найнижчих показників, і поки не видно, за рахунок чого воно збільшуватиметься. Виробництво сирого молока, за статистикою, начебто й стабілізувалося за останні роки на рівні 12–14 млн т, але перемістилося від великотоварних сільськогосподарських підприємств до приватно-індивідуальних господарств, які нібито й забезпечують стабільність виробництва. Та представники галузі вважають, що не треба довіряти статистичним звітам, слід реально дивитися на речі, що відбуваються в галузі, яка потребує суттєвих перетворень як на законодавчо-нормативному (тобто державному), так і на професійному (тобто бізнесовому) рівнях.

Найуспішнішим для української молочної галузі вважається 1990 рік, коли було вироблено найбільші обсяги молока та молокопродуктів, а споживання цього виду харчової продукції на душу населення становило (в перерахунку на молоко) — 373 кг! Сьогодні, якщо вірити офіційній статистиці, кожен українець споживає в середньому 220 кг названих продуктів. Але представники галузі досить скептично ставляться до цього показника. За словами голови ради директорів Спілки молокопереробних підприємств України Вадима Чагаровського, насправді споживання вдвічі менше: приблизно 110–112 кг на душу населення. Приміром, за даними статистики, в Україні виробили 13,7 млн т молока. З цієї кількості на промислову переробку надійшло всього 5,2 млн т, з нього виготовили: продукції з незбираного молока  — 1,5 млн т, морозива — 150 тис. т, промислових товарів (сухе знежирене молоко, сухе молоко незбиране, молочні консерви, масло, казеїн) — понад 1 млн т і майже 2,5 млн т направили на виробництво твердих сирів. Тобто невикористаним залишилось 8,5 млн т молока. З цього приводу в експертів є запитання: невже 15 млн сільського населення з’їло молока та молочних продуктів більше, ніж усе населення країни в цілому. І висновок напрошується очевидний: цього молока просто не було. Фактично, за оцінками експертів ринку, Україна щорічно виробляє 8–9 млн т молока. Це реальна ситуація, від якої й потрібно відштовхуватися під час розробки різних державних програм із розвитку галузі, готуючи законопроекти та постанови уряду чи пропонуючи певні конкретні заходи для подолання кризових явищ.


Ті нормативні акти, які діють у молочній галузі, потребують кореляції або й скасування. Наприклад, у липні 2004 року було прийнято Закон України “Про молоко та молокопродукти”, який, на думку експертів, не вніс позитивних змін у регуляцію роботи молокопереробних підприємств і сільськогосподарських товаровиробників. До того ж, у документі, за словами В. Чагаровського, є деякі неузгодження: наприклад, визначено терміни використання певних молочних продуктів, хоча їх визначають за державним стандартом, а не за законом. Закон повинен створити правила гри на ринкових засадах для всіх учасників молочного ринку та підтримувати виробників молока й переробників. На думку представників Спілки молокопереробних підприємств, цей закон взагалі потрібно відмінити, тому що навіть підготовлені й узгоджені пропозиції щодо внесення змін і доповнень до нього, які пропонують представники галузі, на жаль, кардинально не змінять сам закон і не вплинуть на ситуацію в цілому.


Крім того, вкрай необхідно переглянути постанову Кабінету Міністрів від 12 травня 1999 р. № 805 “Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих на виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі”. Коли приймався цей документ, він був своєчасним і потрібним кроком, який передбачав виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам і мав би стимулювати розвиток молочного скотарства в країні. На жаль, цього не сталося, до того ж, у молочній галузі відчутно скоротилася кількість підприємств, що займаються виробництвом молока, а тому, як вважають представники Спілки, потрібно насамперед змінити механізм виплат державних дотацій.



На внутрішньому ринку змінилася структура виробників молочної продукції. Якщо раніше в Україні було         25 молочних об’єднань, сформованих за територіальним принципом, і виробляли вони майже весь спектр — від продукції з незбираного молока до сирів і молочних консервів, — то сьогодні відбувається формування нових молочних об’єднань, заснованих на новому принципі — спеціалізації. Станом на 2004 рік в Україні діє десять таких нових об’єднань: п’ять у галузі  продукції з незбираного молока і п’ять — у виробництві твердих сирів. Перша група об’єднань (сектор продукції з незбираного  молока) виробляє приблизно 35% обсягів виробництва всієї молочної продукції, частка другої групи (виробники твердих сирів) — 34%. За словами В. Чагаровського, надалі розвиток української молочної галузі йтиме саме шляхом утворення нових спеціалізованих об’єднань. Відбуватиметься поглинання невеликих районних заводів, і їх, на жаль, чекає сумна доля: вони або “здадуться в полон” великим об’єднанням, або “вимруть”.


А на сьогодні розклад сил у галузі такий.


Перша група — це об’єднання, які ставлять завдання стати національними гравцями: в секторі продукції з незбираного молока — російські компанії “Юнімілк Україна” (володіє двома підприємствами: ВАТ “Галактон” та Кременчуцький міський молочний завод) і “Вімм-білль-данн” із трьома підприємствами (Київський міський молочний завод № 3, Харківський молочний комбінат та Буринський завод сухого молока), а також французька компанія “Лактоліс” — власник двох переробних підприємств (Миколаївський та Уманський міські молокозаводи); в секторі виробництва твердих сирів українські корпорації: “Клуб сиру”, “Гадячсир”, “Мілкіленд”, “Ковельмолоко”.


Друга група — поодинокі молокопереробні підприємства з часткою ринку від 1 до 3%. Це підприємства, які нині є регіональними лідерами: комбінат “Придніпровський”, Куп’янський молочноконсервний завод, компанія “Галичина” та інші.


Третя група — локальні оператори, низові молокозаводи, які майже всі виробляють молочну продукцію в  середньому в мінусціновому сегменті.


Серед основних проблем молочної галузі насамперед називають сировинну, бо на внутрішньому ринку є дефіцит молока, що спричинено низкою чинників. Зокрема, сезонність виробництва. Влітку молока виробляють у 2,5–3 рази більше, ніж узимку, і молокопереробні підприємства змушені переробляти надлишки сировини на промислову групу товарів. А взимку сировини не вистачає. До того ж, як зазначалося вище, поголів’я молочних корів різко зменшилось, і тенденції до збільшення не спостерігається. Найшвидше це відбувається в сільськогосподарських підприємствах, де в 2004 році корів було менше 1 млн голів. Хоча більш-менш стабільним залишається показник поголів’я корів у приватному секторі. Якщо довіряти офіційним статистичним даним, то виробництво молока в країні, незважаючи на стрімке зниження поголів’я корів, залишається стабільним. Напрошується запитання: де ж істина? На думку В. Чагаровського, відбувається масштабна фальсифікація статистичних даних. Тому всі програми, які приймаються для дальшого розвитку молочного скотарства в Україні, базуються на хибних оцінках ситуації, а не на реаліях сьогодення.


З іншого боку, є велика проблема, пов’язана з якістю молока. За словами В. Чагаровського, практично неможливо за один день провести велику кількість аналізів, коли на одне підприємство припадає від 10 до 15 тис. здавачів, які здають молоко по три літри. Весь цей продукт просто фізично неможливо перевірити й провести необхідну кількість аналізів. Тому за якістю наша молочна сировина сьогодні не відповідає ні новому державному стандарту на молоко, ні навіть старому, який діяв ще за часів СРСР.


Друга проблема — модернізація чи оновлення основних фондів. За оцінками експертів, рентабельність виробництва на більшості підприємств галузі настільки низька, що заводи не в змозі самостійно інвестувати прибуток у модернізацію виробництва. Сьогодні основні фонди молокопереробної галузі застарілі на 90%.


Третя проблема, на думку В. Чагаровського, виникне в молочній галузі після вступу країни в СОТ. “На жаль, проблемами вступу в СОТ на державному рівні ніхто не переймається. Про те, що підписуються певні угоди з різними країнами, знає чиновник, а бізнесу — не відомо нічого. І коли ми ввійдемо в СОТ, то для багатьох буде великою несподіванкою, як працювати в нових умовах. А найперша проблема, що виникне, — верховенство міжнародних стандартів над національними”, — зазначив В. Чагаровський.


З розвитком ринку молокопродуктів виникла конкуренція між його учасниками, але незалежні експерти констатують, що держава не створила умови для нормальних умов добросовісної конкуренції. Своєю чергою, це призвело до того, що на ринку є багато фальсифікату молочної продукції та невідповідності її прийнятим стандартам. Якщо починати із сировини, то молочні підприємства приймають на переробку молоко, яке не відповідає державному стандарту. Незважаючи на прийняття нового державного стандарту на молоко, який є найпрогресивнішим на теренах СНД, В. Чагаровський заявляє, що жодне молокопереробне підприємство не приймає сьогодні молоко за цим стандартом. А причина — в дефіциті сировини. Якщо говорити про виробництво, то недобросовісність конкуренції виявляється в крадіжках технологій та рецептур, переманюванні кадрів із цими рецептурами, у виробництві продукції з порушенням стандартів. “Практично всі молокопереробні підприємства виробляють продукцію з порушенням стандартів!” — заявляє В. Чагаровський.


Окреме питання, що потребує розгляду, — випуск подібних продуктів. Наприклад, на ринку тваринного масла, яке в нас називають вершковим, 70% обсягів того, що виробляють та реалізують, лиш умовно можна назвати вершковим, бо воно на 90% складається із замінників молочного жиру: кулінарні, рослинні та навіть дезодоровані рибні жири. Деякі компанії не наносять на упаковку інформацію про склад продукції або вона не відповідає вмісту. Наприклад, Балтський молочний консервний комбінат зазначає на упаковці, що в них діє державна програма щодо екологічно чистої зони. Насправді така програма була у 80-ті роки минулого століття, а нині цієї сировинної зони немає, і комбінат використовує молоко з Вінницької, Черкаської, Кіровоградської та інших областей. Ще один приклад, коли виробник пише на стаканчиках зі сметаною чи ряжанкою: “можливе здуття кришки, що передбачено технологією”. Проте В. Чагаровський зазначив: “Мені не відома жодна молочна технологія, яка б передбачувала здуття кришки та й взагалі була б присвячена саме кришці. Це свідчить тільки про те, що вміст не відповідає стандартам: або це недотримання технологічних режимів, або погані санітарні умови, бо таке здуття спричинюють газоутворюючі бактерії”. А щодо випуску всіляких там йогуртерів, сметан сметанкових, масла фермерського чи особливого — це також вводить в оману українського споживача. Тому що йогуртери — це термізовані продукти, які нічого спільного з корисними властивостями справді свіжих йогуртів не мають.


Отже, що ж пропонують самі молочники? Першочергові кроки, які конче треба зробити державі вже сьогодні навіть без державних програм. А саме: відмінити ПДВ та митні стягнення на імпортне обладнання; змінити механізм дотацій за здане молоко на переробні підприємства; заборонити посередницьким структурам, які не пройшли атестацію, заготовляти молоко; врегулювати ситуацію з поверненням ПДВ експортерам молокопродукції; переглянути методи збирання та обробки статистичної інформації; запровадити жорсткий контроль за дотриманням умов внесення змін до ДСТУ на молоко; боротися з фальсифікацією продукції. По-друге, державні заходи повинні бути розраховані як мінімум на п’ять років — це прийняття державної програми створення сприятливих умов для розвитку тваринництва тільки через регіональні програми розвитку молочного скотарства, тільки через впровадження сучасних технологій виробництва молочної сировини, тільки через розвиток інтеграційних зв’язків між виробниками та переробниками, створення умов для фінансової підтримки й модернізації цієї програми. По-третє — створення координаційної групи з проблем вступу України в СОТ; по-четверте — створення на державному рівні системи цінового моніторингу та інформації щодо кон’юнктури ринку молока й молочних продуктів і, нарешті, по-п’яте — створення єдиного державного органу з питань контролю, якості та безпеки молочних продуктів.


Олег Музиченко

Інтерв'ю
Одним із найвідоміших не лише в Україні, а й у всьому світі центрів пшеничної селекції є Миронівка (Київщина), яку недарма називають пшеничною столицею, батьківщиною української озимої пшениці, адже саме тут працює Миронівський інститут... Подробнее
Ольга Вергелес, менеджер проекту CUTIS
Верховна Рада України 14 березня ратифікувала Угоду про вільну торгівлю з Канадою. Тепер, щоб угода набрала чинності, її має підписати президент України, а також остаточно ратифікувати Сенат і

1
0