Зберемо врожай цукрових буряків вітчизняною технікою

Зберемо врожай цукрових буряків вітчизняною технікою

Впродовж тривалого періоду машинобудівники у співдружності з профільними інститутами УААН проводили розробку та доопрацювання конструктивних схем бурякозбиральних машин до конкретних місцевих умов регіонів. Основними характеристиками є: продуктивність, енергоємкість, і металомісткість, повнота збирання та кондиційні якості цукрової сировини.
Найважливіший експлуатаційний показник — продуктивність — збільшено завдяки: встановленню потужнішого і надійного двигуна ЯМЗ-236Д “Автодизель” (Ярославль), підвищенню робочих швидкостей, технологічної надійності та коефіцієнта корисного використання часу зміни, звільненню збиральних машин від жорстокого зв’язку з технологічним транспортом, після обладнання їх бункерами-компенсаторами (3—5 м3) та бункерами-нагромаджувачами (10 м3).
Важливим показником ефективності вважають повноту збирання та фізичну засміченість сировини грунтом і рослинними рештками. Ці показники великою мірою визначаються як врожайністю, так і типом викопувальних пристроїв та очисних робочих органів та істотно варіюються залежно від фізичного стану грунту, його вологості й щільності (твердості).
Для середніх і важких умов роботи (важкі суглинки за вологості 20—28%), забур’яненості поля, підмерзанні поверхневого шару грунту найроботоздатнішими визнані приводні копачі КС-6Б, КБ-6, КСБ-6 “Збруч” із просіювальними вікнами, що забезпечують краще подрібнення грунту порівняно з іншими.
У сухих умовах за вологості 10—14% дискові копачі викопують цукрові буряки з обламаною хвостовою частиною (якщо результативна швидкість дисків у місці затиснення коренеплодів при викопуванні не спрямована вертикально догори) та високим засміченням грудками до 30%, погіршується їх заглиблення та збільшуються витрати пального.
Універсальнішими відносно діапазону вологості 15—28% і твердості грунту 2,5—3,5 МПа є лемішно-коливальні копачі, якими оснащені переважна більшість зарубіжних машин і вітчизняні машини виробництва ВАТ “Борекс”, а також змінні викопувальні пристрої до машин КС-6Б, КБ-6 і КСБ-6 “Збруч. Досвід їх використання засвідчує, що вони чутливі до сухого і щільного чи підмороженого грунту, недостатньо стабільно втримують глибину ходу в грунті і належну повноту збирання. Ефективніше вони працюють на вологих легких і середніх незабур’янених грунтах за врожайності 500—700 ц/га і значно гірше за низької (200—250 ц/га), коли втрачаються малі коренеплоди (діаметром 40—50 мм). Ефективними для таких умов залишаються ротаційно-вильчасті копачі машини (РКМ-6), але вони поступаються лемішно-коливальним і дисковим копачам за надійністю та за вологості 8—12% утворюють і підбирають багато грудок (15—30%).
Тривалий строк експлуатації вітчизняних коренезбиральних машин за різних умов та із зазначеними вище типами викопувальних робочих органів дає змогу узагальнити висновки щодо їх технологічних і технічних показників.
Тобто надійних єдиних універсальних викопувальних робочих органів, придатних для роботи в різних умовах не створено, а основною вадою зазначених вище є викопування коренеплодів із значною частиною грунту, в тому числі найважчою для очищення — прищільненого до коренеплодів. Тому в Україні щороку завозяться на заводи цілі відвали найродючішої грунтово-рослинної маси.
Якщо при збиранні впровадити технології перевалкового способу з формуванням польових кагатів біля доріг із твердим покриттям або використати трифазний спосіб збирання з укладанням коренеплодів у валки комплексами машин для роздільного збирання “Борекс”, “Уманьферммаш”,”Кляйне”, то можна уникнути вивезення робочого шару грунту на цукрові заводи. Остання технологія навіть за екстремальних перезволожених умов може забезпечити отримання після провітрювання і просушування валків прийнятної сировини для переробки на цукровому заводі (3 Ј 4%).
Найбільшого ефекту можна досягти завдяки технології збирання самохідними бункерними комбайнами та машинами (КСБ-6 “Збруч”, КБ-6) чи причіпними бункерними коренезбиральними машинами (МКПБ-4) з формуванням великих тимчасових буртів край поля біля доріг із твердим покриттям. Після тимчасового зберігання коренеплодів у буртах дальше завантаження з доочищенням на спеціальному навантажувачі чи СПС-4,2Б ще вдвічі знижує Ф3. Доцільно сировину при цьому безпосередньо пускати на переробку, щоб уникнути впливу пошкодження коренеплодів на вихід цукру. Тому негайною вимогою галузі є освоєння серійного виробництва потужного бункерного комбайна типу КБ-6 або КСБ-6 “Збруч”, який щонайбільше відповідав би умовам України.
З економічних і технологічних міркувань для раціонального типажу бурякозбиральних машин слід мати як капіталомісткі потужні та високопродуктивні самохідні комбайни (близько 30—40%), так і комплекси простіших і дешевших машин для роздільного збирання.
Доцільно забезпечити також роботоздатність наявних у господарствах бурякозбиральних комплексів КС-6Б і РКМ-6, модернізувавши їх в напрямі викопування коренеплодів у валок із 30 рядків, що підвищить їх продуктивність на 40—50%. На особливу увагу заслуговує розроблене і відпрацьоване в Дніпропетровську вдосконалення коренезбиральної машини РКМ-6, завдяки якому цією машиною можна виконувати технології дво- і трифазного способу збирання. Для цієї технології самохідні коренезбиральні машини дообладнані спеціальним пристроєм. Над поперечним горизонтальним транспортером встановлено турбіну з бічними рамками, в яких утворені вікна, щоб спрямовувати коренеплоди для укладання за машиною як під час першого проходу, так і відводити їх на цей же валок під час 2-го і 3-го (праворуч і ліворуч) біля цього валка, тобто із 18 рядків. Під час дальших проходів — 4-го і 5-го — коренеплоди спрямовуються на похилий вивантажувальний елеватор і однометровий подовжувач його для дальшого укладання на той самий валок, тобто на валок, утворений під час першого проходу, укладаються коренеплоди з 30 рядків, симетрично від першого проходу з 15 рядків ліворуч і 15 рядків праворуч. Для підбирання, навантаження і вивезення на цукровий завод коренеплодів з утвореного валка використовують лише один прохід магістрального транспорту замість п’яти — технологічного.
На Тернопільському комбайновому заводі ретельно відпрацьовано високонадійний гичкоріз турбінний комбайновий ГТК-6, призначений для зрізування і розкидання гички цукрових буряків вбік зібраного поля та дообрізування головок коренеплодів. Гичкоріз агрегатується з коренезбиральними машинами КБ-6 і КС-6Б (з новими, що виготовляються на заводі, й з тими, що були придбані й використовувалися в господарствах) навішуванням на передній міст після демонтажу серійного автомата управління.
Для цього балка переднього моста керованих коліс коренезбиральної машини підсилюється і приварюються до неї два кронштейни для кріплення гідроциліндрів підйому гичкоріза. На місце кріплення автомата управління встановлюються два кронштейни для навішування гичкоріза.
Для надання обертання гичкорізу встановлюється додатковий вивід з циліндричного редуктора, який проходить через проміжну опору на рамі. Карданний вал встановлюється між проміжною опорою і редуктором.
Гичкоріз складається (рисунок) з рами, опорних коліс 1, трансмісії, шести гичкорізальних турбін 2, механізму дообрізування головок коренеплодів 3, механізму навішування 5 та автомата управління 4. Навішується гичкоріз на коренезбиральну машину і працює з нею в одному агрегаті. Застосування гичкоріза вивільняє з технологічного процесу гичкозбиральну машину БМ-6Б, доочисник головок коренеплодів ОГД-6А, транспортні засоби.
Оригінальністю виконання технологічного процесу цього гичкоріза ГТК-6 є те, що водночас із зрізуванням ножами гичкорізальних турбін вони витками 2 піднімають її ворох, а відцентровими силами передається на дальшу гичкорізальну турбіну і викидаються вбік зібраного поля. Майже водночас обрізані головки від гички контактують із дообрізчиком 3, який додатково їх дообрізає. Надалі коренеплоди викопуються робочими органами машини й подаються згідно з технологічною схемою її роботи на причіп.
Водночас істотних змін зазнала система сепарації вороху коренеплодів у коренезбиральних машин КС-6Б, КБ-6, КСБ-6 і причіпних МКП-6, МКП-4 завдяки додатковому встановленню в їх схеми технологічного процесу шнекового доочищувача вороху коренеплодів для якіснішого очищення вороху коренеплодів і підвищення технологічних показників цукрової сировини.
Назагал зазначені вище вдосконалення вітчизняних бурякозбиральних машин надзвичайно позитивно позначилися на зберіганні коренеплодів у призаводських кагатах і виході цукру при переробці.
Уникнення втрат, належний зріз гички і чисті коренеплоди є найважливішими критеріями якості збирання. Втім техніка для збирання потребує постійного регулювання відповідно до зміни складу грунту і польових умов (ступеню твердості грунту, наявності бур’янів тощо). Навчання і стимулювання механізаторів і спеціалістів господарств також важливі на етапі збирання, як на будь-якому іншому етапі виробництва цукрових буряків. Можливі поверхневі й підповерхневі (грунтові) втрати при збиранні сильно варіюють залежно від грунтових умов і ефективності збирання. Понад третина всіх втрат припадає на поверхню поля — це вибивання коренеплодів із рядків бичами та гичкозрізальними апаратами, зайве обрізування головки коренеплодів, пошкодження коренеплодів тупими ножами та втрати коренеплодів у землі, якщо автомат керування машини не відрегульований на автоматичний режим роботи. Машиніст спрямовує машину по рядках лише впродовж перших двох годин її роботи в загонці. Якщо відшукується
1 кг втрат на поверхні поля в одному рядку на довжині 20 м, то вдвоє їх може бути більше в грунті через пошкодження нижніх частин коренеплодів. А втрати по 3 кг на 20-ти погонних метрах становлять 3 т/га.
Основні причини, які можуть зумовити втрати врожаю під час збирання: недбале керування збиральною технікою або незбіг колії з міжряддями буряків, що могло бути допущене під час регулювання сівалки; за значного збільшення робочої швидкості збиральних агрегатів >9 км/год усі зазначені вище аспекти неякісної роботи за підвищення щільності грунту ще більше пошкоджують коренеплоди; якщо викопувальні робочі органи не відрегульовані, то вони будуть обламувати коренеплоди в землі, залишаючи врожай у полі; спрацьовані та пошкоджені транспортери коренезбиральних машин призводять до пошкодження коренеплодів, які, потрапляючи на землю, розбиваються, спричиняючи втрати врожаю; переповнені причепи та неякісне управління вантажним транспортом призводять до випадання коренеплодів на землю — втрат врожаю. Слід стежити, щоб всі коренеплоди з коренезбиральної машини надходили до причепа, а не падали на землю.
Вочевидь, цих втрат можна уникнути за правильного регулювання техніки та більш старанного навчання обслуговуючого персоналу.

М. Роїк
академік УААН
А. Мазуренко
канд. техн. наук, Інститут
цукрових буряків УААН