Зберегли зерно у полі, збережемо і в коморі

Мало зібрати високий урожай, слід його ще захистити й зберегти.
Про те, як це зробити, читайте в нашому матеріалі.

Багатий урожай торішньої зернової ниви був не тільки подарунком природно-кліматичних умов. Це насамперед — результат титанічної самовідданої праці аграріїв, які доклали максимальних зусиль для забезпечення країни хлібом.
Він став можливим у тому числі й завдяки заходам, що забезпечили захист зернових культур від шкідливих комах, хвороб і бур’янів у полі. За оперативними даними державних інспекцій захисту рослин АР Крим і областей, захист зернового клину був організований і здійснений (здебільшого з високою біологічною ефективністю) на площі понад 20 млн га. Із загальної площі захисних робіт проти шкідливих комах оброблено 3,7 млн га, оздоровлено хворі рослини на 4,1 млн га, від бур’янів — 10 млн га, а мишоподібних гризунів знешкоджено на 2,2 млн га.
І ось хлібні запаси в засіках. Що очікує зерно і зернопродукти в зерносховищах? Виявляється, що тут їм теж загрожують шкідники, а саме: комірні шкідливі комахи та кліщі, які потрапляють у комори із зерном або містяться в них через брак відповідного знезаражування, а також мишоподібні гризуни, які мігрують у комори взимку.
Основна маса збіжжя зберігається в спеціалізованих стандартизованих зерносховищах, де для цього створено належні умови. Однак за минулорічного багатого врожаю значна кількість зерна й зернопродуктів закладена у сховищах, умови зберігання в яких не відповідають нормам, недостатньо контролюються й не дотримуються повною мірою.
Значна кількість видів комірних шкідників (рисовий довгоносик, зернові міль і шашіль) потрапляє до комори із зерном, яке заражується вже в полях чи під час обмолоту та на токах, а також через одяг, взуття робітників чи гризунами і птахами. Основна маса шкідників накопичується в місцях постійного зберігання хлібних запасів. Так, комірний довгоносик живе й розвивається виключно в сховищах.
В Україні поширено 116 видів комірних шкідників. Серед них кліщів — 34%, комах — 60 (жуків — 51, метеликів — 9), мишоподібних — 6%. Потенційну загрозу можуть становити також карантинні шкідники, які проникають на територію нашої країни.
Найпоширеніші та найнебезпечніші шкідники зерна та зернової продукції в Україні такі: комірний і рисовий довгоносики, великий і малий хрущаки, гороховий і квасолевий зерноїди, зерновий точильщик, рудий коротковусий і суринамський борошноїди, зернова міль, млинова та південна комірна вогнівки, борошняний кліщ, хатня миша, сірий та чорний пацюки.
Мишоподібні гризуни, окрім безпосереднього поїдання зерна, руйнують споруди приміщень, обладнання. Крім того, вони потенційні переносники збудників хвороб людей і тварин (туляремії, енцефаліту, чуми, холери, ящуру), здатних викликати епідемії.
Шкідливі комірні комахи — це справжнє лихо для зерна, що зберігається. Маючи високу потенційну здатність до розмноження, вони за тривалого зберігання зернопродуктів і сприятливих для їхнього розвитку умов можуть накопичитись у значній кількості.
Так, науковці дослідили, що в лабораторних умовах дві пари жуків комірного й рисового довгоносиків у зерні пшениці за дев’ять місяців розвитку дають потомство, відповідно, 6211 і 7978 особин.
Розмноженню комірних шкідників сприяють доволі теплі зими з короткими періодами нищівних для комах низьких температур і морозів, а також зберігання зерна влітку, коли через інтенсивне розмноження позбутися їх майже неможливо.
Комірні шкідники дуже ненажерливі. Потомство однієї самиці млинової вогнівки за чотири місяці розвитку знищує 17,5 кг борошна, а одного комірного довгоносика — один кілограм зерна пшениці за рік. Живлячись зерном, шкідники забруднюють його шкірками від линянь, загиблими особинами, екскрементами, павутиною. Заражене шкідниками борошно склеюється в грудочки, ущільнюється, в ньому підвищується температура й вологість. Воно змінює колір, запах і смакові якості.
Щодо пошкодження комірними шкідниками вирізняється показник зараженості та забруднення хлібних запасів. Зараженість свідчить про наявність живих шкідників та оцінюється технологічно відповідно до ДСТУ. Забруднення як гігієнічний показник характеризує кількість живих і мертвих комірних шкідників і придатність зернопродуктів для продовольчих потреб. Обидва ці показники враховуються за визначення сумарної щільності зараження (забруднення) (СЩЗ). За сумарної щільності шкідників у межах 90 екз./кг зерно вважається не придатним для споживання. Якщо СЩЗ не перевищує 90 екз./кг, то таке зерно змішують з чистим від шкідників і доводять за кількістю шкідників до максимально припустимих рівнів (МПР) і відповідно використовують.
Прогризене та пошкоджене зерно набагато швидше заселяють плісняві гриби, що, проростаючи, псують його, виділяючи при цьому шкідливі речовини. Ці гриби, насамперед представники роду Fusarium, спричиняють отруєння — мікотоксикози людей і тварин. Тому не можна використовувати зіпсоване, запліснявіле зерно для виготовлення хлібопродуктів або на корм худобі. З такого зерна не буде якісного борошна та доброго хліба.
Великої шкоди завдають комірні шкідники насіннєвому матеріалу, знижуючи його кондиційні показники. Так, пошкоджене насіння пшениці та кукурудзи може втратити 27–75% схожості.
За оперативними даними інспекцій захисту рослин, спеціалісти яких стежать за станом збіжжя, в господарствах степових і лісостепових областей відбувається заселеність і розмноження шкідливими комахами насіннєвого й товарного зерна.
Так, із АР Крим, Запорізької, Донецької, Миколаївської, Полтавської, Чернівецької та інших областей Степу і Лісостепу повідомляють, що в господарствах, які зберігають значну кількість продовольчого й фуражного зерна, наростає чисельність комірних шкідників, зокрема, комірних довгоносиків, борошняних хрущаків і кліщів. Подекуди в господарствах окремих районів Запорізької та інших областей Степу чисельність їх у 10–15 разів перевищує гранично допустимі кількості. У коморах господарств поліської зони, де зберігається недостатньо просушене зерно, переважає зараження його кліщами. Проведені захисні заходи знешкоджують комах і кліщів у партіях зараженого зерна на 87–90 відсотків.
Водночас, як свідчать інспектори з фітосанітарного контролю Вінницької, Закарпатської, Житомирської, Сумської та інших областей, у зерні пшениці, ячменю, вівса, гороху, тритикале, кукурудзи, що зберігається в добре підготовлених коморах, шкідників немає.
Зерно як живий організм, з притаманними йому процесом дихання та складними хімічними перетвореннями, є продуктом живлення шкідників і хвороб, які під час зберігання можуть знищити 10–30% збіжжя. Гострота проблеми посилюється складністю підготовки та зберігання валу зібраного попереднього врожаю.
Вирішення проблеми надійного захисту зерна й зернопродуктів у коморах уможливлюється за скоординованих зусиль науково-технічних, виробничих і бізнесових структур країни. Передусім, важливе комплексне поєднання профілактичних і винищувальних заходів на всіх етапах заготівлі, транспортування й тривалого зберігання.
У 2007 р. Головна державна інспекція захисту рослин та Інститут зернового господарства УААН за рішенням науково-технічної ради Мінагрополітики розробили й масовим тиражем видали “Методичні рекомендації з виявлення, обліку комірних комах і кліщів та захисту зернових запасів”.
Спеціалісти служби захисту рослин і сільгосппідприємств, яким надано ці рекомендації, знайдуть у них передбачені умови зберігання, запобіжні заходи, режими й технологічні заходи захисту запасів зерна й зернопродуктів і перелік найшкідливіших організмів, а також пестицидів, дозволених для дезінсекції.
Відповідно до Закону України “Про захист рослин” (ст.13), спеціалісти державних інспекцій АР Крим, областей і районів протягом періоду зберігання проводять фітосанітарний нагляд, експертизу зерна в сховищах усіх форм власності та надають рекомендації щодо проведення конкретних заходів захисту.
Підвищенню ефективності державного нагляду за якістю та безпекою зерна й продуктів його переробки приділяють серйозну увагу. Питання захисту зерна та зернопродукції у коморах спеціалісти Державної служби захисту рослин щороку обговорюють на нарадах, семінарах, курсах підвищення кваліфікації, висвітлюють через пресу, радіо тощо. І здійснюються вони не інакше, як через систему заходів від вирощування зерна високих кондицій до постійного контролю за станом його в коморах.
Головдержзахист щороку складає баланс пестицидів, здебільшого імпортованих у країну. Показники формують державні інспекції захисту рослин у регіонах. Цим балансом, відповідно до потреби, передбачаються та погоджуються асортимент і кількість препаратів для дезінсекції сховищ, зараженого зерна й продуктів переробки. Дані цьогорічного балансу свідчать про достатнє наповнення ринку зазначеними препаратами. За попередніми даними, їх вистачить для захисту понад 15 млн т зерна і зернопродуктів.
Переважну більшість хімічних засобів захисту постачають структури фірм “Сингента”, ФМС, “Байєр”, БАСФ, “Кемінова” тощо, продукція яких має стабільно високу біологічну ефективність і попит на ринку пестицидів. Постачання додаткових кількостей фумігантів, у разі потреби, цілком реальне.
Однак проведенню знешкодження комірних шкідників передує найважливіше завдання в боротьбі із втратами зерна, а саме: виявлення наявності в ньому комах чи інших шкідників якомога раніше, до того, як вони встигнуть розмножитися й завдати економічно відчутної шкоди. Слід пам’ятати, що основними складовими фітосанітарного моніторингу є контроль, діагностика та експертиза зернопродукції, що зберігається тривалий час.
Запорукою вчасного виявлення комірних шкідників та ухвалення рішень щодо захисту збіжжя є систематичне обстеження складського господарства. Зерносховища обстежують двічі на рік: у травні, коли шкідники після зимового періоду підвищують активність розмноження й шкодочинності, та в липні — перед завантаженням зерна нового врожаю.
Зерно й зернопродукти, які зберігаються протягом тривалого періоду, слід обстежувати регулярно (табл. 1). Контролюють передусім температуру, вологість і заселеність шкідниками зерна в насипу. Вологість і заселеність продовольчого та фуражного зерна визначають не рідше одного разу на місяць. Ретельно контролюють стан насіннєвого зерна.
Механізм, схеми та норми відбору проб, діагностику та експертизу зерна й зернопродуктів подано у відповідних, зазначених вище, та інших методичних рекомендаціях, які є у спеціалістів державних інспекцій захисту рослин, контрольно-насіннєвих і контролю якості сільгосппродукції, що функціонують в АР Крим, областях і районах. Після проведення експертизи та визначення ступеня зараженості зерна складають відповідні документи.
Залежно від зараженості зерна в явній чи прихованій формах, визначають стратегію захисту запасів, яка грунтується на поєднанні комплексу профілактичних і винищувальних заходів протягом періоду зберігання.
Важливими запобіжними (профілактичними) заходами вважаються:
n доведення до відповідних технічних і санітарних вимог зерносховищ тривалого зберігання зерна й зернопродуктів;
n збирання врожаю за оптимальної вологості, очищення від насіння бур’янів та інших домішок, сортування й просушування зерна до вологості 13%, а за підготовки до тривалого зберігання — на 1–1,5% нижче (за оптимальної вологості зерна шкідники розвиваються, за нижче мінімальної вони не зможуть розмножуватися й шкодити);
n зберігання зерна нового врожаю окремо від минулорічного, насіннєвого — від продовольчого й фуражного;
n підтримання в сховищах температури та вологості відповідно до технологічних вимог, інструкцій та пори року;
n за систематичного дистанційного контролю температури зерна використовувати штучне зниження її до мінус 5…10°С, що забезпечує знищення шкідників і збільшення тривалості зберігання зерна;
n дотримання карантинних заходів під час роботи в кількох складських приміщеннях;
n використання спеціального обладнання та засобів для роботи в зерносховищах (скребки, килимки, віники, трапи для переходу по зерну);
n виявлення осередків шкідників, які потрібно першочергово знищувати за допомогою феромонних чи клейових пасток.
Профілактичні заходи мають бути пріоритетними.
У разі виявлення в зерні або в зернопродуктах навіть невеликої кількості шкідників слід негайно здійснити спеціальні винищувальні заходи. Провідне значення при цьому надають хімічному методу.
Винищувальні заходи реалізують через: видалення комах із зерна сепаруванням; термічну дезінсекцію за високої температури або проморожування; вологу чи аерозольну обробку рідкими інсектицидами та фумігацію; використання отруйних принад. Перед дезінсекцією територію навколо і всередині складських приміщень ретельно очищають від сміття, бур’янів, обладнання тощо.
Дезінсекцію приміщень, зерна й зернопродукції здійснюють переважно за допомогою фумігації з використанням препаратів із фосфідом алюмінію чи магнію або обробкою інсектицидами контактної дії (Актеллік, Арріво, Проспер тощо).
Фумігація — це спосіб знешкодження шкідників і хвороб сільськогосподарських рослин, шкідників продуктів рослинного походження, нашкірних паразитів тварин, паразитів у приміщеннях за допомогою отруйних речовин у вигляді пари або газів. Для фумігації використовують фуміганти (таблетки, пелети, плити чи гранули). Це — хімічні речовини, які випаровують отруту, здатну знищити шкідливих комах, діючи на них через дихальні органи та поверхневий покрив. Тривалість фумігації обернено пропорційна температурі. Підвищення температури прискорює процес фумігації.
Розроблені науковцями норми витрати фумігантів, дозволених до застосування та наявних на ринку пестицидів країни, й режими фумігації наведено в табл. 4.
Високий ефект фумігації досягається за умов герметизації приміщення, а якщо це неможливо, здійснюють вологу або аерозольну дезінсекцію.
Вологу застосовують для обробки території та стін і підлоги незавантажених складських приміщень через обприскування робочою рідиною інсектицидів із допомогою обприскувачів, обладнаних спеціальними форсунками. Аерозольна дезінсекція, порівняно з вологою, є дієвішим методом знезараження приміщень. Аерозоль — це туман із мікрокраплин, який виробляється генераторним апаратом із рідких пестицидів. Отруйний для шкідників аерозольний туман проникає у щілини стелі, стін, підлоги тощо, де й знищує їх.
У силосах елеваторів зерно знезаражують від шкідників за однією із схем під час руху його на транспортерній стрічці. Захист незавантажених зерносховищ, зерна й зернопродуктів, що зберігаються насипом чи затареними у мішки, здійснюють відповідно до розроблених науково-технологічних рекомендацій, правильне і вчасне використання яких забезпечує високу біологічну ефективність захисних засобів та безпеку для людей, тварин і навколишнього середовища.
Ефективність проведених захисних заходів у коморах визначають згідно з інструкціями щодо доступу до знезараженого збіжжя, зазначаючи кількість загиблих, паралізованих живих шкідників. За 90% загибелі шкідників ефективність проведеної роботи вважається високою.
Роботи з превентивної та знезаражувальної хімічної обробки виконують виключно спеціалізовані підприємства, що мають відповідні державні ліцензії на проведення вказаних робіт. Виконанню заходів безпеки приділяють особливе значення.
Відповідно до державних санітарних правил (ДСП 8.8.1), затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України, дозвіл на проведення фумігаційних робіт видають санітарно-епідеміологічна і природоохоронна служби, яким передбачено спеціальні вимоги під час виконання робіт у господарствах усіх форм власності.
Газацію дозволено здійснювати тільки спеціально навченим людям та забезпеченим засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) бригадам у складі не менше трьох працюючих. По закінченні часу експозиції, передбаченого інструкцією для конкретного фуміганта, здійснюють дегазацію приміщення за допомогою активного чи пасивного провітрювання. Керівник захисних робіт і власник об’єкту відповідають за виконання техніки безпеки протягом усього процесу дезінсекції.
Закінчення дегазації встановлює керівник робіт, який дає письмовий дозвіл на право користування приміщенням. Продукція, що підлягала фумігації через спеціальні підприємства та визначених осіб, реалізується з дозволу органів санепідемслужби.
У складських приміщеннях, зерносховищах, господарських будівлях поселяються і шкодять мишоподібні гризуни, зокрема види пацюків (сірий і чорний) і мишей (домова та польова). Це дуже ненаситні багатоїдні ссавці, зокрема взимку. Великі затрати енергії на терморегуляцію й розмноження у гризунів мають поповнюватися завдяки споживанню великої кількості кормів. За добу миші та пацюки можуть з’їсти таку кількість харчів, що становить 25–40% їхньої маси, а молоді особини ще більше.
Мишоподібні гризуни можуть розмножуватися цілий рік. Відомо, що від однієї пари пацюків, включно з приплодом її потомства, за сприятливих умов протягом року може народитися близько 800 малят. Враховуючи високий потенціал розмноження пацюків і мишей, проводити боротьбу з ними слід, коли вони починають завдавати істотної шкоди. Найефективніша боротьба з мишоподібними гризунами на початку зростання їхньої кількості.
Сукупність заходів, спрямованих на знищення гризунів (дератизацію), здійснюють відповідно до ситуаційної небезпеки знищення ними зерна. Виконують цю роботу зазвичай спеціально підготовлені бригади чи ланки. Для захисту зерна й зернопродуктів на ринку пестицидів є достатньо засобів, які називаються родентицидами (табл. 5). Поряд з хімічними для знищення гризунів сільгосппідприємці використовують біологічні засоби. Насамперед, це Бактороденцид, який виробляють регіональні біологічні лабораторії країни. Кожний родентицид використовують відповідно до рекомендацій, якими супроводжують його придбання і які слід бездоганно виконувати через високу токсичність цих препаратів.
Збереження зернопродуктів у коморах забезпечить постійний контроль за їхнім фітосанітарним станом та вчасні ефективні заходи захисту від комірних шкідників. Істотну допомогу власникам збіжжя, що зберігається в регіонах країни, надають на місцях спеціалісти державної служби захисту рослин, до яких рекомендуємо звертатися в разі потреби.

С. Довгань,
канд. с.-г. наук, начальник
О. Сядриста,
консультант Головдержзахисту