Захист посівів від бур’янів: проблеми сьогодення

На сьогодні зміна клімату на планеті є встановленим фактом і не викликає сумніву, тому людство вимушене пристосовуватись до життя в нових умовах та шукати шляхи уповільнення цього процесу. Україна не є винятком і вже на собі відчуває наслідки глобального потепління, які проявляються підвищенням температури повітря, контрастом температурного режиму, нерівномірністю розподілення опадів, виникненням посух, повеней, злив та градобоїв. До того ж межа, що відокремлює зони нестійкого та недостатнього зволоження, поступово зміщується на північ.

Од­ним із сек­торів еко­номіки, що впри­тул сти­кається із цією про­бле­мою, є сільське гос­по­дар­ст­во, ад­же ви­ро­щу­ван­ня куль­тур на­пря­му за­ле­жить від при­род­но-кліма­тич­них умов регіону. То­му пе­ред аг­рар­ною на­укою по­стає ціла низ­ка за­вдань, вирішен­ня яких має за­без­пе­чи­ти роз­роб­ку та ство­рен­ня но­вих си­с­тем ве­ден­ня зем­ле­роб­ст­ва в умо­вах не­стачі во­ло­ги. Од­ним із та­ких за­вдань є по­шук шляхів удо­с­ко­на­лен­ня за­хи­с­ту посівів від бур’янів.

Ви­до­ве різно­маніття бур’янів у по­сі­вах сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур змі­нюється під впли­вом ба­га­ть­ох фак­торів, се­ред яких об­робіток грун­ту, вид сіво­зміни, нор­ми та стро­ки вне­сен­ня до­б­рив, гербіцидів, спосіб (суцільний, ши­ро­ко­ряд­ний) та стро­ки сівби куль­ту­ри, її біологічні особ­ли­вості, за­па­си насіння бур’янів у ор­но­му шарі. На всі ці фак­то­ри мож­на впли­ва­ти, а та­кож ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти їх для уп­равління бур’яно­вим ком­по­нен­том аг­рофіто­це­но­зу. На­при­клад, як­що у зоні не­до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня ви­ро­щу­ва­ти цу­к­рові бу­ря­ки у ко­рот­ко­ро­таційній сівозміні з чор­ним па­ром, то засміченість бурёянами змен­шу­ва­ти­меть­ся у 1,3–1,9 ра­за порівня­но із посіва­ми у сівозміні з ба­га­торічни­ми тра­ва­ми, у 1,5–2,6 — з ку­ку­руд­зою на си­лос і у 2,0–2,7 ра­за порівня­но із дворічним посівом ози­мої пше­ниці в од­но­му полі. Вод­но­час мож­на спрог­но­зу­ва­ти зміни у струк­турі за­бур’яне­ності посівів цу­к­ро­вих бу­ряків: так, за пло­дозмінної та зер­но­па­ро­про­сап­ної сіво­змін пе­ре­ва­жа­ти­муть ма­лорічні дво­дольні бур’яни — 66–96 та 86–97%, відповідно. У посівах зер­но­про­сап­ної сівозміни, за умо­ви вне­сен­ня до­стат­ньої кількості до­б­рив, та­кож доміну­ють дво­дольні бур’яни (84–87%), а за змен­шен­ня кількості удо­б­рен­ня підви­щується ча­ст­ка од­норічних зла­ко­вих. Як­що ж пе­ред­по­пе­ред­ни­ком цу­к­ро­вих бу­ряків у сівозміні є ку­ку­руд­за на зе­ле­ний корм (про­сап­на сівозміна), то у посівах на удо­б­ре­них фо­нах слід очіку­ва­ти змен­шен­ня ча­ст­ки дво­доль­них бур’янів до 49–56% та підви­щен­ня од­но­доль­них до 44–51% (тоб­то прак­тич­но порівну). Як­що ж до­б­ри­ва не вно­си­ти, то у посівах цу­к­ро­вих бу­ряків та­кої сівозміни ча­ст­ка од­норічних злаків зро­с­тає до 61%. Ек­с­пе­ри­мен­таль­ним шля­хом вста­нов­ле­но вплив аг­ро­технічних фак­торів на рівень за­бур’яне­ності різних куль­тур, і за­сто­су­ван­ня відповідних ре­ко­мен­дацій сприяє очи­щен­ню полів від се­ге­таль­ної фло­ри. 

Та­кож на зміни у ви­до­во­му та кіль­кісно­му складі бур’янів суттєвий вплив справ­ля­ють по­год­но-кліма­тичні умо­ви ве­ге­таційно­го періоду. І хо­ча впли­ну­ти на цей фак­тор не­мож­ли­во, для постійно­го вдо­с­ко­на­лен­ня си­с­те­ми за­хи­с­ту посівів від бур’янів ук­рай потрібен ре­тель­ний моніто­ринг сільсько­го­с­по­дар­сь­ких посівів на пред­мет вста­нов­лен­ня ряс­ності та ви­до­во­го скла­ду ди­ких рос­лин. Ре­зуль­та­ти спо­с­те­ре­жень та­кож мо­жуть слу­гу­ва­ти для вчас­но­го за­без­пе­чен­ня за­побіжних за­ходів за витіснен­ня або­ри­ген­них видів інвазійни­ми та ви­яв­лен­ня уг­ру­по­вань ад­вен­тив­них і ре­зи­с­тент­них бур’янів. За твер­д­жен­ня­ми між­на­род­них ек­с­пертів, по­ши­рен­ня інва­зійних видів бур`янів у гло­баль­но­му мас­штабі є дру­гою за зна­чущістю при­чи­ною зник­нен­ня або­ри­ген­них видів, на пер­шо­му місці — ан­т­ро­по­ген­не за­бруд­нен­ня на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща.

В Ук­раїні з-поміж видів бур`янів, які до­б­ре при­сто­су­ва­лись та ма­со­во по­ши­рю­ють­ся те­ри­торією і вод­но­час пригнічу­ють інші ви­ди, мож­на виділи­ти ам­б­розію по­ли­но­ли­с­ту (Ambrоsia artemisiifоlia), борщівник Со­сновсь­ко­го (Heraclеum sosnоwskyi), ва­точ­ник cирійський (Asclepias syriaca), зо­ло­тар­ник ка­надсь­кий (Solidаgo canadеnsis), не­тре­бу ельбінську (Xanthium albinum), чор­но­щир не­тре­бо­ли­с­тий (Cyclachaena xanhtiifolia (Nutt.) Fresen). До то­го ж більшості за­зна­че­них видів рос­лин бур`янів вла­с­тиві от­руйні та алер­генні якості.

Під впли­вом підви­щен­ня тем­пе­ра­ту­ри повітря та пе­реміщен­ня межі зо­ни Сте­пу на північ спо­с­терігається по­ши­рен­ня у цьо­му на­прям­ку видів бур’янів, які ще до­не­дав­на вва­жа­ли ти­по­ви­ми тільки для цієї зо­ни. Перш за все, це од­норічні бур’яни із ро­ди­ни Тон­ко­но­го­вих (Poaceae) або Зла­ко­вих (Gramineae), які за­вдя­ки своїм біологічним і фізіо­ло­гічним особ­ли­во­с­тям при­сто­со­вані до умов сте­по­вої зо­ни і мо­жуть ви­т­ри­му­ва­ти три­ва­лу по­су­ху. Так, за да­ни­ми М.П. Ко­со­ла­па, у посівах зер­но­вих куль­тур сте­по­вої зо­ни ма­со­во по­ши­рив­ся по­су­хостійкий бур’ян бро­мус покрівель­ний (Bromus tectorum), який двад­цять років то­му прак­тич­но не трап­ляв­ся. Вод­но­час цей вид швид­ко роз­ши­рює аре­ал сво­го за­се­лен­ня на південь лісо­сте­по­вої зо­ни. По­тенційно не­без­печ­ним для рай­онів лісо­сте­по­вої та поліської зон є бур`ян цен­х­рус якірце­вий (Cenchrus pauciflorus), який на­разі ви­яв­ле­но у півден­них та східних регіонах, але він має ви­сокі адап­таційні мож­ли­вості. Се­ред інших бур’янів мож­на на­зва­ти пор­ту­лак го­родній (Portаlaca olerаcea), мак ди­кий (Papaver rhoeas), сви­но­рий паль­ча­с­тий (Cynodon dactylon).

На сьо­годні се­ред спо­собів за­хи­с­ту посівів куль­тур від бур’янів мак­си­маль­но швид­кий ефект за­без­пе­чу­ють гер­бі­ци­ди, що обу­мов­лює їхнє ма­со­ве за­сто­су­ван­ня у посівах. Але виріши­ти про­бле­му засміче­ності у та­кий спосіб не зовсім вда­ло­ся, ад­же рос­ли­ни бур’янів при­сто­со­ву­ють­ся до ви­жи­ван­ня у ек­с­т­ре­маль­них умо­вах і ут­во­рю­ють ре­зи­с­тентні по­пу­ляції, які здатні ви­т­ри­му­ва­ти дію гербіцидів. Із та­ким яви­щем сти­ка­ють­ся зем­ле­ро­би ба­га­ть­ох країн світу, і Ук­раїна не є ви­нят­ком. На земній кулі ре­зи­с­тентні ви­ди бур’янів ви­яв­ле­но в Ав­ст­ралії, Європі, Північній Аме­риці, а та­кож у де­я­ких рай­о­нах Аф­ри­ки, Ки­таю, Півден­ної Аме­ри­ки. За да­ни­ми іспансь­ких дослідників, най­частіше стійкість до гербіцидів ви­роб­ля­ють такі бур’яни: па­жит­ни­ця жор­ст­ка (Lolium rigidum), вівсюг (Avena fatua), щи­ри­ця зви­чай­на (Amaranthus retroflexus), ло­бо­да біла (Chenopodium album), мишій зе­ле­ний (Setaria viridis), пло­с­ку­ха по­льо­ва (Echinochloa crus-galli), елев­зи­на індійська (Eleusine indica), кохія вінич­на (Kochia scoparia), пуш­няк ка­надсь­кий (Conyza canadensis), щи­ри­ця гібрид­на (Amaranthus hibridus). На­при­клад, у Англії стик­ну­ли­ся із про­бле­мою ма­со­во­го засмічен­ня посівів зер­но­вих куль­тур од­но­доль­ним ви­дом бур’яну Alopecurus myosuroides (чор­на тра­ва), про­ти яко­го не діє жод­на відо­ма на­разі діюча ре­чо­ви­на гербіцидів. На­явність на 1 м2 100 ко­лосків цьо­го бур’яну змен­шує вро­жай­ність куль­ту­ри на 1 т/га. Про серй­о­з­­­ність та­кої си­ту­ації свідчить той факт, що спро­би впро­довж двад­ця­ти років знай­ти спосіб розв’яза­ти цю про­бле­му за­ли­ша­ють­ся бе­зуспішни­ми.

Бур’яни виробляють стійкість до синтетичних ауксинів уже через декілька років після початку їхнього використання, а найбільша кількість біотипів у світі стійкі до триазинів та інгібіторів АLS. Крім цього, є резистентні популяції до амідів, сечовини, інгібіторів ACC, динітроанілінів, гліцинів (Heap, Powels, Preston, 2006).

Оскільки аль­тер­на­ти­ви гербіци­дам по­ки не­має, для за­побіган­ня ре­зи­с­тент­ності бур’янів і збе­ре­жен­ня ефек­тив­ності гербіцидів важ­ли­во не не­хту­ва­ти профілак­тич­ни­ми ме­то­да­ми. Перш за все — це ви­ко­ри­с­тан­ня гербіцидів для боротьби з бур`яном із різни­ми діючи­ми ре­чо­ви­на­ми, не­до­пу­щен­ня по­втор­но­го вне­сен­ня од­но­го і то­го са­мо­го пре­па­ра­ту впро­довж двох і більше років поспіль, ви­ко­ри­с­тан­ня сумішей гербіцидів із різни­ми діючи­ми ре­чо­ви­на­ми, за­сто­су­ван­ня мі­німаль­них норм вне­сен­ня гербіцидів. З ог­ля­ду на те, що спектр діючих ре­чо­вин до­сить об­ме­же­ний, а роз­роб­ка но­вих форм є склад­ним і три­ва­лим про­це­сом, вар­то поєдну­ва­ти за­сто­су­ван­ня гер­бі­цидів для боротьби з бур`яном з інши­ми, дав­но відо­ми­ми, спо­со­ба­ми уп­равління бур’яно­вим ком­по­нен­том, на­при­клад на­уко­во об­грун­то­ва­ною сівозміною та оп­ти­маль­ним об­ро­бітком грун­ту. Про­ве­ден­ня та­ких за­хо­дів, крім за­побіган­ня ви­ник­нен­ню стій­ких до гер­біцидів по­пу­ляцій бур’я­нів, мати­ме по­зи­тив­ний вплив на дов­кілля, ад­же спри­я­ти­ме змен­шен­ню пе­с­ти­цид­но­го на­ван­та­жен­ня. Крім то­го, міні­ма­льні до­зи пре­па­ратів не вик­ли­ка­ють фі­то­­цид­но­го ефек­ту на рос­ли­ни куль­­ту­ри, тоб­то вдається уник­ну­ти стресів, що сприяє збе­­ре­жен­ню вро­жаю. Ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи за­побіжні прий­о­ми для боротьби з бур`яном, мож­на по­пе­ре­ди­ти не­ба­жані яви­ща, що на­ба­га­то простіше, ніж у май­бут­нь­о­му зміню­ва­ти підхо­ди до уп­равління бур’яно­вим ком­по­нен­том аг­рофіто­це­нозів.

Ю. Іоніцой, канд. с.-г. на­ук,
І. Шам, канд. с.-г. на­ук,
ТОВ «Аг­ро­скоп Інтер­нешнл»

Інформація для цитування
Захист посівів від бур’янів: проблеми сьогодення/ Ю. Іоніцой, І. Шам // Пропозиція/ — 2014. — № 10. — С. 76-81