ЗАПОРОЖЦІ ЗА МІССІСІПІ (повна версія)

Міссісіпський Консорціум із міжнародного Розвитку (МСІД) засновано 1989 року. Це співдружність трьох історично чорних закладів вищої освіти штату Міссісіпі: Державний Університет Алкорн, Державний Університет Джексона та Коледж Тугалу. Консорціум дуже швидко завоював високу репутацію в галузі менеджменту та організації програм із міжнародного обміну і навчальних проектів з розвитку.
Обов’язком Консорціуму є якісне проведення програм із академічного та технічного тренінгу, технічної допомоги, спільної дослідницької роботи, розвитку лідерства та громадських культурних обмінів.

Управління проектами відбувається за підтримки закладів, підрядником яких є МСІД: Агенція з міжнародного розвитку США, Державний департамент СІНА (колишня Інформаційна агенція США), Академія розвитку освіти; Афро-американський інститут; АМIDEAST, Асоціація “Аврора”, Асоціація розвитку, Інститут міжнародної освіти, Національна асоціація партнерів Америки, Партнери з міжнародної освіти та навчання, Прагма, Інк., а також Демократична Росія — Організація США, Інк.
МСІД було залучено до реалізації низки навчальних програм у галузі розвитку людських ресурсів у багатьох сферах. Зокрема, з напрямів: “Агробізнес та управління фермерськими господарствами”, “Суспільний та економічний розвиток”, “Комп’ютерні аплікації для малих підприємств” тощо.
Основним методом навчання МСІД є спілкування. Також передбачено відвідування інтернатури для надання можливості учасникам здобувати теоретичні знання найефективнішим шляхом. Підхід МСІД до кожного проекту полягає в розвитку найефективніших зв’язків між закладами, ресурсами громади та метою програми. Стратегія “повної участі громади” залучає велику кількість приватних, громадських і позаурядових закладів Міссісіпі, які вже неодноразово брали участь у програмах, надаючи учасникам інтернатуру.

На питання нашого кореспондента, що справляє найбільше враження під час поїздки, голова фермерського господарства “Орбіта” Олексій Сергієнко відповів так: “Мене закріпили за Ларрі Уілсоном. Йому 51 рік, і працює він механіком у корпорації “Клорокс”. Упродовж кількох років бере участь у програмі “Громадські зв’язки”. Щороку в нього гостює чимало українців, росіян, білорусів. Проблем зі спілкуванням у нас не було, оскільки Ларрі три роки провчився на курсах російської мови. За час мого стажування ми дуже здружилися. Але найголовніше те, що ми мали змогу на власні очі побачити життя американців і переконатися в тому, що українські та американські духовні цінності дуже споріднені. Спосіб життя американців різниться з нашим. Їм властиві висока культура, працелюбність, взаємоповага та відповідальність у ставленні до родини, роботи, суспільства. Як багатодітний батько я звернув увагу на підходи до виховання. Справді, в матеріальному відношенні для підростаючого покоління тут нічого не шкодують, прагнучи дати дітям базову освіту і тим самим підготувати до всіляких життєвих “сюрпризів”. Але так триває, поки діти не починають працювати. Стали чада працездатними, й батьки “забувають” про них, припиняючи надавати їм матеріальну допомогу. І причина цього — банальна. Сполучені Штати Америки — справді країна рівних можливостей. Кожен її мешканець може стати багатієм, варто проявити лише кмітливість і наполегливість. Саме ці чинники є основоположними в американському житті. Адже найголовніше — знайти свою нішу, життєву справу. Батьківські капітали перейдуть у спадок. Отже, кредо американців, на наш погляд, парадоксальне і звучить так: дітей люблять ті, хто їх не жаліє.

Під час перебування в штаті Міссісіпі наша група відвідала низку сільгосппідприємств. Наприклад, у м.Старквіль ми побачили експериментальні станції, молочну ферму та лабораторію з виробництва сиру й м’яса. У м.Грінвіль нам продемонстрували фермерські господарства, які спеціалізуються на вирощуванні кукурудзи, рису та пшениці. Язу-Сіті нам запам’яталося тим, що там є фермерські господарства, де вирощують овочі, фрукти та кавуни.
Багато фермерських господарств займаються рибальством, а саме: вирощують сомів. Щороку ця галузь передає в бюджет штату $31 млн.
Якщо говорити про перше враження, то люди там живуть добре. Відмінностей у побуті міського мешканця та фермера не існує. До ферм прокладено чудові дороги з твердим покриттям (згадайте наше бездоріжжя!), підключено газ, роботи повністю механізовано та автоматизовано. Та, незважаючи на це, відчувається нестача робочої сили. Для робіт на плантаціях американські сільгосптоваровиробники залучають найманих сезонних працівників, основна маса яких — мексиканці, оскільки штат Міссісіпі розташований на узбережжі Мексиканської затоки. Переважає серед технічних культур бавовник. Укладення контракту на 6–12 місяців гарантує найманим працівникам середньомісячну зарплату в розмірі $1900 (це мінімальна), триразове харчування за рахунок роботодавця і тривалість робочого дня — 8–9 годин.

— Кажуть, що все пізнається в порівнянні. Тож чия техніка та технології кращі?

— Тут беззаперечну перевагу віддаю американцям, але на землі краще працюємо ми. Та й знання наші набагато грунтовніші за їхні. Та як гірко відчувати, що ми хочемо й здатні все зробити, але грошей — зась.
Щодо американської техніки та технологій, то про це, на мою думку, говорити не варто, адже і в Україні аграрії добре знайомі з тракторами та комбайнами фірми “Джон Дір”.

— Як держава підтримує американських фермерів?

— Фермерські господарства підтримує не лише держава, а й суспільство в цілому. Банківські та інші види кредитів надають фермерам під 3–5% річних. Якщо через об’єктивні причини аграрій не зміг розрахуватися, його не роздягнуть до останньої нитки, а зрозуміють, повірять і відстрочать виплату. Крім того, з місцевого та державного бюджету фермери як вітчизняні виробники одержують компенсаційні виплати й дотації.
Річ у тім, що нині там дрібні фермерські господарства вимирають і намічається тенденція до укрупнення сільгосппідприємств. А ще держава всіляко сприяє аграріям, надаючи всебічну підтримку. Це в нас фермерові-початківцю доводиться “бігати” по всіх інстанціях, а в США представники владних структур самі приїжджають до сільгосптоваровиробника і консультують його з усіх питань. Наданої допомоги вистачає на все.
На особливу увагу заслуговує той факт, що американці дуже законослухняні. Контроль за раціональним використанням природних ресурсів там не тільки державний, а й громадський. І слово волонтерів, які контролюють становище земельних угідь, дуже вагоме. А втім, так можна сказати про все, що стосується життя в розвинутій демократичній державі.

Під час відвідування факультету сільськогосподарської економіки доктор Білл Херндон розповів нам про систему субсидії землі “Ленд Грант”, яку вивчають в університетах США. Її завдання полягає в забезпеченні економічних і соціальних переваг навчання, дослідження, системи впровадження та інших аналогічних послуг населенню штату та країни в підгалузях сільського господарства, лісництва, домашньої економіки, розвитку молоді та населення, ветеринарії тощо.
Функції університетів полягають у викладанні сільськогосподарських і механічних наук, дослідженнях для підтримки сільськогосподарського сектору, впровадженні останніх досягнень науки в сільськогосподарську практику. До речі, більшість районів США має місцевий офіс із впровадження дослідницької роботи. Штатний розклад офісу передбачає посаду сільськогосподарського агента, який допомагає клієнтам у питаннях сільського господарства; агента з домашньої економіки, що займається питаннями домашньої економіки, та агента, який допомагає в розвитку й освіті молоді. Фонди на підтримку надходять із бюджету штату Міссісіпі, з федерального бюджету та з місцевих районних бюджетів. Завдяки системі субсидії землі, відбувається підтримка чотирьох дослідницьких центрів у підгалузях досліджень у рослинництві й тваринництві. Деякі центри спеціалізуються за різними сортам рослин та/або тварин.
В університеті Джексона та Міжнародному будинку нам прочитали курс лекцій із організації аграрного виробництва, бізнесу, ознайомили з роботою урядових органів, які курирують питання АІЖ; ми зустрілися з працівниками Федерального департаменту сільського господарства, Фермерського бюро та Міссісіпської асоціації сільськогосподарських кооперативів.

До речі, читачам, мабуть, цікаво буде дізнатися, що сучасних американців робота на землі не приваблює.
Але найбільше враження справила врожайність сільгоспкультур, оскільки вона є дуже пристойною на каштанових (червоних) гунтах, які домінують у штаті Міссісіпі. Зокрема, соя дає по 26 ц/га, а кавуни — по 25 т/га.
Я спілкувався з фермером, який тримає 200 га горіхових насаджень. Розміри насаджень — 60x60 м. Коли плоди достигають, приїжджає спеціальна машина, з допомогою якої горіхи струшують на землю. Іншою машиною їх підбирають, потім сортують, калібрують, відкидають порожні. За допомогою спеціального обладнання горіхи розлущують і вибирають ядра. Після цього готовий продукт вивантажують на машини замовників і транспортують на місце призначення. Розраховуються одразу “живими” грошима.

— Що вас підштовхнуло взяти участь у проекті?

— Незважаючи на те, що програму “Громадські зв’язки” було запроваджено ще 1996 року, я вперше (і, до речі, випадково) про неї почув торік, коли мені в обласній асоціації фермерів вручили анкету. Після цього я порадився зі своїм товаришем Олександром Пензєвим, якому також надіслали анкету. Більше нічого і ні про кого з учасників поїздки нам не було відомо. Потім ми пройшли дві співбесіди й потрапили до фіналу конкурсу. Хочу наголосити, що п’ятнадцять кандидатур вибирала американська сторона. Коли нам повідомили, що ми стали півфіналістами і що нам слід їхати до Києва, я засумнівався: їхати чи не їхати. Але мої вагання розвіяв дзвінок із США. Нам повідомили, що ми стали фіналістами. Звертаю увагу на ще одну важливу деталь: фінансували поїздку американці.

— Чи маєте намір надалі брати участь в аналогічних проектах та програмах?

— Ми одержали грант на $2000 і хочемо на базі Запорізької обласної дослідної станції провести спеціалізований “День поля & Проект “Гармонія”. Щодо зарубіжних поїздок, то я справді маю намір при нагоді здійснювати такі корисні подорожі, й уже тепер ми працюємо над цим питанням.

— Що з побаченого у США ви впроваджуватимете в своєму господарстві?

— Я хочу зауважити, що в штаті Міссісіпі кліматичні умови та природні ресурси різняться з нашими. Наприклад, у них немає вільних пасовищ для випасання великої рогатої худоби. Ще один важливий аспект, на який я звернув увагу, — якість їхніх товарів аж ніяк не краща за наші. Щодо нашого господарства, то ми маємо намір поступово купляти високоякісні машини та обладнання, будувати додаткові виробничі приміщення для доробки, очищення, калібрування та зберігання насіння.
Завершуючи розмову, мій співбесідник сказав золоті слова: “В американців є чого повчитися, хоча їхній досвід слід накладати на наш менталітет. Лише за цієї умови Україна буде процвітаючою державою”.

Наталія Юр’єва