Спецможливості
Технології

Захист соняшнику від білої та сірої гнилей

07.07.2010
3172
Захист соняшнику  від білої та сірої гнилей фото, ілюстрація

Соняшник потребує захисту від сірої та білої гнилей на всіх етапах свого росту та розвитку.

Соняшник потребує захисту від сірої та білої гнилей на всіх етапах свого росту та розвитку.

Біла гниль
Біла гниль ура­жує всі ор­га­ни со­няш­ни­ку: ко­рені, стеб­ла, ли­ст­ки, ко­ши­ки та насіння. Хво­ро­бу мож­на ви­я­ви­ти в будь-яко­му віці рос­лин, по­чи­на­ю­чи від сходів і до дозріван­ня насіння. Най­частіше рос­ли­ни ура­жу­ють­ся на по­чат­ку цвітіння й пізні­ше. Наслідком по­яви за­хво­рю­ван­ня є за­ги­бель сходів, в'янен­ня рос­лин, за­гни­ван­ня та руй­ну­ван­ня ко­шиків і ура­жен­ня насіння. За­га­лом у посівах со­няш­ни­ку мож­на ви­я­ви­ти три фор­ми по­яви білої гнилі: при­ко­ре­не­ву, стеб­ло­ву та ко­ши­ко­ву.
На схо­дах за­хво­рю­ван­ня про­яв­ляється у ви­гляді за­гни­ван­ня під­сім'я­доль­но­го коліна, що при­зво­дить до за­ги­белі рос­лин. Ха­рак­тер­ною оз­на­кою хво­ро­би є ут­во­рен­ня на ура­же­них ділян­ках білої гриб­ниці та тем­них скле­роціїв.
При­ко­ре­не­ва фор­ма білої гнилі со­няш­ни­ку є наслідком ура­жен­ня ко­ре­­не­вої си­с­те­ми рос­лин. До­сить ча­с­то її симп­то­ми мож­на спо­с­теріга­ти під час цвітіння со­няш­ни­ку. При цьо­му ос­но­ва стеб­ла буріє, а за во­ло­гих умов на ура­женій ча­с­тині ут­во­рюється біла ва­то­по­дібна гриб­ни­ця, що охоп­лює ко­ре­не­ву ший­ку. За­хво­рю­ван­ня по­ши­рюється на де­я­ку відстань вго­ру по стеб­лу. Пізніше на по­верхні та все­ре­дині ура­же­ної ча­с­ти­ни стеб­ла фор­му­ють­ся скле­роції гри­ба - спо­чат­ку у ви­гляді білих гор­­биків (ущі­льнень гриб­ниці), які до­зріва­ю­чи, ста­ють чор­ни­ми. Міце­лій гри­ба мо­же роз­пов­сю­д­жу­ва­ти­ся та­кож від хво­рої рос­ли­ни на ор­га­нічні решт­ки, що ле­жать по­бли­зу на по­верхні грун­ту. В по­су­ш­ли­вих умо­вах симп­то­ми при­ко­ре­не­вої фор­ми білої гнилі мо­жуть де­що зміню­ва­ти­ся. Зо­к­ре­ма, білий повітря­ний міце­лій на ура­же­них ділян­ках прак­тич­но не помітний, а на стеблі ут­во­рю­ють­ся зне­барв­лені кон­цен­т­ричні зо­ни. При цьо­му скле­роцій на по­верхні стеб­ла не­має - во­ни фор­му­ють­ся тіль­ки все­ре­дині по­рож­ни­ни стеб­ла.
 У рос­лин, ура­же­них при­ко­ре­не­вою фор­мою білої гнилі, по­чи­нає в'яну­ти ли­с­тя, а з ча­сом в­си­хає вся рос­ли­на. Ура­же­на тка­ни­на стеб­ла стає трух­ля­вою, від­бу­вається її ма­це­­рація. Сле­роції, що збе­ріга­ли­ся на по­верхні сте­бел, о­па­да­ють на грунт. Як наслідок, стеб­ла над­ла­му­ють­ся або пе­ре­ла­му­ють­ся.
На ура­же­них стеб­лах (стеб­ло­ва фор­ма) хво­ра ділян­ка буріє та стає ко­рич­не­вою, а тка­ни­на - мо­к­рою. Стеб­ло роз­мо­ча­люється й пе­ре­ла­мується. Все­ре­дині ньо­го ут­во­рю­ють­ся скле­роції. Ли­с­тя ви­ще ура­же­ної ча­с­ти­ни стеб­ла в'яне й в­си­хає. У су­ху по­го­ду на стеб­лах, ура­же­них білою гнил­лю, з'яв­ля­ють­ся зне­барв­лені пля­ми, розміщені кон­цен­т­рич­ни­ми зо­на­ми.
По­ява білої гнилі на ко­ши­ках со­няш­ни­ку (ко­ши­ко­ва фор­ма) ча­с­то спо­с­терігається в кінці цвітіння або у фазі мо­лоч­но-вос­ко­вої стиг­лості й пізніше. З тиль­но­го бо­ку ура­же­них ко­шиків з'яв­ля­ють­ся блідо-ко­рич­неві пля­ми. Тка­ни­ни ура­же­но­го ко­ши­ка буріють і за­гни­ва­ють. Хво­ро­ба протікає як мо­к­ра гниль із руй­ну­ван­ням тка­ни­ни квітко­ло­жа, а іноді пло­дової ча­с­ти­ни суцвіття. Ура­жені тка­ни­ни навіть у су­ху по­го­ду за­ли­ша­ють­ся во­ло­ги­ми й розм'як­ше­ни­ми. На їхній по­верхні фор­мується біла ва­то­подібна гриб­ни­ця, що про­ни­зує й насін­ня. У м'якоті ко­шиків ут­во­рю­ють­ся чис­ленні скле­роції. Білий пластівча­с­тий мі­целій, який містить­ся між насіни­на­ми, з ча­сом пе­ре­тво­рюється на решітча­с­тий скле­­­роцій різної ве­ли­чи­ни. Внаслі­док силь­но­го роз­вит­ку хво­ро­би, ко­шик руй­нується й роз­па­дається на шма­точ­ки, насіни­ни ви­па­да­ють. На місці ко­ши­ка за­ли­шається пу­чок ок­ре­мих су­дин, які ви­с­ту­па­ють у ви­гляді то­в­стих шнурів. В ок­ремі ве­ге­таційні періоди ко­ши­ко­ва фор­ма хво­ро­би є найпо­ши­ре­нішою та не­без­печ­ною.
У разі ран­нь­о­го ура­жен­ня насін­ня, а та­кож за силь­но­го роз­вит­ку хво­ро­би гриб ут­во­рює дрібні скле­роції не тільки ззовні насіння, а й усе­ре­дині. В ос­тан­нь­о­му ви­пад­ку має місце при­хо­ва­на за­ра­же­ність. Іноді хво­ре насіння виріз­няється з-поміж здо­ро­во­го світлішим, аж до біля­с­то­го, за­барв­лен­ням. Ча­с­то силь­­но ура­же­не насіння стає плю­с­к­лим.
Збуд­ни­ком хво­ро­би є гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary, який у циклі роз­вит­ку ут­во­рює міце­лій, скле­роції та сум­ча­с­ту стадію. Скле­роції здатні про­ро­ста­ти міце­ліаль­но (з ут­во­рен­ням гриб­ниці) та кар­по­ген­но (про­ду­ку­ють пло­дові тіла - апо­теції, в яких фор­му­ють­ся сум­ка­ми із сум­ко­с­по­ра­ми). Сум­ко­с­по­ри ак­тив­но ви­ки­да­ють­ся з апо­теції, роз­но­сять­ся повітря­ни­ми по­то­ка­ми, до­щем, ко­ма­ха­ми то­що. Піс­ля по­т­рап­­лян­ня на ор­га­ни рос­лин про­ро­с­та­ють і спри­чи­ню­ють їхнє за­ра­жен­ня.
Пер­вин­не за­ра­жен­ня рос­лин мож­­ли­ве без­по­се­ред­ньо гриб­ни­цею, а та­кож за до­по­мо­гою сум­ко­с­пор. Під час ве­ге­тації па­ра­зит роз­пов­сю­д­жується шма­точ­ка­ми міцелію, що вик­ли­кає по­вторні за­ра­жен­ня.
Гриб S. sclerotiorum є не­кро­т­ро­фом та ура­жує ба­га­то рос­лин з різних бо­та­нічних ро­дин. В умо­вах Ук­раїни він па­ра­зи­тує на ріпа­ку, го­росі, сої, ква­солі, кар­топлі, огірках, то­ма­тах, перці, морк­ві, ка­пусті.
Дже­ре­ла­ми інфекції хво­ро­би є: скле­роції гри­ба в грунті та у ви­гляді домішок се­ред насіння; ура­же­не на­сіння, все­ре­дині яко­го па­то­ген збе­рі­гається гриб­ни­цею. Знач­ну кількість інфекційно­го ма­теріалу про­ду­ку­ють та­кож інші рос­ли­ни - ре­зер­ва­то­ри гри­ба S. sclerotiorum.
Слід за­зна­чи­ти, що скле­роції є спо­чи­­ва­ю­чою стадією па­то­ге­ну. Во­ни стійкі до дії різних чин­ників і три­ва­лий період не втра­ча­ють жит­тє­здат­ності. За да­ни­ми різних дос­лід­ників, у грунті скле­роції зберіга­ють­ся від од­но­го до п'яти років (По­чапсь­ка Є. М., 1972, Ти­хо­нов О. І. та ін., 1987), а та­кож до вось­ми років (Ко­чет­ко­ва К. Г., 1975), що за­ле­жить від гли­би­ни їхньо­го пе­ре­бу­ван­ня.
По­ява та роз­ви­ток білої гнилі за­ле­жать від во­ло­гості й тем­пе­ра­ту­ри грун­ту та повітря. Ма­со­ве ура­жен­ня со­няш­ни­ку спо­с­терігається в ро­ки з підви­ще­ною во­логістю та ча­с­ти­ми ат­мо­сфер­ни­ми опа­да­ми. При цьо­му на по­ши­рен­ня при­ко­ре­не­вої фор­ми гнилі впли­ває кількість опадів, що ви­па­ли пе­ре­важ­но в першій по­ло­вині ве­ге­тації, а на ко­ши­ко­ву фор­му ма­ють вплив опа­ди, що ви­па­ли в період цвітіння й дозріван­ня рос­лин.
Існує віко­ва стійкість со­няш­ни­ку про­ти білої гнилі: сильніше ура­жу­ють­ся рос­ли­ни у фазі про­ростків та під час дозріван­ня ко­шиків. Стійкіші во­ни у фазі бу­тонізації. Роз­ви­ток при­ко­ре­не­вої фор­ми гнилі по­си­люєть­ся в разі за­гу­щен­ня посівів.
Шко­до­чинність білої гнилі ви­яв­ляється в зни­женні вро­жаю, посів­них і то­вар­них яко­с­тей насіння та за­ле­жить від ча­су за­ра­жен­ня рос­лин. Со­няш­ник, ура­же­ний у мо­ло­до­му віці, ги­не, а на рос­­лині, ура­женій в пізніший період, насіння хоч і ут­во­рюється, але во­но лег­ке, ча­с­то має зруй­но­ва­ний за­ро­док і містить знач­но мен­ше жи­ру. Плю­с­к­ло­го насіння з ура­же­них рос­лин у 5-20 разів більше, ніж із здо­ро­во­го.

Сіра гниль
Хво­ро­ба про­яв­ляється про­тя­гом ве­ге­тації на всіх над­зем­них ор­га­нах. Па­то­ген ура­жує схо­ди, стеб­ла, ко­ши­ки та насіння. Хворі схо­ди ги­нуть ду­же швид­ко. На мо­ло­дих рос­ли­нах хво­ро­ба "об­лю­бо­вує" собі місце біля ос­но­ви стеб­ла й ли­с­тя. Ура­жені ді­лян­ки буріють і по­кри­ва­ють­ся сірим на­льо­том, пізніше в цих місцях ут­во­рю­ють­ся дрібні чорні скле­роції.
На стеб­лах хво­ро­ба про­яв­ляється у ви­гляді по­жовтіння, а потім по­буріння тка­ни­ни, ча­с­ти­на стеб­ла, розміще­на ви­ще ура­же­но­го місця, в'яне та по­ни­кає.
Ха­рак­те­ри­ни­ми симп­то­ма­ми за ура­ження ко­шиків є ут­во­рен­ня на зво­рот­но­му боці спер­шу гни­ль­них сіру­ва­то-ко­рич­не­вих плям, які іноді об­ля­мо­вані чер­во­ну­ва­то-бу­рою тка­ни­ною. Пля­ми на­­далі роз­ро­с­та­ють­ся, вкри­ва­ють­ся по­пе­ля­с­то-сірим на­льо­том, і гниль мо­же охоп­лю­ва­ти ве­ли­ку ча­с­ти­ну або весь ко­шик.
За­ра­же­не насіння втра­чає схо­жість і вкри­вається суцільним сірим на­льо­том, що скла­дається з ор­ганів спо­ро­но­шен­ня па­то­ге­ну. Про­ро­ст­ки за­ра­же­но­го насін­ня спо­чат­ку ма­ють тем­но-ко­рич­не­вий колір, а потім за­гни­ва­ють.
Збуд­ник сірої гнилі - гриб - ко­с­мо­політ Botrytis cinerea Pers., що па­ра­зи­тує на різних рос­ли­нах у ба­га­ть­ох рай­о­нах світу. Він з'яв­ляється скрізь, де є сприй­нят­ливі до ньо­го куль­ту­ри та спри­ят­ливі по­годні умо­ви. На дум­ку дослідників, B. cinerea мо­же па­ра­зи­ту­ва­ти на різних ор­га­нах ти­сячі видів рос­лин із різно­манітних родів, ро­дин та по­рядків, які не ма­ють між со­бою ніяко­го внутрішньо­го зв'яз­ку. На­при­клад, в умо­вах Ук­раїни роз­ви­ток сірої гнилі ми фіксу­ва­ли на го­росі, лю­пині, ріпа­ку, кар­топлі, огірках, то­маті, перці, бак­ла­жа­нах, моркві, ка­пусті, су­ниці, ма­лині, ви­но­граді та ін. куль­ту­рах.
У циклі сво­го роз­вит­ку гриб B. ci­nerea фор­мує гриб­ни­цю, конідіаль­не спо­ро­но­шен­ня та скле­роції. Ут­во­рен­ня ос­танніх ми спо­с­теріга­ли на ура­же­них ча­с­ти­нах рос­лин в осінній період. Під час ве­ге­тації рос­лин по­ши­рен­ня па­то­ге­ну відбу­вається за до­по­мо­гою конідій (конідієносці та конідії фор­му­ють­ся на ура­же­них тка­ни­нах рос­лин у ви­гляді сіро­го на­льо­ту). Де­які дослідни­ки від­міча­ють у цьо­го гри­ба на­явність сум­ча­с­тої стадії: фор­му­ван­ня апо­теціїв, у яких зберіга­ють­ся сум­ки із сум­ко­с­по­ра­ми, що теж мо­жуть спри­чи­ни­ти ін­фі­ку­ван­ня рос­лин.
Згідно з на­ши­ми досліджен­ня­ми, В. cinerea є до­сить пла­с­тич­ним що­до тем­пе­ра­тур­но­го чин­ни­ка. Оп­ти­маль­­ною тем­­пе­ра­ту­рою для йо­го ве­ге­та­тив­но­го рос­ту є 20...25°С, кар­ди­нальні тем­пе­ра­турні умо­ви - 3 та 32°С. Спо­ро­но­шен­ня гри­ба відбу­вається за тем­пе­ра­ту­ри від 5 до 30°С; скле­роції фор­му­ють­ся за тем­пе­ра­тур­них умов від 3 до 25°С, оп­ти­мум ста­но­вить 20°С. Конідії здатні про­ро­ста­ти за тем­пе­ра­тур­них тер­мо­умов 3...28°С. Ліміту­ю­чим фак­то­ром що­до життєвих струк­тур B. cinerea у ба­га­ть­ох ви­пад­ках є віднос­на во­логість повітря. Ве­ге­та­тив­ний ріст гриб­ниці відбу­вається за во­ло­гості від 80 до 100%. Конідіаль­не спо­ро­но­шен­ня здат­не фор­му­ва­ти­ся в до­сить вузь­ко­му діапа­зоні во­ло­гості, а са­ме: 97,5-100%. Віднос­на во­логість повітря, що за­без­пе­чує ак­тив­не про­ро­с­тан­ня конідій, ста­но­вить 90-100 відсотків.
Інтен­сив­но роз­ви­вається хво­ро­ба на со­няш­ни­ку за пев­но­го поєд­нан­ня тем­пе­ра­ту­ри й во­ло­гості по­віт­ря, ко­ли гідро­термічний ко­ефі­цієнт (ГТК) бу­де більше трьох і як­що та­ке відно­шен­ня збері­гається про­тя­гом кількох днів (Кукін В. Ф., 1982).
Те­ри­торіальні про­гно­зи білої та сірої гни­лей со­няш­ни­ку свідчать, що ду­же силь­но хво­ро­ба про­яв­ляється, як­що за ве­ге­таційний період куль­ту­ри се­редній по­каз­ник ГТК до­ся­гає 1,2. Силь­не ви­яв­лен­ня гни­лей на со­няш­ни­ку, як­що ГТК за ве­ге­таційний період дорівнює 1; помірна по­ява сі­рої та білої гни­лей, як­що ГТК пе­ре­бу­ває в ме­жах 0,9; слаб­ке - ГТК за ве­ге­таційний період куль­ту­ри ста­но­вить 0,8.
Особ­ли­во сіра гниль по­ши­ре­на в рай­о­нах, де період дозріван­ня со­няш­ни­ку збігається з ряс­ни­ми опа­да­ми.
Сіра гниль со­няш­ни­ку є еко­но­мічно не­без­печ­ною хво­ро­бою в ба­га­­ть­ох краї­нах світу. По­тенційний не­добір уро­жаю цієї куль­ту­ри мо­же ста­но­ви­ти по­над 50%. За­леж­но від ча­су за­ра­жен­ня ко­шиків, насіння в них не ут­во­рюється або фор­мується з по­ни­же­ни­ми посівни­ми яко­с­тя­ми. Вміст олії в ньо­му змен­шуєть­ся, а кис­лот­не чис­ло зро­с­тає.
Ос­нов­не дже­ре­ло інфекції - скле­­ро­ції гри­ба, які містять­ся в грунті та збе­ріга­ють ви­со­ку здат­ність до про­ро­с­тан­ня після пе­ре­зимівлі. Інфекція мо­же зберіга­ти­ся та­кож у ви­гляді гриб­ниці в ура­же­но­му насінні.

За­хо­ди за­хи­с­ту со­няш­ни­ку від білої та сірої гни­лей
 Для змен­шен­ня ура­жен­ня рос­лин со­няш­ни­ку білою та сірою гни­ля­ми най­пер­ше потрібно ви­ко­на­ти ком­плекс при­вен­тив­них за­ходів, які за­без­пе­чу­ва­ли б змен­шен­ня інфек­ційно­го по­тен­ціалу па­то­генів та ство­рю­ва­ли умо­ви для оп­ти­маль­но­го рос­ту й роз­вит­ку рос­лин.
Кра­щи­ми по­пе­ред­ни­ка­ми для со­няш­ни­ку є озимі та ярі ко­ло­сові куль­­ту­ри, що не ма­ють з ним спіль­них за­хво­рю­вань. По­вер­та­ти со­няш­­ник на ко­лиш­нє по­ле потрібно не раніше ніж че­рез вісім років. Якісний об­робіток грун­ту сприяє швидшій де­с­т­рукції інфекційно­го по­чат­ку збуд­ників у грунті та зни­щен­ню рос­лин, що мо­жуть бу­ти ре­зер­ва­то­ра­ми інфекції. Зба­лан­со­ва­на си­с­те­ма удо­б­рен­ня та­кож підви­щує стійкість рос­лин про­ти хво­роб, зо­к­ре­ма, вне­сен­ня фо­с­фор­но-калійних до­б­рив. Стале ви­ко­ри­с­тан­ня азот­них до­б­рив або їхнє пе­ре­ва­жан­ня сприяє роз­вит­ку гни­лей.
Для сівби слід ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти якіс­не насіння со­няш­ни­ку, що не містить домішок скле­роціїв. Щоб змен­ши­ти ура­женість рос­лин у по­чат­ко­вий період рос­ту, ре­ко­мен­ду­ють про­тру­ю­ва­ти йо­го з ви­ко­ри­с­тан­ням та­ких пре­па­ратів: Ап­рон XL 350 ЕS, т. к. с., 3 л/т (про­ти білої гни­лі, пе­ро­но­с­по­ро­зу та вер­ти­ци­ль­о­зу); Вінцит 050 CS, к. с., 2 л/т (про­ти фо­мо­зу, пе­ро­но­с­по­ро­зу, сірої та білої гни­лей, пліснявіння насіння); Де­ро­зал, к. с., 1,5 л/т (про­ти сірої та білої гни­лей, фо­мо­зу, пе­ро­но­с­по­ро­зу); Мак­сим XL 035 FS, т.к.с., 6,0 л/т (про­ти пліснявіння насін­ня, фу­заріоз­ної ко­ре­не­вої гнилі, пе­ро­но­с­по­ро­зу, білої гнилі); Ме­та­лакс, т. к. с., 2-2,5 л/т (про­ти пе­ро­но­с­по­ро­зу, вер­ти­ци­ль­о­зу білої гнилі); Ро­ял­ф­ло, в. с. к., 2,5-3 л/т (про­ти сірої та білої гни­лей, пе­ро­но­с­по­ро­зу); Фор­саж 500 SC, к. с., 0,8 л/т (про­ти плісня­віння насіння, фо­мо­зу, сірої та білої гни­лей).
У період ве­ге­тації рос­лин про­ти білої та сірої гни­лей со­няш­ни­ку доцільно про­во­ди­ти об­при­с­ку­ван­ня фунгіци­да­ми, зо­к­ре­ма пре­па­ра­та­ми, діючою ре­чо­ви­ною яких є кар­бен­да­зим (500 г/л): Де­ро­зал, к. с., 1,5 л/га; Аб­со­лют, к. с., 1,5 л/га; Бар-Кот-5, к. с., 0,5 л/га; Ком­по­зит, к. с., 1,5 л/га. Спектр дії цих фунгіцидів по­ши­рюється й на інші хво­ро­би со­няш­ни­ку. Період очіку­ван­ня ста­но­вить 30 днів. Мак­си­маль­на кратність об­ро­бок для пре­па­ратів Де­ро­зал, Аб­со­лют, Бар-Кот-5 ста­но­вить 2, а для Ком­по­зи­ту - 1. Фунгіци­ди Тайтл 50, в. г. (0,4-0,6 кг/га) і Та­нос 50, в. г. (0,4-0,6 кг/га), діючи­ми ре­чо­ви­на­ми яких є ци­мок­саніл, 250 г/кг + фа­мок­са­дон, 250 г/кг, ре­ко­мен­до­ва­но за­сто­со­ву­ва­ти профілак­тич­но після ве­ге­тації куль­ту­ри. Пер­ше об­при­с­ку­ван­ня про­во­дять у фазі чо­ти­рь­ох-ше­с­ти лист­ків або за ви­со­ти рос­лин 60-80 см, дру­ге - на по­чат­ку бу­то­нізації. Ці пре­па­ра­ти ре­ко­мен­до­вані та­кож про­ти не­справж­ньої бо­рош­ни­с­тої ро­си, фо­мо­зу, фо­моп­си­су та аль­тер­наріозу со­няш­ни­ку. Фун­гіцид Хо­рус 75 WG, в. г. (ци­про­диніл, 750
г/кг), у нормі 0,75 кг/га ре­ко­мен­до­ва­но про­ти сірої гнилі для од­но­ра­зо­во­го за­сто­су­ван­ня в період ве­ге­тації рос­лин.
Пе­редзби­раль­на де­си­кація рос­лин при­ско­рює їхнє дозріван­ня та по­пе­ре­д­жує роз­ви­ток білої й сірої гни­лей. То­му цей захід ефек­тив­ний та­кож про­ти гни­лей ко­шиків со­няш­ни­ку. У фазі по­чат­ку по­буріння ко­шиків об­при­с­ку­ван­ня посі­вів здійс­ню­ють од­ним із ре­ко­мен­до­ва­них пре­па­ратів: Гліфос Су­пер (діюча ре­чо­ви­на - ізо­пропіламінна сіль глі­фо­са­ту, 607 г/л, у кис­лот­но­му екві­ва­ленті - 450 г/л), в. р., 2,4 л/га; Рег­­лон Су­пер 150 SL (д. р. - дик­ват, 150 г/л), в. р. к., 2-3
л/га; Ура­ган Фор­­те 500 SL (д. р. - гліфо­сат, 500 г/л), в. р. к., 1,5-2 л/га. За­сто­со­ву­ю­чи пре­па­ра­ти, обов'яз­ко­во вра­хо­ву­ють строк ос­тан­ньої об­роб­ки (в днях до зби­ран­ня вро­жаю). Ви­ко­ри­с­то­ву­ють та­кож інші доз­во­лені де­си­кан­ти, які вне­се­но в "Пе­релік пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні").
Уро­жай тре­ба зібра­ти в стислі тер­міни, оскільки за підви­ще­ної во­ло­гості повітря відбу­вається швид­ке про­гре­су­ван­ня білої та сірої гни­лей. Своєчас­не очи­щен­ня насіння та до­ве­ден­ня йо­го до кон­диційної во­ло­гості уне­мож­лив­лює ура­жен­ня са­про­т­роф­ни­ми мікро­ор­га­нізма­ми.
У статті ви­ко­ри­с­та­но фо­то­графії
М. Піковсь­ко­го

М. Кирик,
д-р біол. наук,
М. Піковський,
канд. біол. наук.,
НУБіП України

Інтерв'ю
Керівник агрохімічної лабораторії з дослідження ґрунтів університету Міссурі-Дельта-Центр Девід Данн
Майбутня урожайність приблизно на 60% залежить саме від родючості ґрунту. Визначити, яких елементів бракує, а яких забагато, допоможе аналіз ґрунту. США як один із світових лідерів у вирощуванні зернових та бобових накопичили великий... Подробнее
Ще 2021 року Міністерство у справах ветеранів України розпочало роботу з підготовки Стратегії розвитку ветеранського бізнесу до 2030 року (mva.gov.ua). Успішний ветеран-підприємець, який активно розвиває власну справу, свою громаду та... Подробнее

1
0