Захист саду після цвітіння і на початку літа

Значних збитків плодовим деревам завдають щитівки та несправжньощитівки. Масово поширена і шкідлива, особливо в зоні Степу, каліфорнійська, а в Лісостепу — комоподібна щитівки. Через 33–38 днів після цвітіння пізніх сортів яблуні відроджуються личинки-мандрівниці каліфорнійської щитівки, які, висмоктуючи сік кори, плодів і листків, спричинюють всихання пагонів і гілок, на плодах залишаються червоні крапки, що погіршує їхні смакові й товарні якості. Розвиваються в двох поколіннях. Личинки комоподібної щитівки відроджуються після цвітіння яблуні. Шкідник дає одне покоління.
Листковий апарат плодових дерев пошкоджують різні види молей. У садах приватного сектору найпоширенішими та найшкідливішими видами є яблунева і плодова горностаєві молі. Перший вид розвивається лише на яблуні, а другий — переважно на кісточкових культурах. Вони живуть групами, окуповують верхівки пагонів, обплутують їх павутинням, утворюючи великі гнізда. Гусениці живляться тривалий період — від 35 до 45 днів. За цей термін вони переходять на інші гілки, знелиствлюючи їх. На садових ділянках доводилось спостерігати, коли старовікові дерева, за високої щільності популяції фітофагів, залишалися без листя. Горностаєві молі дають за рік по одному поколінню. У фермерських і спеціалізованих садівничих господарствах, внаслідок дотримання системи хімічного захисту, горностаєві молі як шкідники не мають економічного значення. Листомінуючі молі представлені яблуневою нижньобічною — спеціалізований шкідник, верхньобічною плодовою, яка пошкоджує всі рослини родини розоцвітих, глодовою кружковою міллю. Самиці верхньобічної відкладають яйця з верхнього боку листка, а нижньобічної і глодової — з нижнього. Гусінь робить пошкодження у вигляді овальних мін діаметром 7–8 мм усередині листка та залишає в них концентричні кола дрібних чорних екскрементів. За масового заселення рослин листомінуючими молями на листках нараховується понад 10 мін. Пошкоджене листя змінює забарвлення із зеленого на світло-жовте або темно-коричневе, зменшується його асиміляційна поверхня, погіршується процес фотосинтезу. Глодова міль розвивається за рік в одному поколінні, а верхньо- та нижньобічна молі — у трьох.
У червні проходить літ метеликів грушевої плодожерки. Це спеціалізований шкідник, пошкоджує тільки грушу. За значної чисельності може завдати значної шкоди плодам раннього та середнього строків дозрівання. Метелики літають через 35–38 днів після квітування сорту Олександрівка. Для точного визначення терміну проведення захисних заходів важливо зафіксувати дату закінчення квітування. Самиці грушевої так само, як і яблуневої плодожерки, літають і відкладають яйця ввечері, коли температура повітря перевищує 15°С. Відкладені яйця червоні, потім стають рожево-сірими. Гусінь після відродження, не виходячи з яйця, одразу вбуравлюється в плід, робить хід до насіннєвої камери, де живиться насінням до виходу на заляльковування. Подібна особливість розвитку грушевої плодожерки ускладнює боротьбу з нею. Генерація однорічна.

   Надзвичайно великої шкоди яблуні завдає яблунева плодожерка. Втрати плодів можуть становити понад 80%. Після виплоджування гусінь деякий час “блукає” в пошуках плоду. Їй властиво не одразу проходити до насіннєвої камери, в такому разі вона вилазить на поверхню плоду в пошуках іншого ходу. Перший вхідний отвір зарубцьовується, а в другому плоді гусінь виїдає насіння і до виходу на коконування може пошкодити 2–3 плоди. Яблунева плодожерка, залежно від зони, дає два (у північних районах за спекотного літа розвивається друге факультативне покоління) або три покоління.
Несправжньогусениці яблуневого плодового пильщика старшого віку виїдають все насіння і руйнують насіннєву камеру, а сливового — виїдають незатверділі кісточки, кидають пошкоджену зав’язь і коконуються у верхньому шарі грунту. За період свого розвитку одна личинка пошкоджує від 3 до 6 плодів. Розвиваються в одній генерації.

   Наприкінці квітня — на початку травня відроджуються личинки розанової цикадки, у травні — на початку червня виплоджуються личинки зеленої цикадки та в червні на корі плодових, деревних і чагарникових рослин — клена ясенолистого, терену, глоду, волоського горіха — починають виплоджуватися личинки буйволоподібної (горбатка буйвол). Шкідники поширені повсюдно, здебільшого в молодих насадженнях плодових культур, особливо шкідлива буйволоподібна цикадка на Півдні України. За сильного заселення рослин пошкодження цикадками спричиняє всихання пагонів і молодих дерев. Личинки горбатки буйвола та зеленої цикад живляться соком культурних рослин та бур’янів (осоти, берізка польова, щириця, люцерна, горох, морква), а личинки та імаго розанової шкодять деревам та іншим видам рослин (малина, суниця, троянда, шипшина) родини розоцвітих. За відсутності такого корму вони гинуть. За рік дає одну генерацію.
На початку літа часто можна помітити на груші чорні верхівки пагонів та скупчення на них личинок грушевої листоблішки оранжевого з бурими плямами на спині у першому та зелено-коричневого забарвлення у п’ятому віці. Личинки, висмоктуючи сік, рясно вкривають листя, пагони своїми екскрементами — медвяною росою або падевим медом, який липне і блищить на сонці. На таких листках селяться сажисті сапрофітні гриби, які змінюють зелене забарвлення листя на чорне. Пошкоджене листя деформується і відмирає, пагони недорозвиваються, плоди мають низькі смакові й товарні якості. Протягом року, залежно від зони, розвивається 4–5 поколінь.
У саду можна виявити краї листків яблуні, груші, закручені догори у вигляді тугих червоних трубочок, усередині яких розміщуються по кілька десятків личинок галиці. Пошкоджені листки чорніють, всихають і осипаються. Яблунева та грушева листкові галиці дають у рік, відповідно, 3–4 і 4–5 поколінь.
Плодовим деревам (особливо  молодому листю) чималої шкоди завдають попелиці: зелена яблунева, грушево-зонтична, сливова обпилена, смугаста персикова, вишнева та низка інших видів. Личинки й дорослі комахи скупчуються на листках та пагонах, висмоктуючи з них сік, а яблунева подорожникова попелиця шкодить ще й плодам, які деформуються. Пошкоджене листя скручується і закриває їх. Пагони погано ростуть, викривлюються і за сильного пошкодження всихають. Із весни до осені попелиці розмножуються без запліднення (партенокарпічно), народжуючи живих особин. За літо, залежно від виду, розвивається 10–15 поколінь. Висмоктуючи соки із рослин, личинки виділяють медвяну росу. Солодкими виділеннями ласують мурахи, які у великій кількості збираються у колоніях попелиць і захищають їх від хижих корисних комах (сонечок, личинок сирфід і золотоочок).

   Плодам сливи, аличі, абрикоса, терену, вишні та черешні завдає шкоди евритома сливова (або сливова товстоніжка). Через 10–12 днів після квітування сливи самиця яйцекладом проколює зав’язь і всередину ще не затверділої кісточки відкладає яйце. Личинки після виплоджування живуть у кісточці й живляться її ядром. Пошкоджені плоди передчасно забарвлюються у фіолетовий колір і осипаються на землю разом з личинками, які перезимовують у кісточці. Генерація однорічна.
 Молодим і старим плодовим деревам і посадкам ягідних культур шкодять личинки хрущів, здатні підгризати коріння, а за великої чисельності — кору кореневої шийки дерев. Підгризання кореневої системи рослин упродовж вегетаційного періоду призводить до поступового всихання молодих саджанців, плодоносних дерев, кущових ягідників, суниці. Личинки в пошуках кормів, пересуваючись горизонтально, долають значну відстань — до 100 м, віддають перевагу вологішому грунту.
У червні для плодових дерев характерний активний ріст пагонів і плодів. Якщо в цей період проходить випадання атмосферних опадів, то виникає небезпека масового ураження дерев яблуні та груші вторинною інфекцією парші абрикоса, сливи, черешні — клястероспоріозом або дірчастою плямистістю, вишні та інших кісточкових — кокомікозом.
Сприятливі умови для розвитку хвороби створюються за вологої і теплої погоди. Спори швидко проростають і заражують молоде листя за краплинної вологи й температури близької до 15°. За відсутності захисних заходів збудник парші поширюється вітром і дощем на здорове листя, плоди та уражує їх. Плями парші яблуні розміщуються переважно з верхнього боку листка, а груші — з нижнього. На плодах уражена тканина пробковіє, тріскає, в утворені ранки потрапляють спори моніліальної гнилі, вони загнивають, стають чорними й висять на дереві до наступного року. Уражені пагони груші вкриваються дрібними здуттями, які згодом розриваються під тиском конідій, від чого кора має шорсткий вигляд і лущиться.

   Збудники хвороб мають вузьку спеціалізацію. Збудник парші яблуні не уражує грушу і навпаки. Щоб запобігти втратам врожаю зерняткових порід від парші, культивують стійкі проти хвороби сорти.
Листя вишні та черешні сильно уражується кокомікозом як на молодих, так і на плодоносних деревах. Слабше уражуються слива, абрикос, терен. У першій половині червня з нижнього боку листків з’являються багаточисленні розкидані або близько розміщені плями темно-бурого кольору. На плодоніжках вишні ураження мають вигляд білуватих плям із рожевою облямівкою. На плодах у місцях ураження утворюються вдавлені великі коричневі плями зі світлим нальотом спороношення. Гриб дає за літній сезон 8–10 поколінь і масово уражує вишню та черешню. Розвиток хвороби проходить менш інтенсивно за сухої погоди. Масове ураження кокомікозом спричинює наприкінці липня і в серпні листопад, і дерева оголюються повністю. У дерев, які втратили листя, погіршується зимостійкість, проходить неповноцінне закладання плодових бруньок під урожай наступного року. Сорти черешні, що сильно уражуються кокомікозом, — Дрогана жовта, Жабуле, Валерій Чкалов, Присадибна, Красуня Києва; вишні — Анадольська, Володимирська, Любська, Гріот український. Сорти черешні, які слабо уражуються хворобою, — Смуглянка, Волшебніца, Фаворит, Бистринка, Ерді надьюмелче, Тамаріс, Ребатська красуня, Лотіва буковинська, Франц Йосип, Ізюмна, Полянка, Вінка, Ювілейна, Бігарро Оратовського, Мелітопільська рожева, Киянка, Чорна пізня; вишні — Пам’яті Вавілова, Гріот серідко, Альфа, Тургенівська, Ровесніца, Норд стар, Шпанка рання, Мелітопільська десертна, Українка, Шалунья, Жуковська.
Для оздоровлення фітосанітарного стану в садових агроценозах та отримання стабільних і рясних врожаїв важливо впродовж періоду вегетації виконувати комплекс заходів із догляду за плодовими та ягідними культурами. Пестицидне навантаження зменшують за впровадження імунних і стійких проти плямистостей, борошнистої роси та інших економічно значущих збудників хвороб сортів.
Поширення інфекції патогенів і зменшення чисельності шкідників досягають, вирізаючи прикореневий поріст, зачищаючи штамби, скелетні гілки від старої відмерлої кори, мохів, лишайників, згрібаючи та обрізаючи суху і хвору біомасу рослин із дальшим її спалюванням або подрібненням (гілки) та закладанням у компостну яму. У саду створюють високий культурний агрофон: проводять обрізання та проріджування крони дерев і кущів, що поліпшує циркуляцію повітря, освітлення, пришвидшує підсихання вологого листя. Уникають загущення посадок, внесення підвищених норм азотних добрив. Виконання зазначених вище заходів, крім профілактичного, має ще дієвий, цілеспрямований характер, який проявляється в погіршенні екологічних умов розвитку шкідливих організмів і зменшенні щільності їхніх популяцій.

    Далі читайте тут

І. Шевчук,
канд. с.-г. наук,
Інститут садівництва НААН