За­хист посівів сор­го

Слід за­ува­жи­ти, що рос­ли­ни сор­го хо­ча і ма­ло ура­жу­ють­ся хво­ро­ба­ми, про­те для за­побіган­ня цьо­му насіння куль­ту­ри слід об­ро­би­ти фунгіци­дом Мак­сим XL 035 FS, т. к. с. (1,0 л/т), або інши­ми йо­го ана­ло­га­ми. Про­ти шкідників сорго, у то­му числі і по­пе­лиці, до фунгіцидів потрібно до­да­ти Круїзер 35 FS, т. к. с. (6,0 л/т), Ко­с­мос 500, т. к. с. (2,0 л/т), або їхні ана­ло­ги.

   Рос­ли­ни сор­го до­сить силь­но мо­жуть ура­жу­ва­тись на по­чат­ко­вих стадіях рос­ту і роз­вит­ку зви­чай­ною зла­ко­вою по­пе­ли­цею (Schizaphis graminum Rond) та ве­ли­кою зла­ко­вою по­пе­ли­цею (Sitobion avenae). По­пе­лиці ут­во­рю­ють ко­лонії і ви­с­мок­ту­ють сік із над­зем­них ор­ганів рос­лин сорго. Найбільшої шко­ди посівам сорго по­пе­лиці за­вда­ють у по­су­ш­ливі ро­ки. То­му най­е­фек­тивніша бо­роть­ба з ни­ми — на по­чат­ку рос­ту і роз­вит­ку рос­лин.
У зв’яз­ку з ци­ми особ­ли­во­с­тя­ми біології сор­го за­хист від бур’янів є ос­но­во­по­лож­ним фак­то­ром у тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня цієї куль­ту­ри. Про­ти­бур’яно­вий за­хист рос­лин сорго слід про­во­ди­ти від по­чат­ку їхньо­го роз­вит­ку і про­дов­жу­ва­ти кон­тро­лю­ва­ти засміченість посівів про­тя­гом 40–45 днів. То­му ос­нов­ним еле­мен­том бо­роть­би з бур’я­на­ми має ста­ти ви­ко­ри­с­тан­ня грун­то­вих гербіцидів, які за­без­пе­чу­ють про­ро­с­тан­ня насіння сорго без кон­ку­ренції за світло з бо­ку інших рос­лин уп­ро­довж 1,5–2 міс.
   Че­рез свої біологічні особ­ли­вості (повільний ріст у пер­ший період роз­вит­ку) сор­го знач­ною мірою пригнічується бур’яна­ми, які до­сить інтен­сив­но роз­ви­ва­ють­ся у цей час. То­му од­ним із пер­ших аг­ро­прий­омів є бо­ро­ну­ван­ня посівів сорго за чо­ти­ри-п’ять днів до по­яви сходів, ко­ли па­ро­ст­ки сор­го ще пе­ре­бу­ва­ють на гли­бині 3–4 см від грун­то­вої по­верхні, а схо­ди бур’янів (70–80%) лег­ко зни­щу­ють­ся зу­ба­ми борін. За­леж­но від ста­ну грун­ту і розмірів про­ростків, бо­ро­ни ма­ють бу­ти лег­ки­ми або се­редніми, із ти­с­ком 0,6–0,9 кг на зуб бо­ро­ни.
Як­що після висіву сорго ви­па­да­ють рясні дощі й ут­во­рюється грун­то­ва кірка, яка згуб­но впли­ває на от­ри­ман­ня друж­них сходів, її зни­щу­ють бо­ро­ну­ван­ням, а ко­ли про­ро­ст­ки сор­го пе­ре­бу­ва­ють за 1 см від ви­хо­ду на по­верх­ню — про­во­дять при­ко­чу­ван­ня кільча­с­ти­ми кот­ка­ми або об­роб­ля­ють посіви ро­таційною мо­ти­кою, щоб зруй­ну­ва­ти грун­то­ву кірку. У зв’яз­ку з тим, що схо­­­ди бур’я­нів з’яв­ля­ють­ся не­од­но­час­но, бо­ро­ну­ва­ти посіви доцільно і по схо­дах сор­го. Йо­го про­во­дять один-два ра­зи за­леж­но від за­бур’яне­ності і гу­с­то­ти посівів: пер­ше, ко­ли рос­ли­ни сор­го ма­ють три-чо­ти­ри ли­ст­ки, дру­ге — у фазі ше­с­ти-се­ми. Бо­ро­ну­ван­ня посівів про­во­дять у другій по­ло­вині дня, ко­ли рос­ли­ни пер­бу­ва­ють у плаз­молізно­му стані і мен­ше по­шко­д­жу­ють­ся. Швид­кість аг­ре­га­ту не має пе­ре­ви­щу­ва­ти 4–5 км/год. До­сить ефек­тив­не бо­ро­ну­ван­ня сітча­с­ти­ми і лег­ки­ми бо­ро­на­ми, які змен­шу­ють по­шко­д­жен­ня рос­лин сор­го і до­б­ре зни­щу­ють бур’яни.

   Після бо­ро­ну­ван­ня, навіть за до­три­ман­ня усіх ви­мог цьо­го аг­ро­за­хо­ду, ча­с­ти­на рос­лин сор­го по­шко­д­жується: за пер­шо­го про­ве­ден­ня цьо­го за­хо­ду — в се­ред­нь­о­му на 19–20%, за дру­го­го — на 5–7%. Та­ким чи­ном, за дво­ра­зо­во­го бо­ро­ну­ван­ня гу­с­то­та рос­лин сорго змен­шується на 25–30%. Це слід вра­хо­ву­ва­ти пе­ред вста­нов­лен­ням нор­ми висіву, збільшу­ю­чи її про­ти оп­ти­маль­ної на відповідну ве­ли­чи­ну. Особ­ли­во ве­ли­ка зрідженість посівів спо­с­терігається за підви­щен­ня швид­кості ру­ху аг­ре­га­ту. Так, за швид­кості 6,5–7,5 км/год кількість по­шко­д­же­них рос­лин збільшується до 37–44%. За бо­ро­ну­ван­ня важ­ки­ми бо­ро­на­ми ефек­тивніше зни­щу­ють­ся бур’яни, але вод­но­час по­шко­д­жується вдвічі більше рос­лин сор­го. Вар­то відміти­ти, що найбільша ефек­тивність бо­ро­ну­ван­ня про­яв­ляється за про­ве­ден­ня йо­го в період, ко­ли бур’яни пе­ре­бу­ва­ють у фазі про­ростків («білих ни­ток»). Запізнен­ня з про­ве­ден­ням цьо­го аг­ро­технічно­го за­хо­ду при­зво­дить до різко­го зни­жен­ня йо­го ефек­тив­ності.
Міжряд­ний об­робіток сорго про­во­дять з ме­тою зни­щен­ня бур’янів у міру їхньої по­яви, а та­кож за­для роз­пу­шу­ван­ня грун­ту. Для збільшен­ня про­дук­тив­ності аг­ре­гатів і змен­шен­ня за­гор­тан­ня рос­лин куль­ту­ри сорго доцільно ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти спеціальні щит­ки, які вста­нов­лю­ють на опорі по­ряд із ро­бо­чим ор­га­ном.

   Кількість куль­ти­вацій за­ле­жить від по­яви бур’янів. Ос­тан­ню куль­ти­вацію про­во­дять вод­но­час із підгор­тан­ням рос­лин, що сприяє ут­во­рен­ню повітря­них ко­ренів, до­дат­ко­во піджив­лює рос­ли­ни. Цей захід та­кож сприяє зни­щен­ню бур’янів у ряд­ках.
По­ряд з аг­ро­технічни­ми за­хо­да­ми для бо­роть­би з бур’яна­ми у посівах сор­го ефек­тивні хімічні за­со­би — ви­ко­ри­с­тан­ня гербіцидів. За­сто­су­ван­ня їх у поєднанні з аг­ро­технічни­ми прий­о­ма­ми за­без­пе­чує зни­щен­ня знач­ної кількості бур’янів, сприяє підви­щен­ню вро­жаю і ско­ро­чен­ню до­дат­ко­вих ви­т­рат на ви­ро­щу­ван­ня сор­го.

   Най­е­фек­тивніше на посівах сор­го за­сто­со­ву­ва­ти грун­тові гербіци­ди ши­ро­ко­го спе­к­т­ра дії, та­ких як:
При­м­ек­с­т­ра TZ Голд 500 SC, к. с.(4,5 л/га), При­мек­с­т­ра Голд 500 SC, к. с. (3,5 л/га), Ду­ал Голд 960 ЕС, к. е. (1,6 л/га), а та­кож Аль­фа-Ге­ть­ман (2,5 л/га), — ос­нов­ною діючою ре­чо­ви­ною  яких є S-ме­то­лах­лор. Про­те для без­печ­но­го їхньо­го ви­ко­ри­с­тан­ня слід об­ро­би­ти насіння ан­ти­до­том Кон­цепт ІІІ 960 ЕС, який бло­кує дію S-ме­то­лах­ло­ру на про­ро­ст­ки сор­го.
Повільний ріст рос­лин сор­го на по­чат­ко­вих стадіях йо­го роз­вит­ку, особ­­­ли­во за умов не­до­стат­ньої ефек­тив­ності грун­то­вих гербіцидів, мо­же зу­мов­лю­ва­ти знач­ну втра­ту вро­жаю. То­му ча­с­то ви­ни­кає не­обхідність за­сто­су­ван­ня стра­хо­вих гербіцидів. Це мо­­жуть бу­ти: При­мек­с­т­ра TZ Голд 500, к. с. (4,0 л/га), При­мек­с­т­ра Голд SC, к. с. (2,5 л/га) та Аль­фа-Ге­ть­ман (1,6–1,8 л/га).
Слід за­ува­жи­ти, що гербіцид Аль­фа-Ге­ть­ман діє ли­ше на зла­кові бур’яни у фазі двох-трьох листків. Ці гербіци­ди слід за­сто­со­ву­ва­ти у фазі від тре­ть­о­го до п’ято­го ли­ст­ка. За­сто­су­ван­ня їх у піз­­­ніші стро­ки та пе­­­ре­ви­щен­ня ре­ко­мен­до­ва­них норм мо­­­же істот­но га­ль­му­ва­ти рос­тові про­це­си сорго. По ве­ге­ту­ю­чих рос­ли­нах для бо­­роть­­­би з дво­до­ль­ни­ми бур’яна­ми ви­ко­ри­с­то­ву­ють гербіци­ди гру­пи 2,4-Д амінна сіль (0,7–1,0 л/га), Діален — до фа­зи трьох-п’яти листків у сор­го (1,0–1,2 л/га), При­ма SE (0,4–0,6 л/га), Лад­док —  но­вий, ефек­­тив­ний за за­сто­су­ван­ня у фазі од­­но­­­го-двох листків у бур’яну (2,5–3,0 л/га), Пік 75 WG (15–20 г/га).
При цьо­му слід за­ува­жи­ти, що гербіцид Пік 75, в. г. (0,015–0,02 кг/га), справ­ляє м’як­шу дію на рос­ли­ни сор­го. Йо­го, на відміну від інших гербіцидів, мож­на за­сто­со­ву­ва­ти навіть до стадії сьо­мо­го ли­ст­ка. Це дає змо­гу зни­щи­ти прак­тич­но всі ви­ди од­но- і ба­га­торічних видів дво­доль­них бур’янів, але прак­тич­но всі ви­ди стра­хо­вих гербіцидів не зни­щу­ють зла­ко­вих. То­му на по­лях, засміче­них зла­ко­ви­ми бур’яна­ми, в пер­шу чер­гу, не­обхідно за­сто­со­ву­ва­ти грун­тові гербіци­ди.

   Як уже відміча­ло­ся, на по­чат­ко­вих стадіях рос­ту сор­го йо­го рос­ли­ни мо­жуть силь­но по­шко­д­жу­ва­ти по­пе­лиці. В ок­ремі ро­ки це мо­же при­зве­с­ти до по­вної за­ги­белі посівів куль­ту­ри сорго. Але пе­ре­двисівне про­труєння насіння інсек­ти­ци­да­ми прак­тич­но повністю за­хи­щає посіви від цьо­го шкідни­ка.
На­ступ­ним, най­у­раз­ливішим до по­пе­лиць, ета­пом роз­вит­ку сор­го є період по­яви верхівко­во­го ли­ст­ка — ви­хо­ду во­лоті. У цей час ранні ко­ло­сові куль­ту­ри ста­ють менш по­жив­ни­ми для по­пе­лиць, і ос­танні ма­со­во пе­реліта­ють на посіви сор­го, яке мо­жуть істот­но по­шко­ди­ти. Про­те вже че­рез два тижні після ви­хо­ду во­лоті ли­ст­ки сор­го по­кри­ва­ють­ся вос­ко­вим ша­ром, че­рез який по­пе­лиці не мо­жуть ви­с­мок­ту­ва­ти по­живні ре­чо­ви­ни із ли­с­тя, то­му їхня шко­до­чинність прак­тич­но при­пи­няється.

   У цей час для бо­роть­би з по­пе­ли­ця­ми кра­ще за­сто­со­ву­ва­ти інсек­ти­ци­ди:
Ка­ра­те Зе­он 050 SC, м. к. с. (0,15–0,20 л/га), Ну­рел Д, к. е. (0,8–1,0 л/га), Енжіо 247 SC, к. е. (0,18 л/га), Бі-58 но­вий, к. е. (0,7–1,0 л/га), Фа­с­так, к. е. (0,1–0,15 л/га), Де­цис профі,  в. г. (0,03–0,04 кг/га), та Фо­ст­ран, к. е. (1,0–1,5 л/га).
Слід вра­хо­ву­ва­ти, що в цей період по­пе­лиці пе­ре­бу­ва­ють усе­ре­дині ро­зет­ки ли­с­тя і то­му слід про­во­ди­ти якісну на­зем­ну об­роб­ку пре­па­ра­та­ми комбіно­ва­ної дії сумісно із по­верх­не­во-ак­тив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми та при­ли­па­ча­ми (Сайд Кік — 0,1%, Ліпо­сам-2 — 0,5 л/га, Ме­ро — 0,4 л/га).

   В ок­ремі ро­ки знач­ної шко­ди посівам сор­го за­вдають ба­вов­ня­на сов­ка, ку­ку­руд­зя­ний стеб­ло­вий ме­те­лик (Pyrausta nubilalis Hb) та луч­ний ме­те­лик (Loxostege sticticalis), еко­номічний поріг шко­до­чин­ності якїх ста­но­вить 5–6 гу­се­ниць на 1 м2. За пе­ре­ви­щен­ня еко­номічно­го по­ро­гу шко­до­чин­ності посіви сор­го потрібно об­ро­би­ти інсек­ти­ци­да­ми (Ка­ра­те Зе­он 050 SC, м. к. е. (0,2 л/га), Фа­с­так, к. е. (0,1–0,15 л/га), Но­молт, к. с. (0,15–0,3 л/га), та їхніми ана­ло­га­ми). Вод­но­час слід за­ува­жи­ти, що найбільшу ефек­тивність інсек­ти­цидів у цей період мож­на до­сяг­ти, як­що пра­виль­но об­ра­ти стро­ки їхньо­го за­сто­су­ван­ня. Най­е­фек­тивнішою є об­роб­ка сорго у період че­рез два-три тижні після по­чат­ку льо­ту ме­те­ли­ка або в період ма­со­во­го льо­ту.

   Що сто­сується хво­роб, то сор­го ду­же рідко ни­ми ура­жується. В ок­ремі ро­ки зер­но­ве сор­го мо­же інфіку­ва­ти­ся ле­тю­чою саж­кою. В ура­же­них рос­ли­нах сорго, замість нор­маль­ної во­лоті, з’яв­ляється ма­са спор, спо­чат­ку вкри­тих сіру­ва­тою обо­лон­кою, які потім роз­по­ро­шу­ють­ся. Твер­да саж­ка ура­жує ли­ше зав’язі квіток сор­го. Інфіко­ва­не зер­но має ви­гляд по­до­вже­них бруд­но-сірих мішечків, які лег­ко роз­чав­лю­ють­ся і, замість ен­до­с­пер­му, містять чор­ну ма­су саж­ко­вих спор.
Ко­рені і стеб­ла сор­го мо­жуть ура­жу­ва­тись, відповідно, ко­ре­не­вою і стеб­ло­вою гни­ля­ми.

А. Ко­ва­лен­ко, канд. с.-г. на­ук,
Інсти­тут зро­шу­ва­но­го зем­ле­роб­ст­ва НА­АН