Спецможливості
Технології

Захист озимого ріпаку у весняно-літній період вегетації

10.03.2015
1090
Захист озимого ріпаку  у весняно-літній період вегетації фото, ілюстрація

Із роз­ши­рен­ням посівних площ під ріпа­ком, по­ру­шен­ням тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри відбулось знач­не погіршен­ня фіто­санітар­но­го ста­ну посівів, за­го­ст­ри­лась про­бле­ма бо­­роть­би зі шкідни­ка­ми че­рез не­впинне зро­с­тан­ня чи­сель­ності й шкодочинності низ­ки спеціалізо­ва­них фіто­фагів, а та­­кож підви­щен­ня рівня ураженості куль­ту­ри ком­плек­сом хво­роб.

Із роз­ши­рен­ням посівних площ під ріпа­ком, по­ру­шен­ням тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри відбулось знач­не погіршен­ня фіто­санітар­но­го ста­ну посівів, за­го­ст­ри­лась про­бле­ма бо­­роть­би зі шкідни­ка­ми че­рез не­впинне зро­с­тан­ня чи­сель­ності й шкодочинності низ­ки спеціалізо­ва­них фіто­фагів, а та­­кож підви­щен­ня рівня ураженості куль­ту­ри ком­плек­сом хво­роб.

Р. Яковлєв,
канд. с.-г. на­ук, ст. на­ук. співробітник,
Інсти­тут за­хи­с­ту рос­лин НААН

Найпоширеніші шкідни­ки
Під час вес­ня­но-літньо­го періоду ве­ге­тації куль­ту­ри кожній фазі цьо­го проміжку он­то­ге­не­зу при­та­ман­ний пев­ний ком­плекс шкідників і хво­роб (таб­л. 1, 2).
Зо­к­ре­ма, на­весні, ще до по­чат­ку роз­вит­ку ли­с­тя у ріпа­ку ози­мо­го, за тем­пе­ра­ту­ри повітря по­над 7оС рос­ли­ни за­се­ляє ве­ли­кий ріпа­ко­вий при­хо­ва­но­хо­бот­ник (Ceutorrhynchus napi Gyll.). Ста­те­возрілі са­миці цієї ко­ма­хи відкла­да­ють яй­ця на па­го­ни рос­ли­ни, як­що се­ред­нь­о­до­бо­ва тем­пе­ра­ту­ра повітря уп­ро­довж тиж­ня пе­ре­ви­щує 10оС. Оскільки ос­танніми ро­ка­ми відбу­ли­ся зміни кліма­ту, пов’язані з гло­баль­ним по­теплінням, за­се­лен­ня ли­чин­ка­ми фіто­фа­га, що ве­дуть при­хо­ва­ний спосіб жит­тя у мо­ло­дих па­го­нах, є цілком імовірним уже в перші де­ка­ди квітня. Візу­аль­но по­шко­д­же­ну рос­ли­ну мож­на розпізна­ти за S-подібно зігну­тим стеб­лом, що інко­ли розтріскується.
На­ступ­ний період — по­ча­ток фа­зи бу­тонізації ріпа­ку ози­мо­го — ха­рак­те­ри­зується по­явою на рос­ли­нах та­ких най­не­без­печніших шкідників ге­не­ра­тив­них ор­ганів, як ріпа­ко­вий квіткоїд (Meligethes aeneus F.) і насіннєвий рі­­па­­­­ко­вий при­хо­ва­но­хо­бот­ник (Ceuthorrhynchus assimilis Panz.). Квіткоїд зи­мує у місцях із де­рев­ною рос­линністю в стадії іма­го, щільність зи­му­ю­чо­го за­па­су шкідни­ка мо­же різни­ти­ся за ро­ка­ми, що обу­мов­люється по­год­ни­ми умо­ва­ми осінньо­го періоду.
Ос­нов­ним чин­ни­ком, який виз­на­чає стро­ки ви­хо­ду жуків із місць зимівлі, є се­ред­нь­о­до­бо­ва плю­со­ва тем­пе­ра­ту­ра повітря 10…11оС. Ко­ма­хи ріпа­ко­во­го квіткоїда спо­чат­ку з’яв­ля­ють­ся на рос­ли­нах, які ра­но зацвіта­ють, щоб за­вер­ши­ти період до­дат­ко­во­го жив­лен­ня, не­обхідний для по­вноцінно­го дозріван­ня ста­те­вих за­лоз. По­ява фіто­фа­га на рос­ли­нах ріпа­ку ози­мо­го збігається із по­чат­ком фа­зи бу­тонізації. На­уковці відміча­ють без­пе­реч­ний зв’язок ма­со­вої по­яви жуків на квітну­чих рос­ли­нах із їхньою щільністю на посівах ріпа­ку. Так, за за­се­ле­ності на при­лег­лих до по­ля стаціях — 1–2 жу­ки на квітку куль­ба­би, за 30–50% за­се­ле­ності рос­лин, щільність шкідни­ка на ріпа­ку на­ра­хо­вує 4–6 жуків на рос­ли­ну. За цим по­каз­ни­ком мож­на про­гно­зу­ва­ти шкідливість фіто­фа­га на посівах і спла­ну­ва­ти хімічні за­хо­ди за­хи­с­ту куль­ту­ри.
Важ­ли­во пам’ятати, що за інтен­сив­них тех­но­логій ви­ро­щу­ван­ня ріпа­ку ози­мо­го цілком імовірна по­ява стійких до пев­них інсек­ти­цидів ко­мах ріпа­ко­во­го квіткоїда. Щоб за­по­бігти цьо­му яви­щу, ба­жа­но про­во­ди­ти ро­тацію інсек­ти­цидів, на­ма­га­ю­чись із ро­ку в рік ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти комбіно­вані або із різним ме­ханізмом
дії пре­па­ра­ти.
Ріпа­ко­вий насіннєвий при­хо­ва­но­хо­бот­ник є ще од­ним шкідни­ком ге­не­ра­тив­них ор­ганів. Ко­ма­ха на­ле­жить до ро­ди­ни Дов­го­но­си­ки (Curculionidae), а за ха­рак­те­ром по­шко­д­жень — до шкідників насіння. Зи­му­ють жу­ки під різни­ми су­хи­ми рос­лин­ни­ми решт­ка­ми, лісо­вою підстил­кою — у місцях, де во­ни пе­ре­бу­ва­ли у кінці літа та во­се­ни.
За­зви­чай перші жу­ки ріпа­ко­во­го насіннєво­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка з’яв­ля­ють­ся на рос­ли­нах ро­ди­ни ка­пу­с­тя­них на­весні, за на­стан­ня се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри повітря 7…9оС, хо­ча для ре­ак­ти­вації ко­мах спри­ят­ли­ва се­ред­нь­о­до­бо­ва тем­пе­ра­ту­ра повітря ста­но­вить 6оС. Підви­щен­ня тем­пе­ра­ту­ри у квітні сприяє по­яві пер­ших осо­бин шкідни­ка на ка­пу­с­тя­них бур’янах по­бли­зу посівів ріпа­ку ози­мо­го. Пе­рехід се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри повітря че­рез 10…15оС ха­рак­те­ри­зується по­я­вою пер­ших ко­мах фіто­фа­га на рос­ли­нах куль­ту­ри. За се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри повітря 14…16оС жу­ки ма­со­во за­се­ля­ють посіви (як пра­ви­ло, цей період при­па­дає на кінець квітня — по­ча­ток трав­ня і фа­зу цвітіння). Щіль­ність шкід­­ни­ка та рівень за­се­лен­ня ним рос­лин по­сту­по­во збільшу­ють­ся і до кінця черв­ня до­ся­га­ють мак­си­му­му.
Ха­рак­тер по­шко­д­жен­ня рос­лин жу­ка­ми: на рос­ли­нах ут­во­рю­ють­ся не­ве­ликі ви­раз­ки на стеб­лах, бу­то­нах, квітконіжках, — що не за­вдає відчут­ної шко­ди рос­ли­нам. Са­ми­ця відкла­дає яй­ця у мо­ло­дий стру­чок, про­гри­за­ю­чи отвір у йо­го стулці. Цей період роз­по­чи­нається у кінці трав­ня і закінчується у се­ре­дині черв­ня. Ха­рак­тер­на особ­ливість: що більше стручків ут­во­рює­ться на рос­лині, то інтен­сивніше во­ни за­се­ля­ють­ся шкідни­ком.
За­леж­но від тем­пе­ра­ту­ри повітря ли­чин­ки відро­д­жу­ють­ся у струч­ку на 5–7-ту до­бу, де жив­лять­ся мо­ло­дим насінням. По­даль­ший їхній роз­ви­ток про­хо­дить у цьо­му са­мо­му ге­не­ра­тив­но­му ор­гані. За період жив­лен­ня од­на ли­чин­ка зни­щує у се­ред­нь­о­му 2–3 насіни­ни.
От­во­ром, зроб­ле­ним са­ми­цею ріпа­ко­во­го насіннєво­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка, зго­дом ко­ри­с­тується ка­пу­с­тя­ний струч­ко­вий ко­ма­рик, або га­ли­ця (Dasyneura brassicae Winn.), відкла­да­ю­чи че­рез ньо­го до 25 яєць у струч­ку. Хо­ча за­зви­чай за­се­лен­ня ли­чин­ка­ми ко­ма­ри­ка рос­лин не пе­ре­ви­щує 0,5% (5–8 ли­­чи­нок на стру­чок), про­те не­хту­ва­ти цим шкідни­ком та­кож не слід.
На­ве­де­не ви­ще свідчить, що за­хи­с­ту ріпа­ку ози­мо­го від ріпа­ко­во­го насіннєво­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка потрібно обов’яз­­­ко­во приділя­ти на­леж­ну ува­гу, тим більше, що ос­тан­­німи ро­ка­ми йо­го чи­сельність стрімко зрос­ла. Оскільки кон­крет­них строків про­ве­ден­ня хімічних об­ро­бок про­ти фіто­фа­га не вста­нов­ле­но, ре­ко­мен­дується про­во­ди­ти об­при­с­ку­ван­ня посівів у фазі бу­тонізації. Цим са­мим мож­на виріши­ти два за­вдан­ня: по-пер­ше, об­ме­жи­ти кон­такт ко­мах-за­пи­лю­вачів, які з’яв­ля­ють­ся на посівах у період цвітіння ріпа­ку ози­мо­го, з об­­роб­ле­ни­ми рос­ли­на­ми, а по-дру­ге — по­­сіви вод­но­час за­хи­ща­ють­ся від ще од­но­го не­без­печ­но­го шкідни­ка ге­не­ра­тив­них ор­ганів — ріпа­ко­во­го квіткоїда.
Най­е­фек­тивнішим за­хо­дом об­ме­жен­ня шкідли­вості фіто­фагів є об­роб­ка посівів інсек­ти­ци­да­ми, які на­ве­де­но у таб­л. 3, яку про­во­дять за пе­ре­ви­щен­ня шкідни­ком еко­номічно­го по­ро­гу шкідли­вості.

Актуальні хвороби
Окрім шкідників, відчут­ний не­добір уро­жаю насіння ріпа­ку ози­мо­го спри­чи­ню­ють хво­ро­би різної етіології. Важ­ли­вою умо­вою під час ор­ганізації про­фі­лак­тич­них і за­хис­них за­ходів про­ти хво­роб є ре­гу­ляр­ний фіто­сані­тар­ний моніто­ринг посівів (про­гноз і вста­нов­лен­ня найімовірнішо­го рівня по­ши­рен­ня та інтен­сив­ності роз­вит­ку хво­роб), що дає змо­гу, вра­хо­ву­ю­чи по­годні умо­ви, вчас­но поміти­ти перші оз­на­ки жит­тєдіяль­ності па­то­генів і на­пра­ви­ти за­­хисні за­хо­ди про­ти най­не­без­печніших збуд­ників.
Пе­ро­но­с­по­роз. Збуд­ни­ком хвороби є гриб Peronospora parasitica (Pers. ex Fr.) Fries. На ли­ст­ках, які ут­во­рю­ють ли­ст­ко­ву ро­зет­ку, з’яв­ля­ють­ся бу­ро-зе­лені або жовті пля­ми, вкриті у во­ло­гу по­го­ду слаб­ким білим, а пізніше — сіро-фіоле­то­вим на­льо­том. Сприй­нят­ли­вою для роз­вит­ку па­то­ге­ну є про­хо­лод­на — 7…15оС до­що­ва по­го­да за во­ло­гості повітря 85–100%. Знач­ний вплив на ура­жен­ня рос­лин ріпа­ку, зо­к­ре­ма сходів, не­справжнь­ою бо­рош­ни­с­тою ро­сою відігра­ють стро­ки висіву куль­ту­ри та тип грун­ту. За­леж­но від по­год­них умов, посіви ріпа­ку ози­мо­го більш ранніх строків сівби ура­жу­ють­ся сильніше за висіяні пізніше, та­кож у зоні ри­зи­ку — надмірно піджив­лені азот­ни­ми до­б­ри­ва­ми рос­ли­ни.
Хво­ро­ба зустрічається в усіх регіонах куль­ти­ву­ван­ня куль­ту­ри, во­на ура­жує схо­ди та мо­лоді рос­ли­ни. Про­те у разі як­що пе­ро­но­с­по­роз ура­зив рос­ли­ну на­весні, йо­го ак­тивність підси­люється до фа­зи цвітіння та навіть дозріван­ня стручків, особ­ли­во за про­хо­лод­ної во­ло­гої по­го­ди. Шкідливість хво­ро­би про­яв­ляється у пе­ред­час­но­му відми­ранні ура­же­но­го ли­с­тя, унаслідок чо­го у рос­ли­ни змен­шується пло­ща транспіраційної по­верхні. За ви­со­ко­го сту­пе­ня за­ра­жен­ня насіння у рос­лин фор­мується плю­с­к­лим і не­до­роз­ви­не­ним, а в де­я­ких ви­пад­ках не ут­во­рюється зовсім, ма­са 1000 насінин зни­жується на 30–65%, олійність — на 18% і більше. Дже­ре­лом інфекції є рос­линні решт­ки, в яких містять­ся оо­с­по­ри гри­ба.
Фо­моз. Перші оз­на­ки ура­жен­ня мо­жуть про­яви­ти­ся на рос­ли­нах ріпа­ку вже восени. Збуд­ни­ком хвороби є гриб Leptosphaeria maculans (Desm.) Ces. et de Not, не­до­ско­на­ла стадія яко­го — Phoma lingam (Tode ex Fr.) Desm. Ни­жня ча­с­ти­на мо­ло­дих рос­лин, які ура­жені фо­мо­зом, чорніє, на листі ут­во­рю­ють­ся жов­ту­ваті пля­ми із білу­ва­то-сірим на­льо­том, по всій площі яко­го роз­ки­дані ма­ленькі темні крап­ки — пікніди. Чіткі симп­то­ми за­ра­жен­ня про­яв­ля­ють­ся на­весні, ко­ли чор­но-ко­рич­неві пля­ми по­ши­рю­ють­ся біля ос­но­ви стеб­ла, за­ра­же­на ча­с­ти­на стає трух­ля­вою та розтріскується. Повністю за­гнилі та трух­ляві рос­ли­ни ла­ма­ють­ся біля ко­ре­не­вої ший­ки. Цей період збігається із фа­зою цвітіння ріпа­ку. Спри­я­ють ура­жен­ню фо­мо­зом по­шко­д­жен­ня, що ви­ник­ли від ви­г­ри­зан­ня стеб­ла ли­чин­ка­ми ве­ли­ко­го ріпа­ко­во­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка.
За се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри 15оС, ви­па­дан­ня ряс­них рос та до­стат­ньої кількості світла на по­жнив­них решт­ках фор­му­ють­ся спо­ри, що до­б­ре по­ши­рю­ють­ся за та­ких ме­те­о­ро­логічних умов і ура­жу­ють мо­лоді рос­ли­ни ріпа­ку. Найінтен­сивніше по­ши­рен­ня фо­мо­зу на ріпа­ку ози­мо­му відбу­вається за порівня­но ви­со­ких тем­пе­ра­тур — 25…29оС та 100%-ї во­ло­гості. Збуд­ник зберігається на по­жнив­них решт­ках про­тя­гом двох-чо­ти­рь­ох років.
Стри­му­ють роз­ви­ток па­то­ге­ну не­за­гу­щені посіви ріпа­ку та до­три­ман­ня сівозміни, ще од­ним пре­вен­тив­ним за­хо­дом є об­при­с­ку­ван­ня посівів інсек­ти­ци­да­ми про­ти ве­ли­ко­го ріпа­ко­во­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка.
Бо­рош­ни­с­та ро­са (збуд­ни­к — сум­ча­с­тий гриб Erysiphe cruciferarum Oxiz et Junell, або E. communis Grev. f. brassicae Hammare). Ріпак ози­мий ура­жується нею по­чи­на­ю­чи від кінця цвітіння до по­вно­го до­сти­ган­ня,  Про­яв­ляється хво­ро­ба на ли­ст­ках, стеб­лах, по­де­ку­ди струч­ках. Візу­аль­но виз­на­чається за ха­рак­тер­ним білим бо­рош­ни­с­тим на­льо­том на по­верхні рос­ли­ни. Спри­я­ють роз­вит­ку інфекції су­ха і спе­кот­на (25…30оС) по­го­да із ви­со­кою світло­вою інтен­сивністю, а та­кож не­ве­ликі дощі, що чер­гу­ють­ся із по­су­ш­ли­ви­ми періо­да­ми. Хво­ро­ба вик­ли­кає зни­жен­ня про­дук­тив­ності рос­лин на 15–25%.
Аль­тер­наріоз, або чор­на пля­мистість, інтен­сив­но ура­жує рос­ли­ни ріпа­ку в період фор­му­ван­ня ге­не­ра­тив­них ор­га­нів і дозріван­ня куль­ту­ри. Збуд­ни­ка­ми аль­тер­наріозу є Alternaria bras­sicae (Berk) Sacc, A. brassicicola (Schwein.) Wilts, A. Alternata (Fries) Keissler. Візу­аль­ним про­явом дії па­то­ге­ну є об­ме­жені ок­руглі темні пля­ми, що ут­во­рю­ють­ся на різних ор­га­нах рос­ли­ни, які по­сту­по­во зли­ва­ють­ся. По­шко­д­же­ний стру­чок має чорні ви­раз­ки, що де­фор­му­ють йо­го. Оп­ти­маль­ною для по­ши­рен­ня хво­ро­би є тем­пе­ра­ту­ра 23…26°С та до­що­ва, з по­рив­ча­с­тим вітром, по­го­да. В епіфітотійні що­до роз­вит­ку хво­ро­би ро­ки до­вжи­на струч­ка на рос­ли­нах ріпа­ку ози­мо­го змен­шується на 9–30%, кількість насінин — на 12–60, ма­са 1000 насінин — на 65, олійність — на 20%.
Інфекція збуд­ни­ка аль­тер­наріозу зберігається у ви­гляді гриб­ниці та конідій на ура­же­но­му листі, рос­лин­них решт­ках ка­пу­с­тя­них куль­тур і насінні. Інфіку­ван­ня насіння ріпа­ку ози­мо­го гри­ба­ми ро­ду Alternaria мо­же до­ся­га­ти 40–100%. Для стри­му­ван­ня роз­вит­ку хво­роб ріпа­ку ози­мо­го слід до­три­му­ва­тись на­уко­во об­грун­то­ва­них сівозмін, оп­ти­маль­них строків сівби та висіва­ти про­труєне насіння. Рішен­ня про за­сто­су­ван­ня фунгіцидів має грун­ту­ва­тись на ре­зуль­та­тах за­вчас­но про­ве­де­но­го фіто­санітар­но­го моніто­рин­гу, що вра­хо­ву­ва­ти­ме не тільки на­явність або відсутність збуд­ни­ка, але й ме­те­о­ро­логічні умо­ви. Пе­релік фунгіцидів для за­хи­с­ту посівів ріпа­ку ози­мо­го, які ре­ко­мен­до­ва­но для за­сто­су­ван­ня на куль­турі, на­ве­де­но в таб­л. 4.

Інтерв'ю
Марія Махновець (ліворуч), експерт з органічного трейдингу, на виставці BIOFACH, Нюрнберг, Німеччина, разом з експертами аграрного ринку - André Pilling та Марією Дідух (проект "Agritrade Ukraine")
Україна посідає 10 місце в світі з виробництва органічних зернобобових культур, по олійним та зерновим знаходиться на 6-й позиції. Основні напрямки експорту - Нідерланди, Німеччина, Великобританія,
брак ЗЗР
Засоби захисту рослин — одна з дефіцитних позицій серед ресурсів для проведення посівної та отримання якісного врожаю. Про це зазначає керівник ФГ «Агрофірма Базис» (5 тис. га у Черкаській області) Володимир Осадчий, пише УНІАН. «Ми... Подробнее

1
0