Як «вирощували» молоко...

Досить легко побудувати нове господарство з урахуванням усіх новітніх технологій, інша річ — «вдихнути життя» у старі «совкові» приміщення. Тож своїм досвідом після «вітру змін» ділиться одне із кращих господарств Вінниччини — ТОВ «Устя».

Н. Хіцька
n.khitskaya@univest-media.com

До устянських країв, що на Він­ни­ччині, зі столиці ми виїхали ні світ ні зоря — о шостій ранку (хоча для доярок цей час уже вважається розпалом робочого дня). Дорога зі столиці зайняла чотири години, тож вражень набралися сповна. Зокрема, вразила турбота місцевих мешканців: добрих доріг на Вінниччині немає, що не є дивиною для нашої країни, однак на найнебезпечніших ділянках хтось із місцевих жителів своєю тремтячою рукою малював стрілки до місця локалізації вибоїн та навіть спорудив цілі архітектурні сигнальні конструкції! Завдяки такому альтруїзму наша машина дісталася до центральної садиби ТОВ «Устя» із цілими колесами, а ми — у доброму гуморі. Тож нашою безпекою і збереженим комплектом машинних коліс завдячуємо саме цьому місцевому альтруїсту.
Розмови за кавою
Десята ранку, а у господарстві вже повним ходом кипить робота. На порозі офіса нас зустрів директор господарства — Павло Марущак: усміхнений та привітний. Ось уже вісімнадцять років він є «локомотивом» підприємства.
«Моя батьківщина – Вінниччина. Ще в далекому сімдесят п’ятому я влаштувався у ТОВ “Устя” працювати водієм (інших робіт, на жаль, не було), згодом перейшов на посаду агронома в бригаду, — розповідає Павло Марущак. – А отримавши посаду керівника у 1997 р., довелося “знайомитися” і з тваринництвом. Робота ця хоч і важка, однак об’єднує людей. Так, у господарстві ви не знайдете нікого зі стажем менш ніж 15 років! На мою думку, це переконливе свідчення того, що люди цінують свої робочі місця. Разом ми переживаємо і проблеми, і щасливі моменти. І беззаперечним є твердження: молоко — це результат спільних зусиль. Тож випадкових людей у тваринництві не буває».
І то правда: важливим аспектом на кожному етапі господарювання є люди, що мають приходити на роботу із задоволенням. Так, Василь Горбенко — менеджер ферми (до речі, за спеціальністю агроном), уже понад п’ятнадцять років управляє напрямом тваринництва у ТОВ «Устя». Однак, окрім ремигаючих підопічних, у своєму господарстві як хобі він розводить свиней та утримує декількох баранчиків, які стають кулінарною «родзинкою» святкового столу на корпоративних заходах. «Окрім гастрономічної, вівці приносять і санітарну користь – вони є чудовою “газонокосаркою”!» — жартує Василь Горбенко.
Завели розмову і про економічну кризу — як то кажуть, про наболіле… Сучасні проблеми актуальні для всіх, однак ті господарства, які займаються тваринництвом, мають одну велику перевагу — стабільне надходження коштів від реалізації продукції. Так, щотижня є певна сума, що покриває поточні витрати: податки, електроенергію, пально-мастильні матеріали та заробітну платню. Також це і можливість отримання додаткової продукції – органічних добрив, які можна використовувати на власних полях, тим самим економлячи на закупівлі мінеральних. Однак це картина сьогодення, цікаво дізнатися, як усе розпочиналося.
Зміни на краще
Років зо три тому тваринництво ТОВ «Устя» опинилося не в найкращому становищі: молочна продуктивність поголів’я становила менше ніж 3 тис. л на корову у рік. Прийнявши рішення зберегти підприємство, на фермі розпочали цілу низку змін, що торкнулися всіх боків господарювання. Зокрема, змінили систему утримання: влітку тварин розміщували на вигульних майданчиках безприв’язно, а взимку застосовували комбіноване утримання.
Зміни відбулися і в організації годівлі — найкращі результати показала годівля тварин монокормом протягом року, що запобігає виникненню стресу у тварин за переходу на різні раціони. Більшість кормів, якими годують тварин, вирощені на власних полях: силос, сінаж, соя, макуха та ін. Усе відповідно до раціону змішують у нещодавно придбаному міксері Triolet. Контроль годівлі кожної групи кормів та фактично роздану кількість відслідковують за допомогою програми Triket.
«У всі часи людей цікавить питання, на чому ж можна зекономити у виробництві. Загальновідомо, що близько 70% витрат припадає на кормову базу. Саме з її розвитку і слід починати економити. Адже власне кормовиробництво (вирощування багаторічних трав, дотримання технологій їхньої заготівлі) сприяє економії купованих кормів та поліпшує умови для збільшення продуктивного стада», — ділиться своїм досвідом директор підприємства.
Раніше видоєне молоко зливали в бідони, а тепер користуються системою молокопроводу двох провідних компаній — DeLaval та «Брацлав». Окрім того, що молокопровід є більш економним варіантом, порівняно з будівництвом доїльних залів, також його використання сприяє поліпшенню якості молока, зменшує його бактеріальну за­­брудненість (наразі вона становить 200 тис. КУО/см3). Тобто тепер це молоко вищого гатунку, його можна без будь-яких перешкод використовувати для виробництва якісних молочних продуктів. До речі, молоко, вироблене коровами цього господарства, додають у знамениті «президентські» цукерки «Рошен».
Задля уникнення маститу корів у ТОВ «Устя» дотримуються чистоти доїння: вим’я миють водою, застосовують індивідуальні серветки, а після доїння – консервант для вимені з діючою речовиною хлоргексидиндиглюконат, який зберігає дійки вимені пружними і гладенькими (пружна шкіра менше піддається зовнішньому впливу та пошкодженням, а завдяки гладкості її легко очищати). Також консервант сприяє профілактиці маститу. «Мастит завжди був і залишається однією із найбільших загроз молочної продуктивності, однак масштаби його поширення у різних господарствах залежать від дбайливого і відповідального підходу до процесу доїння. Ми профілактуємо його виникнення шляхом щомісячного контролю субклінічних форм маститу (контролюємо кількість соматичних клітин,  наразі цей показник становить 250 тис./см3), а також щодня проводимо візуальний контроль та вчасну заміну дійкової гуми у доїльних апаратах, не допускаючи мікротріщин», — розповідає ветеринарний лікар господарства Василь Сав­ченко. За клінічного перебігу маститу назначають бактеріальну терапію препаратами групи пеніцилінів, хінолінів, НПЗП групи карбонових кислот та стимулятор обміну речовин.
Ці нібито невеликі зміни (до речі, все впроваджували за власні кошти) дали великі результати – надої сягнули 7200 л на одну корову в рік!

Гарні очі прибутку не сприяють
 «Нас у Європі ніхто не чекає, однак їхні вимоги — добрий стрижень якісного виробництва продукції. Та і власній державі не до нас, тому доводиться розраховувати лише на свої сили. Я з упевненістю можу констатувати: в сільському господарстві залишаться лише ті люди, які пропускають усе через серце і вкладають у цю справу душу. Серед великих холдингів із їхніми надприбутками, час яких скоро пройде, матимуть місце і маленькі ферми, і невеличкі господарства, які готові працювати навіть за невеликої рентабельності. Саме завдяки зростанню продуктивності можна досягти фінансової стабільності», — стверджує директор підприємства Павло Марущак.
Однак молочну продуктивність і як наслідок — прибуток від одних лишень гарних очей корови не отримаєш, тож виникає питання добротної генетики, яка допоможе отримати потомство із потенціалом на рівні 10 тис. л молока на одну корову в рік. З цією метою господарство планує закупити сексовану сперму (відмінний інструмент для збільшення маточного поголів’я тварин у господарстві; її застосування гарантує отримання виходу 90% теличок). Гос­­подарство має відповідний плацдарм для розширення поголів’я, адже наявна технічна та кормова база дає їм змогу збільшити поголів’я з наявних 430 голів маточного поголів’я до 560 корів.
На сьогодні теличок у господарстві осіменяють у віці 14 місяців за досягнення ваги 360–380 кг спермою червоного та чорного голштинів, биків для отримання якої добирає Інститут молекулярної біології і генетики НАНУ, акцентуючи увагу на легкість отелення, міцні кінцівки та заплановану продуктивність. Попередньо тварин синхронізують за такою схемою: на 20-й та 26-й дні — 2 мл естрофану, на 40-й — 10 мл сульфагону, на 47-й день — 2 мл естрофану і через 48 год проводять осіменіння. Корів, які не прийшли в охоту, досліджують на приладі УЗД та відправляють на відповідне лікування.
Результат таких маніпуляцій:
 Заплідненість корів — 70%
 Збереженість новонароджених телят — 98%
 Вихід телят – 80 голів (із розрахунку на 100 корів)
Після отелення, задля зменшення стресу, коровам через зонд уводять 30 л пропіленглюколю. У складних випадках цю процедуру можуть повторювати три-чотири рази.
Новонароджених телят забирають від корови вже через 20 хв і розміщують в індивідуальних клітках. У першу годину життя їм обов’язково випоюють молозиво № 1 (молозиво першого удою) за допомогою зонда у дозі 3 л із перервою 12 год. На другий-третій день телятам згодовують молозиво № 2 (другого удою) — дворазово, у дозі 3 л вранці та ввечері. Уже на четвертий день телятам починають згодовувати престартерний корм, поступово, протягом 20 діб, збільшуючи його даванку та давати воду. З метою запобігання ви­­­никненню діареї за годину до випоювання та годину після нього телятам не дають води. Втім, якщо біда таки трапилась, застосовують електролітичний розчин, дають чай із ромашки та звіробою.
Так за перші 45 днів життя теля отримує 350 л молока, чого достатньо для того, щоб воно нормально набирало вагу та добре поїдало комбікорм (така технологія забезпечує господарству приріст ваги у телят на рівні 800 г щодня).
Бугайців молочного віку продають на відгодівлю населенню, а теличок із 60-го дня переводять у клітки, де їх утримують групами по 7–8 голів на солом’яній підстилці. З 120-го дня тварин об’єднують у великий загін на 50 голів та годують відповідно до раціону високопродуктивних корів (до складу корму входять: соя, ячмінна, пшенична та кукурудзяна дерть, макух, шрот, силос кукурудзяний та люцерновий). У шість місяців, після досягнення ваги 180 кг, тварин переводять на менш білковий раціон, що убезпечує тварин від ожиріння, складовими якого є: шрот, макуха, дерть кукурудзяна і пшенична, однак у меншій кількості. За досягнення 13 місяців тварин годують за раціоном, призначеним для малопродуктивної групи корів (до його складу входять: шрот, макуха, дерть пшенична, силос кукурудзяний, люцерновий, сіно, солома). Однак будь-які зміни раціону вводять плавно, не викликаючи стресу та діареї у тварин.
Для дійних корів є три раціони, які відрізняються
за вмістом енергії та білка:
перший — від дня отелення до 120-го дня лактації (таблиця),
другий — від 120-го до 240-го дня,
третій — після 240-го дня.
Раціони складені з розрахунку на підтримку балансу витраченої і спожитої енергії на різних стадіях лактації. Протягом доби всі дійні корови мають вільний доступ до корму (його роздають двічі на день) та чистої води.
Для сухостійних корів у господарстві є два раціони:
  за раннього сухостою (40 днів) корови споживають силос кукурудзяний (15,5 кг), силос люцерни (6,5 кг), макуху (1,5 кг), солому пшениці (5 кг);
  за три тижні до отелення починають згодовувати кормосуміш для високопродуктивних корів.

Здоров’я тварин — у руках ветеринара
Вакцинують поголів’я господарства як із дотриманням обов’язкових заходів, так і специфічних для їхніх умов утримання, зокрема:
   Сибірка — телят вакцинують перший раз у віці 3 міс., ревакцинацію проводять у 6 міс. Дорослу худобу щеплюють раз у рік.
   Туберкулінізація: одноразове алергічне дослідження у разі епізоотологічних  показань і перед продажем тварин на племінні чи виробничі цілі.
   Дослідження на лейкоз — раз у рік.
   Дослідження на бруцельоз — раз у рік.
   Респіраторні захворювання (вірусна діарея, ринотрахеїт та ін.) — застосовують вакцину Хіпрабовіс-4 у віці: телята — 28-й день, повторна вакцинація — через 14 днів, ревакцинація — через шість місяців; корови — однією дозою, ревакцинувати через 21–30 днів. Подальшу ревакцинацію проводять раз у рік.
   Трихофітія — лікування та профілактика з допомогою вакцини ЛТФ-130.
   Сухостійних корів та нетелей із метою профілактики колібактеріозу щеплюють вакциною Колівак за 1,5–2 міс. до отелення.
Дезінфекцію приміщень проводять тричі на місяць із застосуванням розчинів: 1%-ї каустичної соди, 3%-го формаліну або 2% хлорного вапна. Для запобігання занесенню інфекції у корівник біля входу до нього розміщують дезінфекційний килимок (спеціальний ящик із тирсою, яку періодично змочують розчином каустичної соди або формаліну).
Щодо догляду за ратицями: їхнє розчищення проводять раз у рік у придбаному спеціально для цього станку. Проводять процедуру як свої спеціалісти, так і запрошені. Двічі на тиждень тварин проганяють через ванни із розчином мідного купоросу для профілактики хвороб ратиць корів.
Вибракування тварин відбувається переважно із причин: зниження продуктивності (надої менше ніж 5 тис. л на корову у рік), ветеринарного браку (корова доїться лише на одну-дві дійки) або хірургічних патологій (корова «розчахнулася», підвернула ногу тощо).