Спецможливості
Новини

Всесвітній форум міністрів сільського господарства у Сакраменто

05.06.2008
906
Всесвітній форум міністрів сільського господарства у Сакраменто фото, ілюстрація
Всесвітній форум міністрів сільського господарства у Сакраменто

З 23 по 24 червня цього року в столиці американського штату Каліфорнія, місті Сакраменто, проходив Всесвітній форум міністрів сільського господарства. Тема для обговорення на Всесвітньому форумі — використання сучасних досягнень науки та технологій для підвищення продуктивності в сільському господарстві та подолання голоду в світі. Оскільки впровадження новітніх технологій та наукових досягнень у життя неможливе без підвищення освітнього рівня виробників продовольства та дбайливого ставлення до довкілля, до участі в форумі були запрошені міністри освіти та охорони довкілля. Загалом у конференції взяли участь приблизно 100 міністрів, 400 делегатів, які їх супроводжували, та 600 учасників: науковців, менеджерів провідних компаній, виробників, які ділилися власним успішним досвідом. Загалом на форумі були представлені 120 країн. Україну представляли міністр аграрної політики Сергій Рижук, голова Департаменту міжнародної інтеграції, інвестиційної політики та розвитку агробізнесу Мінагрополітики Григорій Оельяненко та співробітник цього департаменту Світлана Скляренко. Перебіг Всесвітнього форуму у Сакраменто висвітлювали засоби масової інформації з 8 країн. За сприяння посольства США в Україні у Всесвітньому форумі взяв участь заступник головного редактора Юрій Михайлов. Редакції “Пропозиції” це тим більше приємно, що наш співробітник виявився єдиним журналістом з країн Східної Європи і країн колишнього СРСР, а, отже, “Пропозиція” є єдиним ЗМІ нашого регіону, який надасть інформацію щодо цієї грандіозної події.

Загальне тло, на якому відбувався форум
Під час проходження Всесвітнього аграрного форуму відбувалися численні демонстрації та мітинги антиглобалістів. Низка контактів з демонстрантами показала, що в більшості своїй ці люди дуже погано розуміються на проблемах біотехнологій, міжнародної торгівлі тощо, а форум міністрів є для них чудовим приводом для того, щоб розважитися та побешкетувати.

Мабуть, через це багато засобів масової інформації зосередилися саме на проблемі генетично модифікованих організмів. Справді, питання ГМО розглядалося на форумі як засіб вирішення поставлених цілей, але воно не було головним. Досить сказати, що дуже багато уваги було зосереджено на таких питаннях, як підвищення здатності бідних країн самостійно здійснювати важливі для них наукові дослідження та розробку технологій, створення сприятливих інституційних умов для залучення інвестицій у розвиток технологій у бідних країнах, розвиток інфраструктури в аграрному секторі, використання прецизійного землеробства, підвищення продуктивності тварин і переробка відходів, поліпшення використання обмежених джерел прісної води, впровадження нових технологій у рибному господарстві, використання лісних масивів, яке не спричиняє шкоди довкіллю, підвищення якості та безпеки продовольства (із близько 60 доповідей проблемам, пов’язаним з використанням ГМО, було присвячено лише шість).

Нарешті, низка засобів масової інформації подала відсутність на Всесвітньому форумі міністрів сільського господарства з країн ЄС як бойкотування цього заходу. Проте, як з’ясувалося, саме в цей час європейські міністри зібралися в Брюсселі для обговорення реформи Спільної сільськогосподарської політики, яка на даний час є суттєвою перешкодою в світовій торгівлі та розвитку сільського господарства в бідних країнах.

Проблема голоду та недоїдання
У своєму вступному слові міністр сільського господарства США Енн Венеман навела такі дані: понад 800 млн людей у світі (майже кожний сьомий) перебувають в умовах хронічного голоду, кожна третя дитина не отримує достатнього харчування, половина населення в світі живе менш ніж на 2 долари на день. Для більш ніж одного мільярда найбідніших людей у світі сільське господарство є єдиним засобом для виживання. У багатьох країнах, що розвиваються, 90 відсотків харчів споживаються тими, хто їх виробив (дещо це нагадує нашу Україну).

Дослідження Міжнародного інституту продовольчої політики показали, що, наприклад, в Африці річного зростання продуктивності тварин та врожайності культур лише на 3–4 відсотки привело до збільшення втричі доходів на душу населення, а кількість дітей, які недоїдають, зменшилася б на 40 відсотків.

Особливо важливим є вирішення проблеми питної води — 70 відсотків світових запасів питної води використовується у сільському господарстві. Наукові дослідження та передові технології спроможні забезпечити зростання продуктивності за зменшення водовикористання та протистоянню посухам.

Вирішення проблеми голоду не обов’язково пов’язане з останніми та найбільш капіталомісткими технологіями. Наука пропонує адаптування добре відомих традиційних технологій, таких як використання якіснішого насіння або застосування меліорації. Нині все більше технологій для фермерів з країн, що розвиваються, розробляють науковці з цих самих країн. Ось декілька прикладів:
— дрібні фермери в Уганді досягли підвищення врожайності кукурудзи на 46 відсотків протягом 1996–2001 років завдяки застосуванню поліпшених технологій землекористування;
— в Тунісі втрати врожаю через картопляну міль зменшилися на 16 відсотків після впровадження систем інтегрованого захисту;
— впровадження контурних терас в Перу дало змогу збільшити врожайність картоплі на 70 відсотків порівняно з вирощуванням її на похилих полях.

З останнім твердженням пані Венеман дещо не погодився міністр сільського господарства Філіппін Луїс Лоренцо, який зазначив, що фахівці з країн, що розвиваються, які отримали освіту в університетах розвинених країн, здебільшого не хочуть працювати на своїй батьківщині з огляду на низький рівень життя там.

Проблему голоду в світі та шляхи її вирішення окреслив батько “Зеленої революції” — нобелівський лауреат 1970 року Норман Борлог. Які причини виникнення голоду в світі? Бідність, неспроможність купити харчі, неконтрольована народжуваність у країнах Африки, населення якої зростає, незважаючи на епідемію СНІДу, зменшення родючості землі, ізольованість сільської місцевості — відсутність доріг та транспорту, погана освіта населення.

Позначки 1 млрд осіб населення нашої планети досягло лише десь у середині ХІХ сторіччя, після чого й розпочався “бум” завдяки розвитку сучасної медицини. На час винайдення в 1935 році (за 85 років) сульфаніламідних препаратів і антибіотиків населення Земної кулі подвоїлося. Потім воно подвоїлося знову (4 млрд осіб) уже за 40 років, причому в розвинених країнах чисельність населення стабілізувалася, а основний приріст дали країни, що розвиваються. За наступні 25 років населення Землі зросло ще на 2 млрд осіб, і знову за рахунок бідних країн.

За даними ООН розподіл голодаючих такий: Азія — 540 млн осіб (з них у Південній Азії — 230, Східній Азії — 115 млн), Екваторіальна та Південна Африка — 200, Латинська Америка — 6, Північна Африка та Близький Схід – 4 млн. За структурою голодаючі розподіляються таким чином: фермери на маргінальних землях — 50%, безземельні сільські мешканці — 22, бідні мешканці міст — 20, скотарі та рибалки — 8%. За прогнозами, у 2050 році 90 відсотків населення планети мешкатиме в країнах, що розвиваються.

Чому ж багаті країни переймаються питаннями вгамування голоду в світі? Відповідь дуже проста — для забезпечення власної безпеки та стабільності в світі. Тільки 8 відсотків країн із найнижчим рівнем голоду втягнуті у військові конфлікти, і аж 56 відсотків країн з найбільшим рівнем голодування перебувають у стані громадянської війни. І при цьому щорічні світові витрати на зброю перевищують 900 млрд доларів. Отже, вгамування голоду в найбідніших країнах має принести їм мир і спокій. (Крім того, багаті країни стикнулися з небаченим до цього явищем — економічною міграцію, здебільшого нелегальною: риють тунелі під мексикансько-американським кордоном, лізуть через колючі дроти, перетинають на коритах Середземне море та Ла-Манш, просочуються, як крізь сито, через Україну та Білорусь. Для цивілізованого населення Європи — це як навала варварів та вандалів на Римську імперію).

Шляхи вирішення проблем голоду
На форумі упродовж двох днів було зроблено понад 60 доповідей, які відбувалися одночасно в 6 різних секціях. Зважаючи на велику кількість доповідей, зроблю лише побіжний огляд з наведенням лише ключових моментів.
Фінансові ринки готові забезпечувати потоки необхідних коштів, проте для надходження інвестицій до країн, що розвиваються, останні повинні запровадити чіткі закони щодо функціонування ринків, тобто внутрішні ринки повинні бути впорядкованими. На прикладі США це означає однорідність цивільного законодавства в усіх штатах, наприклад, застосування Єдиного комерційного кодексу (UCC), яким врегульовано такі питання, як реалізація, оренда, обігові кредитно-грошові документи, банківські депозити, переказ коштів, акредитиви, перевезення безтарних вантажів, складські свідоцтва, накладні та інші товаророзпорядні документи, інвестиційні цінні папери, гарантування виконання контрактів, товарні звіти та папери, що засвідчують власність (Доповідь Дж. Качо, банк “Рабобанк”, США).

•••
Для свого розвитку країни, що розвиваються, повинні мати доступ до світових ринків продовольства. Експорт сільськогосподарських товарів дасть змогу бідним країнам отримати доступ до твердої валюти, стимулюватиме їхню економіку, створюватиме позитивний імідж країни. Одночасно імпорт продовольства також має свої переваги: доповнює пропозицію на внутрішньому ринку, стимулює конкурентну ринкову економіку, сприяє поліпшенню харчування населення. Але в умовах міжнародної торгівлі виникають питання якості продовольства та його безпеки, а саме: забрудненість харчових продуктів, залишковий рівень пестицидів, наявність патогенних мікроорганізмів, псування товарів, вміст важких металів, вміст радіонуклідів, маркування. Для стандартизації підходів до вирішення цих питань у рамках спільної між ФАО та Всесвітньої організації охорони здоров’я комісії розроблено 237 стандартів на продовольство, визначено 41 норму і правила, 3274 обмеження на вміст решток пестицидів, 25 рівнів забруднень, якими охоплено 185 пестицидів, 1005 арчових добавок, 54 ветеринарних препарати. (Доповідь Дж. Люпьєна, Массачусетський університет, США).
•••
Одним із напрямів розвитку сучасних агротехнологій є застосування прецизійного землеробства, яке дає змогу підвищити віддачу з одиниці ріллі (прецизійний контроль за бур’янами, моніторинг за рівнем урожайності, прецизійна сівба), зменшити навантаження на довкілля (поліпшення ріллі, прецизійне внесення добрив), але потребує суттєвих витрат коштів і часу для впровадження. Однак окупність впровадження прецизійного землеробства становить 2–3 роки (Доповідь Дж. Хілла, компанія “Білайн текнолоджіз”, Австралія).
•••
Дуже важливим напрямом використання сучасних технологій є впровадження ефективних систем зрошення. Важливість цього питання була підкреслена в двох наступних доповідях.
Для задоволення попиту зростаючого населення, за оцінками ФАО, світове виробництво продовольства повинно зрости на 54 відсотки до 2030 року. Щоденне споживання питної води однією особою становить 4 літри, а для виробництва щоденного раціону на одну людину потрібно витратити 2–5 тис. літрів води. Без суттєвих змін у водокористуванні в 2025 році 67 відсотків населення світу перебуватиме в умовах поміркованого або гострого дефіциту води. Вода займає 75 відсотків поверхні Землі. На солону воду припадає 97,2 відсотка світових запасів води, решта 2,5 відсотка води перебуває в стані криги. Отже, в наявності є лише 0,3 відсотка водних запасів. Запаси води на душу населення за останні 30 років скоротилася на 30 відсотків і до 2020 року зменшаться ще на 5 відсотків. Лише 17 відсотків (260 млн га) світових сільськогосподарських земель зрошуються, і ці 17 відсотків іригованих земель забезпечують 40 відсотків світового виробництва продовольства (Доповідь Й Лаві, компанія “Нетафім”, Ізраїль).
Які вигоди несе іригація? Підвищення врожайності, зростання прибутковості, гарантія проти посухи, можливість використання маргінальних (непродуктивних) земель, подовження виробничого сезону, можливість отримання другого врожаю, можливість одночасного внесення добрив і пестицидів. Проте іригація висуває і певні вимоги: наявність водних ресурсів, капітальні витрати, підготовка користувачів, загроза псування (засолення) грунту. Неефективні водо- та трудовитратні методи іригації не потребують значних капітальних витрат, проте й не дають суттєвого збільшення врожайності. Застосування сучасних ефективних технологій зрошення вимагає як капітальних затрат, так і технологічних знань. Отже, країни, що розвиваються, повинні застосовувати поетапну програму розвитку меліорації.
Перешкоди в можливості поетапного розвитку меліорації: брак освіти та інформації, брак достатніх розмірів для повного використання переваг технологій наступних етапів (високі витрати на одиницю ріллі, врожайність, нижча за оптимальну), складність зі збільшенням землекористування, недоступність кредитів, недоступність сервісу та підтримки. Але й виробники зрошувального обладнання стикаються з проблемами: небажання розширити обсяги кредитування (вилучення через несплату боргу, ризик валютних коливань, витрати), витрати на продаж обладнання та обслуговування є однаковими для потужних і малопотужних агрегатів, кредитування дрібних ферм є більш дорогим, що менший розмір господарства, то більшими є витрати на навчання та підтримку.
•••
Деякі цікаві ідеї виголосив заступник міністра сільського господарства Мексики Роберто Невелл. Поліпшення менеджменту, системи збуту, знаходження нових фінансових рішень мають більший вплив на розвиток, ніж науково-технічні розробки. Основною проблемою країн, що розвиваються, є та, що більшість виробників ставлять за мету виробити більше продукції та зменшити виробничі витрати, замість того, аби швидко реагувати на зміни споживчих настроїв, які з розвитком ринків можуть змінюватися, наприклад, в напрямі споживання нових видів харчових продуктів.
Як приклад успішного менеджменту та маркетингу Роберто Новелл навів приклад з вирощування квітів. Найуспішніші виробники квітів інвестували у вирощування троянд 250 тис. дол./га, що дало змогу отримувати квіти з високими споживчими якостями — з подовженим стеблом, різноманітних кольорів тощо. Собівартість однієї троянди — 22 центи, а реалізаційна ціна — 77 центів. Мексиканські виробники троянд опанували ринки США, Китаю, Японії.
Інший приклад сучасного менеджменту навів підприємець з Перу Хосе Клімпер, який створив компанію з вирощування спаржі (аспарагусу), яка за 15 років існування виросла в компанію з 40 тис. працівників і яка експортує свою продукцію практично по всьому світу на 200 млн дол. щорічно.
Ось його поради. Товари, які виробляються, не повинні обиратися з політичних причин, групових інтересів, а відповідно до вимог ринку. І починати діяльність треба зі складання звичайного бізнес-плану. Нарешті, підприємець, який започатковує новий бізнес, повинен чітко визначити, який розмір втрат у разі невдачі він готовий понести.
•••
У деяких доповідях містилися й прості поради, як підвищити ефективність збуту продукції сільгоспвиробників. Наприклад, як довести інформацію про ціни до рядових сільгоспвиробників. Так, в африканській державі Малі знайшли просте рішення — надавати інформацію про ціни на ринках, використовуючи регіональну та національну радіомережу.
Сучасний розвиток сільського господарства безпосередньо пов’язаний з питаннями безпеки харчових продуктів. Цій темі було присвячено дві цікаві доповіді.
Кожний третій мешканець планети хоча б раз стикався з харчовим отруєнням. Щороку від харчових отруєнь по всьому світі вмирає 2,1 млн людей. Найважливіші фактори при виборі продуктів харчування (опитування 12 тис. осіб по всьому світі): безпека продовольства — 47%, харчова цінність — 20, ціна — 15, потенційний брак харчів — 8, смак і вигляд — 8%. (Доповідь Джин Спенс, компанія “Крафт Фудс”, США).
•••
Ринки, керовані споживчими уподобаннями, повинні бути відстежуваними до виробника сировини. Причому глобальні експортери реагують на вимоги споживачів щодо безпеки харчових продуктів навіть раніше, ніж ВТО. До кінця 2004 року буде створена глобальна мережа ідентифікації сільськогосподарських тварин. До кінця 2006 року від експортерів вимагатиметься система швидкого реагування.
Отже, що таке відстежуваність харчових продуктів? Споживачі хочуть мати відповіді на такі питання: що міститься в харчових продуктах, звідки походять ці харчові продукти, чи є вони безпечними? Продовольчий ланцюг хоче знати відповіді на такі питання: як поліпшити продовольчий ланцюг з огляду на його зв’язаність, як швидко визначити джерела надходжень сировини та напівфабрикатів, як провести перевірку джерела забруднення? Уряди та регулятивні органи хочуть знати відповіді на такі питання: звідки надійшов продукт, які процеси використовувалися при його виробництві і хто здійснював ці процеси, як розпізнати непридатний товар? (Біл Йоргенсон, компанія “Фудоріджинз”, США).
Юрій Михайлов
Далі буде »

Інтерв'ю
Щороку дистриб’юторам українського аграрного ринку стає дедалі важче працювати. Вони вимушені переглядати своє ставлення до процесу дистриб’юції, трансформуватися із просто продавців матеріально-технічних цінностей (МТЦ) у постачальників... Подробнее
Важливим елементом сучасних технологій вирощування кукурудзи є інтегрована система захисту посівів від шкідливих організмів, чільне місце в якій займає боротьба з бур’янами. Адже бур’яни є одним з основним чинників зниження врожайності та... Подробнее

1
0