Спецможливості
Агробізнес

Вплив урядових виплат фермерам на зростання цiни на землю

05.06.2008
598
Вплив урядових виплат фермерам на зростання цiни на землю фото, ілюстрація
Вплив урядових виплат фермерам на зростання цiни на землю

Прямi урядовi виплати теоретично спрямованi на пiдвищення добробуту фермерських сiмей. Критики програм виплат, однак, вказують на те, що, оскiльки урядовi виплати, як правило, прив’язанi до землi, вiдповiдне зростання доходiв фермерiв призводить також до зростання орендної плати, а отже, й до пiдвищення цiни на землю. Виграють вiд цього землевласники, тодi як фермери, якi орендують землю, повиннi нести бiльшi витрати, пов’язанi з цим. У випадку ж падiння цiн на сiльськогосподарську продукцiю та скорочення урядових виплат такi фермери постають перед загрозою банкрутства. Деякi урядовi виплати фермерам також перетворюються на доход для постачальникiв насiння, добрив, технiки та iнших ресурсiв. Кредитори виграють вiд зростання платоспроможностi фермерiв-позичальникiв i зменшення ризикованостi надання позик фермерам. Є й iншi непрямi переваги, оскiльки в локальнiй сiльськiй економiцi за рахунок додаткових надходжень виникає ефект мультиплiкацiї.
У данiй статтi описано вплив урядових виплат на цiну землi та визначено групи — землевласники та iншi, — якi мають безпосереднiй зиск
вiд урядових виплат.
Виплати пiдвищують
доход та цiну землi
Цiна сiльськогосподарської землi значною мiрою залежить вiд очiкуваних прибуткiв вiд дiяльностi на нiй у майбутньому. Оскiльки урядовi виплати є складником доходiв фермерiв, вони непрямо пiдвищують цiну на землю. На конкурентних мiсцевих ринках землi покупцi землi сплачують бiльшу цiну за землю, на яку припадатимуть урядовi виплати.
Виплати, зазвичай, прив’язанi до землi, отже, право на одержання виплат мають землевласники. Бiльшу частину зискiв вiд очiкуваних програм у майбутньому через вартiсть землi перехоплюють землевласники. Хоча для досягнення повного зиску вiд зростання цiни на землю землевласники мали б продати свою землю, вони одержують частковий зиск вiд зростання вартостi капiталу, який вони можуть використовувати пiд заставу одержання позик та вiд зростання орендної плати за землю.
Змiни в цiнi сiльськогосподарської землi вiдображають очiкуваний у даний момент чистий прибуток у майбутньому через капiталiзацiю. Зиски вiд очiкуваних бiльших прибуткiв у майбутньому дiстаються нинiшнiм власникам землi, на яку й припадають урядовi виплати, включаючи як фермерiв-землевласникiв, так i непрацюючих землевласникiв.
Урядовi виплати, зазвичай, покращують фiнансовий стан одержувачiв цих виплат, зменшуючи ризик, пов’язаний iз землеволодiнням, збiльшуючи вартiсть майна фермерiв та зменшуючи ризик виникнення боргових зобов’язань. Урядовi виплати можуть впливати на дебетову частину балансу фермерiв, зменшуючи необхiднiсть витрат власних фiнансiв на придбання основних фондiв, i, залежно вiд часу надходження цих виплат, можуть зменшувати потребу в кредитах, необхiдних для фiнансування сезонного виробництва. Програми прямих виплат, спрямованi на протидiю падiнню цiн, мають тенденцiю стабiлiзувати доход, мiнiмiзувати вплив катастрофiчних ринкових втрат i зменшення фiнансового ризику як для фермерiв, так i їхнiх кредиторiв.
Вплив доходу з будь-якого джерела на цiну землi, включаючи урядовi виплати, залежить вiд того, вважається цей доход постiйним чи тимчасовим. Навiть якщо контрактнi виплати за гнучкi обсяги виробництва (КВГВ), коли приймали Фермерський акт 1996 року, могли розглядати як тимчасовi виплати, наступнi термiновi урядовi виплати та 70-рiчна iсторiя урядового втручання в сiльське господарство породили сподiвання, що в разi потреби урядову допомогу буде надавано й у майбутньому.
Протягом 1981—1986 рокiв висока банкiвська ставка, мiцний долар i скорочення експорту призвели до зростання непевностi щодо майбутньої прибутковостi сiльського господарства, що мало наслiдком 31%-не падiння вартостi нерухомостi фермерiв по всiх США. Однак цiна землi останнiми роками залишалась вiдносно незмiнною, особливо в районах, у яких виробництво продукцiї охоплювалось урядовими програмами пiдтримки, незважаючи на занепокоєння щодо низьких цiн на сiльськогосподарську продукцiю i непевнiсть щодо майбутнього урядових програм.
У звiтi банкiрiв Чиказького федерального резервного округу (шт. Айова та частини штатiв Iллiнойс, Iндiана, Мiчиган i Вiсконсин) зазначається, що цiна на землю в окрузi зросла на 6% протягом 2000 року, незважаючи на уповiльнення темпiв зростання в трьох останнiх кварталах року. Це може пiдтверджувати той факт, що пiсля кiлькох рокiв термiнової допомоги для компенсацiї втрат, викликаних низькими цiнами на сiльськогосподарську продукцiю, землевласники та покупцi землi розглядають урядовi виплати як майже постiйне вирiшення проблеми зниження цiн на сiльськогосподарську продукцiю в майбутньому i що землевласники Середнього Заходу залишаються впевненими, що для пiдтримки доходiв фермерiв урядовi виплати продовжуватимуться і в майбутньому. Така явна впевненiсть означає, що землевласники розглядають урядовi виплати як тимчасовi в тому сенсi, що вони можуть, у найгiршому випадку, зменшитися, якщо ринковi цiни та доходи вiд продажу сiльськогосподарської продукцiї стрiмко зростуть.
Порiвняння зискiв
для власникiв i орендарiв землi
Для багатьох фермерiв оренда землi для господарювання є ключовою стратегiєю в розширеннi масштабiв господарювання без нарощування додаткового боргу. В 1999 роцi приблизно 42% фермерiв орендували землю. У середньому кожна ферма орендувала 45% оброблюваної землi, але тiльки 18% фермерiв орендувало бiльше нiж 3/4 оброблюваної землi, i лише 7% орендували всю оброблювану ними землю. Враховуючи, що урядовi виплати призводять до зростання цiн на землю та орендної плати, фермери, якi переважно орендують землю, можуть не мати жодного зиску вiд цих виплат.
Чеки КВГВ висилають землевласникам i орендарям згiдно з умовами орендних угод. Вiдповiднi виплати негайно перехоплювали землевласники, i це позначалося на оренднiй платi та цiнi землi. Процес був особливо прозорим у разі орендної плати, сплачуваної грошима, коли умови оренди, обумовленi мiж орендарем i землевласником, вiдображають очiкуванi надходження вiд урядових виплат до доходу орендаря. Зважаючи на жорстку конкуренцiю за право оренди землi в багатьох регiонах США, орендарi, якi орендують землю на умовах сплати оренди грошима, стикалися з випадками органiзацiї землевласниками тендерiв мiж орендарями, що давало змогу їм перехоплювати левову частку урядових виплат, яка припадала на орендарiв.
Перехоплення урядових виплат у рамках КВГВ через орендну плату за землю є менш прямолiнiйним, у разі коли орендар обробляє землю на умовах розподiлу доходу. Теоретично виплати мали б розподiлятися пропорцiйно до часток урожаю, отримуваних за угодою оренди орендарем та землевласником. Але на практицi землевласники мають певну свободу дiй у коригуваннi умов оренди з метою перехоплення бiльшої частки урядових виплат.
Наприклад, деякi землевласники зменшували свою частку витрат або збiльшували свою частку врожаю для досягнення додаткової компенсацiї, еквiвалентної частцi орендаря в урядових виплатах. Угоди оренди з часом можуть переглядатися, але все бiльша частка урядових виплат потрапляє до землевласникiв. Однак у регiонах, де конкуренцiя за оренду землi є меншою, орендарi одержували бiльшу частку належних їм урядових виплат.
У деяких випадках умови оренди з виплатою частки врожаю замiнювалися на умови з виплатою орендної плати грошима. В iнших випадках для уникнення питань, хто саме має отримувати урядовi виплати, землевласники просто переставали здавати землю в оренду та використовували найману працю (iнодi попереднiх орендарiв) для виконання робiт, якi ранiше, за умовами оренди, виконували орендарi. Внаслiдок цих змiн зиск вiд урядових виплат для фермерiв, якi розраховуються за оренду землi часткою врожаю, в регiонах iз сильною конкуренцiєю за право оренди землi є мiнiмальним.
З 1996 по 2000 роки доход землевласникiв, якi самi не працюють, вiд здачi землi в оренду на умовах оплати грошима зрiс на 17%, тодi як доход вiд оренди на умовах сплати частки врожаю скоротився на 38%. Бiльше того, загалом по США частка доходiв таких землевласникiв вiд здачi землi в оренду на умовах сплати грошима зросла протягом 1996—2000 рокiв з 47 до 57%, що свiдчить про тенденцiю до замiни орендної плати у виглядi частки врожаю на сплату її грошима.
Ступiнь впливу урядових виплат на угоди оренди та цiну на землю залежить вiд розмiру додаткових витрат. До 1996 року компенсацiйнi виплати, сплачуванi тодi, коли середнi за сезон ринковi цiни падали нижче попередньо встановлених урядом цiн, базувалися на “iсторичних” оброблюваних фермером площах i врожаї культур, якi пiдпадали пiд дiю програм. Це фактично були одноразовi виплати, якi не заохочували до збiльшення виробництва (та витрат), оскiльки отримувач урядових виплат практично не мiг змiнити зафiксованi попередньо площi та врожай. Оскiльки звернення за урядовими виплатами залежало вiд ринкових умов, цiн i пов’язаних iз програмою додаткових витрат на виведення з обробiтку визначених площ, компенсацiйнi виплати надходили землевласникам через збiльшенi орендну плату та цiну землi.
Виплати за гнучкi обсяги виробництва, започаткованi Актом 1996 року, базуються на попереднiй участi в щорiчних програмах з виробництва визначених культур i прив’язанi до власностi на землю, а не до виробництва сiльгосппродукцiї. Якщо рiвень компенсацiйних виплат залежав значною мiрою вiд ринкових цiн на сiльськогосподарську продукцiю, КВГВ, хоча й щороку меншi, попередньо визначають на весь термiн їх дiї. Виплати призначаються для фермерiв, якi одержують доход вiд господарювання, i “прив’язанi” радше до кількості землi, а не до спеціалізації фермера. Хоча Мiнiстру сiльського господарства було доручено захистити iнтереси орендарiв землi, змiни як у оренднiй платi, так i типах оренди, призвели до того, що бiльша частина КВГВ потрапляє до землевласникiв.
Тимчасовi компенсацiйнi виплати (ТКВ) забезпечують нижню межу цiни для бiльшостi сiльськогосподарських товарiв, якi охоплюються програмами. Оскiльки цi виплати призначенi тiльки для визначених програмами товарiв, вони на перiод вiдносно низьких цiн визначають нижню межу цiн, що зменшує ризик подальшого падiння їх. Оскiльки цi виплати сплачуються пропорцiйно до обсягiв виробленої продукцiї, вони стимулюють фермерiв до нарощування виробництва, що призводить до збiльшення витрат на добрива, пестициди та iншi вхiднi ресурси. Переносячи невелику частку виплат на постачальникiв ресурсiв, ТКВ мають менший вплив на цiну на землю, нiж КВГВ та iншi одноразовi виплати.
Екологiчнi програми, такi як Програма консервацiї ресурсiв i Програма захисту боліт, вимагають, щоб отримувач виплат нiс певнi витрати на консервацiю визначених площ землi. Оскiльки виплати призначено для екологiчно вразливих земель i не обов’язково продуктивних з сiльськогосподарської точки зору, вони можуть представляти доход (гарантований протягом визначеного термiну), бiльший за доход вiд сiльськогосподарського виробництва на них. Але виведення землi з виробництва означає зменшення наявних площ землi, а отже, зростання орендної плати за них.
Цiна на землю за вiдсутностi урядових виплат
Вплив урядових виплат на цiну землi можна проiлюструвати простим методом капiталiзацiї доходу. Припускаючи, що чистий доход фермера з усiх джерел вiдображається в цiнi землi, вiдношення чистого доходу до вартостi нерухомостi є облiковою ставкою, за якою доход капiталiзується в цiну землi. Тодi цю обраховувану ставку або норму капiталiзацiї можна використати для оцiнки вартостi землi за умов вiдсутностi урядових виплат.
Вiдношення чистого доходу сiльськогосподарського сектора (вимiрюваного в рахунках МСГ США як чистий доход, який одержали фермери, їхнi постачальники ресурсiв i непрацюючi землевласники) до вартостi нерухомостi на фермах представляє облiкову ставку, яку визначають кожного року. Застосовуючи облiкову ставку до щорiчного чистого доходу за вирахуванням урядових виплат, одержуємо нову вартiсть сiльськогосподарської землi, яка iснувала б за умов, коли доход забезпечувався б тiльки з реалiзацiї сiльськогосподарської продукцiї. Результати вказують на те, що за вiдсутностi урядових виплат загальна вартiсть сiльськогосподарських земель у США була б щонайбiльше на 4% менша протягом 1972—1981 i не бiльше нiж на 19% менша протягом 1982—1989 рокiв. Ця рiзниця в цiнi сiльськогосподарської землi в США за наявностi та вiдсутностi урядових виплат скоротилася до 13% протягом 1990—1997 i зросла до 25% упродовж 1998—2001 рокiв.
Хоча цi висновки узгоджуються з iншими дослiдженнями, iснує кiлька застережень. Даний пiдхiд передбачає, що очiкування доходiв у майбутньому базуються виключно на поточному доходi i ці очiкування щороку змiнюються, що негайно вiдбивається на цiнi землi. Пiдхiд також передбачає, що урядовi виплати повнiстю включаються в доход (плата за участь в урядових програмах вiдсутня) i що весь чистий доход має такий самий вплив на цiну землi незалежно вiд того, яким є джерело його походження — реалiзацiя продукцiї чи урядовi виплати. Можливо, найважливiшим є те, що вартiсть сiльськогосподарської землi базується виключно на очiкуваному доходi ферми у майбутньому i не несе вартостi у несiльськогосподарському використаннi, такому як рекреацiя, будiвництво або комерцiйний розвиток.
У бiльшостi попереднiх дослiджень, якi вивчали вплив урядових виплат на цiну рiллi, аналiзували обмеженi географiчнi райони або дослiджували перспективи виробництва тiльки одного виду продукцiї. У цих дослiдженнях урядовi виплати становили 7—38% вартостi землi, а розбiжностi в цiнi приписувалися розбiжностям в обсягах реалiзацiї певної продукцiї, рiзницi в часi дослiджень, досліджуваних районах i методах оцiнки.
У дослiдженнях Служби економiчних дослiджень (СЕД) МСГ США 1990 року вивчали бiльш довгострокову перспективу — змiни в цiнi рiллi пiсля того, як виробник мав час на коригування матерiально-технiчних ресурсiв, збуту та технологiї до зменшення доходу внаслiдок скорочення урядових виплат. Результати вказують на те, що за вiдсутностi урядових виплат довготермiнова вартiсть рiллi була б на 15—20% менша.
У пiзнiшому дослiдженнi СЕД вивчали вплив урядових програм пiдтримки вартості землi на час прийняття Акту 1996 року. Оцiнювали частку вартостi рiллi, на яку припадали урядовi виплати. Результати вказують на те, що “чутливiсть” вартостi рiллi до змiн в урядових виплатах є рiзною по рiзних районах США. Наприклад, скасування урядових виплат призвело б до зменшення цiни землi на 69% у деяких частинах Пiвнiчних Рiвнин i на 30% у бiльшiй частинi Кукурудзяного поясу. Iншими районами, де цiна землi сильно залежала вiд урядових виплат, були пiвнiч та центральна частина Техасу, пiвдень Джорджiї, узбережжя Пiвнiчної Каролiни та Великi Рiвнини.
Вiд урядових виплат є зиск
і в iншому бiзнесі
Програма виплат фермерам непрямо впливає на доходи iнших сiльськогосподарських пiдприємцiв, в основному через витрати ферм та фермерських сiмей в їхнiй мiсцевостi. Коли фермери одержують урядовi виплати або кредити пiд гарантiю таких виплат для придбання на мiсцi матерiально-технiчних ресурсiв i технiки, вони вливають у мiсцеву економiку додатковi кошти, пiдвищуючи доходи iнших пiдприємцiв, пiдтримуючи або створюючи робочi мiсця в їхнiй мiсцевостi. Таке перетiкання коштiв у мiсцевiй економiцi iнодi називають економiчною мультиплiкацiєю.
Розмiр перетікання коштiв до мiсцевої економiки вiд урядових виплат залежить вiд низки чинникiв, включаючи характер фермерських програм i те, чи витрачають урядовi виплати в мiсцевiй громадi. Якщо урядовi виплати витрачаються в громадi, де розташована земля, на яку припадають виплати, перетiкання коштiв пiде їй на користь. Тимчасовi компенсацiйнi виплати, наприклад, мають бiльший економiчний вплив, нiж одноразовi, оскiльки вони призначаються для закупiвлi додаткових ресурсiв, особливо в сiльськогосподарських регiонах.
Одним iз шляхiв вiдтікання коштiв вiд мiсцевої економiки є урядовi виплати, якi надходять до землевласникiв, що мешкають в iншiй мiсцевостi. Загалом що бiльшу частку урядових виплат спроможнi перехопити землевласники через збiльшену орендну плату та вартiсть землi, то бiльшою є ймовiрнiсть, що виплати вiдсутнiм землевласникам обминуть мiсцеву економiку. Згiдно з даними дослiджень, бiльше третини землевласникiв мешкає на фермi, яку вони здають в оренду iншим, однак четверта їх частина проживає, щонайменше, за 250 км вiд земель, що їм належать.
Фермерськi програми йдуть на користь фiнансовим установам, якi обслуговують сiльгоспвиробникiв, за рахунок зростання лiквiдностi. Лiквiднiсть визначає спроможнiсть власникiв ферм i тих, хто на них працює, повернути взятий кредит. Урядовi виплати фермерам зменшують ризик нелiквiдностi сiльськогосподарського виробництва, а також пiдтримують вартiсть землi, яка виступає як застава в багатьох позиках для фермерiв.
Пiдвищення лiквiдностi йде на користь кредиторам i заохочує фiнансовi установи до кредитування фермерiв i надалi. Баланс обiгових коштiв є ключовим у рiшеннi кредиторiв щодо розмiру кредиту фермерам. Контрактнi виплати за гнучкi обсяги виробництва та iншi фiксованi виплати, якi збiльшують загальний доход вiд сiльськогосподарської землi, фермери отримують незалежно вiд обсягiв виробництва або цiнових ризикiв. Тимчасовi компенсацiйнi виплати не тiльки пiдвищують загальний обсяг грошових надходжень, але також зменшують їхню ризикованiсть, оскiльки грошовi надходження зростають в роки низьких ринкових цiн.
Збiльшуючи та стабiлiзуючи грошовi надходження до ферм, урядовi виплати роблять можливим надання фермерам кредитiв на бiльш привабливих умовах. Цей зворотний зв’язок може заохотити фермерiв збiльшувати використання боргу та тримати бiльше активiв у грошах. Фiнансовi органiзацiї також виграють вiд тих фермерiв i землевласникiв, якi отримують урядовi виплати i не користуються кредитами, оскiльки їхня потреба в зберiганнi коштiв, трастових i поточних операцiях зростає iз зростанням добробуту аграрного сектора та збiльшенням грошового обiгу в ньому.
Пiдсумки
Урядовi виплати спрямованi на пiдвищення доходiв фермерiв, але вони сильно прив’язанi до землi. Таким чином, урядовi виплати припадають переважно землевласникам у короткостроковiй перспективi через пiдвищення розмiру орендної плати, а в довготермiновiй — через капiталiзацiю урядових виплат у вартiсть землi.
Збiльшенi витрати одержувачiв урядових виплат через пiдвищення їхнього доходу можуть позитивно впливати на мiсцеву економiку та рiвень безробiття. Кредитори виграють вiд зростання платоспроможностi позичальникiв i зменшення ризику неповернення позик фермерами.
Урядовi виплати та їхнiй вплив будуть частиною майбутнiх дебатiв довкола замiни чинного закону, термiн дiї якого вибiгає в 2002 році, на фермерський закон. Прямi урядовi виплати в 2000 роцi перевищили 22 млрд дол. (включаючи майже 9 млрд дол. термiнової допомоги), i на них припадало майже 31% чистого доходу ферм, постачальникiв ресурсiв i землевласникiв. Багато фермерських груп закликають до продовження виплат на даному рекордному рiвнi.

Джеймс Райян, Чарлз Барнард,
Роберт Коллендер,
Служба економiчних дослiджень МСГ США

Інтерв'ю
Николай Сафонов
Потенціал зростання органічного сегменту великий, його частка може досягти 5-10%. Тоді як поки що в Україні на нього припадає це менше 0,1% від загального споживання продуктів харчування. І статися це може в найближчі 5-10 років. Багато що... Подробнее
Ірина Чернишова
Зараз стрімкі зміни, передусім у технічній сфері, охопили навіть аграрний сектор, який має репутацію чи не найконсервативнішої галузі економіки. Не дивно, що часто зусилля власників господарств, спрямовані на впровадження змін, зустрічають... Подробнее

1
0