Вітамінний плід: що обмежує його продуктивність в Україні?

На батьківщині перець, гіркий його підвид, спочатку використовували у воєнних діях: ним натирали наконечники стріл, сокири, додавали його у вогонь тощо. Дійшла до наших днів історія перемоги індійців над конкістадорами на річці Оріноко, коли вони кинули на розпалене вугілля порошок гіркого перцю. Перемогу було здобуто без жодної сутички. Конкістадори просто втекли.
Значно пізніше поширився солодкий різновид перцю з приємним слабогострим смаком. Обидва підвиди нічого спільного не мають із тим горошкоподібним перцем, що його додають до страв, — він є плодом здерев’янілої рослини, яка в Україні не росте, і нагадує перець лише за смаком.

Плоди солодкого перцю за вмістом аскорбінової кислоти (вітамін С) посідають перше місце серед овочевих культур. У них також багато цукрів. У плодах перцю (у перерахунку на суху речовину) міститься 1,1–1,3% білка, 1,5–3,5 мг% каротину, 15–17 мг% вітаміну В9 (тіамін), вітаміни РР, Р. До складу перцевого соку входять солі заліза, калію, фосфору. Смакові якості зумовлені наявністю ароматичних речовин, органічних кислот, капсаїцину (гіркої жагучої речовини). Від вмісту останнього залежить гострота перцю. Найбільше його міститься в плодах гірких сортів (до 0,8%), найменше — солодких (близько 0,08%).
У Мексиці, за народними традиціями, гостроту перцю визначали досить своєрідно: якщо в скатертині, на яку капали перцевим соком, пропалювалася дірка (от яким ядучим буває гострий перець), — він придатний для приготування кетчупів. До того ж, виявили, що робітники заводів з переробки гіркого перцю на порошок не знають, що таке нежить та інші хвороби дихальних органів.
Коли говорять про лікувальне значення перцю, передусім мають на увазі високий вміст вітаміну С, проте не слід забувати і про наявність сполук калію, яких у його плодах значно більше, ніж в інших культурних рослинах. Американський лікар Д. Джарвіс підрахував, скільки хвороб уражує людину за дефіциту цього елемента: втома, застуда, погіршення пам’яті, апетиту, сну, біль у суглобах, з’являється почуття невпевненості. Щодо вітаміну С, то за його вмістом перець поступається лише шипшині та чорній смородині, проте останні доводиться споживати з цукром, що не завжди є бажаним. Раніше аскорбінову кислоту вважали найкращим засобом проти цинги. Сучасні дослідники виявили також її антиканцерогенні властивості. Деякі вчені вважають, що споживання перцю може гальмувати розвиток раку. Тому популярність перцю невпинно зростає.
Спиртові настоянки з плодів гіркого перцю застосовують у лікуванні захворювань кишкового тракту, порошок з нього використовують для виготовлення перцевих пластирів. Ефективний він і проти “морської хвороби”. Його рекомендують вживати за сильного перевантаження вестибулярного апарату космонавтам, а також тим, хто подорожує на літаках та кораблях або піднімається в гори.
Значення перцю не обмежується високими смаковими якостями, він придатний ще й для консервування, особливо фарширування, приготування приправ, спецій, його додають до салатів та інших страв.
Цю культуру доволі рідко вирощують у закритому грунті. В асортименті вітчизняних великоплідних скоростиглих гібридів — самі “білі плями”. Це прикро, адже за кордоном ринки збуту заповнені помідорами та огірками, внаслідок чого ціни на них падають і тепличні комбінати змушені шукати культури менш поширені, які можна було б вигідно реалізувати. Тут завжди на допомогу приходить перець. Завдяки йому від банкрутства було врятовано не одного фермера-тепличника. Дедалі більше комбінатів у Росії також виявляють інтерес до цієї культури. Лишається малорозробленою й агротехніка перцю, яку переносять з помідорної.
За розміром плоду перець поділяють на великий, середній та дрібний (табл.). Слід мати на увазі, що за довжиною виміри проводять, якщо довжина більша за ширину, і за шириною — якщо ширина більша за довжину або дорівнює їй.
Якщо ділянки солодкого перцю засмічені гірким, відбувається перезапилення, й плоди стають гіркими. Проте ця ознака не є постійною. Гіркий перець треба негайно видалити — і гіркота в плодах поступово зникне.
Сорти гіркого та напівгіркого підвидів теплолюбніші порівняно із солодким, мають триваліший вегетаційний період. Гострі сорти перцю легше витримують посуху.
Кількість гнізд у плоді — 3–4, рідко більше. Камерні перегородки протягом еволюції виконували роль “розсування” плоду в процесі росту, утримували м’якоть. Внаслідок цього навпроти них утворилися зовнішні ребра, розвиток яких є ознакою початку біологічної стиглості. Що більший плід, то він ребристіший, то тоншими є його стінки. Для консервів соте та ікри найдоцільніше відбирати перець з товстішими стінками, тому для консервування було створено сорти з великими плодами та товстими стінками.
Найбільш чутливими до вірусних хвороб є сорти з плодами томатоподібної форми, найменш чутливими — кубоподібної.
На рослині плоди мають орієнтацію трьох типів: догори, повислу та змішану. Повислі потребують витрати удвічі менших зусиль для відривання, ніж вертикальні, що має значення для механізації збирання врожаю.
З давніх давен вважалося, що перець краще посадити на тиждень пізніше, ніж раніше.
Молодими рослинами перцю дуже полюбляють ласувати миші, тому серед розсади розкладають отруєні принади.
Квітки — типові для пасльонових, п’ятивимірного типу. За сухої погоди вони розкриваються о 6–10-й ранку, а за похмурої — о 12–13-й і пізніше. На ніч квітки закриваються близько 16-ї години.
Біля основи квітконіжки розвиваються ще дві бруньки, проте вони часто відмирають, досягаючи 5 мм в діаметрі (перша фаза розвитку квітки). Через це одним із шляхів збільшення продуктивності перцю вважають забезпечення розвитку цих бруньок. Проте на деяких тепличних комбінатах їх, навпаки, видаляють (прищипують) ще на початку розвитку, не чекаючи, поки вони відімруть самі, аби, мовляв, спрямувати поживні речовини одразу на розвиток головної квітки. Досліди щодо цього тривають.
Загальна кількість квіток на рослині — 30–80 і більше, проте за умов гідропоніки вона різко зростає.
Що ж до сортів, то тут можна порадити гібриди Бендіго, Спірит, Ситія, Едісон, Фієста, Ред Барон, Полька, Галаксі та Ігл.
Ю. Слєпцов,
канд. с.-г. наук, НАУ