Виростимо смачні груші

Груші є цінним дієтичним продуктом харчування, а про задоволення від смакових якостей можна  розповідати довго. Черкаський садівник Микола Лановенко, про якого ми писали в січневому номері журналу, нагадує, що колись груші на столі були неабияким делікатесом.

“Гарна садовина досі не є продуктом постійного споживання населенням і, окрім хіба що літа, вона доступна лише заможнішим класам” (Л. П. Симиренко) Та й дозволити собі фрукти міг не кожен. Народні маси, за виразом І.В. Мічуріна, могли їх “тільки бачити в фруктових магазинах”.(“Взимку в 1880-х роках у Петербурзі за десяток груш середньої величини платили 8 рублів, а за одну грушу сорту Дюшес Ангулем — по одному рублю”. Російське садоводцтво, 1888 р., № 9).
Нині ж пересічний українець не уявляє свій раціон без яблук та груш. Ціна на вітчизняні фрукти досить прийнятна, імпортні — дорожчі у 2-3 рази. Вигляд вони мають чудовий: привабливий колір, плоди без пошкоджень. Але от незадача — смакові якості не відповідають зовнішньому вигляду.
Куди ж поділися “смачні” сорти? Неоціненний спадок залишили нам великі садівничі: Лев Платонович та Володимир Львович Симиренки. Їхні ідеї щодо догляду за молодими насадженнями стали основою технології, яку ми називаємо голландською…
Про перспективи карликового садівництва Лев Платонович писав понад століття тому: “Хто ж поспішає і бажає одержати швидше перші урожаї, нехай не купує садового ножа, а займеться розведенням дерев не на звичайних, а на карликових підщепах, які в наших краях дають не тільки добрі, а й, навіть, блискучі результати”.
Присвятивши все своє життя вивченню і покращанню сортового складу плодових насаджень, Лев Платонович поряд з яблунею велике значення приділяв і груші, про що свідчать опубліковані ним наукові роботи, статті, каталоги.
В одній із своїх перших публікацій “Наші садові злоби дня” Л. П. Симиренко, наводячи дані про ввезення в 1880-х роках великих партій свіжих фруктів з-за кордону до Росії, пише: “И хладнокровный русский плодовод заволнуется, узнав о тех миллионах, которые утекают от нас преимущественно во Францию, тогда как широкая полоса нашего юга представляет все данные к развитию такого плодоводства, которое с избытком покрыло бы требования русского рынка”.
Лев Платонович як один із передових садівників не міг змиритися з такою ситуацією. “Завданням російського плодовода, — писав він, — повинна бути турбота… про виробництво великої кількості хороших фруктів і по цінах, доступних для широких мас населення”.
Організувавши помологічний розсадник у Млієві, за період з 1888-го по 1919 рік, Лев Платонович вивчив 1123 сорти груш, а кожний з описаних ним 575 сортів отримав не “суху” характеристику, а живий образний опис, у якому виражена і оцінка сорту автором. Як приклад наведемо опис сорту Конференція, який вивели в Англії 1893 р. Т. Ріверс і син: “М’якоть духмяна, рожева, біля шкірки жовтувата, у насіннєвого ложа трохи зерниста, дуже ніжна та соковита, таюча, вельми солодка, зі слабкою дозою кислоти в смаці. Дерево навіть на айвовій підщепі доброї сили росту. Плоди Конференції належать до найсолодших у нашій грушевій колекції”.
Пощастило й нам скуштувати груші сорту Конференція у садибі Миколи Васильовича Лановенка.
Плоди цього сорту вирізняються високими смаковими і дієтичними властивостями. Особливо ціняться плоди десертних сортів з маслянистою соковитою консистенцією м’якоті, з тонким неповторним ароматом, привабливим благородним виглядом. (Детальніше на сайті www.ukrsad.narod.ru)
Садівництво — цікаве захоплення і прибутковий бізнес. Польща, модернізувавши власне садівництво, завдяки впровадженню інтенсивних технологій, за останнє десятиріччя перемістилася з двадцятого на друге місце із виробництва яблук у Європі.
В Україні також є величезний потенціал для розвитку садівництва. Маємо сприятливі природні умови для вирощування плодових культур. Загалом українські грунтово-кліматичні умови дають змогу вирощувати набагато якіснішу садовину, ніж пропонують нам деякі країни. Так, якщо в польських промислових садах хімзахист здійснюють 25–30 разів через надмірну зволоженість, то в українських — до десяти.
Все це в поєднанні з сучасними технологіями дасть змогу нашій державі зайняти чільне місце серед країн з розвинутим промисловим садівництвом.
Причому вартість груш удвічі-втричі перевищує ціну яблук за однакових затрат на утримання саду. Не слід забувати й про державну підтримку розвитку інтенсивного садівництва, згідно з якою держава компенсує витрати на закладення промислового саду.
Але, ясна річ, успіх залежить ще й від дбайливого ставлення господаря до землі, ретельного догляду кожного деревця в саду.