Спецможливості
Статті

Вирощуємо кормову культуру могар

05.06.2008
1425
Вирощуємо кормову культуру могар фото, ілюстрація
Вирощуємо кормову культуру могар

Хоча на сьогоднi вiдомо понад сiм десяткiв цiнних кормових культур, у кормовиробництвi застосовують лише близько десятка видiв.
До цiнних, не вибагливих до умов зростання, культур належить i могар. Попри те, що дослiдницькими установами культура вивчається давно i вважається однiєю з найкращих, належного впровадження у виробництво вона не набула. Основою причиною того, що цю культуру вирощують на обмежених площах, є слабка обiзнанiсть про господарську та кормову цiннiсть її, а також вiдсутнiсть виробничої та наукової лiтератури з питань агротехнiки вирощування, рацiонального використання її у кормовиробництвi.

Могар є однорiчною кормовою культурою з родини тонконогових (злакових) i характеризується багатьма цiнними господарськими й кормовими ознаками. Його ще називають iталiйським просом. За урожайнiстю могар часто переважає iншi однорiчнi культури. Середня врожайнiсть його в Українi становить 200—200 ц/га зеленої маси i 15—20 ц/га зерна.
Про потенцiйнi бiологiчнi можливостi культури свiдчить передовий досвiд багатьох господарств, де, за дотримання належної агротехнiки, збирають по 300—400 ц/га й понад 25—30 ц/га зерна. В умовах зрошування врожайнiсть ще вища.
Могар — культура високоросла. Висота її коливається в межах 50—150 см, а за сприятливих умов зростання сягає й понад 170 см. Стебла культури цилiндричнi, добре облистянi й тонкi. Hа стеблi може бути вiд 5 до 17 листкiв, а їхня маса в загальному врожаї незрiдка становить 45—55%. Високорослiсть та добра облистянiсть свiдчать про високоврожайнiсть i велику поживнiсть могару. Добре розвинена коренева система характеризує високу посухостiйкiсть рослини.
Пристосований до зростання в умовах недостатньої кiлькостi вологи, могар забезпечує бiльшi врожаї укiсної маси й зерна порiвняно з такими культурами, як суданська трава, сорго цукрове та iншi. Через те, що могар краще витримує нестачу вологи, якнайповнiше використовуючи вологу атмосферну, у посушливi роки вiн є надiйною страховою культурою.
До грунтiв могар порiвняно невибагливий i досить добре росте як на легких пiщаних та супiщаних грунтах, так i на важких глинистих та суглинистих (за винятком дуже важких заболочених або дуже засолених).
Культура — скоростигла. Вегетацiйний перiод залежить вiд сортiв та умов вирощування й коливається в межах 90—120 днiв. Завдяки скоростиглостi могар з успiхом можна використовувати в пiсляукiсних та пiсляжнивних посiвах, якi можуть забезпечувати навiть урожаї зерна. Пiсля збирання врожаю в грунтi залишається багато органiчних решток, що має велике агротехнiчне значення. Висiяний у сумiшi з видами бобових, могар є добрим попередником для багатьох сiльськогосподарських культур.
Порiвняно з такими культурами, як суданська трава та сорго, могар менш вибагливий до клiматичних умов, що дає змогу вирощувати його набагато пiвнiчнiше, нiж згаданi культури. Дослiдженнями встановлено, що у пiвнiчних областях культура забезпечує врожаї бiльш високi й стiйкi, нiж суданська трава.
Цiнним є й те, що посiви могару майже зовсiм не пошкоджуються хворобами та шкiдниками.
Отже, посухостiйкiсть, менша вибагливiсть щодо грунтiв i тепла, порiвняна скоростиглiсть, висока врожайнiсть свiдчать про значний рiвень пластичностi й пристосованостi цiєї культури до рiзних грунтово-клiматичних умов, а вiдтак — про доцiльнiсть вирощування цiєї культури, яка спроможна вiдчутно змiцнити кормову базу.
Виробнича практика довела доцiльнiсть вирощування могару i на зелений корм, i на зерно; з нього одержують сiно, сiнаж, силос, трав’яне борошно та iншi види кормiв.
Численнi дослiдження показали, що всi види кормiв з могару характеризуються високими показниками хiмiчного складу (табл. 1).
У масi могару мiститься достатня кiлькiсть цукрiв, вона солодкувата на смак i тому її охоче й повно поїдають усi види тварин. Велика кiлькiсть вiтамiнiв, каротину, макро- та мiкроелементiв зумовлюють її високу поживну цiннiсть. Вона забезпечує пiдвищення надоїв молока та перетравнiсть iнших видiв кормiв.
Сiно могару за вмiстом поживних речовин не поступається сiну лучних злакових трав. До того ж, воно характеризується високим коефiцiєнтом перетравностi. Солома має добру облистянiсть i зберiгає зеленуватий колiр. Вона мiстить бiльше протеїну, безазотистих екстрактивних речовин, менше клiтковини, нiж пшенична, ячмiнна, вiвсяна, житня, i краще за них перетравлюється.
У всiх зонах України могар є цiнним компонентом зеленого конвеєра, який забезпечує тварин зеленим кормом серед лiта та пiзньої осенi, коли зелених кормiв часто не вистачає.
У пiвденних i пiвденно-схiдних районах України на землях з недостатнiм зволоженням завдяки значнiй посухостiйкостi посiви могару часто використовують для створення однорiчних штучних пасовищ.
Могар характеризується доброю отавнiстю, тобто здатнiстю до повторного вiдростання. Упродовж лiта могар може забезпечувати два укоси. Отавнiсть його за сприятливих умов часто досягає 45—48% основного укосу.
Окрiм якiсної маси, могар забезпечує значнi врожаї зерна, яке належить до цiнних концентрованих кормiв. Встановлено, що за багатьма показниками хiмiчного складу зерно цiєї культури переважає зерно iнших культур (табл. 2).
Фуражне зерно могару багате на незамiннi амiнокислоти, вуглеводи, мiнеральнi солi, вiтамiни (фосфор, калiй, кальцiй, магнiй, натрiй, сiрку, залiзо, вiтамiни А, В, В2, С, Д, Е). Цiнним є те, що бiлки збалансованi за вмiстом амiнокислот, передусiм за лiзином, метiонiном, триптофаном. Зерно могару — один iз найкращих кормiв для курей та курчат. У зоотехнiчнiй науковiй лiтературi наголошується на тому, що згодовування зерна сприяє пiдвищенню несучостi курей. У розмеленому виглядi зерно використовують для годiвлi всiх сiльськогосподарських тварин. М’ясо та сало свиней, вiдгодованих кормами iз зерна могару, характеризується найвищою якiстю, водночас збiльшується вихiд цiєї продукцiї. Крiм кормового, могар має певне значення як зернова продовольча культура, а також як сировина для виробництва спирту, дрiжджiв, крохмалю та iншої цiнної продукцiї.
Велике господарське та кормове значення мають змiшанi посiви могару. Цiнними компонентами їх є бобовi: чина посiвна, яра та озима вика, соя, кормовi боби, горох посiвний та польовий, сочевиця, люпин бiлий та жовтий, буркуни, ярий та озимий рiпак, редька олiйна, гiрчиця бiла та iншi види.
Численними дослiдженнями встановлено, що сумiшi могару з видами бобових та капустяних культур забезпечують вищу врожайнiсть, нiж чистi його посiви (табл. 3), i пiдвищення якостi корму. Сумiш цих рослин є повноцiнним за поживнiстю кормом. У багатьох випадках змiшанi посiви в 1,5—2 рази збiльшують збiр протеїну з гектара i значно пiдвищують загальну врожайнiсть зеленої маси.
Чистi посiви як бобових, так i злакових кормових культур, з економiчного та зоотехнiчного боку, невиправдані. Кормова цiннiсть злакових та бобових окремо є набагато нижчою порiвняно з сумiшами. У чистих посiвах злаки забезпечують масу, багату на вуглеводи й бiдну на бiлки, бобовi ж, навпаки, багатi на бiлки, але бiднi на вуглеводи. У рубцi тварин, особливо жуйних, яким згодовують корми з великим вмiстом бiлка, накопичується велика кiлькiсть масляної кислоти. Це спричинює порушення кислотно-лужного балансу в бiк збiльшення кислотностi — ацидоз i погiршення загального стану системи органiзму, зниження продуктивностi. Згодовування великої кiлькостi вуглеводистих кормiв призводить до так званої “вуглеводної депресiї”, а остання, своєю чергою, — до зниження продуктивностi й, особливо, перетравностi кормiв. Згiдно iз зоотехнiчною нормою, оптимальне спiввiдношення протеїну та вуглеводiв має становити 1:5—6,5. Саме таке спiввiдношення забезпечують бобово-злаковi сумiшки. У масi їх вмiст клiтковини завжди менший, що також пiдвищує якiсть корму. Цiнним є й те, що хiмiчний склад сумiшки за фазами вегетацiї змiнюється значно менше, нiж хiмiчний склад у чистих посiвах. Змiшанi посiви забезпечують, як правило, i бiльш нiжну та соковиту масу, а тому тварини її охоче поїдають.
Бiльш висока якiсть зеленої маси кормових культур, вирощених у сумiшi, дає змогу одержати з неї бiльш високої якостi сiно, сiнаж, силос, трав’яне борошно та iншi види кормiв. Встановлено, що поживнi речовини врожаю сумiшок перетравлюються тваринами краще, нiж поживнi речовини культур, якi вирощують окремо. Висока перетравнiсть поживних речовин зберiгається навiть за збирання сумiшi у пiзнi фази вегетацiї.
Оскiльки посiви травосумiшок є значно кращими попередниками для багатьох сiльськогосподарських культур, то й вирощування могару у сумiшцi з видами бобових та капустяних культур є економiчно вигiдним агротехнiчним заходом, що сприяє збiльшенню виробництва кормiв, протеїну, полiпшенню якостi кормової маси, збереженню та пiдвищенню родючостi грунтiв.
Агротехнiка вирощування могару на корм
Hа кормовi цiлi могар сiють на полях кормової або польової сiвозмiни. Кращими попередниками для нього є культури, якi залишають пiсля себе поля чистими вiд бур’янiв: озима та яра пшениця, ячмiнь, кукурудза, однорiчнi бобово-злаковi травосумiшки, картопля, льон, коренеплоди, баштаннi культури.
Основним завданням обробiтку грунту є максимальне збереження вологи, створення сприятливих умов для якiсної сiвби, дружного проростання насiння, боротьба з бур’янами та пiдвищення родючостi грунту.
Площi, вiдведенi пiд посiв могару, пiсля збирання попередника лущать дисковими або лемiшними лущильниками на глибину 6—8 см. Hа засмiчених багаторiчними кореневищними та коренепаростковими бур’янами полях проводять два-три лущення.
Оранку треба проводити в агрегатi з секцiями кiльчасто-шпорових коткiв та боронами. Весняний обробiток починають з ранньовесняного боронування та шлейфування. Потiм проводять двi-три культивацiї з одночасним боронуванням: першу — через 2—3 днi пiсля закриття вологи й шлейфування, наступнi — з iнтервалом у 5—7 днiв, у мiру проростання бур’янiв. Передпосiвну культивацiю виконують на глибину загортання насiння. Перед сiвбою грунт коткують кiльчасто-шпоровими або кiльчасто-рубчастими котками.
Дво-триразова культивацiя не тiльки знищує бур’яни, а й прискорює провiтрювання та прогрiвання верхнiх шарiв грунту, а також активiзує мiкробiологiчнi процеси, що має особливе значення для бiльш ранньої сiвби культури i одержання високих урожаїв.
Могар добре реагує на мiнеральнi добрива. Щоб забезпечити високу врожайнiсть i полiпшити якiсть корму, вносять повне мiнеральне добриво. Значний прирiст врожаю передусiм забезпечують азотнi й азотно-фосфорнi добрива. Могар сiють у добре прогрiтий грунт, коли мине загроза весняних приморозкiв i температура грунту на глибинi 10 см становитиме не менш як 11—12°С, проте дружнi сходи культура забезпечить за температури не менш як 13—15°С.
Рання сiвба в холодний грунт знижує польову схожiсть насiння, сходи зрiджуються i часто заростають бур’янами. Аби подовжити перiод використання культури, її засiвають у кiлька строкiв. Hа кормовi цiлi могар висiвають звичайним рядковим способом (ширина мiжрядь — 15 см) з нормою висiву 22—26 кг/га насiння. Сумiшки складають з розрахунку 60—70% насiння могару i 40—50 — бобової або капустяної культури вiд норми висiву в чистому виглядi. Загортають насiння на глибину 2—3 см, а на легких грунтах — 3—4 см.
Пiсля сiвби поле коткують кiльчастими котками. Догляд за посiвами зводиться до знищення кiрки, полiпшення водного та повiтряного режимiв, знищення бур’янiв.
Укiсну масу використовують у фазi початку колосiння могару.
Вирощування насiння
Для вирощування могару на насiння вiдводять родючi й чистi грунти. Hе рекомендується розмiщувати насiнники пiсля проса, сорго, суданської трави, соняшнику, а також на перезволожених знижених мiсцях. Hайкращими для насiнникiв є дiлянки вiдкритi рiвниннi або з невеликим схилом на пiвдень. Висiвають насiнники переважно пiсля просапних культур. Hе бажано розмiщувати насiнницькi посiви там, де внесено гною надмiрно або азотних добрив у великих дозах, що сприяє iнтенсивному розростанню надземної маси, подовженню перiоду цвiтiння, достигання насiння i зниженню врожайностi. Обробiток грунту пiд насiнниками готують так само, як пiд посiв на кормовi цiлi. Затягувати строки сiвби не варто, адже пiзнi посiви забезпечують низьку врожайнiсть.
Для сiвби використовують виповнене, кондицiйне насiння. Слiд пам’ятати, що для посiву треба використовувати свiже насiння, оскiльки з роками схожiсть його значно знижується. Для вирощування насiння в грунт вносять переважно фосфорно-калiйнi добрива.
Сiють широкорядним або стрiчковим способом з шириною мiжрядь у Полiссi й Лiсостепу 50—60, а в Степу — 70 см. Hорма висiву — 8—12 кг. Протягом лiта мiжряддя обробляють кiлька разiв. Збирають насiння прямим комбайнуванням або роздiльним способом. Очищене насiння просушують до вологостi 14—15% i зберiгають у сухих примiщеннях.

П. Ковбасюк,
канд. с.-г. наук,
доцент кафедри кормовиробництва та с.-г. мелiорацiї HАУ

Інтерв'ю
Швидка зміна кліматичних умов, нестійка економічна ситуація в Україні та світі, обмеження доступу до основних виробничих ресурсів та їхнє суттєве здорожчання змушують як світових, так і вітчизняних аграріїв шукати більш раціональні... Подробнее
Наразі багато виробників ЗЗР, насіння та техніки вдаються до транспортно-складського аутсорсингу. Адже це дає змогу з мінімальними витратами (не секрет, що у великих компаніях витрати на логістику на сьогодні часто перевищують інші... Подробнее

1
0