Вакцини від мікоплазмозу та пасивний імунітет

Вакцинація свинопоголів’я від мікоплазмозу стала доступною широкому загалу понад десять років тому, і впродовж цих років щеплення стало найпоширенішим вакцинуванням у світі. Вченими було проведено безліч досліджень щодо ефективності використання, дозування, економічної ефективності вакцин того чи іншого виробника. У цій статті ми подаємо результати наукових досліджень щодо впливу материнських антитіл та віку поросят на вакцинальну відповідь.

Девід Дж. С. Берч,
бакалавр ветмедицини,
член Королівського коледжу
ветеринарної медицини,
компанія «Октагон Сервісіз Лтд»
(Octagon Services Ltd),
Олд-Віндзор, м. Беркс, Велика Британія

Дещо з історії вакцинації
від мікоплазмозу
Перед тим, як вакцини від мікоплазмозу набули широкого застосування, у господарствах контролювали та боролися із цим захворюванням за допомогою використання антибіотичних препаратів, чіткого дотримання ветеринарно-санітарних вимог та якісного менеджменту на фермі. Проте інколи використання антибіотиків не давало очікуваного ефекту, а в питанні ведення менеджменту стада часто спрацьовував людський фактор.
До того ж, додатковий влив на благополуччя свинопоголів’я ще й досі мають умови утримання та, особливо, фактор утримання великої кількості молодих, чутливих до різних захворювань, тварин в одному приміщенні. На жаль, за умов сучасного інтенсивного ведення свинарства цього фактора уникнути майже неможливо.
Рекомендації щодо зменшення небезпеки зараження або боротьби з мікоплазмозом у разі виникнення захворювання в стаді зводилися до: розриву епізоотичного ланцюга, запобігання контакту між хворою та здоровою тваринами, покращання умов утримання, годівлі та виключення стресових факторів, які знижують резистентність організму.
Якщо ж захворювання вже значно поширилося, виникає потреба повної заміни маточного поголів’я новим, завезеним із благополучного господарства. Однак такі заходи потребують значного збільшення виробничих витрат.
Стурбовані такою ситуацією, деякі європейські країни почали розробляти та впроваджувати програми захисту поголів’я свиней від мікоплазмозу. У рамках цих програм проводили велику кількість різнобічних досліджень, які, на жаль, інколи давали суперечливі результати. Проте, як би там не було, вже на початку 90-х років ХХ сторіччя на ринку з’явилися перші вакцини від мікоплазми.
Лабораторні дослідження переконали багатьох свинарів у доцільності використання вакцин проти мікоплазми як профілактичного засобу. Окрім того, після отримання позитивних результатів щодо впливу вакцинації на стан здоров’я тварин та економічні показники свинарських підприємств, деякі виробники свинини в Європі ввели вакцинацію від мікоплазмозу як обов’язковий захід.

Рівень антитіл
у свиноматок і поросят
Перший ризик зараження збудниками мікоплазмозу для новонароджених поросят іде від матері. Інфікування може відбуватися за контакту «ніс у ніс» увже у перший тиждень життя поросят.
Свиноматка, яка має імунітет до Mycoplasma hyopneumoniae чи пройшла вакцинацію, передає антитіла своєму потомству в концентрованій формі через молозиво. Вакцинація поросят через один та чотири тижні після народження викликала чимало питань: чи заважатимуть материнські антитіла (MDA) дії вакцини і, як наслідок, зменшуватимуть її ефект і чи достатньо розвинена імунна система поросят для формування вакцинальної відповіді?
Молозиво містить дуже високі рівні антитіл, основними з яких є IgG (імуноглобуліни класу G), що циркулюють у крові і є домінуючими (див. рис. 1). Абсорбція антитіл у поросят триває переважно у перші шість годин після споживання молозива, а замикання у кишечнику незмінених антитіл відбувається через 18 годин. Через 24 години після народження рівні антитіл у сироватці поросят майже досягають рівнів антитіл у свиноматок.
Після абсорбції рівень антитіл у поросят починає знижуватися, і період напіввиведення антитіл до M. Hyopneumoniae триває близько 15 днів. Отже, порося з високими початковими рівнями антитіл усе ще має значний їхній рівень через 60 днів після народження, проте порося з низьким рівнем антитіл майже не матиме їх на 30-й день після народження. Чи можуть ці рівні впливати на вакцинальну відповідь?

Дослідження щодо
вакцинальної відповіді
У дослідженні з Канади (Hodgins and others, 2002) розглядали питання ефекту MDA на вакцинальну відповідь новонароджених поросят. Вивчали потомство 20 свиноматок, що зазнавали природного ризику зараження. Групи поросят вакцинували або через два, три, або через чотири тижні після народження. Зразки крові були взяті безпосередньо до вакцинації та через три тижні після неї для проведення кількісного аналізу сироватки крові на антитіла (IgG) з метою визначення, чи зникли вони у відповідь на вакцинацію.
Було встановлено, що вищі титри IgG до вакцинації забезпечували значно меншу відповідь на неї, і на фоні цих високих рівнів спостерігали ефект нейтралізації вакцини, тобто поствакцинальний рівень антитіл продовжував падати. І, навпаки, поросята з низькими титрами нормально реагували на вакцинацію, і в них спостерігали збільшення титрів антитіл.
Високі початкові рівні титрів антитіл справді справляли небажаний ефект на відсотковий показник вакцинальної відповіді після застосування одноразової дози вакцини, адже лише 36%, 48% та 64% у групах дво-, три- та чотиритижневих поросят, відповідно, мали вищі поствакцинальні рівні антитіл щодо рівнів до вакцинації. На відміну від рівнів MDA, вік поросят на момент вакцинації (два, три та чотири тижні) суттєво не впливав на відповідь IgG. Імунна система поросят остаточно не сформована у період до чотирьох тижнів після народження, проте клітини, які виробляють антитіла (В-лімфоцити), вже зрілі через чотири тижні і можуть забезпечувати відповідь у більш ранньому віці.

Низький рівень MDA у поросят дає кращі результати вакцинації
Під час дослідження у США (Jayappa and others, 2001) із застосуванням на новонароджених поросятах нової вакцини M+PACTM виробництва «Інтервет»/MSD Animal Health порівнювали схеми вакцинації поросят через один-три, три-п’ять та шість-вісім тижнів після народження з показниками невакцинованої контрольної групи, яка походить зі стада, де свиноматок вакцинували проти M. Hyopneumoniae до опоросу. Серологічне дослідження провели в момент першої вакцинації з метою визначення рівня MDA до M. Hyopneumoniae, який виявився дуже високим і позитивним майже у 100% поросят. Свині зазнали впливу збудника через 16 тижнів, а ще через п’ять їх перевірили на предмет ураження легенів.
Після вакцинації рівень ураження легенів зменшувався навіть за застосування схеми «один-три тижні після народження» на фоні високого рівня антитіл. Вакцинація за схемою «три-п’ять тижнів» продемонструвала незначне додаткове покращання, проте схема «шість-вісім тижнів» дала змогу зменшити показник ураження легенів на 82%, адже вакцинальна відповідь поліпшувалася мірою падіння MDA. Високий рівень MDA не забезпечує захисту від зараження на пізнішому етапі життя, тобто на етапі завершального вигодовування. Отже, можна вважати, що вакцинація свиноматки має негативний вплив на захист поросят під час їхнього продуктивного життя. Не зовсім звично, проте краще, коли поросята мають низькі рівні антитіл до M. Hyopneumoniae, адже це дасть можливість досягти кращої вакцинальної відповіді за застосування двократної або однократної вакцинації залежно від ситуації у фермерському господарстві.
Випробування і польові досліди показали, що вакцинація від мікоплазми є не тільки ефективною, а й має позитивний вплив на економічні показники господарств. Ця ефективність, однак, відчувається переважно у період відгодівлі, у той час як витрати на вакцинацію поросят припадають на молочний період.