Спецможливості
Інтерв'ю

«В органічному землеробстві ще більше питань, ніж у конвенційному»

15.06.2018
6111
«В органічному землеробстві ще більше питань, ніж у конвенційному» фото, ілюстрація
Директор Сквирської сільськогосподарської дослідної станції Юрій Терновий

15 червня на Сквирській сільськогосподарській дослідній станції проводився щорічний День поля. Він був присвячений органічному землеробству, адже це єдина в Україні дослідна станція, спеціалізацією якої є органічне землеробство. Сайт «Пропозиція» скористався цією нагодою, щоб поспілкуватися з директором станції Юрієм Терновим.

 

Дозвольте поцікавитись: Ви ентузіаст органічного землеробства чи просто виконуєте програму відповідно до обраної державою як власником спеціалізації станції?

Я справжній прихильник ідеї органічного землеробства, в минулому – еколог.

 

Вибачте за, можливо, дилетантське запитання, але я намагаюся зрозуміти логіку органічних виробників. Це ж не міські обивателі, які хочуть «без хімії», але часто не можуть пояснити, в чому шкода «хімії». Все-таки це люди з агрономічною освітою. Про шкідливість пестицидів для здоров’я людей, про виникнення резистентності до ЗЗР написано багато, і відмову від них зрозуміти можна. Але які сенс і логіка відмови від хімічних добрив? Адже гній – це лише азот, а як компенсувати винесення інших елементів? Це ж не лише теорія: історичні джерела пишуть про виснаження земель ще в давнину…

Так, ще давні землеробські цивілізації зникали через виснаження родючості грунтів. І це дуже велика проблема в органіці. Кругообіг поживних речовин – річ уперта, і за інтенсивних технологій людина навчилася трохи компенсувати їх винесення з грунту з урожаєм хімічними засобами, а от в органіці це питання ще остаточно не вирішене. Ще різні виробники намагаються по-різному його вирішити. Я знаю, в Європі пробують сіяти пшеницю з 70-сантиметровими міжряддями, як кукурудзу, щоб рослина мала більшу площу живлення. Так що в органічному землеробстві ще більше питань, ніж у конвенційному.

 

Є й питання по ЗЗР. Розроблений обприскувач, який виявляє рослину бур’яну за допомогою відеокамери і спрямовує на неї направлений струмінь гербіциду. В результаті загальні витрати гербіцидів знижуються в 10 разів, а потрапляння гербіциду на культуру – ще разючіше. Невже й у цьому разі гербіциди будуть шкідливими?

Є органічне виробництво, а є екологічне, де хімічні препарати можна вносити, але лише з дозволеного списку і в спеціально обумовлених дозах і з певною частотою. Але в органічному суворо заборонені будь-які синтетичні ЗЗР. Адже який би з них ми не вносили, все одно в продукції залишаються якісь шкідливі речовини. До того ж до хімічних ЗЗР хвороби й шкідники з часом адаптуються.

 

Повернемося до винесення елементів живлення. Чи можна замінити добрива сидератами?

Звичайно, ні. Найкраще було б мати повний цикл сільського господарства, тобто, ще й власну тваринницьку ферму. А для забезпечення ферми кормами – щонайменше 30, а краще 50% площ слід відвести під кормові культури. Ми пробували її організувати. Але, по-перше, площа органічного полігону на нашій дослідній станції всього 42 га. Відповідно, тримати могли тільки по кілька голів свиней, корів. Але мати малу ферму зараз невигідно, тому швидко від неї відмовились. До того ж, гній в органічному виробництві не можна використовувати будь-який – тільки з ферми, яка має відповідний органічний сертифікат. Адже зараз у посліді тварин з великої свино- чи птахоферми багато антибіотиків.

Тому доводиться використовувати сидерати, хоча це й затратно, - принаймні 1 поле в 6-8-пільній органічній сівозміні. Лише за цієї умови баланс гумусу в грунті не буде негативним.

Але самі сидерати звідки беруть поживні речовини? З того ж таки грунту. Тобто, вони нічого, крім азоту, не приносять у грунт – тільки повертають взяте, але в більш доступній для культур формі.

 

Чи можна кормові бобові замінити соєю?

Ні. Соя теж бере азот з повітря, але його вистачає тільки на її потреби. Тільки горохом.

 

Які сидерати Ви використовуєте і які з них найкращі?

Поруч із такими поширеними сидератами, як гірчиця жовта, олійна редька, люпин вузьколистий ми використовуємо також як сидерати вику яру, горох і розторопшу плямисту. Яка краща? Принаймні. Що стосується озимої пшениці, то тут дуже просто: що більше біомаси дає сидерат, то краще зерно і вища стійкість до хвороб та шкідників. Від люпину ми відмовилися, бо він давав усього 11-12 т/га зеленої маси, гірчиця й редька торік вродили погано, а от вика яра дала 39 т/га зеленої маси, а горох – 53 т/га. Цього року сидерати днями будемо скошувати, проби показали, що гірчиця сформувала зеленої маси 2,3 кг/м2, що в перерахунку на гектар дає 23 т/га (торік було 9), горох – 3,9 кг/м2, розторопша плямиста, яку ми цього року посіяли вперше, - 2,8 кг/м2. А 39 т/га гороху як сидерату еквівалентно 18 т/га гною.

Крім урожаю зеленої маси, на вибір сидеральної культури впливає і те, наскільки вона встигає вирости за час, який у нас є в конкретній сівозміні. Наприклад, після збирання пшениці найкраще сіяти гірчицю – коли є достатньо вологи в грунті.

Різні сидеральні культури по-різному впливають і на якість зерна. Так, після олійної редьки озима пшениця Поліська 90 у нас вийшла 6-го класу, після гірчиці жовтої – 3-го класу, а після люпину вузьколистого, вики ярої й гороху – 2-го класу.

Однак користь від сидератів не обмежується зеленою масою, яка потрапляє в грунт. Під час сівби сидератів ми провокуємо проростання бур’янів, які потім приорюються, не встигши сформувати насіння. Ну і, звичайно, конкуренція з бур’янами.

 

А з бур’янами як ви боретеся на органічному полігоні?

В органічному землеробстві це дуже велика проблема. Тому практикуються й ручні прополки, де це можливо, й боронування.

 

Як часто виконується боронування?

Як коли. Наприклад, цього року на сочевиці боронування було тільки досходове, бо культура ніжна, а земля пізніше стала грудкуватою через посуху.

 

Ще одне запитання по добривах: фосфорні й калійні добрива отримують з гірських порід, які є таким самим природним продуктом, що й грунт. Чому органічне виробництво їх усе одно забороняє?

Використання природних гірських порід у якості добрив органічне виробництво якраз не забороняє. Забороняє лише використання продуктів їх переробки.

 

Крім NPK є ще мікроелементи, теж необхідні для культури, які теж виносяться з урожаєм. Як їх компенсувати в органічному виробництві?

Низка препаратів, що містять мікроелементи в хелатній формі, зареєстровані в органічному виробництві, і щороку на ринок виходять і реєструються нові.

 

Над пшеницею у вас літають якісь комахи…

Це хлібний жук-кузька. Попри те, що візуально його здається багато, насправді кількість жуків не перевищує порогу шкодочинності. Так, боротися з ним важко. На органічному полігоні застосовуються Боверін, Бітоксибацилін, Колорадоцид, але проти цього жука вони виявилися малоефективними.

Справді, захист рослин в органічному виробництві – справа непроста. Дошкуляє літ шкідників з сусідніх ділянок. Успіх у боротьбі з шкідниками в органічному виробництві сильно залежить від своєчасного виявлення шкідника. Для цього потрібні феромонні пастки, а вони для кожного виду комах потрібні окремі. Те саме стосується репелентів.

 

Якщо чесно, наскільки нижча врожайність в органічному виробництві?

Нижча врожайність – це поширений стереотип, який часто заперечує практика. Так. На нашому органічному полігоні було отримано сочевиці зеленої 22 ц/га, а червоної – 19, що становить середній показник для даної культури в конвенційному виробництві. Сої різних сортів отримали від 23,7 до 33,8 ц/га і лише один сорт дав 18,6 ц/га – очевидно, він не підходить для органічного виробництва.

Озимої пшениці торік отримали 46 ц/га, тоді як у середньому по Сквирському району врожайність була 42 ц/га, а окремі сорти дали до 63 ц/га.

 

 

Ну, на дослідних ділянках завжди був кращий догляд за рослинами.

Це правда. І взагалі, як на мене, органічне виробництво – для малих фермерів. Хоча є й позитивні приклади досить великих господарств.

 

Ви ж, напевно, робите агрохімічні аналізи грунту. Цікаво, як впливає органічне виробництво на рівень елементів живлення в грунті, на вміст корисних бактерій?

Що стосується бактерій, то такі аналізи виконують фірми, які надають на полігон для випробувань свої мікробні препарати, але ці результати – це їхня інтелектуальна власність. Агрохімічний аналіз на макроелементи, кислотність і вміст гумусу ми виконуємо щороку, повний – раз на 5 років. Аналізи показують зависоку кислотність, по одних елементах надлишок, по деяких дефіцит. Але органічний полігон працює тільки 5 років, тобто ще однієї повної сівозміни не пройшло з часу переходу земель на органічне землеробство. А органічне виробництво – це не лише виробництво сільгосппродукції, а й інвестиція в поліпшення грунту. Звичайно ж, подібні процеси швидко не відбуваються. Хоча, наприклад, в одному з дослідів із застосуванням одного з європейських препаратів вміст гумусу вдалося за рік підняти з 3 до 4%.

 

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Інтерв'ю
Загальновизнані стандарти безпеки якості харчових продуктів - це мова, якою розмовляють імпортери, міжнародні торговельні мережі і закупівельники. Україна поки що тільки на шляху формування культури
Володимир Шульмейстер. Народився в Миколаєві. Закінчив Миколаївський кораблебудівний інститут ім. адмірала С. О. Макарова за спеціальністю «турбінобудування», інженер-механік. Захистив докторську дисертацію з матеріалознавства. З 24 грудня 2014 року по 30 грудня 2015 року обіймав посаду першого заступника міністра інфраструктури України
Український інститут майбутнього - незалежний аналітичний центр, який прогнозує зміни і моделює різноманітні сценарії розвитку подій в Україні, пропонує альтернативні рішення. Основні напрямки

1
0