В авангарді реформ

У медіа-холі інформаційного агентства "ІнтерМедіа Консалтинг" 7 жовтня відбулася прес-конференція "Реформування аграрної освіти та науки України".

В Концепції реформування аграрної освіти й науки передбачено: формування конкурентоспроможного фахівця, який зможе працювати з використанням інноваційних технологій; змістовне об'єднання науки з освітою: навчання студентів на базі науково-дослідних господарських установ НААН України; зіставність держзамовлень та ринку праці; держзамовлення під робоче місце; створення десяти регіональних освітньо-наукових центрів на базі аграрних вишів ІІІ-IV рівнів акредитації (університетів). Останній пункт передбачає входження до складу таких центрів навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації (училищ, технікумів), а також наукових установ Міністерства аграрної політики та НААН України. Розробники й ті, хто працюватиме над втіленням цієї концепції, поділилися інформацією з пресою.
Максим Мельничук, заступник міністра аграрної політики: "Україна потребує реформ, і вони мають відбутися. Президент, прем'єр-міністр, міністр аграрної політики поставили нам завдання: у найкоротший термін розробити концепцію разом із провідними науковцями з Національної академії аграрних наук України для того, щоб справді відбулися ті перетворення, яких Україна чекає впродовж останніх десятиріч. Звісно, робота ця непроста, вона комплексна, вона увібрала в себе всі розробки та сподівання, які висловили провідні науковці й викладачі провідних аграрних вишів нашої держави. Слід говорити про те, що це надбання не лише аграрної, а й усієї системи освіти України. Наша спеціалізована сільськогосподарська освітньо-наукова галузь є гармонійним вектором цілого розвитку освіти й науки України. Україна - аграрна держава. Ми маємо підтримувати планку аграрного виробництва на принципово новому й якісному рівні. Україна потребує інновацій. Україна має право бути не  сировинним придатком Європи та світу, а високоінтелектуальною державною, де наявна вся ланка виробництва - від поля до столу, яке забезпечується, зокрема, й науковим супроводом, власними фахівцями. Саме тому в цій реформі передбачено підсилення ролі науковців в освітянському напрямі, роль освітян як викладачів і їхню участь у проведенні наукових досліджень, які поповнювали б уяву про сучасні технології, про інноваційну економіку й розвиток - шляхи, якими йдуть провідні країни світу. Цю концепцію обговорювали на державному рівні. Представники всіх аграрних вищих навчальних закладів були учасниками цієї дискусії. На сьогодні затверджена концепція розіслана до центральних органів виконавчої влади, щоб пройти відповідне погодження. Україна має право не лише на освітянський простір, а й на участь у світовій науці".
Ірина Синявська, директор Департаменту аграрної освіти та науки України: "Наш міністр орієнтує нас на те, що ми маємо відродити своє національне "его" і своє відчуття не останнього місця в світі. Й мені дуже приємно повідомити вам про те, що саме аграрна освіта передує всім реформам в Україні. Ми одними з перших в освітянській галузі подали цю концепцію. Думаю, що вона якнайшвидше буде на розгляді уряду. Неможливо реформувати аграрну галузь, не адаптуючи фахівця до потреб сучасного товаровиробника. Саме такого фахівця-аграрія готує аграрна освіта. Це - потужна частина загальної освіти України. Понад 250 тисяч студентів навчається в 23 вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації. Ми на сьогодні маємо 17 потужних університетських центрів, у складі яких перебуває 92 технікуми та коледжи. Чому ми взагалі говоримо про зміни в аграрній освіті? Що потрібно змінити? На думку нашого міністра, слід налагодити дуже тісний зв'язок у сфері освіта - наука - виробництво. Це той ланцюг, який, на превеликий жаль, протягом останніх десятиліть був дещо надломлений. Суть нашої концепції полягає в тому, що ми впроваджуємо інноваційний шлях розвитку аграрної освіти. Коли ми навколо своїх університетів згрупуємо академічні аграрні інститути, матеріальну базу, наявну в інститутах НААН України, університетах, технікумах і коледжах, доповнимо їх тими інститутами, які готують робітничі кадри (це нині здебільшого професійно-технічна освіта) й зіставимо все це з потребою суспільства шляхом глибокого вивчення ринку праці, тоді зможемо сказати, що ми забезпечимо агропромисловий комплекс саме такими фахівцями. Оцінка інтелектуальної власності для України - дуже актуальна тема. Україна має потужні наукові школи, визнані в усьому світі. Тепер їх потрібно просто підняти на той рівень громадської уваги, якої вони в Україні, на жаль, дотепер не мали. Це теж одне із завдань нашої концепції.
Володимир Снітинський, ректор Львівського національного аграрного університету: "Хочу зосередити увагу на питанні кадрового забезпечення тих змін, про які ми з вами говоримо. Дуже шкода, що реформа в Україні асоціюється з деяким розвалом, знищенням суспільних інститутів, і я хотів би, щоб це не перенеслося на ту концепцію, яку пропонує міністерство, адже ми маємо спробу вперше системно підійти до дуже важливого питання: зміни форми на таку, яка забезпечила б якість спеціалістів, яких готує система. Насамперед, має йтися про правове забезпечення, адже це - основа всього. Якщо є закони, то ми маємо можливість здійснити відповідні зміни у відповідній сфері. Друга надзвичайно важлива річ - фінансування. І, нарешті, - інтелектуальне забезпечення будь-якої сфери, про яку ми говоримо. Україна має не лише великий ресурсний потенціал, а й напрочуд великий інтелектуальний. Свідчення цього - розроблені технології, створені нові сорти, виведені нові породи тварин. Україна має сформовану систему наукового забезпечення через навчальні заклади й через НААН України. НААН України - надзвичайно потужна структура, яка працює для держави, але нині вона здебільшого не співпрацює безпосередньо з навчальними закладами, в яких не менше докторів, кандидатів наук і в яких результативність також є. Тому міністерство на сьогодні ставить завдання ефективного використання того потенціалу, який є і в системі вишівської науки, і в системі НААН України. Наскільки готові наші навчальні центри до таких змін? Річ у тім, що в Україні освіта, мабуть, є чи не найінтегрованішою в європейський простір. Нам вдалося не лише підписати Болонську конвенцію. Багато навчальних закладів самотужки зуміли зробити те, чого не зробило наше Міністерство закордонних справ, деякі інші державні достойники. Йдеться про тісну співпрацю у сфері підготування студентів, обміну навчальними планами, стажування викладачів, проведення спільних конференцій, визнання дипломів. Тому морально навчальні заклади готові до змін. Актуальність розвиненої  системи аграрної освіти ні в кого не має викликати сумнівів, навіть у Міністерства освіти й науки, адже кількість аграрних навчальних закладів є другою за чисельністю після вишів, які готують педагогів України. А крім того, вони націлені на сфери виробництва й схему наукового пошуку, який дав би змогу реалізувати нові технології і вийти на новий рівень".