Спецможливості
Статті

УсІ на пасовище!

05.06.2008
1389
УсІ на пасовище! фото, ілюстрація
УсІ на пасовище!

Цінний досвід розробки і втілення в практику м’ясного скотарства пасовищної системи утримання худоби накопичено
в племзаводі “Головеньківський” Чернігівської області.

Більше тридцяти років тут ефективно експлуатують високопродуктивні культурні частково зрошувані пасовища. У цілому площа природних кормових угідь у господарстві перевищує 1100 га, в тому числі пасовищ 560 га, з них культурних — 500 га, або 88,2%. У складі ріллі — 120 га зрошуваних культурних пасовищ. Тією чи іншою мірою зрошуванню піддається близько 400 га пасовищ.
Метеорологічні фактори сприяють розвитку луківництва. Найбільш спекотливий місяць — липень: середньомісячна температура досягає 6,7...20,2°С. На цей місяць припадає і найбільша кількість опадів. В окремі місяці сильні затяжні дощі затруднюють скошування зелених кормів та їх підвезення до ферми.
У цих умовах інтенсивне використання пасовищ як одного з напрямів енергозаощаджувальних технологій виправдане, економічно доцільне і викликає значну зацікавленість. Тому накопичений в господарстві досвід корисний і заслуговує широкого впровадження.
М’ясним скотарством господарство займається з 1973 року. Уже через 10 років поголів’я худоби подвоїлося, і на кінець 90-х років нараховувало понад 6500 голів, у т. ч. 1200 корів. На 100 га с.-г. угідь припадало 135 голів, із них 26 корів. Виробництво приросту живої маси досягло 1000 т, а реалізація — близько 1100 т. Середня жива маса 1 голови реалізованої худоби наближалася до 450 кг. Виробництво яловичини в розрахунку на 1 голову за станом на початок року сягнуло з 116 до 150 кг, а в розрахунку на 100 га с.-г. угідь — 200—210 ц. Саме в ці роки спеціалісти господарства стали співавторами нової чернігівської м’ясної породи, а господарство одержало статус племзаводу.
На жаль, останніми роками поголів’я м’ясної худоби в господарстві скоротилося, продуктивність знизилась, об’єми виробництва яловичини різко впали.
Але, незважаючи на падіння виробництва, технологію пасовищного утримання відтворної частини м’ясної худоби продовжували відпрацьовувати та вдосконалювати. І це суттєвий здобуток колективу тваринників і спеціалістів племінного господарства, який з успіхом може бути використаний.
Можна констатувати, що в господарстві за короткий строк не тільки створили нову галузь тваринництва, високопродуктивне стадо худоби української м’ясної породи, брали безпосередню участь у виведенні цієї породи, але й стали піонерами в розробці високоефективної породної технології пасовищного утримання худоби на культурних пасовищах із впровадженням простої і економічно доцільної системи зрошення пасовищних ділянок.
У системі заходів із створення міцної кормової бази для тваринництва культурним пасовищам і науково-обгрунтованому їх використанню відводиться вирішальна роль. Саме пасовища стали основним джерелом виробництва дешевих і багатих поживними речовинами, протеїном, вітамінами, макро- і мікроелементами дієтичних зелених кормів. Адже вихід кормових одиниць з кожного гектара зрошуваного культурного пасовища наближається до 100 ц.
Належну увагу приділяють у господарстві і догляду за заплавними луками, яких нараховується більше 500 га. Якщо луки не заливаються повінню, а трапляється це один раз на 3—5 років, то ранньої весни проводять штучне накопичувальне поливання за допомогою установок СНП 50/80 з використанням води річки Сейм. Влітку, залежно від погодних умов, поливання за допомогою установок “Фрегат” або “Сигма” повторюють 2—3 рази. Кожен гектар природних пасовищ одержує додатково близько 1200 м3 води, що становить 120 мм опадів. Саме поливання і зрошення, внесення добрив, культурно-технічні заходи створюють необхідні умови для зростання врожайності природного травостою заплавних луків і, як наслідок, — збільшенню виробництва зелених кормів та сіна на зиму.
Тільки раціональна науково обгрунтована система ведення лукопасовищного господарства дасть змогу діалектично розв’язати протиріччя між рослинами і тваринами задля досягнення єдиної мети — підвищення продуктивності худоби за рахунок зростання продуктивності землі.
Найкраще це завдання вирішується за умов регульованого (загінного або загінно-порційного) випасання та дотримування в повному обсязі агротехнічних і організаційно-технологічних заходів, спрямованих на догляд та використання зрошуваних культурних і поліпшених природних пасовищ.
Наш досвід показує, що основою раціонального використання зрошуваних культурних пасовищ є загінна система випасання. Загінне випасання — досконаліший спосіб керування самим процесом. Він дає змогу з високою точністю регулювати навантаження худоби на пасовище (кількість поголів’я або живої маси тварин на одиницю площі пасовищ, щільність випасання — кількість худоби, що одночасно випасається на 1 га площі), а також строки випасання.
Така система дає можливість не тільки організувати раціональний догляд за пасовищем, а й значно зменшити негативні наслідки вільного випасання. Результати наукових досліджень свідчать про те, що загінне випасання, порівняно з безсистемним, дає змогу на 30—35% прогодувати більше тварин і одержати більше продукції.
Проектна врожайність пасовища племзаводу “Головеньківський” становить 350 ц/га зеленої маси, а з урахуванням коефіцієнта випасання, рівного 0,9, кількість з’їденої трави не перевищує 315 ц/га. На окремих ділянках пасовища, в окремих загонах, в окремі періоди року врожайність коливається в межах від 150 до 500 ц. В умовах племзаводу раціональне використання зрошуваного культурного пасовища можливе з 15 травня до 30 вересня, тобто протягом 138 днів. Пасовищний період продовжується в середньому 160 днів. Виходячи з умов відростання трави після чергового випасання, що дорівнює 30—40 добам, число циклів — мінімум 3,5 (138 днів: 40). Добова норма з’їденої трави становить 60 кг на корову. Випасання в одному загоні не повинно продовжуватися більше 4 днів. У цьому разі для одного гурту корів (150—200 корів з телятами) треба мати мінімум 10 “відпочиваючих” загонів (40 днів: 4 дні) плюс один загін з випасом худоби — усього 11 загонів. Для випасання одного гурту корів у 200 голів за урожайності 350 ц необхідно мати пасовищну ділянку площею 58,6 га, а середня площа одного загону повинна становити 5,33.
Ділянку випасання, яка закріплюється за одним стадом по периметру, бажано загородити постійною огорожею з оцинкованого або колючого дроту. На одному з найбільш зручних країв огорожі влаштовують скотопрогін завширшки не менше 10 м. Скотопрогони бажано вирівняти за допомогою грейдера й засіяти стійкими до витоптування травами — тонконогом лучним, вівсяницею червоною, конюшиною білою. Загони можна відокремлювати не тільки постійною огорожею, а й постійною або переносною електричною огорожею. Постійні межі загонів відмічають капітальними стовпами. Вартість постійних електричних огорож у 3—4 рази дешевша за вартість капітальних. Ремонт таких огорож спрощений і не потребує великих витрат коштів і праці на повторне відновлення, оскільки обмежується однією не сильно натягнутою проволокою. Переносні електроогорожі особливо зручно застосовувати на зрошуваних культурних пасовиськах, де використовують поливні агрегати типу “Волжанка”.
Постійні загони облаштовують воротами шириною 6—8 м. При випасанні великих гуртів дернина біля воріт від надмірних навантажень, як правило, повністю руйнується. Тому в кожному загоні бажано мати двоє воріт, які б розташовувалися в протилежних кінцях загону. Худобу заганяють у загін поперемінно у різні ворота через кожен цикл випасання.
Для зручності експлуатації оптимальною формою загону має бути прямокутна з співвідношенням сторін 1:2. Треба враховувати, що довжина і ширина загону повинні бути кратні охвату дощувальних установок і машин, які застосовують для внесення добрив.
М’ясна худоба, в тому числі й її відтворна частина, протягом усього сезону перебуває хоч і на обмеженій площі пасовищної ділянки або загону, але в безприв’язному стані. Це затруднює відбір корів під час тічки чи для лікування, нумерації телят, народжених на пасовищі, взяття крові. Неможливо організувати зважування тварин для контролю живої маси і підгодовування телят, ускладнюється проведення інших зооветеринарних заходів, у тому числі — штучне запліднення.
Кардинально розв’язати зазначені вище проблеми допоможуть обладнання в окремих загонах розколів, а для великих господарств — на кожні 2—3 гурти недорогого, але досить ефективного пасовищного центру. Необхідність його створення, об’ємно-планувальне рішення, схематичний опис найпростішого центру — тема окремої статті.
Отже, багаторічна практика колективу господарства показала, що створити добрі пасовища — це ще не все: треба навчитися раціонально і ефективно їх експлуатувати, щоб одержати найбільшу віддачу від вкладених коштів і за мінімальних витрат праці виробити більше приросту живої маси.
Починають випасання, коли трава досягає — 15—17 см, а закінчують за висоти її не менше 5—6 см, за два тижні до настання стійких морозних днів. Число, строки поливання та тривалість міжполивного періоду пов’язуються зі строками випасань. Розрив між останнім поливом і початком випасань у загоні, щоб уникнути небажаного витоптування трави, — не менше 6 днів.
Худоба цілодобово перебуває в загоні, ніякого підгодовування (за винятком солі) не одержує, до води має вільний доступ. Випасають головним чином ялових і глибокотільних корів, телиць парувального віку і нетелей, частково — корів з підсисними телятами. Середньодобовий приріст теляти за годину випасу, без використання концкормів, становить 800—1000 г. Собівартість
1 к. о. в траві найнижча серед усіх кормів, які виробляє господарство. Обслуговують один гурт (200—250 корів) три чередники-оператори. В їх обов’язок насамперед входить кожні 2—4 дні переносити електроогорожу, слідкувати за відтворенням гурту, а також, щоб у кориті завжди була вода, а в годівницях — сіль, своєчасно переставляти корита і годівниці в черговий загін.
Щільність випасань висока. На 1 га пасовища протягом усього сезону випасають 3—5 корів з телятами. На 1 корову припадає від 0,2 до 0,33 га площі. Цьому сприяє дрібнозагінна система випасу. Вона дає змогу збільшити вихід трави з одиниці площі на 4—7%, підвищити ступінь її поїдання на 3—5%, значно зменшити вибивання (затоптування) трави. Як наслідок — середньодобовий приріст живої маси телят зріс на 10—12%. Собівартість його виробництва була найнижчою завдяки впровадженню у виробництво дрібнозагінного випасання. З кожного гектара одержали додатково, порівняно з великозагінним випасом, на 8—10% більше приросту.

Є. Чигринов, д-р с.-г. наук,
В. Ярмак, канд. с.-г. наук,
О. Гнатушенко, в. о. директора Інституту тваринництва УААН,
О. Сова, держплемзавод “Головеньківський” Чернігівської області

Інтерв'ю
За використання сучасних засобів захисту рослин найбільшої їхньої ефективності вдається досягти лише за строго виконання трьох основних умов: правильного вибору препарату, оптимальних термінів внесення та чіткого дотримання технології... Подробнее
ТОВ «Крамагросвіт» розташоване на Донеччині, у Краматорському районі (раніше Слов’янський), утім, попри війну, підтримує продовольчу безпеку країни. Це одна з найнебезпечніших зон України – там ще у 2014 році точилися бої, які не вщухають... Подробнее

1
0