Українське меню: ковбаса без м’яса

Імпорт тваринницької продукції б’є рекорди, а поголів’я ВРХ у нас скорочується далі

Пересічних українців усе ще годують ковбасним непотребом. Імпорт тваринницької продукції, що надходить до нашої держави з-за кордону, б’є рекорди. Часто це дешева, низької якості, сировина, яку використовують для виготовлення ковбас. Ось дані Держкомстату: за січень-жовтень 2008 року Україна імпортувала м’яса та харчових субпродуктів на 710 млн 938 тис. доларів. Це приблизно вп’ятеро більше, ніж на аналогічний період 2007 року. Зокрема, в жовтні такої продукції було завезено на 136 млн 737 тис. доларів. Більше, порівняно з жовтнем 2007 р., на 973,5%, тобто трохи не вдесятеро.

Нестандартні стандарти
Як це дивно, але скільки років (чи десятиріч?) їстимуть пересічні українці ковбасу без м’яса — питання залишається відкритим. Міністерство економіки пропонує КабМіну скасувати норму, передбачену урядовою постановою, якою планувалося “запровадження з 1 січня 2009 року державних стандартів на ковбаси сирокопчені та сиров’ялені, смажені, напівкопчені, варені, сосиски, сардельки, хліби м’ясні”. Нові стандарти жорстко регламентують вміст м’яса в ковбасі різних видів. Тож не дивно, що виробники готової продукції намагаються за будь-яку ціну відтягнути термін їхнього впровадження. Щоб під традиційними назвами й надалі мати можливість годувати споживачів виробами з рослинними інгредієнтами, смаковими добавками тощо.
Отож, наше право знати, що ми їмо, і в перспективі залишатиметься тільки на папері.
Потребу змін Міністерство економіки обгрунтовує благородними формулюваннями: “проект... розроблено з метою запровадження заходів щодо запобігання негативним наслідкам для агропромислового комплексу, зумовленим міжнародною фінансовою кризою...”, задля “врегулювання економічних відносин та забезпечення державної підтримки вітчизняних виробників продукції тваринництва в умовах кризової ситуації”.
За новими стандартами, йдеться у пояснювальній записці до пропонованого міністерством документа, “для виробництва ковбасних виробів передбачено використання сировини вітчизняного виробництва. На сьогодні для виробництва ковбасних виробів використовується до 60 відсотків сировини імпортного виробництва, показники якості якої не відповідають вимогам нових державних стандартів на ковбаси… За оцінкою Асоціації виробників м’ясної продукції, на сьогодні до 80 відсотків виробництва ковбасних виробів перебуває в тіньовому секторі. З уведенням в дію нових стандартів не досягається мета щодо скорочення тіньового виробництва”.
Відтермінування запровадження нових стандартів нібито “дасть змогу мінімізувати наслідки фінансової кризи для виробників та сприятиме створенню економічно вигідних умов для технічного переоснащення виробництва та його адаптації до ситуації, яка склалася на ринку м’яса та м’ясопродуктів у кризових умовах”.
Розмови навколо якості українських ковбас точаться не перший місяць. Ще торік, у липні, Держспоживстандарт скасував наказ про впровадження з 1 серпня 2008 р. нових стандартів для виробництва ковбаси, яким чітко визначався вміст м’яса, а також обмежувалася наявність різних харчових і смакових добавок та субпродуктів. Зокрема, за новими правилами, ковбасу вищого гатунку мали б виробляти стовідсотково з м’яса. Але їхнє запровадження тоді перенесли на квітень 2009 р. Аргументом на офіційному рівні звучало, що виробники не готові до запровадження таких стандартів. А споживачі, мовляв, теж навряд чи купуватимуть продукт, у якому, відповідно до нових вимог, немає інгредієнтів і добавок, що формували оригінальний смак того чи іншого сорту ковбаси.
Не готові виробники й нині до нових правил “наповнення ковбас”. І за такої державної політики, схоже, не скоро підготуються. Адже — увага!  — термін запровадження нових стандартів просто скасовують, а не переносять, приміром, на рік. Бо, бачте, “перенесення терміну впровадження державних стандартів на ковбаси сирокопчені та сиров’ялені, смажені, напівкопчені, варені, сосиски, сардельки, хліби м’ясні строком до 01.01.2010 не гарантує створення економічно вигідних умов для технічного переоснащення виробництва та його адаптації до ситуації, яка склалася на ринку м’яса та м’ясопродуктів у кризових умовах...”.
 Тож навіть купуючи ковбаси з традиційними назвами: “Московська”, “Сервелат”, “Лікарська”, — не варто розслаблятися. Ніхто не гарантує, що вони не містять ані рослинних інгредієнтів, ані подрібнених нутрощів чи шкурок тварин. Забезпечення населення якісними харчами в нашій незалежній державі нині справа комерційна. Бізнес, як відомо, — це турбота окремих осіб про власні прибутки. А здоров’я громадян — то вже як вийде.

Мукнулось, а в крамницях не аукнулось
Про довготривалу перспективу для українців їсти ковбасу без м’яса свідчить і малооптимістична ситуація в тваринництві. Нинішнього року країну, за офіційними прогнозами, очікує “стабілізація” поголів’я ВРХ, бо далі, як видно, скорочуватися нікуди. Проте відгодівля худоби, кажуть у сільгосппідприємствах, залишається збитковою справою.
Здавалося б, за рахунок дешевих кормів тільки нарощуй череду. Їх нинішнього, сприятливого,  сільськогосподарського року заготували вдосталь, і можна було б очікувати зниження собівартості виробництва м’яса. Адже, відомо, в формуванні його собівартості суттєву частку дають корми для худоби. Але збільшенню поголів’я ВРХ перешкоджає посилена кризою низька платоспроможність населення. Люди не готові платити за яловичину більше, ніж за свинину. Тому навіть на великих тваринницьких фермах переглядають плани. Брак фінансів у споживачів вплине на подальше скорочення поголів’я в найближчі два роки, незважаючи на здешевлення вартості кормів.
Невесела й нинішня перспектива для споживачів. Протягом листопада 2008 р. закупівельні ціни на яловичину в Україні впали майже на 20%: за кілограм живої маси прийнятого на забій бичка на початку грудня пропонували максимум 10 грн, корови — не більше восьми. Хоча ще наприкінці жовтня господарникам на м’ясокомбінатах за кожний реалізований кілограм ВРХ давали принаймні на 2 грн більше. Здавалося б, таке здешевшання сировини мало зменшити ціни на м’ясопродукти в магазинах. Але виробники ковбас та торгівці знижувати ціни на готову продукцію (тим більше, напередодні свят) не поспішали. У Міністерстві економіки хоча й побачили в листопаді “зниження цін на м’ясо та м’ясопродукти на 0,9%”, пересічному споживачеві від цього мало користі. Тобто 3–4 гривні, які виробники шинок і сосисок зекономили на кілограмі м’яса як на сировині, трансформувалися в здешевлення, в кращому разі, на 30–40 к. на кілограмі готової продукції. І це при тому, що ковбаси, рулети тощо майже ніколи не виробляють із суцільного м’яса.
Тож реальністю внутрішнього ринку найближчим часом стане зменшення обсягів виробництва саме готової продукції. Скорочення зарплат і масові звільнення можуть змусити громадян економити на всьому, тож цілком прогнозоване падіння й попиту на м’ясо.
Дивно. М’ясну галузь можновладці позиціонували завжди як пріоритетну. Пригадується виступ у столиці одного з представників Мінагрополітики на конференції “М’ясний бізнес’2008”. Ще в березні він пророкував істотне зростання виробництва. Зокрема, за його словами, виробництво яловичини до кінця року мало б збільшитися до 548 тис. т. Уже тоді в красиві гасла не особливо вірилося, бо м’ясокомбінатам країни ще навесні бракувало вітчизняної сировини. Але мало хто міг припустити, що виробництво яловичини, за підсумками 2008 року, очікуватиметься на рівні 385 тис. т. Саме такі попередні оцінки озвучила експерт з ринків м’яса та м’ясопродуктів Українського клубу аграрного бізнесу Єлизавета Святківська під час недавнього круглого столу “Розвиток світового сільського господарства та його вплив на аграрну політику й агробізнес в Україні”.
Наша держава вже не значиться серед світових експортерів яловичини. Хоча ще недавно ми активно постачали м’ясо, передусім, до Росії. Та відтоді, як майже три роки тому Росія ввела санкції на м’ясо- та молокопродукти, обсяги експорту до РФ значно “схудли”. Треба сказати, що і в тих складних умовах наші переробні підприємства боролися за право постачати яловичину за кордон. Торік на експорт було продано понад 37 тис. т. Тепер поставки яловичини за межі країни помітно скорочуються. І не лише через “витівки” Москви. Просто істотно зменшилося виробництво в Україні. До того ж, м’ясо подорожчало і в самій країни. Тому, за підсумками року, експорт яловичини, за прогнозами, становитиме 16 тис. тонн.
Хоч як це дивно, зменшується й імпорт м’яса ВРХ. Якщо у 2006 р. офіційно імпортували 35 тис. т, то в 2008 — всього 14 тис. Хоча, зрозуміло, якісної ковбаси без яловичини не зробити. Але м’ясокомбінати діють, виходячи з наповненості наших гаманців. У малозаможних покупців майже завжди на першому місці стоїть ціна. Якщо вона влаштовує, питання: “З чого зроблена ковбаса?” – часто відходить на задній план.

Галина Квітка