Удосконалення абердин-ангуської м’ясної породи

Удосконалення абердин-ангуської м’ясної породи
Абердин-ангуська худоба належить до класичних британських м’ясних порiд, її створено у XVIII столiттi у пiвнiчно-схiднiй частинi Шотландiї у графствах Абердин та Ангус в умовах м’якого помiрного клiмату на родючих землях.
Абердин-ангуси - чорнi, комолi тварини з добре виявленими м’ясними формами (ейросомний тип) - мають компактний доволі глибокий тулуб на коротких ногах. Велика ширина тулуба надає їм бiльш цилiндричної форми тiла порiвняно з герефордами i шортгорнами. Тварини вирiзняються жвавим темпераментом i схильнiстю до здичавiння за довготривалого утримання на природних пасовищах. Отелення корiв проходять легко завдяки невеликiй живiй масi приплоду (20-25 кг). Молочна продуктивнiсть невисока. У маток, як у жодної іншої породи, проявляється пiдвищений iнстинкт материнства: щоб захистити приплід, корови здатнi навiть нападати на обслуговуючий персонал.
Абердин-ангуси належать до дрiбних порiд, корови мають живу масу 480-500, бугаї-виробники - 800-900 кг. Це пояснюється їх iнтенсивною селекцiєю на скороспiлiсть, що вiдбилося також i на схильностi тварин посилено вiдкладати жир у ранньому вiцi.
М’ясо абердин-ангусів дуже високої якостi, тонковолокнисте, з добре виявленою мармуровiстю. Вони мають дуже високий забiйний вихiд (до 70%) i малу кiлькiсть кiсток в тушi (11-13%). Hа першiй Всеросiйськiй виставцi м’ясної худоби в Москвi було представлено двох абердин-ангуських бугаїв, якi за забiйними якостями мали рекорднi показники (забiйний вихiд - 73,78%), тобто бiльше, нiж вихiд свинини (72%). До недолiкiв породи слiд вiднести тенденцiю до раннього ожирiння, що негативно впливає на iнтенсивнiсть росту.
У США на фермi "Плантацiя Вай" у замкнутому стадi абердин-ангусiв за короткий перiод (1960-1976 рр.) живу масу корiв шляхом селекцiї довели до 650 кг (окремих - до 765 кг), бугаїв - понад 1000 кг, а 12-мiсячних бугайцiв - до 522-581 кг, що не вiдбилося на притаманних абердин-ангусам якiсних показниках: виразнiсть м’ясного типу, дрiбноплiднiсть, вiдтворна здатнiсть та якiсть м’яса. Отже, це підтвердило що невелика жива маса дорослих абердин-ангусiв не є консервативною ознакою.
У 60-х роках імпорт абердин-ангусiв у СРСР збiльшився. Частина цiєї худоби потрапила в Україну, де в 1962 роцi із iмпортованих із Шотландiї та Канади абердин-ангусiв було створеной племзавод цiєї породи на Дослiднiй станцiї м’ясного скотарства "Ворзель". Попри невеликi розмiри господарства - 800 га сільгоспугiдь (457 га з яких - рiлля) - племзавод став справжнiм репродуктором цiєї породи.
За час свого iснування Племзавод продав понад 1550 голiв висококласних племiнних бугайцiв та понад 1000 голiв теличок в усi областi України та за її межi. Hаказом по МСГ України створено дочiрнi господарства "Ратнiвське" у Волинській областi та "Оброшино" - господарство HДI захiдних районiв України у Львiвській області.
Окрiм того, було створеноi чудовi дочiрнi племiннi господарства "Iвкiвцi" (Чернiгiвська обл.), "Долинське" (Херсонська) та багато господарств у Житомирськiй, Хмельницькiй Тернопiльськiй, Запорiзькiй та Рiвненськiй областях, якi розпочали реалiзацiю чистопорiдного племiнного молодняку та сперми цiєї породи.
Hа племзаводi щороку заморожували для реалiзацiї по 50-60 тисяч спермодоз, у центральному спермобанку Москви постiйно було в продажу 400-500 тисяч спермодоз цiєї породи. Усi станцiї штучного запліднення тварин в Українi мали бугаїв-виробникiв ворзельського походження для промислового схрещування.
Дорослi бугаї, у тому числі iмпортні, дослiдної станцiї м’ясного скотарства "Ворзель" мали висоту в холцi не бiльш як 130-134 см, виняток становили бугай Гуїс 85, який мав висоту в холцi 137 см, і Банан 303 (жива маса - 1100 кг).
За даними багаторiчних дослiджень на станцiї, жива маса бугайцiв (п=1000), вiдлученних у 8 мiсяцiв, становила 206+-5,1 кг, у 12 - 298+-7,6 кг та у 15 - 367+-6,0 кг, жива маса теличок, вiдповiдно, 187+-5,1, 254+-6,8 та 300+-8,1 кг.
Дослiдна станцiя була постiйним учасником ВДHГ СРСР та України. За цей час 45 тваринам присуджено атестати першого ступеня, 15 - другого, 6 - третього, корови Гонка 18КА22, Банка 32КА8 та бичок 733 визнанi рекордистами породи, вони мають медалi та атестати рекордистiв абердин-ангуської породи. Щорічна рентабельність племзаводу становила близько 100%, реалiзацiя племiнного молодняку - 40 голiв на 100 маток (вимоги племзаводу).
З огляду на безлiч переваг абердин-ангуської породи, особливо її рiдкiснi м’яснi якостi, її використали для виведення нових м’ясних порiд великої рогатої худоби за кордоном (біфало, анкара, біфбілд, барзона, брангус, комолі герефорди). Із чотирьох нових виведених в Україні м’ясних порід у створеннi волинської, полiської та знаменської порiд використали тiєю чи тією мiрою (25% кровностi) абердин-ангусiв, якi передали цим породам багато позитивних ознак, зокрема й комолiсть.
Крiм цього, абердин-ангуську породу використано для схрещування з 26 породами молочного, молочно-м’ясного та м’ясного напрямів продуктивностi. В усiх випадках такого схрещування одержано позитивнi результати, виняток становили дослiдження в господарствах з незадовiльними умовами годiвлi.
Абердин-ангуси та їхні помiсi добре аклiматизувались у рiзних природно-клiматичних зонах України, вирiзняються високою вiдтворною здатнiстю (вихiд телят - близько 100%), не вимогливi до кормiв (охоче поїдають солому озимих злакiв та iншi корми), мають добре виявленi м’яснi форми, характеризуються неперевершеними кулiнарними якостями м’яса тощо.
Проте невисока енергiя росту молодняку, зумовлена малою молочнiстю корiв-матерів, часто незадовiльнi умови годiвлi та генетичний потенцiал завезених в Україну тварин змусили шукати шляхи пiдвищення енергiї росту тварин.
З 1972 року в Україну було завезено значну кiлькiсть тварин шаролезької, кiанської та iнших порiд, і робота з виведення на їх основi вiтчизняної великовагової довгорослої м’ясної худоби розпочалася. Абердин-ангуську породу було витiснено i незаслужено забуто. Лiквiдовано всi репродуктори цiєї породи, практично знищено все поголiв’я - як чистопородне, так i помiсне.
Hа випробувальних станцiях в iдеальних умовах та по iнших матерiалах абердин-ангуси як класична унiкальна м’ясна порода не змогли конкурувати (витримати натиск "моди") з довгорослими породами та їх помiсями за енергiєю росту, довгорослістю, пiсністю туші, хоча за багатьма, ранiше зазначеними, показниками залишалися неперевершеними. Продуктивнiсть 18-мiсячних бугайцiв абердин-ангуської породи перевищувала бугайцiв iмпортних порiд та всiх планових порiд України за забiйним виходом (67,7%), коефiцiєнтом м’ясності (6,97) та поступалася тільки лімузинській породі за виходом туші (60,1 проти 62,5%).
Швидке осалювання тушi (скоростиглiсть) пiсля 15-мiсячного вiку призвело до зниження середньодобових приростiв (на утворення 1 кг жиру витрачається в 4 рази бiльше поживних речовин корму, нiж на утворення 1 кг м’язової тканини), а звiдси й економiчне обгрунтування недоцiльностi розведення абердин-ангуської породи.
Hе зарахували на користь абердин-ангусам усi бiологічнi переваги, а деякi з них (скороспiлiсть, дрібноплiднiсть тощо) навіть почали вважати недолiками.
У ряді захiдних країн, враховуючи тенденцiї ринку, схрестили абердин-ангусiв з бiологічно протилежною породою - молочними голштинами, збiльшивши молочнiсть помiсних маток, а отже, й енергiю росту молодняку на пiдсисi, досягши таким чином вищого росту поголів’я, i назвали просто ангусами. Таке поголiв’я почало надходити в Україну за iмпортом, ще бiльше дискредитуючи абердин-ангусiв. Вiд такого "приливу кровi" в ангусiв залишилася чорна масть i комолiсть абердин-ангусiв, а втрачено було значно бiльше - практично втрачено породу.
Hа дослiднiй станцiї м’ясного скотарства в цих умовах тривала робота з удосконалення старого типу абердин-ангуської породи при чистопородному розведеннi.
З’явився метод оцiнки тварин за незалежними ознаками, виявлено залежнiсть мiж висотою в крижах у 15-мiсячному вiцi та iнтенсивнiстю росту. Використання методу вiдбору за "незалежними рiвнями" - поєднання високої плодючостi та молочностi маток - сприяло генетичному полiпшенню стада за цими ознаками, вiдповiдно, на 5,1 i 13,8%, коефiцiєнт вiдтворної здатностi збiльшився до 0,74, а молочностi - до 171,5 кг, хоча кореляцiя мiж цими ознаками дорiвнює 0,122. Робота ускладнювалась обмеженою кiлькiстю поголiв’я в господарствi, незадовiльною кормовою базою та вiдсутнiстю чистопородних бугаїв для "освiження" кровi, що призвело до тiсного iмбридингу.
З 1988 року на Дослiднiй станцiї "Ворзель" використовують бугаїв нового типу iмпортного походження - Вінтон Бой H.53.10 шотландської (1988-1992), Вільбар 499Х (1991-1992) канадської селекцiї та бугаїв, одержаних вiд трансплантацiї зигот з п/з "Бортничi".

Фiзiологiчна роль жирової тканини не обмежується тiльки накопиченням, або резорбцiєю, жиру як основного джерела енергiї цієї породи, жирова тканина відіграє роль водяного депо i, що найголовнiше, виконує терморегулюючу, опорну й захисну функцiї.
Слiд наголосити i на харчовій цiнності жирових вiдкладень у тiлi тварин i калорiйності м’яса. Жировi кислоти (архадонова, ліноленова i лiнолева) змiнюють резистентнiсть органiзму людини стосовно атеросклерозу i навiть ядерного випромiнювання. Важливо, як саме розподiляється жир - внутрiшньом’язово, пiдшкiрно, внутрiшньо. У багатьох країнах м’ясо з вмiстом жиру менше 6% вважають нестандартним.
В iснуючих умовах годiвлi як узимку, так i влiтку, часто з’являються "вiкна" в забезпеченнi галузі кормами (влітку - зеленою масою). Жирове депо, створене природою в абердин-ангусiв, є незамiнною унiверсальною ознакою. Через її вiдсутнiсть не прижилася в Українi кiанська худоба, не дуже комфортно почувається й новий iмпортний тип ангусiв, особливо в пересічних сiльськогосподарських пiдприємствах.
Нині на Дослiднiй станцiї "Ворзель" утримують у невеликiй кiлькостi обидва типи абердин-ангуської породи. Цього року поставлено дослiд - сформовано 3 групи худоби: старий тип абердин-ангусiв, новий тип ангусiв i групу чорно-рябої худоби. Усі групи в однакових умовах в одному гуртi з квiтня по 25 листопада випасали на пасовищi пойми р. Рокач без будь-якої пiдгодiвлi. Усi тварини старого типу абердин-ангусiв мали вищу вгодованiсть з великим поливом жиру на маклоках, сiдничних буграх та в областi паху. Таку саму вгодованiсть мали 50% ангусiв, решта були середньої вгодованостi, лише 30% чорно-рябої худоби мали вищу вгодованiсть. Цей факт яскраво пiдкреслює ефективнiсть використання пасовищ рiзними породними групами худоби протягом подовженого пасовищного перiоду за умови відсутності будь-якої пiдгодiвлi. Це слід врахувати, перепрофiльовуючи бiльшість господарств Полiсся України на розведення м’ясної худоби в зонi радiоактивного забруднення внаслiдок аварiї на ЧАЕС.
Аби не повторити помилок, що їх припустилися з українською бiлоголовою та симентальською породами, доцiльно зберегти залишки старого типу абердин-ангуської породи (навiть з метою використання для породотворення) шляхом чистопородного її розведення.
Така худоба ще є, крiм Дослiдної станцiї м’ясного скотарства "Ворзель", у деяких господарствах зони дiяльностi Хмельницької станцiї зі штучного запліднення сiльськогосподарських тварин, у Тернопiльськiй, Житомирськiй та Рiвненськiй областях. Потрiбно виявити наявнiсть такої худоби, розробити плани збереження генотипу цiєї породи, допомогти господарствам у забезпеченнi бугаями шотландської селекцiї, ефективно використати залишки сперми, яку зберігають у спермобанках України. Доцiльно налагодити контакти з колишніми провiдними племiнними заводами, що спеціалізувалися на чистопородному розведенні абердин-ангуської породи ("Кiчмалкiвський" Зольського району Кабардино-Балкарської АР, iм. Паризької Комуни Ставропольського краю, "Дятьково" Дятькiвського району Брянської областi, "Ельбурганський" в Дагестані та iн.).

П. Шуст, ст. наук. співробітник, канд. с.-г. наук,
Iнститут м’ясного скотарства УААH