Уда­ва­на пріори­тетність

«Чудова організація», — похвалила роботу німецьких організаторів сільськогос­подарського заходу у Берліні відвідувачка з Японії. «Це — наша визначна особливість», — наголосила співробітниця компанії-організатора. На жаль, наша організованість у різних сферах буття далека від німецьких стандартів. Втім, хай там як, але жити у безладі впродовж тривалого часу складно. Накреслити стратегічні напрями державної аграрної політики в Україні й зробити крок до наведення ладу у цій сфері покликаний був круглий стіл, який відбувся в Національному інституті стратегічних досліджень.

О. Риж­ков
o.ryzhkov@univest-media.com

Сло­во «стра­тегія» за­тре­бу­ва­не в ста­більних еко­номіках. Ма­ю­чи грунт для без­по­мил­ко­во­го дов­го­ст­ро­ко­во­го про­гно­зу­ван­ня си­ту­ації, рин­кові аналіти­ки не ви­т­ра­ча­ють над­зу­силь, аби виз­на­чи­ти стра­тегічні на­пря­ми роз­вит­ку і за­со­би до­сяг­нен­ня ме­ти. У нас, на­­то­мість, краї­на стабільної не­ста­більності. Вся історія ук­раїнської не­за­леж­ності - це набір різ­но­д­же­рель­них імпульсів різної до­вжи­ни. За­ко­но­дав­ча ба­за змінюється бли­с­ка­вич­но. Апе­ти­ти у владців зро­с­та­ють де­далі більше. Аг­ро­бізнес - не ви­ня­ток. Оз­ву­че­на не­що­дав­но пре­­­зи­ден­том краї­ни по­­тен­ційна вартість орен­ди землі - не мен­ше 1000 грн/га - вик­ли­кає особ­ли­ву тур­бо­ту аг­раріїв.
Сло­во «пріори­тет» по­руч з аг­ро­сек­то­ром особ­ли­во ча­с­то по­ча­ло зустріча­ти­ся після відчут­но­го по­до­рож­чан­ня ро­сійсько­го га­зу. Во­че­видь, ме­та­лургія за та­кої си­ту­ації тро­хи змен­ши­ла свій ек­с­порт­ний по­тенціал, то­му й влад­на ри­то­ри­ка що­до аг­ро­сек­то­ру зміни­ла­ся на по­важнішу. Втім, на дум­ку ба­га­ть­ох учас­ників круг­ло­го сто­лу, во­на так і за­ли­ши­ла­ся ри­то­ри­кою. На­разі пріори­тетність аг­ро­сек­то­ру в нашій країні, рад­ше, уда­ва­на, а не ре­аль­на.
Сло­во «підтрим­ка» що­до ста­ло­го роз­­вит­ку сільських те­ри­торій лу­нає зві­дусіль. Од­нак вне­сок дер­жа­ви у цей роз­ви­ток мінімаль­ний. Справжню підтрим­ку роз­бу­дові соціаль­ної інфра­с­т­рук­ту­ри на селі на­да­ють вітчиз­няні аг­рофірми. Хо­ча, за ідеєю, не­аби­я­ка роль у впро­ва­д­женні аг­рар­ної політи­ки має на­ле­жа­ти дер­жавній підтримці сільсько­го­с­по­дар­сь­ко­го ви­роб­ництва та ок­ре­мих аг­­раріїв. Во­на пе­ред­ба­чає ціно­ве ре­гу­лю­ван­ня, суб­сидії і до­тації на ви­роб­ництво і прид­бан­ня ре­­сурсів, фінан­со­во-кре­дит­ну під­трим­ку, по­дат­ко­ве сти­му­лю­ван­ня, а та­кож спе­ціалізо­ва­ну під­трим­ку за ок­ре­ми­ми на­пря­ма­ми та про­гра­ма­ми. Втім, як слуш­но за­зна­чи­ла у своїй до­­по­віді за­віду­вач від­ділу сек­то­раль­ної еко­номіки На­­ціо­наль­но­го інсти­ту­ту стра­тегічних досліджень Ок­са­на Соб­ке­вич, дер­жавній політиці у цій сфері при­та­ман­на низ­ка про­блем. Зо­к­ре­ма, йдеть­ся про змен­шен­ня фінан­су­ван­ня за­ходів пря­мої під­трим­ки аг­рар­но­го сек­то­ру, не­ефек­тив­не ви­ко­ри­с­тан­ня коштів Аг­рар­ним фон­дом під час здійснен­ня ним ціно­во­го ре­гу­лю­ван­ня на аг­рар­но­му рин­ку, низь­кий рі­­вень обіз­на­ності се­лян що­до мож­ли­во­с­тей одер­жан­ня дер­жав­ної до­по­мо­ги, складність і не­про­зо­рість про­це­ду­ри її от­ри­ман­ня то­що.
   Во­че­видь, ха­о­тич­но­му ша­ра­хан­ню в різні сто­ро­ни у дер­жавній аг­рарній полі­тиці Ук­раїни вар­то по­кла­с­ти край. Пе­релік про­блем­них пи­тань в ор­ганіза­цій­но-еко­номічній ца­рині аг­ро­сфе­ри чи­ма­лень­кий. Тут і не­за­вер­шеність ін­­вен­та­ри­­зації зе­мель, і повільне роз­ме­жу­ван­ня зе­мель дер­жав­ної і ко­му­наль­ної влас­нос­ті, й не­виз­на­ченість пра­во­вих та ор­ганізаційних за­сад зо­ну­ван­ня зе­мель то­що.
На за­ході чи­ма­ло йшло­ся про кон­солідацію зу­силь на­уки, ви­роб­ництва, дер­жав­них уп­равлінців за­для ство­рен­ня ефек­тив­них ор­ганізаційно-еко­но­міч­них інстру­ментів дер­жав­ної аг­рар­ної політи­ки. Влас­не, аг­ро­сек­тор пе­ре­тво­рю­ва­ти­ся на од­ну з провідних га­лу­зей національ­ної еко­номіки має не штуч­но - че­рез за­не­пад інших унаслідок світо­вої еко­номічної кон'юнк­ту­ри. Із при­хо­дом но­вої влад­ної ко­ман­ди, скажімо, вугільна га­лузь, порівня­но із сільським гос­по­дар­ст­вом, пе­ре­бу­ває у привілей­о­ва­но­му ста­но­вищі. Владці, на жаль, по­де­ко­ли не мо­жуть під­ня­ти­ся ви­ще регіо­наль­них чи га­лу­зе­вих інте­ресів і за­мис­ли­ти­ся над ре­ча­ми, кон­че потрібни­ми для ефек­тив­но­го дер­жа­во­тво­рен­ня. Гос­тре ба­­жан­ня щось «ви­би­ти для своїх» тут і за­раз, «по­ки не роз­по­ча­ло­ся», зу­мов­лює брак стра­тегічно­го мис­лен­ня.
   Чи мож­ли­во вза­галі в нашій країні мис­ли­ти стра­тегічно? «Я не знаю, що бу­де за­в­т­ра», - цю фра­зу в різних варіа­ціях мені не­од­но­раз до­во­ди­ло­ся чу­ти від фер­мерів, влас­ників се­редніх за пло­щею гос­по­дарств, навіть топ-ме­не­д­жерів аг­ро­хол­дингів.
Уда­ваність те­перішньої стабільності та­кож не сприяє стра­тегічним пе­рей­ман­ням. Утім, так чи інак, на вик­ли­ки су­час­ності слід ре­а­гу­ва­ти. Із бра­ком довіри між ор­га­на­ми дер­жав­ної вла­ди та бізне­сом, про який чи­ма­ло йшло­ся на круг­ло­му столі, вар­то бо­ро­ти­ся. Рух на­зустріч од­не од­но­му має бу­ти жа­да­ним для обох сторін. По­ки що, на жаль, скла­дається та­ке вра­жен­ня, що дер­жа­ва не над­то поспішає ру­ха­ти­ся на­зустріч, а на­впа­ки - на­ма­гається мерщій відме­жу­ва­ти­ся від аг­робізне­су як­най­далі.