Збудники діареї у підсисних поросят: ліквідація на всіх «фронтах»

Останнім часом кокцидіозній інфекції почали приділяти неабияку увагу, адже навіть субклінічний кокцидіоз (без видимих клінічних ознак) спричинює свиногосподарствам суттєвий економічний збиток.

Л. Крюкова
l.kryukova@univest-media.com

Кишкові кокцидіози, зокрема ізоспороз та еймеріоз свиней, значною мірою поширені в європейських країнах з інтенсивним веденням свинарства. Зокрема, ізоспороз у поросят виявлено у 76% обстежених господарств Бельгії, 79 — Голландії, 41 — Італії, 64 — Португалії, 90 — Польщі, 56 — Франції, 40 — Іспанії, 79 — Греції, 74 — Німеччини, 79 — Австрії, 100 — Ірландії, 50 — Угорщини (Mundt H.C., Isospora suis infection in piglets // J. Anim. Protoz. – 2005), 24,8 — Чехії (Hamadejova К., Vitovec J. Occurrence of the coccidium Isospora suis in piglets), 43% — Швейцарії (Mundt H.C., Cohnen A., Daugschies A., Joachim A., Prosl H., Schmaschke R., West­­phal B. Occurrence of Isospora suis in Germany, Switzerland and Austria). Показник інфікування поросят-сисунів Isospora suis у країнах Північної Європи становить: у Швеції — 20%, Норвегії — 1, Ісландії — 31, Фінляндії — 5, Данії — 20% (Larsen K. Isospora suis — neonatal coccidiosis in pigs).
Клінічно хворіє 1–4-місячний молодняк. Найважчий перебіг хвороби відмічають у поросят 5–15-добового віку. Найчастіше спалахи захворювання відмічають у весняно-літній період.

Санітарно-гігієнічні заходи проти збудника
Кокцидіоз у поросят викликають паразити-кокцидії, що належать до роду Eimeria підродини Eimeriinae (спричинюють еймеріоз) та роду Isospora підродини Isosporinae (спричинюють ізоспороз) родини Eimeriidae ряду Coccidia. Еймерії та ізоспори — облігатно моноксенні паразити (розвиваються в організмі одного хазяїна), суворо специфічні як до виду хазяїна, так і до місця локалізації у ньому (паразитують в епітелії кишечника, епітеліальних клітинах слизової оболонки тонких кишок) та подібні за циклом розвитку і патогенним впливом на організм тварин. Часто спостерігається їхня змішана інвазія.
Кокцидіоз є однією із головних причин діареї поросят у віці від 5 до 15 днів. До 20% випадків захворювання призводить до смерті тварин. Особливо уразливими є підприємства з незадовільними санітарно-гігієнічними умовами.
Так, науковці факультету ветеринарної медицини Універ­ситету міста Люттіх (Бельгія) досліджували 88 зразків калу на предмет наявності у ньому кокцидій від випадково відібраних свиней. У кожному стаді було обстежено 10 гнізд. 86% фермерів свиногосподарств, що взяли участь у дослідженні, відмічали діарею у підсисних поросят, а 46% — повідомляли про неоднакові прирости на момент відлучення матері. Паразитів виявили у 69% поросят і в 37% вивчених зразків калу. Результати статистичного аналізу показали, що істотно більше голів було інфіковано на тих фермах, де застосовували систему безперервного виробництва, тоді як на фермах з організацією системи утримання за принципом «порожньо — зайнято» ці показники були нижчі.
Проблеми на фермі починаються тоді, коли інфіковані тварини  разом з фекаліями виділяють ооцисти в зовнішнє середовище. Так, джерелом збудника для поросят-сисунів є свиноматки, що перехворіли у ранньому віці, а також хворі тварини із сусідніх станків. Слід зазначити, що із 1 г фекалій хворої свині виділяється до 100 000 ооцист, стійких у навколишньому середовищі, які роками зберігають свою патогенність (експериментально встановлено, що для виникнення захворювання тварині досить заковтнути всього 100 ооцист!). Вчені з Данії, оцінюючи рівень стійкості ооцист, піддавали їх впливу різних температур: ооцисти гинули протягом 24 год за високої температури (25 і 30°C) у поєднанні із низькою відносною вологістю повітря (53 і 62%) і водночас легко виживали за низьких температур і високої відносної вологості. Таким чином, тепло і сухість — одні з ключових умов, що дають змогу знизити інфекційне навантаження у свинарнику. Часто збудник кокцидіозу в господарство заносять із питною водою для випоювання свиням, джерело надходження якої розміщене поблизу гноєсховища. Іншим шляхом передачі збудника є забруднені фекаліями свиней корм, інвентар, а також взуття обслуговуючого персоналу.

Недосконала імунна система поросят потребує постійної уваги
Імунна система новонароджених поросят недостатньо зріла, тому не готова мати справу зі збудником кокцидіозу. З цієї причини інфекція, що виникає після народження у ще ослабленій кишковій тканині, досить часто призводить до негативних наслідків.

   Кокцидії «відкривають» ворота для інших збудників
Після того, як порося разом з інфікованим матеріалом проковтнуло ооцисти, вони проникають у кишковий тракт і руйнують ентероцити (клітини, які покривають стінку тонкого кишечника). Внаслідок цього у кишечнику виникають мікротріщини, що пе­­ре­тво­рюються на «відкриті ворота» для проникнення інших численних збудників кишкових інфекцій. Зазвичай серед таких захворювань — колібактеріоз (Escherichia coli), проліферативний аденоматоз кишечника, або ілеїт (Lawsonia intra­cellu­laris), дизентерія свиней (Brachyspira hyodysenteriae). Зокрема, епізоотичні дослідження показали, що свині, які мають зараження кокцидіями у підсисний період, проявлять ознаки ілеїту, спричиненого Lawsonia, та дизентерії, викликаної Brachyspira hyody­senteriae, у більш ранньому віці, а також для них характерний важчий перебіг цих захворювань.
Служба контролю здоров’я тварин в Оснабрюке (Німеччина) у рамках звичайного моніторингу здоров’я тварин вивчила 281 зразок калу поросят: 89% зразків містили ооцисти, а 81% — давали позитивну реакцію щодо Clostridium perfringens типу A. Таким чином, дослідники зробили висновок, що в поголів’я із важким ступенем діареї та високою смертністю протягом першого тижня життя слід передбачати поєднану інфекцію, викликану збудниками кокцидіозу та клостридіями. У результаті пошкодження кишечника внаслідок ураження кокцидіозом, а також особливої чутливості поросят до різних хвороб і стресів, вони втрачають до 1000 г потенційної ваги у період відлучення (Maes D. et al., 2007; Scala A. et al., 2009).
Вчені з Інституту паразитології у Відні (Австрія) досліджували імунну систему поросят та її реакцію на інфікування кокцидіозом. Для цього спостерігали 25 інфікованих тварин у віці трьох днів і 26 — здорових. Проаналізувавши різні імунні клітини в кишечнику обох груп, науковці дійшли висновку, що високі рівні так званих гамма-дельта Т-клітин (тип клітин, який розпізнає пошкодження тканин та активує імунну систему) було виявлено у заражених поросят уже через чотири дні після інфікування, а цитотоксичні Т-клітини — через одинадцять днів після ураження інфекцією. Ці клітини мають імунологічну функцію пам’яті стосовно кокцидіозу новонароджених свиней. Обидва типи Т-клітин були значно раніше виявлено серед інфікованих поросят, ніж у неінфікованих. У здорових поросят Т-клі­тини починають осідати в кишечнику приблизно із третього тижня життя.

   Вакцинація молоком
Дослідження, проведені науковою групою з Австрії, показали, що захисні антитіла проти кокцидіозу передаються новонародженим поросятам через молоко свиноматки. Матері, які були схильні до збудників, виробляють відповідні антитіла, які могли б принести користь поросятам. У подальшому вивченні дослідники пішли на крок далі. Вони навмисно інфікували свиноматок паразитами протягом усього періоду поросності задля підвищення рівня антитіл у їхнього майбутнього потомства. Метою дослідження було «доставити» поросятам якнайбільшу кількість антитіл із молока матері у перші дні їхнього життя. Подібна «вакцинація молоком» виявилася успішною. Поросята заражених свиноматок демонстрували легший перебіг захворювання, ніж поросята неінфікованих свиноматок. Що більше антитіл свиноматок переходить до поросят, то слабкіші симптоми, що проявляються у них.

Кокцидіоз — «дитяча хвороба»
Найчутливішими до збудника кокцидіозу є поросята вікової групи від 5 до 15 днів. Важливе спостереження: що більша вага поросяти при народженні, то більша його схильність до інфікування кокцидіозом.
 
Так, за моніторингу епізоотологічної ситуації упродовж 2010–2011 рр. щодо інвазованості ізоспорами та еймеріями свиней різних вікових та виробничих груп у господарствах Західної Украї­ни* (Львівська, Івано-Франківська, Терно­­пільська області) найвищу екстенсивність ураження ізоспорами зареєстровано у поросят-сисунів. Вона становить 41,9%, мінімально інвазовані відлучені поросята та свиноматки (0,6%), тоді як відгодівельні підсвинки, ремонтний молодняк та кнурі були вільними від інвазії.
Найвищу екстенсивність інвазії еймеріями спостерігали у відлучених поросят — 51,2%, ураженість ремонтного молодняку та відгодівельних підсвинків становила 41,6%, свиноматок — 37,1, кнурів — 10, поросят-сисунів — 1,2%. Серед інфікованих тварин інвазія Isospora suis в абсолютній більшості переважала у групі поросят-сисунів — 97,7%, у незнач­ному ступені — у відлучених поросят — 1,7 та свиноматок — 0,6%.
Здебільшого (46,7% випадків) еймеріоз був спричинений Е. debliecki. Ооцисти
Е. perminuta виявлено у 25,5% інвазованих свиней, Е. polita — у 20,3%. Види Е. scabra,
Е. spinosa, Е. suis виявлено у менш ніж 10% уражених еймеріозом тварин. Еймеріоз переважно реєстрували у вигляді асоціацій (67,9%) із двох-трьох, рідше — чотирьох та п’яти видів еймерій. Найчастіше встановлено асоціацію
Е. debliecki, Е. perminuta (32,%) та
Е. de­­bliecki, Е. polita (26,6%). Еймеріоз у вигляді моноінвазій виявлено у 976 тварин (32,1%). Змішану ізоспорозно-еймеріозну інвазію встановлено всього у 0,6% обстежених свиней.

  У поросят 5–15-добового віку температура тіла може не підвищуватися, проте у гніздах спостерігається пронос. Головною помилкою лікаря ветеринарної медицини є призначення тваринам антибіотикотерапії чи сульфаніламідних препаратів без проведення попереднього дослідження фекалій. Зазначені препарати безсилі проти ізоспор або еймерій, проте пригнічують імунну систему поросят і нівелюють клінічну картину можливої супутньої інфекційної патології, що, врешті-решт, все-таки призводить до загибелі хворих на кокцидіоз поросят.
  Температура тіла 1–2-місячних поросят може підвищуватися до 41...41,5°С, у них спостерігають постійну спрагу, тварини швидко виснажуються (зокрема, через профузну діарею із домішками крові та слизу), вони стають малорухливими.
 У 3–4-місячних поросят кокцидіоз практично завжди перебігає у хронічній формі і є наслідком зараження у ранньому віці. У тварин з’являються періодичні проноси, що чер­­­гуються із закрепами протягом декількох тижнів. Хворі поросята поступово виснажуються, зменшується приріст ваги, виникають загальна слабкість і зневоднення організму. Засвоєння корму такими поросятами досить низьке: апетит зберігається або навіть зростає, а темпи приростів сповільнюються. Це робить виробничий процес дуже неефективним.
Для копроскопічного дослідження на кокцидіоз відбирають свіжі зразки калу від поросят із ознаками діареї, що триває протягом трьох-чотирьох діб. Хворими вважають тварин, у яких в пробі (1 г) калу виявляють понад
100 тис. ооцист. Виявлення поодиноких ооцист свідчить про те, що діарея не є наслідком впливу Isospora suis. За патологоанатомічного розтину трупів роблять зіскрібки зі слизової оболонки та досліджують компресорним методом на наявність ооцист.

Вакцини проти Isospora suis
не існує: що робити?
Лікування хворих тварин слід проводити за допомогою кокцидіоцидних препаратів, діючою речовиною яких є толтразурил, для орального застосування. Ці препарати допомагають своєчасно попередити ураження слизової оболонки кишечника. Досить часто лікарі ветеринарної медицини допускають помилки і лікують поросят недостатніми дозами кокцидіоцидних препаратів, у результаті стикаються з важчим перебігом діарей у підопічних тварин і недостатніми приростами ваги, порівняно з поросятами, яким було призначено правильну дозу препарату (Madsen P. еt al., 1994). Слід також пам’ятати, що несвоєчасне припинення лікування кокцидіо­статиками може призвести до повторної появи таких симптомів, як діарея (Rypula K. et al., 2008). За появи клінічних ознак дегідратації доцільно назначити розчини електролітів (орально чи підшкірно), щоб компенсувати втрату рідини.
Звісно, є ціла низка прописаних превентивних заходів, які рекомендується проводити на фермах. Дбайливі господарі мають їх знати і застосовувати для запобігання агресії «непроханих гостей».
 З метою профілактики кокцидіозу створюють відповідні санітарно-гігієнічні умови утримання та забезпечують повноцінним збалансованим раціоном свиней усіх вікових груп (особливо в період поросності). Правда, слід враховувати, що ооцисти дуже добре «приживаються» у свинарниках-маточниках. Після прибирання приміщення та дезінфекції звичайними мийними засобами збудник ніколи не буде знешкоджений! Тому за виникнення захворювання слід провести повторну дезінфекцію препаратами, ефективність яких підтверджена дослідженнями. До таких засобів відносять, наприклад, сполуки фенолу та крезол.
  Звести до мінімуму накопичення інфекційних ооцист також можна шля­­хом обмеження кількості потен­ційних векторів інфекції (комах або гризунів) і регулярного видалення фекалій. Для очищення реко­мен­до­вано застосовувати миття гарячою водою (>70°C) під високим тиском, а також проведення дезінфекції ре­­човинами, що містять крезолові кислоти, хлор або аміак у 50%-му розчині.
 Дослідженнями встановлено: менше випадків кокцидіозу серед тварин, яких утримують на пластиковому настилі порівняно з утриманням на металевій підлозі.
  Завезений у господарство ремонтний молодняк витримують на карантині, проводять необхідні лабораторні дослідження та профілактичні обробки.
 Зменшити вірогідність зараження поросят від свиноматки допоможе дотримання принципу утримання «порожньо — зайнято», а також налагодження комфортного мікроклімату в приміщеннях (не допускайте підвищення температури повітря та вологості — основних каталізаторів для переходу ооцисти збудника в спору).
 У період із третього по п’ятий дні життя поросяти рекомендується застосовувати протикокцидіозні препарати із діючою речовиною толтразурил для орального застосування. Багатьма ветеринарами було відмічено позитивний вплив застосування кокцидіоцидних препаратів на прояв таких інфекцій, як ілеїт, дизентерія, клостридіоз та колібактеріоз у поросят. Учені такий позитивний вплив пов’язують із тим, що, профілактуючи кокцидіоз, ми зберігаємо цілісність кишечника і таким чином запобігаємо проникненню та розвитку патогенних бактерій. Далі бу­де