Спецможливості
Статті

Збирання і збереження врожаю зерна

19.07.2013
6207
Збирання і збереження врожаю зерна фото, ілюстрація

Збирання цьогорічного врожаю матиме свою специфіку, пов’язану зі строкатістю посівів озимих та ранніх ярих і зернобобових культур щодо свого стану на час жнивування.

Передусім, це зумовлено агротехнологією вирощування (попередники, строки сівби, забезпеченість елементами живлення) та сортовими особливостями. Значним чином на посіви вплинули і гідротермічні умови: температура й опади, які мали локальний характер. Навіть у межах одного господарства можна знайти різні за станом розвитку і дозрівання посіви: як добре розвинені, так і низькорослі, забур’янені, виляглі. Тож технологія збирання зерна має бути індивідуальною і враховувати особливості кожного поля, а також рівень матеріально-технічного забезпечення збиральних робіт і післязбиральної доробки врожаю.

Організація збирання зерна

Кращим способом збирання озимих зернових культур є однофазний за допомогою прямого комбайнування за початкової вологості зерна 16–17%. Проводити збирання зерна слід у стислі строки, протягом 10–12 днів, аби не допускати втрат урожаю. Прямим комбайнуванням слід збирати чисті поля, з рівномірно дозрілими хлібами та стійким до вилягання стеблостоєм.

Роздільним способом, із скошуванням рослин у валки, слід збирати високорослі, схильні до вилягання й осипання сорти, а також нерівномірно достиглі і забур’янені посіви. Починають скошування в кінці фази воскової стиглості за вологості зерна близько 30%, а закінчують за вологості не менш ніж 20%. Підсохлі валки негайно обмолочують, затримка в проведенні цієї операції призводить до посилення шкодочинності клопа-черепашки, поширення грибних захворювань, розростання бур’янів.

Під час збирання зерна озимих культур враховують їхні сортові особливості. Остисті форми збирають у першу чергу, оскільки вони більшою мірою піддаються осипанню зерна за сухої погоди, а за умови вологої і дощової — проростанню його в колосі. Тверду пшеницю можна збирати пізніше, оскільки вона стійкіша до осипання.
Озимі ячмінь і жито у разі перестоювання схильні до осипання, вилягання, проростання зерна в колосі. Тому їх краще збирати роздільним способом за вологості 25–30%, а з настанням повної стиглості — прямим комбайнуванням за вологості зерна 14–15%.

Ранні колосові також краще збирати прямим комбайнуванням, особливо якщо посіви чисті і з відносно зрідженим та невисоким стеблостоєм, а також в умовах вологої сирої погоди. Пряме комбайнування розпочинають на початку твердої стиглості за вологості зерна 15–17%.

За двофазного збирання зерна скошування у валки проводять всередині і в кінці воскової стиглості за вологості зерна близько 30%. Підбирають валки через три-чотири дні, коли вологість зерна знижується до 14–18%. Двофазне збирання дає змогу раніше розпочинати збиральні роботи, збирати посіви з високорослим і густим стеблостоєм, вологі і з підгоном, у забур’яненому стані, а також схильні до вилягання й осипання сорти.
Особливу увагу приділяють збиранню зерна пивоварного ячменю. Його зерно має бути здатним до проростання (схожість — не менш ніж 92–95% після проходження післязбирального дозрівання) або життєздатним (95% — без дозрівання).

Під час збирання гороху важливо визначити оптимальний строк: надто ранній призводить до недобору врожаю, пізній — до втрат унаслідок розтріскування бобів і осипання насінин. Скошувати горох у валки потрібно за пожовтіння 60–75% бобів, за вологості зерна 30–35%. За зниження вологості до 16–19% розпочинають підбирання й обмолочування валків. За вищої вологості спостерігається пошкодження зародка насіння, а за нижчої — подрібнені зернівки. На чистих посівах (за вирощування безлисточкових сортів гороху) застосовують пряме комбайнування за повної стиглості бобів і вологості зерна 15–17%.

У разі значної затримки із дозріванням і підсиханням культур, високої забур’яненості посівів ефективним є хімічне підсушування — десикація рослин. Технологію десикації розроблено для кожної культури, для підсушування рекомендують застосовувати здебільшого Реглон-S і Раундап. За їхнього застосування слід пам’ятати, що Реглон-S належить до групи дикватів, він швидко, але місцево підсушує рослину, а Раундап — до групи гліфосатів, тому діє повільніше, але системно, тобто підсушує всі елементи рослини.

Надзвичайно важливе значення під час збирання зерна і всіх культур має режим роботи комбайна. Регулюванню підлягають: швидкість руху машини, висота зрізування стебел, зазори різального апарата, положення стебловідводу і мотовила, число обертів барабана молотарки, зазори між билами барабана і підбарабанням (декою). Для кращої роботи комбайни обладнують різними пристроями-жатками (наприклад, бобовими), стеблопідіймачами (ліфтерами), розподільниками хлібної маси.
 

Організація післязбиральної обробки і зберігання зерна

Зерно під час збирання — це неоднорідна зернова маса, яка містить різні домішки, має підвищену вологість. Насип такого зерна за своїми фізико-хімічними властивостями нестійкий під час зберігання, через одну-дві доби в ньому розпочинаються процеси гідролізу, що призводить до погіршення якості та втрат урожаю.

Особливо нестійким є зерно, зібране прямим комбайнуванням, тому що до зернової маси потрапляють вологі домішки, рослинні рештки, бур’яни тощо. Навіть за збирання сухої зернової маси вона містить бите, травмоване, плюскле зерно, органічний пил, що значно знижує стійкість зерна. Тож зібране збіжжя потрібно негайно спрямувати на обробку, бажано у потоці зі збиранням. Післязбиральна обробка включає низку операцій, які проводять залежно від стану, призначення та особливостей культури. До основних належать розміщення свіжозібраного зерна, його очищення, сортування, сушіння, вентилювання та охолодження за потреби.
 

Приймання і розміщення зерна

Завчасно, перед початком збиральних робіт, готують зерносклади, перевіряють роботу і комплектність техніки для післязбиральної обробки врожаю . У зерноскладах бажано звільнити приміщення від залишків зерна, провести дезінфекцію препаратами, рекомендованими для знезараження. З урахуванням обсягів заготівлі й асортименту культур потрібно скласти їхній план-розміщення.

У процесі збирання зерно, що надходить після обмолочування комбайном, розміщують окремими партіями за культурами, сортами, репродукціями, показниками якості. Окремо розміщують низькоякісне і дефектне зерно (фузаріозне, сажкове, ріжкове, проросле, уражене клопом-черепашкою, із невластивим запахом, знебарвлене, з важковідокремлюваними і шкідливими домішками). Особливу увагу приділяють розміщенню зерна сильних і цінних сортів пшениці, твердої пшениці, пивоварного ячменю, якість яких має бути під постійним контролем.
Насіннєвий матеріал закладають на зберігання окремо за культурами, сортами та категоріями. Під час його заготівлі виділяють три категорії насіння: добазове (оригінальне) — вирощене у первинних ланках насінництва; базове (елітне) — отримане шляхом розмноження добазового, його використовують як для подальшого розмноження, так і на товарних площах; сертифіковане (репродукційне) — отримане від послідовного розмноження базового. Для сівби на товарних площах рекомендують заготовляти насіння першої-другої репродукцій, яке має кращі посівні якості і врожайні властивості.

Під час розміщення зернового матеріалу враховують стан і технологічні показники зерна, за якими воно має бути оброблене і доведене до норм готової продукції. Особливу увагу звертають на смітність і вологість зернової маси. Зерно, засміченість якого перевищує норми, встановлені для кожної культури, розміщують окремо і спрямовують на очищення.

Зерно з різною вологістю має такий порядок розміщення й обробки: до 14–15% — класифікують як сухе і придатне для зберігання; до 17% — як вологе і потребує підсушування чи вентилювання; понад 17% — як сире з обов’язковим сушінням у потоці зі збиранням. У разі накопичення і затримки із сушінням сирого зерна його слід розміщувати на установках активного вентилювання з обов’язковим контролем за температурою і вологістю.
 

Очищення і сортування зерна

Зерно, зібране комбайнами, підлягає негайному очищенню, особливо, якщо воно вологе. Затримка з очищенням вологого і сирого зерна може призвести до його самозігрівання і погіршення якості вже через 10–12 год зберігання в насипу.

Очищення може бути попереднім, первинним і вторинним залежно від чистоти, вологості та призначення зернової маси. Попереднє застосовують у разі значного (понад 15%) засмічення, підвищеної вологості зерна, а також перед сушінням у шахтних зерносушарках. Первинному очищенню підлягає все свіжозібране зерно. На цій операції виділяють основну фракцію зерна, відокремлюють крупні і дрібні домішки.

Вторинне очищення виконують у режимі сортування, його застосовують для насіння і продовольчого зерна з метою доведення до норм чистоти, встановлених для кожної культури. За допомогою сортування відбирають фракції з найкращими продовольчими якостями і посівними властивостями. Досвід минулого року показав, що навіть в умовах заготівлі ( збирання зерна) дрібного насіння з нього шляхом сортування відбирали фракції пшениці і ячменю з високою схожістю і силою росту та масою 1000 насінин понад 40 г.

Для очищення-сортування застосовують різні повітряно-решітні зерносепаратори, аспіратори. Для відбору важковідокремлюваних домішок застосовують трієри, пневмосортувальні столи, гірки.

Зерноочисні машини мають бути укомплектовані змінними робочими органами, аби забезпечити різні режими сепарування. Режим очищення-сортування обирають для кожної культури окремо. Але в кожному конкретному разі режим уточнюють, виходячи з фактичної чистоти і крупності зернівки, її вологості. Особливу увагу слід звернути на добір підсівних решіт, які є основними, визначають показники виходу і якості насіння та продовольчого зерна.
Високу продуктивність та якість очищення забезпечують нові сепаратори БСХ, КБС, БЦСМ, СС, СПО-50 вітчизняного виробництва, а також сепаратори концерну Сimbria, фірми Petkus, Denis. На очищенні-сортуванні насіння добрі результати показує комплект обладнання, до складу якого входять сепаратори БСХМ-16, пневмостіл ПСС, норії з пластиковими ковшами виробництва Хорольського механічного заводу.
 

Сушіння зерна

Цю операцію виконують у разі підвищеної збиральної вологості зерна, а також з метою його термічного знезараження від шкідників. За наявності різних партій насамперед сушать вологіше зерно, уражене, з ознаками самозігрівання. Під час заготівлі різних сортів пшениці спочатку сушать зерно твердих, сильних і цінних сортів.

Різні культури потребують індивідуальних підходів до проведення сушіння. Пшеницю висушують за змінних температурних режимів з урахуванням якості клейковини в зерні. За слабкої клейковини температуру підвищують, за надто міцної — знижують, аби зберегти та поліпшити якість зерна, тобто підвищені температури дають змогу дещо зміцнити клейковину, понижені — не сприяють її додатковому зміцненню. Зерно проросле, ушкоджене клопом-черепашкою формує слабку клейковину, тому його також висушують за підвищених температур, але з постійним контролем за режимом сушіння.

Обираючи відповідний режим, слід враховувати конструкцію зерносушарки. З кожним пропусканням зернової маси через сушарку вологість зерна має знижуватись не більш ніж на 6–8%. Тому для зниження вологості понад 8% зерно слід пропустити через сушарку декілька разів.

У сушарках рециркуляційних зерно висушується за один прийом шляхом постійної циркуляції потоків зерна в шахтах сушарки. Температурний режим у таких сушарках встановлюють залежно від вологості пшениці та якості клейковини . Використання рециркуляційних сушарок має низку переваг: відпадає потреба у доборі партій зерна за вологістю, є змога підсушувати у м’якому режимі зі зменшенням витрат енергоресурсів. Зменшити енерговитрати та інтенсифікувати сушіння можна також завдяки обладнанню зерносушарок пристроями для підігрівання зерна перед основним сушінням.
Вказані температурні режими теплоносія під час сушіння пшениці стосуються, головним чином, вітчизняних шахтних зерносушарок, наприклад типу ДСП. У сушарках зарубіжних виробників, які мають іншу конструкцію, температурні режими теплоносія встановлюють відповідно до їхніх паспортних значень, але слід дотримувати температур нагрівання зерна згідно з наведеними рекомендаціями.

Жито і ячмінь — порівняно термостійкі культури, тому їхнє зерно під час сушіння можна нагрівати до 60°С, за винятком зерна пивоварного ячменю. Пивоварний ячмінь повинен мати високу схожість, у зв’язку з чим максимально допустима температура нагрівання має становити 40°С для зерна вологістю до 19% та 45°С — з вищою вологістю.

Овес допускається нагрівати до температури 50°С незалежно від вологості зерна, однак слід постійно контролювати стан зернової маси, оскільки за підсихання облущується плівка від ядра, погіршуються умови сушіння.

Горох під час сушіннія схильний до розтріскування, тому режими сушіння мають бути м’якими: температура нагрівання зерна — до 40…45°С; зниження вологості на 2–3% за одне пропускання його через сушарку; проміжне відлежування.
Ріпак товарний із вологістю до 13% висушують за температури теплоносія 80…90°С, нагрівання насіння — до 50°С, у разі вищої насіннєвої вологості температури знижують на 10…20 і 5…10°С, відповідно. У сушарках без перемішування насіння температуру теплоносія встановлюють на рівні 60°С. Сушарки, призначені для сушіння ріпаку, максимально герметизують, у процесі сушіння не допускають видалення насіння із шахти сушарки.

Насіннєве зерно висушують у шахтних зерносушарках за помірніших режимів: за вологості до 19% температура нагрівання не має перевищувати 40°С для пшениці, жита, ячменю, вівса та 35°С — гороху. За вищої вологості температуру для всіх культур знижують на 5°С і застосовують ступінчасті режими сушіння. Насіння ріпаку висушують залежно від вологості за такої температури: вологість 17% і нижче — температура нагрівання насіння — 40°С; відповідно, 17–19% — 37; понад 19% — 35°С. Температуру контролюють у коробах нижнього ряду сушильної шахти — вона не має перевищувати максимально допустиму.

Для сушіння застосовують різні сушарки: шахтні прямоточні і рециркуляційні, колонкові, бункерні стаціонарного і пересувного типу. Головним у їхній роботі є дотримання режиму сушіння для кожної культури, збереження якості зерна, забезпечення продуктивності процесу і раціональної витрати енергоресурсів. Для сушіння рекомендують використовувати сушарки ДСП-32от, АІ-ДСП-50, АІ-УЗМ, АІ-УСШ, СЗМ-540 вітчизняного виробництва, а також сушарки різного типу від компаній Sukup, MC, GSI, Delux (США), Riela (Німеччина) та інші. Останнім часом використовують також блочно-модульні сушарки з поступовим збільшенням потужності та пересувні — для сушіння зерна за місцем його поточного зберігання.
 

Активне вентилювання

У процесі збирання зерна ,обробки та зберігання, зерно може мати підвищені вологість та температуру, що знижує його стійкість і якість. Для такого зібраного зерна ефективним може бути активне вентилювання, яке полягає в продуванні атмосферним повітрям зернової маси за допомогою вентиляційного обладнання. Прийом має низку суттєвих переваг: зерно обробляється без переміщення і травмування, його застосування не потребує значних капіталовкладень і енерговитрат, прискорює дозрівання недостиглого зерна, підвищує стійкість і тривалість зберігання. Активне вентилювання однаково ефективне як для продовольчо-кормового зерна, так і для насіннєвого.

Вентилювання зібраного зерна проводять у режимі підсушування або охолодження залежно від стану зерна. У режимі підсушування зерно вентилюють сухим чи нагрітим повітрям. Завдяки такому прийому зерно, зібране з вологістю до 17%, можна довести до сухого стану. Підсушування ріпаку проводять за його вологості, що становить не більше 13%.
У режимі охолодження зібране зерно вентилюють холодним атмосферним повітрям у найхолодніші години доби або охолодженим за допомогою холодильних машин. Охолодження можна провести також за допомогою вентиляційного обладнання сушарки, у цьому разі відключають її топку і вентилюють зерно. Внаслідок охолодження, проведеного в осінньо-зимовий період, підвищується стійкість зібраного зерна і збільшується тривалість його зберігання.

У процесі вентилювання слід дотримувати норм подавання повітря у насип зерна залежно від його вологості. Слідкують також за висотою насипу, оскільки це важливо для забезпечення рівномірного продування зерна.

Проводити вентилювання потрібно за певних умов, а саме: фактична вологість зерна має перевищувати його рівноважну, інакше зерно, навпаки, зволожуватиметься шляхом поглинання водяних парів повітря. Якщо показник рівноважної вологості невідомий, то вентилювання проводять за температури зовнішнього повітря, нижчої від температури зерна на 5°С і більше. У дощову й туманну погоду ця різниця має становити не менш ніж 8°С.
Зерно, що зігрівається, вентилюють безперервно, незалежно від метеорологічних умов і рівноважної вологості, до температури, близької до нічної. Зігріте зерно вентилюють за збільшеного подавання повітря та зменшеної висоти насипу. Але ліпше, якщо зігріте зерно негайно спрямувати на сушіння.

Активне вентилювання проводять у наземних зерноскладах, у бункерних сховищах-силосах, які мають вентиляційну систему. Для тимчасового зберігання і вентилювання невеликих об’ємів зібраного зерна, наприклад, зібраних в умовах фермерського господарства, можна будувати дешеві майданчики-накопичувачі місткістю до 30–40 т. Вентилюють майданчики за допомогою різних вентиляторів із розрахунку 40–120 м3 повітря на 1 т зібраного зерна.
 

Зберігання зерна та контроль якості

Зберігання проводять залежно від вологості зерна та його призначення. Зерно, яке спрямовують на переробку чи зберігання, повинно мати вологість, встановлену нормативними документами (стандартами) залежно від культури та її призначення. Пшеницю, жито, ячмінь зберігають за вологості зерна 14–15%, овес — 13–14, горох — 15–16, ріпак — 7–8%. Для тривалого зберігання вологість зерна додатково знижують на 1–2%. У процесі зберігання створюють такі умови, які забезпечують стійкість продукції, запобігають її ушкодженню шкідниками, ураженню хворобами, зволоженню й самозігріванню.

Зерно продовольчо-кормове і технічне зберігають у сухому стані насипом у зерноскладах, силосах елеваторів, бункерних сховищах. Висота насипу обмежується технічними можливостями сховищ, вона має забезпечувати їхнє нормальне обслуговування і контроль за якістю продукції.

Останнім часом зерно все більше зберігають у металевих силосах-баштах, обладнаних системою активної вентиляції. Слід зважати на те, що зібране зерно в металевих силосах, особливо у верхніх його шарах, зазнає впливу від коливань метеоумов — змінює свої температуру і вологість. Тому в разі значного підвищення цих важливих для зберігання показників необхідно вжити термінових заходів — провести вентиляцію чи перезавантажити сховище.

Зерно насіннєве зберігають у закритих зерноскладах насипом чи запакованим. Висота насипу не має перевищувати 2 м, у сховищах із активною вентиляцією — 3 м. Не допускають розміщення у суміжних засіках насіння важковідокремлюваних культур (наприклад, жито і пшеницю, ячмінь і овес). Щоб насіння не змішувалось, засіки не досипають на 15–20 см, встановлюють їх на відстані 0,5 м від зовнішніх стін сховища. Запакованим зберігають насіння добазових, базових категорій, а інколи й перших репродукцій. Мішки вкладають штабелем на піддони з віддаленням від підлоги на 15 см, а від стін — на 70 см.

Якість зібраного зерна контролюють як у процесі післязбиральної обробки (застосовують внутрішньогосподарський контроль якості), так і на стадії зберігання (здійснюють державний контроль готової продукції). Зерно продовольчо-кормове і технічне контролюють за показниками, встановленими для зберігання кожної культури стандартами ДСТУ, насіння — згідно з вимогами ДСТУ 2240-93.

 

М. Кирпа, д-р с.-г. наук, завлабораторії післязбиральної обробки і зберігання зерна та стандартизації,
Інститут сільського господарства степової зони НААН, Дніпропетровськ

Інтерв'ю
Голова асоціації «Укрцукор», голова ГС «Всеукраїнська аграрна рада», а також лідер низки громадських асоціацій Андрій Дикун у ході І Міжнародного конгресу для виробників і переробників цукрових
Заріпов Андрій
Несприятливі погодні умови часто спричинюють втрату частини врожаю.  Але аграрії можуть зберегти фінансову стабільність  за допомогою агрострахування. 

1
0