Застосування ентомофагів у системах інтегрованого захисту плодоовочевих культур

Прагнення вітчизняних сільгоспвиробників отримувати екологічно безпечну продукцію є важливою тенденцією розвитку українського плодоовочівництва. Все більше фермерів намагається уникати надмірного пестицидного навантаження, поступово витісняючи хімічні засоби захисту рослин біологічними.

Досить цікавою та вельми перспективною альтернативою синтетичним засобам захисту рослин від шкідників можуть стати ентомофаги — комахи, які паразитують на певних видах шкодочинних організмів, стримуючи їх розвиток. Їх застосування відкриває нові перспективи для розвитку сучасних систем інтегрованого захисту, орієнтованих на отримання органічної та екологічно чистої продукції.

Трихограма

Trichogramma evanescens є, мабуть, найбільш відомим і популярним серед виробничників ентомофагом. Це невелика (до 1 мм у довжину) комаха, яка належить до ряду Перетинчастокрилих (Hymenoptera). Вона паразитує на яйцях близько 60 видів шкідників, у першу чергу Лускокрилих (різні види совок, вогнівки, лучний і кукурудзяний метелики тощо).

Варто враховувати расу застосовуваної трихограми, а також її екотип, оскільки різні раси та екотипи неоднаково ефективні проти різних груп шкідників за конкретних умов.

Паразитичний спосіб життя, покладений в основу дії трихограми, ведуть лише личинки. Дорослі особини харчуються росою квітів та нектаром. Принцип регулювання шкодочинних видів полягає у наступному: самиці трихограми відкладають яйця у яйця шкідника-господаря, і щойно відроджені личинки харчуються їх вмістом, знищуючи таким чином потенційну загрозу появи шкідника. Через деякий час личинка трихограми заляльковується всередині яйця-господаря, а потім з лялечки виходить доросла особина, що прогризає оболонку яйця і виходить у природу, де живе близько двох тижнів.

Особливо високу ефективність застосування трихограми зафіксовано на зрошуваних землях. Для того, щоб не проґавити час випуску ентомофага, на полі слід виставити феромонні пастки, які полегшують фіксацію появи перших шкідників.

Розселяють трихограму як на стадії дорослих особин, так і у вигляді паразитованих яєць лабораторного господаря, що більш ефективно. Випуск здійснюють у ранні години (до 10 ранку) або пізно ввечері (з 18.00 до 22.00). Найбільший ефект досягається за температури 18...30 ^оС та відносної вологості повітря 65...80 %.

Норма випуску може коливатися у межах 100–400 тис. особин на 1 га посівів залежно від культури та потенційної заселеності шкідниками. Наприклад, агроном-практик Сергій Герасименко рекомендує випускати на посівах кукурудзи для контролю кукурудзяного та лучного метеликів, а також совок 150–200 тис. особин трихограми на 1 га, а на томатах, перці, баклажанах, капусті для контролю совок і біланів — близько 200–250 тис. Зазвичай виконують кілька випусків ентомофага з інтервалами 5–7 діб для ефективного контролю всіх поколінь шкідників.

Застосовують трихограму як у відкритому, так і в закритому , і у першому випадку розселення здійснюють переважно авіаметодом.

Енкарзія

Encarsia formosa — паразитична комаха з ряду Перетинчастокрилих (Hymenoptera), що використовується для контролю білокрилки в умовах закритого ґрунту. Дуже дрібні енкразії (до 1 мм у довжину) паразитують на личинках шкідника, харчуючись їх гемолімфою. За життєвий цикл кожна комаха відкладає у личинки білокрилки 60–100 яєць. Невдовзі з них виходять личинки, які харчуються вмістом господаря, а потім заляльковуються всередині його оболонки.

Для досягнення максимальної ефективності використання енкарзії у тепличних приміщеннях слід підтримувати певний мікроклімат: температуру повітря на рівні 27...30 ^°С й відносну вологість повітря 65–75 %. Бажана тривалість світлового дня складає 14–17 годин.

Перший випуск енкарзії у вигляді лялечок здійснюють за 5–7 діб до висадки розсади. Лялечок розкладають з інтервалом 2–3 м по 3–5 штук на 1 м² теплиці. Після розселення кожні 10–15 днів здійснюють оцінку ефективності розмноження ентомофага, підраховуючи кількість заселених (почорнілих) і незаселених личинок білокрилки. За необхідності здійснюють додаткові розселення енкарзії.

Галиця афідіміза

Aphidoletes aphidimyza Rondani — комаха з ряду Двокрилих (Diptera). Застосовується для контролю чисельності попелиць в умовах закритого ґрунту. Являє собою невелику (до 5 мм) комаху, зовні схожу на комарика з довгими ногами. Максимально активна у сутінках. Харчується солодкими виділеннями попелиць.

Самиці галиці, відшукавши колонію попелиць, відкладають у неї яйця (кількість залежить від чисельності шкідника). Відроджені личинки виділяють ферменти, що паралізують попелиць. Доки в теплиці є харчова база (попелиці), ентомофаг добре розмножується самостійно.

Випуск галиці здійснюють у стадії лялечки з появою перших колоній попелиць у теплиці і повторюють щотижня, поки між чисельністю личинок галиць і попелиць у колонії не встановиться пропорція 1:5. Загалом розселяють від 100 тис. до 500 тис. лялечок ентомофага на 1 га.

Афідіус

Aphidius colemani — ентомофаг з ряду Перетинчастокрилих (Hymenoptera), який паразитує на різних видах попелиць. Самиці афідіуса відкладають яйця у тіла попелиць переважно другого-четвертого віків. Личинка, вийшовши з яйця, розвивається всередині тіла попелиці, харчуючись і поступово знищуючи її.

Оптимальні умови для розвитку афідіуса складаються за температури 25 ^°С та відносної вологості повітря близько 80%. Розселення його слід проводити щотижня, оскільки його життєвий цикл дуже короткий — дорослі комахи живуть лише 2–3 дні. Ефективний контроль шкідника можливий лише за наявності не менше однієї самиці афідіуса на 20–30 попелиць, або, за рекомендаціями компанії «Био Защита», 1–2 особини на 2 м². Своєчасне застосування ентомофага дозволяє знищити популяцію попелиць у тепличному приміщенні всього за місяць.

Амблісеюс

Amblyseius montdorensis — хижий кліщ, особливо ефективний для контролю тютюнового та, за даними компанії «Био Защита», західного квіткового трипса (який, до речі, є карантинним шкідником). Набув широкого застосування у закритому ґрунті. Не знижує активності та ефективності у контролі шкідника навіть за високих температур повітря.

Максимально ефективним варіантом застосування амблісеюса є одноразовий випуск його на рослини, коли трипс знаходиться на початковому етапі розмноження. Випускати ентомофага слід у безпосередній близькості до шкідника, дотримуючись співвідношення 1–5:1. За нестачі трипса для харчування кліщ здатний змінювати кормову базу та харчуватися павутинним кліщем і пилком. За низьких температур він припиняє розмноження і розвиток.

Фітосеюлюс

Phytoseiulus persimilis — хижий кліщ, ефективний у боротьбі з павутинним кліщем в умовах закритого ґрунту. Характеризується стрімким розмноженням і коротким періодом від стадії яйця до стадії дорослої комахи (6–10 діб). Самиці харчуються дорослими павутинними кліщами, знищуючи по 20 і більше особин за добу, і відкладають від 2 до 6 яєць. Живуть вони 18–25 діб.

За ефективність контролю шкідника фітосеюлюса прирівнюють до синтетичних акарицидів. Важливо, що він не змінює харчову базу і харчується виключно павутинним кліщем. Випуск ентомофага здійснюють на ушкоджені павутинним кліщем рослини у чисельності, яка прямо залежить від ступеня розвитку шкідника: 10–20 особин за слабкого ураження, 30–50 — за середнього. У випадку сильного ураження рослин слід забезпечити співвідношення фітосеюлюс:павутинний кліщ 10:1.

Золотоочка звичайна

Chrysoperla carnea належить до ряду Сітчастокрилих (Neuroptera). Дорослі особини зелені, до 20 мм завдовжки, розмах крил — до 35 мм. Ентомофаг активний у вечірні та нічні години, харчується солодкими виділеннями попелиць, квітковим нектаром і пилком. Самиці відкладають поодинокі яйця зеленого кольору на різних частинах рослин поблизу колоній попелиць. Загальна плодючість їх сягає 900 яєць.

Личинки золотоочки харчуються кліщами, попелицями, кокцидами, яйцями комах-шкідників. Максимальна ефективність досягається у контролі попелиць: одна личинка за період розвитку (2–3 тижні) здатна знищити їх до 200–300 особин.

Раціональне, продумане, своєчасне та системне застосування ентомофагів здатне підвищити економічну ефективність виробництва та поліпшити еколого-токсикологічні показники якості одержуваної плодоовочевої продукції.

П. Лиховид, к. с.-г. н., ст. н. с. Інституту зрошуваного землеробства НААН,

І. Мринський, к. с.-г. н., доцент Херсонського державного аграрного університету