Спецможливості
Агрохімія

Як за­хи­с­тити ярі зер­но­ві куль­тури у ранні періоди рос­ту й роз­вит­ку

23.03.2017
4024
Як за­хи­с­тити ярі зер­но­ві куль­тури у ранні періоди рос­ту й роз­вит­ку фото, ілюстрація
Вне­сен­ня в ґрунт ком­плек­су міне­раль­них до­б­рив під зер­нові ко­ло­сові куль­ту­ри ство­рює спри­ят­ливі умо­ви для одер­жан­ня друж­них сходів

Однією з причин зниження врожайності зернових колосових культур під час вирощування їх за інтенсивними технологіями та зменшення окупності добрив і, навпаки, збільшення витрат палива й пестицидів на виробництво товарної продукції є незбалансоване застосування добрив — без урахування природної родючості ґрунту, а також хімічних засобів захисту — за фітофенологічним принципом, без урахування економічних порогів шкідливості (ЕПШ).

 

 

 

Наріжним ка­ме­нем у тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня ярих зер­но­вих куль­тур є си­с­те­ма за­хи­с­ту рос­лин від хво­роб, шкідників та бур’янів. Не­хту­ван­ня або не­до­три­ман­ня ви­мог си­с­те­ми за­хи­с­ту яч­ме­ню, вівса, ярої пше­ниці та інших ярих куль­тур нерідко при­зво­дить до силь­но­го зріджен­ня, і навіть по­вної за­ги­белі посівів. Як­що озимі зер­нові (жи­то, три­ти­ка­ле, пше­ни­ця), з ог­ля­ду на спе­цифіку сво­го рос­ту й роз­вит­ку, мо­жуть «про­ба­чи­ти» де­які огріхи в си­с­темі за­хи­с­ту посівів, то ярі зер­нові — ні! Ад­же сівба ярих куль­тур здебільшо­го збігається в часі з періодом найбільшої ак­тивізації шко­до­чин­ної діяль­ності ос­нов­них шкід­ли­вих ор­га­нізмів. Більшість шкідників та хво­роб є спільни­ми для ози­мих і ярих зер­но­вих куль­тур, найшкідливіши­ми з яких є зла­кові по­пе­лиці та му­хи, блішки, трип­си, саж­кові хво­ро­би, ко­ре­неві гнилі та ін.

Шкідники ярої пшениці, ячменю, тритикале та вівса

Посівам ярих яч­ме­ню, пше­ниці, три­ти­ка­ле та вівса найбільшої шко­ди за­вда­ють зла­кові по­пе­лиці, швед­сь­ка та гес­сенсь­ка му­хи, сму­га­с­та й стеб­лові блішки, п’яви­ця си­ня, клоп­­-че­ре­паш­ка та хлібний жук-кузь­ка. Крім то­го, ярі ячмінь, пше­ни­цю (м’яку й твер­ду) та три­ти­ка­ле по­шко­д­жу­ють стеб­ло­ва блішка, пше­ни­цю та три­ти­ка­ле — пше­нич­ний трипс і пше­нич­на му­ха, а ячмінь — в ос­нов­но­му че­рем­хо­ва по­пе­ли­ця (Rhopalosiphum padi L.).

Як­що шко­да, за­вда­на пе­ре­зи­му­ва­лим кло­пом-че­ре­паш­кою ози­мим куль­ту­рам у фазі ви­хо­ду рос­лин у труб­ку, спри­чи­няє ча­ст­ко­ву або по­вну біло­ко­ло­си­цю, то по­шко­д­жен­ня ним па­гонів ярих ко­ло­со­вих куль­тур у фазі кущіння зу­мов­лює їх­­­­­ню за­ги­бель. Крім то­го, па­го­­­ни ярих куль­тур ги­нуть від по­шко­д­жен­ня зла­ко­ви­ми му­ха­ми та стеб­ло­ви­ми блішка­ми. В ро­ки ма­со­во­го розмно­жен­ня цих шкід­­­ників гу­с­то­та стеб­ло­с­тою, в то­му числі й про­дук­тив­но­го, мо­же зни­зи­тись більш ніж на 50%.

У спри­ят­ливі для по­ши­рен­ня хво­роб ро­ки посівам ярих яч­ме­ню, пше­ниці, три­ти­ка­ле та вівса найбільшої шко­ди за­вда­ють гельмінто­с­поріоз­на, фу­заріоз­на та цер­ко­с­по­ре­ль­оз­на ко­ре­неві гнилі, бо­рош­ни­с­та ро­са й сеп­торіоз. Крім то­го, посівам яч­ме­ню, пше­ниці та вівса ду­же шко­дять саж­кові хво­ро­би, пше­ниці й три­ти­ка­ле — бу­ра ли­ст­ко­ва іржа, пше­ниці та яч­ме­ню — гельмінто­с­поріози, яч­ме­ню — рин­хо­с­поріоз, три­ти­ка­ле — ріжки злаків (табл. 1). Утім, по­ши­рен­ня та шко­до­чинність тих чи тих шкідників і хво­роб знач­ною мірою за­ле­жать від по­год­них умов, а та­кож від фіто­санітар­но­го ста­ну по­ля, тоб­то від за­галь­ної си­с­те­ми рільництва в гос­по­дарстві. 

Най­по­ши­реніші та най­ш­ко­до­чинніші ви­ди хво­роб ярих зер­но­вих

Тем­но-бу­ра пля­мистість

Збуд­ник хво­ро­би на яч­мені — Bipolaris soroki­ni­a­na Shoem, на пше­ниці — Drechslera tritici — repentis Ito. Найбільшої шко­ди хво­ро­ба за­вдає в ро­ки з теп­лим та до­що­вим літом. Ура­жує ли­с­тя, на яко­му ут­во­рю­ють­ся де­що ви­тяг­нуті жов­то-бурі пля­ми — в центрі світліші, з краю — з тем­но-бу­­рою об­лямівкою. Во­ло­гої по­го­ди ли­с­тя в­кри­вається бу­рим або тем­но-сірим на­льо­том. За спри­ят­ли­вих для хво­ро­би умов пля­ми ви­яв­ля­ють­ся і на міжвуз­лях, що спри­чи­няє ви­ля­ган­ня рос­лин. Ця хво­ро­ба та­кож ура­жує ко­ло­с­кові лу­с­ки, які буріють, а та­кож за­род­ко­вий кінець зернівки, що стає ко­рич­не­вим або чор­ним. Та­ке ура­жен­ня на­зи­вається «чор­ним за­­род­ком». За ма­со­во­го по­ши­рен­ня хво­ро­би втра­ти вро­жаю мо­жуть ся­га­ти 30–40%. Дже­ре­ла­ми інфекції най­часті­ше є рос­линні решт­ки, па­да­ли­ця та насіння.

Сму­га­с­та пля­мистість яч­ме­ню

Збуд­ник — Drechslera graminеa Іto. Ура­жує всі над­земні ор­га­ни рос­лин. Хво­ро­ба про­яв­ляється спо­чат­ку ут­во­рен­ням жов­тих плям, які пізніше зли­ва­ють­ся в світло-ко­рич­неві сму­ги з вузь­кою пур­пу­ро­вою об­лямівкою. За силь­но­го ура­жен­ня рос­лин у фазі цвітіння — на­ли­ван­ня зер­на ли­с­тя відми­рає, внаслідок чо­го ут­во­рює­ться плю­с­к­ле зер­но. Дже­ре­ла інфекції — рос­линні решт­ки та ура­­же­не зер­но. До­дат­ко­ве дже­ре­ло ін­­фекції — сум­ко­с­по­ри, які ут­во­рю­ють­ся на рос­лин­них решт­ках ура­же­них рос­лин після пе­ре­зимівлі. У цій стадії збуд­ни­ка на­зи­ва­ють Pyrenophora graminеa S. Ho et Kuribay.

Сітча­с­та пля­мистість яч­ме­ню, або сітча­с­тий гельмінто­с­поріоз

Збуд­ник — Drechslera teres Ito. Ви­яв­ля­ється у ви­гляді бу­рих оваль­них плям із ве­ли­кою кількістю по­пе­реч­них та поз­довжніх ри­сок, які ут­во­рю­ють сітча­с­тий візе­ру­нок. На­далі на пля­мах ут­во­рює­­ться тем­но-сірий наліт конідіаль­но­го спо­ро­но­шен­ня. На зернівках ви­ни­ка­ють світло-бурі пля­ми з візе­рун­ком у ви­г­­­­ля­ді сітки. Дже­ре­ла­ми інфекції є мі­­целій, скле­роції та конідії, які зберіга­ють­ся на рос­лин­них решт­ках і зерні, до­­­дат­ко­во — сум­ко­с­по­ри, що ут­во­рю­ють­ся на­весні на ура­же­них рос­лин­них решт­ках.

Рин­хо­с­поріоз, або об­лямівко­ва пля­мистість

Збуд­ник — не­до­ско­на­лий гриб Rhynchosporium graminicola Heinsen. У Східно­му Лісо­сте­пу ця хво­ро­ба менш по­ши­ре­на. Найшкідливіший у ро­ки з до­­­­­що­вим літом. Ура­жує ли­с­тя, ли­ст­кові піхви та зер­но яч­ме­ню, жи­та й ди­ких злаків. Спо­чат­ку ви­яв­ляється у ви­гляді сіро-зе­ле­них плям не­пра­виль­ної фор­ми. У су­ху по­го­ду симп­то­ми рин­хо­с­поріозу схожі на опіки.

На по­ши­рен­ня шкідників сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур на по­лях сівозмін суттєво впли­ває за­бур’яненість по­­сі­­вів. Про­ве­де­ний на­ми аналіз ре­зуль­татів осінніх об­сте­жень у чо­ти­рь­ох дослідних гос­по­дар­ст­вах Інсти­ту­ту рос­лин­ництва ім. В. Я. Юр’єва НА­АН у се­ред­нь­о­му за 10 років по­ка­зав, що ча­с­ти­на по­пу­ляцій шкідли­вих ко­мах за­вдя­ки за­бур’яне­ності за­се­ля­ють посіви куль­тур­них рос­лин, яки­ми во­ни не жив­лять­ся (табл. 2).

По­оди­нокі бур’яни на па­ро­вих пло­щах при­ваб­лю­ють са­миць ози­мої сов­ки як об’єкт для відкла­дан­ня яєць. По­при те, що в час про­ве­ден­ня досліджень у струк­турі посівних площ чи­с­тий пар зай­мав менш ніж 10%, на цих по­лях ви­­яв­ле­но 21% гу­се­ниць. На за­­­бур’яне­них пло­щах спо­с­те­ріга­ли та­кож на­­явність оліго­фагів навіть на посівах куль­тур, які во­ни не по­шко­д­жу­ють. На­при­клад, хліб­­­­ну жу­же­ли­цю ви­яв­ля­ли на посівах ку­ку­руд­зи, а зви­чай­но­го бу­ря­ко­во­го дов­го­но­си­ка — на по­лях із зер­но­ви­ми ко­ло­со­ви­ми куль­ту­ра­ми.

Ос­нов­ну кількість ли­чи­нок хлібної жу­же­лиці (87%) ви­яв­ле­но на посівах ози­мих і ярих зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур. Але че­рез на­явність на по­лях бур’янів 13% ли­чи­нок цієї ко­ма­хи ви­яв­ле­но на посівах го­ро­ху, цу­к­ро­вих бу­ряків, ку­ку­руд­зи й со­няш­ни­ку. В по­льо­вих сівозмінах найс­при­ят­ливіші умо­ви для дру­гої ге­не­рації ка­пу­с­тя­ної сов­ки ство­рю­ва­ли­ся на посівах цу­к­ро­вих бу­ряків, але на них ви­яв­ле­но всьо­го 22% гу­се­ниць і ля­ле­чок цієї шкідли­вої ко­ма­хи. Ре­ш­ту (78%) їх ви­яв­ле­но на пло­щах, що звільни­ли­ся від посівів зер­но­вих ко­ло­со­вих, на про­сап­них куль­ту­рах та по­лях з інши­ми ви­да­ми рос­лин, по­при те, що гу­се­ниці ка­пу­с­тя­ної сов­ки ни­ми не жив­лять­ся.

У ре­зуль­таті досліджень на ярій пше­ниці вчені Ін­­­­сти­ту­ту рос­лин­­­ництва ім. В. Я. Юр’єва вста­но­ви­ли, що фіто­са­нітар­ний стан її посівів знач­ною мірою за­ле­жить від по­пе­ред­ни­ка.

У се­ред­нь­о­му за три ро­ки по­шко­д­же­ність па­гонів ли­чин­ка­ми внутріш­ньо­­­стеб­ло­вих шкідників після по­пе­ред­ників го­рох, соя, ес­пар­цет і ку­ку­руд­за суттєво не відрізня­лась. Най­­­­біль­­ше па­гонів ци­ми шкідни­ка­ми бу­ло по­шко­д­же­но після по­­пе­ред­ни­ка соя, най­мен­ше — після ес­пар­це­ту. Рівень по­шко­д­жен­ня ни­ми від­різ­няв­ся від се­ред­нь­о­го по­каз­ни­ка всьо­го на 1,6–1,7%. Рівень роз­вит­ку ко­ре­не­вих гни­­­лей у фазі кущіння після ес­пар­це­ту був на 4,8–8,2% більшим, ніж після ін­ших по­пе­ред­ників. Але у фазі вос­ко­вої стиг­лості зер­на роз­ви­ток цієї хво­ро­би прак­тич­но не за­ле­жав від по­пе­ред­ни­ка й відріз­няв­ся від се­ред­нь­о­го по­каз­ни­ка всьо­го на 1,9–2,8%. Се­ред­ній роз­ви­ток усіх хво­роб на ли­ст­ках верх­нь­о­го яру­су у фазі мо­лоч­ної стиг­лості зер­на та­кож прак­тич­но не за­ле­жав від по­пе­ред­ни­ка й ко­ли­вав­ся в ме­жах 11,9–13,0%. Після по­­пе­ред­ни­ків го­рох, соя, ес­пар­цет і ку­ку­­ру­д­­за на зер­но рівень роз­вит­ку сеп­то­ріозу від­різняв­ся від се­ред­нь­о­го по­каз­ни­ка на 0,6–0,7%, бо­рош­ни­с­тої ро­­си — на 0,3–0,4, бу­рої ли­ст­ко­вої іржі — на 0,4–0,8% (табл. 3).

Як покращити фітосанітарний стан посівів

Істот­но­го поліпшен­ня фіто­сані­тар­но­го ста­ну посівів мож­на до­сяг­ти за­вдя­ки про­ве­ден­ню ос­нов­но­го об­ро­бітку ґрун­ту, ад­же у 95–98% видів ко­мах той чи інший період жит­тя пов’яза­ний із ґрун­том. То­му зміна си­с­те­ми об­робітку ґрун­ту зу­мов­лює гли­бокі зміни в ен­то­мо­комп­лексі аг­ро­це­нозів, а та­кож чи­сель­ності й шко­до­чин­ності ок­ре­мих видів. Стрімкий та ма­со­вий пе­рехід на значній те­ри­торії країни від тра­диційної по­ли­це­вої оран­ки до пло­с­коріз­но­го, по­­верх­не­во­го та мінімаль­но­го видів об­робітку ґрун­ту став при­чи­ною збільшен­ня шко­до­чин­ності хлібної жу­же­лиці, зла­ко­вих мух, п’явиці, ко­ре­не­вих гни­лей та інших шкідли­вих ор­га­нізмів. Більшість дослідників та­кож дійшла вис­нов­ку, що за по­верх­не­во­го об­робітку ґрун­ту після стер­нь­о­во­го по­пе­ред­ни­ка пше­ни­ця сильніше по­шко­д­жується й ура­жується ком­плек­сом шкідли­вих ор­ганізмів. 

Так, в умо­вах рільництва Ве­ли­кої Бри­танії три­ва­ла відмо­ва від оран­ки зу­мо­ви­ла збільшен­ня чи­сель­ності хлібних пиль­­­щиків, по­пе­лиць, трипсів, п’я­виці та інших шкідли­вих ор­ганізмів. А в Крас­но­дарсь­ко­му краї РФ і на Півдні Ук­­­раїни по­верх­не­вий об­робіток ґрун­ту, який про­во­дять дис­ко­ви­ми, лемішни­ми або пло­с­корізни­ми ро­бо­чи­ми ор­га­на­ми під посів після стер­нь­о­вих по­пе­ред­ни­ків, сприяє збільшен­ню чи­­сель­ності й підви­щен­ню рівня шкід­ли­вості хлібної жу­же­лиці. Де­які дослід­ни­ки дійшли вис­нов­ку, що для гос­по­дарств півден­них ра­­­­­­й­онів Харків­ської об­ласті по­верх­не­вий об­ро­біток ґрун­ту під посів зер­но­вих після стер­нь­о­вих по­пе­ред­ни­ків мож­на про­во­ди­ти тільки в то­му разі, як­що не­­має за­гро­зи по­шко­д­жен­ня рос­лин в осін­ній період хлібною жу­же­ли­цею.
Але наші досліджен­ня по­ка­за­ли, що оран­ка в кращі аг­ро­технічні стро­ки не за­побігла спа­ла­ху ма­со­во­го розмно­жен­­­­ня цієї ко­ма­хи. У се­ред­нь­о­му за ро­­­­ки досліджень на зо­ра­них після стер­нь­о­во­го по­пе­ред­ни­ка по­лях щільність ли­­чи­нок хлібної жу­же­лиці до­сяг­ла 26,3 осо­би­ни на 1 м2 і бу­ла в 11–38 разів біль­­­шою, ніж на посівах пше­ниці після по­пе­ред­ників го­рох і ку­ку­руд­за на си­лос.

Як боротися з личинками коваликів та чорнишів

Се­ред дослідників не­має єди­но­го по­гля­ду що­до впли­ву спо­собів ос­нов­но­го об­ро­бітку ґрун­ту на чи­сельність ли­чи­нок ко­ва­ликів та чор­нишів. У більшості робіт відзна­чається, що пло­с­корізна або про­ти­е­розійна си­с­те­ми об­робітку ґрун­ту, а та­кож сівба без оран­ки ство­рю­ють спри­ят­ливіші умо­ви для на­ко­пи­чен­ня дро­тя­ників порівня­но із сівбою після оран­ки. Але є й досліджен­ня, в яких ствер­д­жує­ться, що ці спо­со­би ос­нов­но­го об­робітку ґрун­ту спри­я­ють на­ко­пи­чен­ню в ньо­му хи­жих жу­же­лиць, які змен­шу­ють чи­се­ль­­­ність шкідли­вих дро­тя­ників. Вод­но­час відо­мо, що ли­чин­ки ко­ва­ликів не ви­т­ри­му­ють умов су­хо­го ґрун­ту і за ви­си­хан­ня йо­го верхніх ша­­рів мігру­ють на гли­би­ну 20–30 см і біль­­ше. Так, на­при­клад, в умо­­­вах Мол­до­ви міг­рація дро­тя­ників у глибші ша­ри ґрун­ту по­чи­нається на по­­чат­ку черв­ня, то­му ме­ханічний об­ро­бі­ток ґрун­ту не впли­ває на їхню чи­сель­ність. Є дані, що в умо­вах не­стабільно­го й не­до­стат­нь­о­го во­ло­го­за­без­пе­чен­ня спо­со­би ос­нов­но­го об­ро­біт­ку ґрун­ту суттєво не впли­ва­ють на чи­­сельність ли­чи­нок ко­ва­ликів, зла­ко­вих мух і хлібно­го пиль­щи­ка.
У на­ших дослідах ос­нов­ний об­ро­біток ґрун­ту дис­ко­ви­ми лу­щиль­ни­ка­ми або дис­ко­ви­ми бо­ро­на­ми на гли­би­ну 6–10 см удвічі змен­шу­вав чи­сельність хлібної жу­же­лиці. Але інтен­сив­ний вплив ро­тор­них ро­бо­чих ор­ганів на по­верх­не­вий шар ґрун­ту у 3,5 ра­зу змен­шу­вав чи­сельність хи­жих жу­же­лиць, які відігра­ють знач­ну роль в об­ме­женні ма­со­во­го по­ши­рен­ня шкідли­вих видів чле­ни­с­то­но­гих.

Оран­ка зав­глиб­шки 20–22 см після по­пе­ред­ни­ка ку­ку­руд­за в 7–11 разів зни­жу­ва­ла чи­сельність гу­се­ниць ози­мої та інших видів підгри­за­ю­чих со­вок по­­рівня­но з пло­с­корізним або по­верх­не­вим об­робітком ґрун­ту. Це наслідок то­го, що не­за­орані ко­ре­не­во-стеб­лові решт­ки рос­лин, які за­ли­ши­ли­ся на по­верхні ґрун­ту, при­ваб­лю­ють са­миць цих ко­мах для відкла­дан­ня яєць. 

Без­по­ли­це­вий об­робіток, порівня­но з по­ли­це­вою оран­кою, погіршу­вав аг­ро­еко­логічні умо­ви для посівів м’якої і твер­дої ярої пше­ниці і, як наслідок, збільшу­вав роз­ви­ток хво­роб та змен­шу­вав уро­жайність цих куль­тур (табл. 4).

Та­ким чи­ном, ос­нов­ний об­робіток ґрун­ту на­сам­пе­ред має спри­я­ти на­ко­пи­чен­ню мак­си­маль­ної кількості во­ло­ги в ньо­му для одер­жан­ня в оп­ти­маль­ний строк друж­них сходів, поліпшен­ня во­ло­го­за­без­пе­че­ності рос­лин і підви­щен­ня вро­жай­ності ярих зер­но­вих з ура­ху­ван­ням енер­гоз­бе­ре­жен­ня. 

Міне­ральні до­б­ри­ва зміню­ють іон­ний склад і кон­цен­т­рацію ґрун­то­во­го роз­чи­ну, по­ру­шу­ють ос­мо­тичні зв’яз­ки між ним та ґрун­то­ви­ми ко­ма­ха­ми, спри­чи­ня­ють ток­сич­ний ефект за про­ник­нен­ня со­лей до­б­рив в ор­ганізм ко­мах, що й спри­чи­няє їхню за­ги­бель. Так, за­сто­су­ван­ня азот­них до­б­рив на лег­ких ґрун­тах зни­щує дро­тя­ників, а на інших ґрун­то­ти­пах во­ни згуб­но діють тільки на ли­чи­нок мо­лод­ших віків цих ко­мах. В умо­вах Північно­го Сте­пу Ук­раїни вне­сен­ня зви­чай­них доз міне­раль­них до­б­рив не змен­шує чи­сель­ності дро­тя­ників, але у 1,6–2,0 ра­зи змен­шує кількість по­шко­д­же­но­го насіння в посівах.

Вплив мінеральних добрив на чисельність шкідливих комах

Міне­ральні до­б­ри­ва мо­жуть знач­но зміню­ва­ти біохімічний склад рос­лин­них тка­нин і тим са­мим впли­ва­ти на роз­ви­ток і чи­сельність ко­мах, які жив­лять­ся ци­ми рос­ли­на­ми. Над­ли­шок і не­ста­ча до­б­рив у ґрунті та рос­ли­нах виз­на­чає гідролітич­ну спря­мо­ваність обміну ре­чо­вин у рос­ли­нах і, як наслідок, ус­клад­нює жив­лен­ня шкідників і та­ким чи­ном підви­щує стійкість рос­лин. Міне­ральні до­б­ри­ва мо­жуть зміню­ва­ти ана­томічні та мор­фо­логічні оз­на­ки рос­лин, що не­га­тив­но впли­ває на ко­мах. Фо­с­форні до­б­ри­ва зміцню­ють стеб­ла ярих зер­но­вих куль­тур і тим са­­мим ус­клад­ню­ють жив­лен­ня ли­чи­нок гес­сенсь­кої та інших зла­ко­вих мух, унаслідок чо­го їхня чи­сельність змен­шується.

Більшість дослідників дійшла вис­нов­ку, що вне­сен­ня в ґрунт ком­плек­су міне­раль­них до­б­рив під зер­нові ко­ло­сові куль­ту­ри ство­рює спри­ят­ливі умо­ви для одер­жан­ня друж­них сходів, рос­ту й роз­вит­ку рос­лин, знач­но змен­шує чи­сель­ність шкід­­ли­вої ен­то­мо­фа­у­ни, підви­щує стійкість рос­лин до по­шко­д­жень гес­сенсь­кою та інши­ми зла­ко­ви­ми му­ха­ми, зла­ко­ви­ми по­пе­ли­ця­ми, хлібною жу­же­ли­цею, пше­нич­ним трип­сом, хлібни­ми жу­ка­ми, дро­тя­ни­ка­ми та не­справжніми дро­тя­ни­ка­ми. Але в по­су­ш­ливі ро­ки оз­­до­ров­ча дія міне­раль­них до­б­рив прак­тич­но не про­яв­ляється.

Більшість дослідників дійшла  вис­нов­ку, що ке­ру­ва­ти чи­сельністю шкідли­вої і ко­рис­ної ен­то­мо­фа­у­ни, а та­кож підви­щу­ва­ти стійкість рос­лин до по­шко­д­жень та змен­шу­ва­ти втра­ти вро­жаю від шкідли­вих ор­ганізмів мож­на за до­по­мо­гою си­с­те­ми удо­б­рен­ня.

 

Досліджень із вив­чен­ня впли­ву міне­раль­них до­б­рив на ко­рис­ну фа­у­ну чле­ни­с­то­но­гих віднос­но ма­ло. Відо­мо, що зі збільшен­ням доз міне­раль­них до­б­рив, особ­ли­во азот­них, чи­сельність хи­жих жу­же­лиць та па­вуків збільшується вдві­чі-втричі порівня­но з їхньою кількістю на фоні без до­б­рив.

Рос­ли­ни, ос­лаб­лені не­спри­ят­ли­ви­ми умо­ва­ми довкілля, в то­му числі й не­ста­чею еле­ментів міне­раль­но­го жив­лен­ня, сильніше ура­жу­ють­ся па­то­ге­на­ми. Азот­ні до­б­ри­ва зни­жу­ють, а фо­с­форні й ка­­лій­ні — підви­щу­ють стійкість рос­лин до ба­га­ть­ох хво­роб.

У се­мипільній сівозміні після по­пе­ред­ни­ка цу­к­рові бу­ря­ки си­с­те­ма­тич­не вне­сен­ня тільки фо­с­фор­них і калійних до­б­рив із роз­ра­хун­ку P46K42 на гек­тар сівозмінної площі та P30K30 — під ячмінь суттєво не по­кра­щи­ло фіто­санітар­ний стан посівів. У цій сівозміні, де про­тя­гом усієї ро­тації вно­си­ли тільки фо­с­фор­но-калійні до­б­ри­ва, вро­жайність яч­ме­ню бу­ла всьо­го на 14,3% більшою, ніж у сівозміні без до­б­рив. Вне­сен­ня по­вно­го міне­раль­но­го до­б­ри­ва з роз­ра­хун­ку N42P46K42 та N30P30K30 під ячмінь та­кож суттєво не змен­ши­ло рівня по­шко­д­жен­ня рос­лин внутрішньо­с­теб­ло­ви­ми шкідни­ка­ми та їхню чи­сельність, але вро­жайність цієї куль­ту­ри збільши­лась на 21,7% порівня­но із сівозміною без до­б­рив.

У п’ятипільній сівозміні вне­сен­ня ви­со­ких доз міне­раль­них до­б­рив із роз­ра­хун­ку 360 кг (N112P124K124) на гек­тар сівозмінної площі, а та­кож 240 кг/га (N80P80K80) під ячмінь та­кож суттєво не змен­ши­ло рівня по­шко­д­жен­ня рос­лин внутрішньо­с­теб­ло­ви­ми шкідли­ви­ми ко­ма­ха­ми, а та­кож за­се­ле­ності посівів ли­чин­ка­ми зла­ко­вих мух та стеб­ло­вих блішок. Уро­жай­ність яч­ме­ню яро­го після ку­ку­руд­зи в сівозміні без до­б­рив ста­но­ви­ла 2,1 т/га. Вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив під цю куль­ту­ру з роз­ра­хун­ку N30P30K30 збільши­ло вро­жайність на 0,8 т/га, N80P80K80 — на 1,4 т/га.Під час сівби ярих зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур в оп­ти­маль­но ранній строк зво­ло­женість посівно­го ша­ру ґрун­ту зви­чай­но бу­ває до­стат­нь­ою. То­му за до­три­ман­ня ви­мог аг­ро­техніки кількість опадів прак­тич­но не впли­ває на одер­жан­ня друж­них сходів цих куль­тур

Вне­сен­ня до­б­рив у дев’ятипільній сівозміні під уро­жай пше­ниці ярої м’якої та твер­дої після ку­ку­руд­зи погіршу­ва­ло фіто­санітар­ний стан посівів цих куль­тур. Особ­ли­во на­оч­но це вид­но за вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив із роз­ра­хун­ку N60P60K60 на фоні післядії гною. У се­ред­нь­о­му за чо­ти­ри ро­ки на пше­ниці ярій м’якій та твердій, порівня­но із сівозміною без за­сто­су­ван­ня до­б­рив, роз­ви­ток хво­роб збільшив­ся: сеп­торіозу — відповідно в 1,4 і 1,4 ра­зу, бо­рош­ни­с­тої ро­си — в 5,2 і 7,5, бу­рої ли­ст­ко­вої іржі — в 1,1 і 2,6, ра­зом усіх хво­роб на ли­ст­ках верх­нь­о­го яру­су — у 1,5–1,6, ко­ре­не­вих гни­лей — у 1,3 і 1,2 ра­зу. В цій сівозміні в блоці без вне­сен­ня до­б­рив уро­жайність пше­ниці ярої м’якої і твер­дої ста­но­ви­ла відповідно 2,5 і 2,2 т/га. В цих аг­ро­еко­логічних умо­вах у блоці зі щорічним уне­сен­ням у сівозміні ор­ганічних і міне­раль­них до­б­рив, в то­му числі N60P60K60 під пше­ни­цю яру м’яку й твер­ду, вро­жай­ність цих куль­тур збільши­лась відповідно на 0,6 і 0,5 т/га.

Уне­сен­ня ви­со­ких доз міне­раль­них до­б­рив на гек­тар сівозмінної площі (N112P124K124) суттєво не впли­ва­ло на чи­сельність гу­се­ниць ози­мої та інших видів підгри­за­ю­чих со­вок, ли­чи­нок хлібної жу­же­лиці, зла­ко­вих мух, зви­чай­но­го хлібно­го пиль­щи­ка, стеб­ло­вих блішок та пше­нич­но­го трип­са. У во­логі ро­ки ці до­зи до­б­рив змен­шу­ва­ли чи­сельність ли­чи­нок ко­ва­ликів ут­ричі, а ли­чи­нок хи­жих жу­же­лиць — у 3,8 ра­зу.
Вне­сен­ня тільки фо­с­фор­но-калійних до­б­рив, порівня­но з ви­ко­ри­с­тан­ням по­вно­го міне­раль­но­го до­б­ри­ва, не змен­шу­ва­ло рівня по­шко­д­жен­ня зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур ли­чин­ка­ми зла­ко­вих мух і стеб­ло­вих блішок, але вод­но­час на 11% змен­шу­ва­ло вро­жайність яч­ме­ню яро­го після по­пе­ред­ни­ка цу­к­рові бу­ря­ки.

В дев’ятипільній сівозміні після по­пе­ред­ни­ка ку­ку­руд­за вне­сен­ня ор­ганічних і міне­раль­них до­б­рив N60P60K60 під яру пше­ни­цю, порівня­но з бло­ком без за­сто­су­ван­ня до­б­рив, спри­я­ло інтен­сивнішо­му роз­вит­ку хво­роб, але вод­но­час підви­щу­ва­ло вро­жайність цієї куль­ту­ри на 18–19%.  

Хімічна обробка польових культур від шкідників

Сьо­годні од­ним із най­е­фек­тивніших ме­тодів бо­роть­би в си­с­темі за­хи­с­ту по­льо­вих куль­тур від шкідників і хво­роб на шкідли­вий об’єкт є хімічна об­роб­ка.

Хімічний за­хист посівів має за­без­пе­чи­ти збільшен­ня вро­жай­ності й поліп­шен­ня насіннєвих і то­вар­них яко­с­тей зер­­­на, еко­номічну доцільність, ре­сур­со- й енер­гоз­бе­ре­жен­ня, еко­логічну й со­­ціа­ль­ну без­пе­ку. Хімічні за­со­би за­хи­с­ту рос­лин за­сто­со­ву­ють у найвідповідальніші ета­пи їхнього ор­га­но­ге­не­зу, ко­ли фор­му­ють­ся ос­новні еле­мен­ти про­дук­тив­ності, але з обов’яз­ко­вим ура­ху­ван­ням еко­номічно­го по­ро­гу шкідли­вості (ЕПШ).
Се­ред інших спо­собів хімічно­го за­­хи­с­ту най­доцільнішим та най­важ­ливі­шим з аг­ро­номічно­го й еко­номічно­го по­глядів є пе­ред­посівна об­роб­ка насіння про­труй­ни­ка­ми.

Цей захід ак­тив­ної дії спря­мо­ва­ний на за­без­пе­чен­ня ви­со­ких посівних яко­с­тей насіння шля­хом знеш­ко­д­жен­ня збуд­ників хво­роб та ство­рен­ня за­хи­с­ту рос­ли­ни від ура­жен­ня ґрун­то­вою інфекцією. Сво­го ча­су бу­ло за­про­по­но­ва­но про­во­ди­ти пе­ред­посівну об­­роб­­ку насіння пре­па­ра­та­ми ра­зом із йо­го інкру­с­тацією полівініло­вим спир­том (ПВС). За ви­ко­ри­с­тан­ня ос­тан­ньо­го на насінні виникала плівка, що повністю не роз­чи­ня­ла­ся, а на­бу­ха­ла й ут­во­рю­ва­ла кап­су­лу, в якій місти­ли­ся пре­па­ра­ти. При­род­но, ви­ник­ло пи­тан­ня: як упли­ває інкру­с­тація насіння на ефек­тивність пре­па­ратів си­с­тем­ної дії на внутрішню інфекцію ле­тю­чої саж­ки? 

Про­ве­дені на­ми досліджен­ня з ози­мою та ярою пше­ни­ця­ми, ози­мим жи­том і ярим яч­ме­нем свідчать про те, що де­які син­те­тичні пре­па­ра­ти, по­при їхню до­сить ви­со­ку технічну ефек­тивність про­ти збуд­ників хво­роб, ток­сич­но діяли та­кож і на рос­ли­ни. Фіто­ток­сичність про­яв­ля­лась у зни­женні по­льо­вої схо­жості про­труєно­го насіння, яка по­си­лю­ва­ла­ся в ро­ки з жор­ст­кою по­су­хою, що при­зво­ди­ло до фор­му­ван­ня мен­шої кількості рос­лин і сте­бел на оди­ниці площі та по­даль­шо­го зни­жен­ня вро­жай­ності порівня­но з кон­троль­ним варіан­том (без про­тру­ю­ван­ня).

Під час сівби ярих зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур в оп­ти­маль­но ранній строк зво­ло­женість посівно­го ша­ру ґрун­ту зви­чай­но бу­ває до­стат­нь­ою. То­му за до­три­ман­ня ви­мог аг­ро­техніки кількість опадів прак­тич­но не впли­ває на одер­жан­ня друж­них сходів цих куль­тур.

За про­тру­ю­ван­ня насіння яч­ме­ню яро­го сор­ту Ба­дь­о­рий, штуч­но за­ра­же­но­го кам’яною саж­кою, найбільшу при­бав­ку вро­жай­ності, порівня­но з кон­тро­лем 2 (за­ра­же­не насіння), бу­­­­­ло одер­жа­но у варіан­тах із за­сто­су­ван­ням про­труй­ників із діючою ре­чо­ви­ною бе­номіл, 500 г/кг (3 кг/т) і тритіко­на­зол, 20 г/л + про­хло­раз, 60 г/л (2 л/т)  і відповідно 0,7 і 0,6 т/га (табл. 8).

Порівня­но з кон­тро­лем 1 (елітне насіння) збільшен­ня вро­жаю на 0,2 т/га і 0,2 т/га відміче­но в цих са­мих варіан­тах. Про­труй­ни­ки на ос­нові діючих ре­чо­вин кар­бок­син, 200 г/л + ти­рам, 200 г/л (3,0 кг/т) і тритіко­на­зол, 20 г/л + про­хло­раз, 60 г/л (2,5 л/т) знач­но зни­жу­ва­ли (на 36,2 і 16,2%) енергію про­ро­с­тан­ня і схожість насіння. На сорті Звер­шен­ня їхня фіто­ток­сич­на дія зу­мо­ви­ла та­кож змен­шен­ня вро­жай­ності — на 0,6 та 0,5 т/га відповідно. Що­до бе­номілу, то зни­жен­ня вро­жай­ності зер­на за цьо­го варіан­та по­яс­нюється не про­явом фіто­ток­сич­ності, а низь­кою технічною ефек­тивністю (75,1%) пре­па­ра­ту про­ти ле­тю­чої саж­ки, ура­женість якою дорівню­ва­ла 7,7%. Відчут­не збільшен­ня вро­жай­ності (на 1,1 т/га) от­ри­ма­ли за об­роб­ки про­труй­ни­ком із діючи­ми ре­чо­ви­на­ми тритіко­на­зол, 20 г/л + про­хло­раз, 60 г/л (2 л/т) насіння, ура­же­но­го ле­тю­чою саж­кою на 30,9% (кон­троль 2). У ре­зуль­таті про­труєння йо­го технічна ефек­тив­­ність (99,7%) бу­ла та­кою са­мою, як за за­сто­су­ван­ня діючих ре­чо­вин: кар­бок­син, 200 г/л + ти­рам, 200 г/л (3,0 л/т) та тритіко­на­зол, 20 г/л + про­хло­раз, 60 г/л, із нор­мою ви­т­ра­ти 2,5 л/т.

За про­тру­ю­ван­ня елітно­го насіння яч­ме­ню яро­го сор­ту Фенікс із за­сто­су­ван­ням тритіко­на­зол, 20 г/л + про­хло­раз, 60 г/л (2,0 л/т) уро­жайність зер­на в се­ред­нь­о­му за три ро­ки змен­ши­лась, порівня­но з кон­тро­лем, на 0,5 т/га, а за ви­ко­рис­­тан­ня діючих ре­чо­вин кар­бок­син, 200 г/л + ти­рам, 200 г/л (3,0 л/т) — бу­ла на рівні кон­тро­лю, а ок­ре­ми­ми ро­ка­ми навіть пе­ре­ви­щу­ва­ла його (табл. 9).

За­сто­су­ван­ня про­труй­ни­ка на ос­нові те­бу­ко­на­зо­лу, 120 г/л (0,25 л/т) для про­тру­ю­ван­ня пше­ниці ярої м’якої сорту Харківська 26, розмі­ще­ної після стер­нь­о­во­го по­пе­ред­ни­ка, да­ло змо­гу от­ри­ма­ти вро­жайність на рівні кон­тро­лю за сівби на­прикінці до­пу­с­ти­мо­го стро­ку в умо­вах по­су­хи. В се­ред­нь­о­му за три ро­ки досліджень прибав­ка вро­жай­ності зер­на в цьо­му варіанті до­сяг­ла 0,2 т/га (табл. 10).

Та­ким чи­ном, ви­ко­ри­с­тан­ня для про­тру­ю­ван­ня насіння еліти пре­па­ра­тів на ос­нові діючих ре­чо­вин кар­бок­син, 200 г/л + ти­рам, 200 г/л, те­бу­ко­на­зол, 120 г/л, бе­номіл, 500 г/кг, три­ті­­ко­на­зол, 20 г/л + про­хло­раз, 60 г/л, в умо­вах не­до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня найбільш доцільне, оскільки не при­зво­дить до істот­но­го зни­жен­ня вро­жай­­ності зер­на. Це зу­мов­ле­но їхньою мен­шою фіто­ток­сич­ною дією на па­­рост­ки зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур порівня­но з інши­ми вив­че­ни­ми пре­па­ра­та­ми.

У ро­ки з до­стат­нь­ою во­ло­го­за­без­пе­ченістю всі на­звані пре­па­ра­ти га­ран­ту­ють істот­не збільшен­ня вро­жай­ності, особ­ли­во за про­тру­ю­ван­ня насіннєво­го ма­теріалу, ура­же­но­го збуд­ни­ка­ми хво­роб. На­томість за­сто­су­ван­ня пре­па­ра­тив­них форм цих про­труй­ників на сході країни в зв’яз­ку з ча­с­ти­ми по­су­ха­ми слід мак­си­маль­но об­ме­жи­ти че­рез різко ви­ра­же­ний фіто­ток­сич­ний ефект в умо­вах дефіци­ту во­ло­ги.

Та­кож слід пам’ята­ти, що ефек­тивність про­труєння насіння знач­ною мірою виз­на­чається рівнем удо­б­рен­ня куль­ту­ри та спо­со­бом об­робітку ґрун­ту.

У ро­ки досліджень пе­ре­ва­жа­ли гель­мінто­с­поріозні (90%) та фу­заріозні (10%) ко­ре­неві гнилі. Об­роб­ка насіння яч­ме­ню яро­го пре­па­ра­том із діючою ре­чо­ви­ною протіоко­на­зол, 250 г/л + те­бу­ко­на­зол, 150 г/л (0,25 л/т) у бло­ках без до­б­рив та з післядією гною не впли­ну­ла істот­но на за­галь­ну ку­щистість яч­ме­ню: цей по­каз­ник був у ме­жах 2,1–2,2, а за вне­сен­ня ор­ганічних і міне­раль­них до­б­рив зрос­ла за­галь­на ку­щистість до ко­ефіцієнта 2,4; до­дат­ко­ве про­тру­ю­ван­ня насіння в цьо­му блоці зу­мо­ви­ло зро­с­тан­ня за­галь­ної й про­дук­тив­ної ку­щи­с­тості відповідно на 25 і 21% порівня­но з кон­троль­ним варіан­том у блоці без до­б­рив.

Чи ефективне протруювання насіння проти гнилей?

Про­тру­ю­ван­ня насіння спри­я­ло зни­жен­ню по­ши­рен­ня ко­ре­не­вих гни­лей у фазі кущіння. Так, у варіанті з об­роб­кою насіння цей по­каз­ник змен­шив­ся: у блоці без за­сто­су­ван­ня до­б­рив — у 2,5; із післядією гною — 
у 2,8; із вне­сен­ням N60P60K60 на фоні післядії гною — у 2,3 ра­зу порівня­но з кон­троль­ним варіан­том у цих бло­ках. У фазі вос­ко­вої стиг­лості дія пре­па­ра­ту що­до змен­шен­ня ура­же­ності рос­лин гни­ля­ми бу­ла ос­лаб­ле­ною: різни­ця в по­ши­ренні між варіан­та­ми з про­тру­ю­ван­ням насіння та кон­троль­ним у бло­ках бу­ла в ме­жах 1,1–1,3 ра­зу.

Хімічна об­роб­ка насіння пре­па­ра­том на ос­нові протіоко­на­зо­лу, 250 г/л + те­бу­ко­на­зо­лу, 150 г/л (0,25 л/т) змен­шу­ва­ла роз­ви­ток цієї хво­ро­би у фазі кущіння в бло­ках: без до­б­рив — у 3,1; із післядією гною — у 3,2; з уне­сен­ням N60P60K60 на фоні післядії гною — у 2,5 ра­зу (різни­ця між варіан­та­ми з об­роб­кою насіння та кон­троль­ним бу­ла в ме­­жах по­хиб­ки досліду).

За за­сто­су­ван­ня ор­га­но-міне­раль­них до­б­рив змен­шив­ся роз­ви­ток гни­лей у фазі кущіння, порівня­но з бло­ком без до­б­рив, удвічі (на рівні тен­денції). Це зу­мов­ле­но збільшен­ням нор­ми фо­с­фор­но-калійних до­б­рив у цьо­му блоці відповідно на 40,5 і 21,1%.

Про­тру­ю­ван­ня насіння од­но­час­но з післядією гною або за­сто­су­ван­ням міне­раль­но­го удо­б­рен­ня на фоні післядії гною спри­я­ли істот­но­му зни­жен­­­ню роз­вит­ку гни­лей у фазі кущіння (відповідно у 4,0 і 5,1 ра­зу) порів­ня­но з варіан­том без хімічної об­роб­ки насіння та за­сто­су­ван­ня до­б­рив. Роз­ви­ток цієї хво­ро­би у фазі вос­ко­вої стиг­лості зро­с­тав порівня­но з фа­зою кущіння. За­сто­су­ван­ня пре­па­ра­ту не зни­жу­ва­ло роз­ви­ток ко­ре­не­вих гни­лей у фазі вос­ко­вої стиг­лості до рівня ЕПШ. Так, за цих умов роз­ви­ток хво­ро­би ста­но­вив: без до­б­рив — 21,0%; із післядією гною — 17,7; з уне­сен­ням N60P60K60 на фоні післядії гною — 16,1%. Але сумісна дія про­тру­ю­ван­ня насіння з післядією гною або за­сто­су­ван­ням N60P60K60 на фоні післядії гною змен­ши­ла роз­ви­ток за­хво­рю­ван­ня яч­ме­ню яро­го ко­ре­не­ви­ми гни­ля­ми у 1,4 і 1,5 ра­зу відповідно.

Най­вищі по­каз­ни­ки технічної ефек­тив­ності дії різних фак­торів зафіксо­ва­но у фазі кущіння. Технічна ефек­тивність про­тру­ю­ван­ня насіння про­ти ко­ре­не­вих гни­лей у бло­ках бу­ла в ме­жах: у фазі кущіння — 60,2–68,3%; вос­ко­вої стиг­лості — 15,0–22,6%. За­сто­су­ван­ня ор­га­но-міне­раль­но­го удо­б­рен­ня за­без­пе­чи­ло технічну ефек­тивність у се­ред­нь­о­му у фазі кущіння — до 51,2, вос­ко­вої стиг­лості — до 15,8%. Сумісна дія про­тру­ю­ван­ня насіння й ор­га­но-міне­раль­но­го удо­б­рен­ня спри­я­ла підви­щен­ню технічної ефек­тив­ності в се­ред­нь­о­му у фа­зу кущіння до 80,6, вос­ко­вої стиг­лості — до 34,8%.

На по­каз­ни­ки ма­си 1000 зе­рен яч­ме­ню яро­го про­тру­ю­ван­ня насіння та за­сто­су­ван­ня до­б­рив істот­но не впли­ну­ли. Так, у варіанті з хімічною об­роб­кою в блоці з післядією гною цей по­каз­ник ста­но­вив 47,2%, у блоці з N60P60K60 на фоні післядії гною — 47,6, у блоці без до­б­рив — 47,0%.

У фазі вос­ко­вої стиг­лості у варіанті з про­тру­ю­ван­ням насіння та вне­сен­ням ор­га­но-міне­раль­них до­б­рив зафіксо­ва­но збільшен­ня кількості здо­ро­вих (не­ура­же­них хво­ро­бою) сте­бел — від 360 до 610 шт./м2.

Уро­жайність зер­на в блоці без про­тру­ю­ван­ня насіння та до­б­рив у се­ред­нь­о­му за три ро­ки ста­но­ви­ла 3,0 т/га. У бло­ках із про­тру­ю­ван­ням насіння та за чи­зель­но­го об­робітку ґрун­ту істот­но змен­шу­вав­ся роз­ви­ток хво­ро­би у фазі кущіння (в 2,1 ра­зу); а у фазі вос­ко­вої стиг­лості роз­ви­ток гни­лей у цьо­му блоці був прак­тич­но од­на­ко­вим порівня­но з варіан­том без про­тру­ю­ван­ня в блоці з оран­кою, а са­ме: 19,6 і 20,8% відповідно.

Спосіб об­робітку ґрун­ту прак­тич­но не впли­вав на за­галь­ну та про­дук­тив­ну ку­щистість рос­лин. Так, у бло­ках із післядією гною та вне­сен­ням N60P60K60 по по­ли­цевій оранці й чи­зель­но­му об­робітку ґрун­ту за­галь­на ку­щистість ста­но­ви­ла 2,4, а про­дук­тив­на у варіанті по оранці — 1,9, а по чи­зель­но­му об­робітку — 1,8.

На роз­ви­ток ко­ре­не­вих гни­лей різні спо­со­би об­робітку ґрун­ту істот­но не впли­ну­ли. Про­те в блоці з оран­кою ви­яв­ле­но змен­шен­ня цьо­го по­каз­ни­ка на рівні тен­денції порів­ня­но з чи­зель­ним об­робітком. Так, у блоці з оран­кою по­­ши­­­рен­ня хво­ро­би у фазі кущіння бу­ло мен­шим на 19,6%, вос­ко­вої стиг­лості — на 14,3% порівня­но з бло­ком із за­сто­су­ван­ням чи­зель­но­го об­робітку. Роз­ви­ток гни­лей у блоці з оран­кою у фа­зи кущіння та вос­ко­вої стиг­лості змен­шив­ся на 24,0 і 7,0% порівня­но з бло­ком із за­сто­су­ван­ням чи­зель­но­го об­робітку ґрун­ту. Сумісна дія про­тру­ю­ван­ня насіння, оран­ки та вне­сен­ня ор­га­но-міне­раль­них до­б­рив істот­но змен­ши­ла роз­ви­ток ко­ре­не­вих гни­лей у фа­зи: кущіння — в 3,3, вос­ко­вої стиг­лості — в 1,4 ра­зу порівня­но з варіан­том без хімічно­го за­хи­с­ту на тлі чи­зель­но­го об­робітку ґрун­ту. Про­тру­ю­ван­ня насіння на фоні вне­сен­ня ор­га­но-міне­раль­них до­б­рив на тлі чи­зель­но­го об­робітку ґрун­ту істот­но змен­шу­ва­ло роз­ви­ток хво­ро­би у фазі кущіння (у 2,1 ра­зу); у фазі вос­ко­вої стиг­лості роз­ви­ток гни­лей був прак­тич­но од­на­ко­вий, порівня­но з варіан­том без про­тру­ю­ван­ня в блоці з оран­кою, а са­ме: 19,6 та 20,8% відповідно. Технічна ефек­тивність ком­плекс­ної дії про­тру­ю­ван­ня, за­сто­су­ван­ня ор­га­но-міне­раль­них до­б­рив та оран­ки ста­но­ви­ла в се­ред­нь­о­му у фа­зи: кущіння — 69,8%, вос­ко­вої стиг­лості — 27,8%, що пе­ре­ви­щи­ло цей по­каз­ник у блоці з чи­зель­ним об­робітком відповідно у 1,3 та 4,8 ра­зу.

Уро­жайність у бло­ках з оран­кою та чи­зель­ним об­робітком ґрун­ту бу­ла відповідно 4,9 та 4,8 т/га, ма­са 1000 зе­рен — 48,3 і 47,8 г (у ме­жах по­хиб­ки досліду). За сівби елітним насінням про­тру­ю­ван­ня в цих бло­ках не зу­мо­ви­ло підви­щен­ня вро­жай­ності яч­ме­ню.

У бло­ках із по­ли­це­вою оран­кою ком­плекс­не за­сто­су­ван­ня про­тру­ю­ван­ня насіння та вне­сен­ня ор­га­но-міне­раль­них до­б­рив спри­я­ло підви­щен­ню технічної ефек­тив­ності у фазі кущіння в 1,2, вос­ко­вої стиг­лості — в 2,3 ра­зу. На фоні вне­сен­ня ор­га­но-міне­раль­них до­б­рив у варіанті з про­тру­ю­ван­ням насіння в блоці з по­ли­це­вою оран­кою роз­ви­ток ко­ре­не­вих гни­лей яч­ме­ню яро­го у фа­зи кущіння та вос­ко­вої стиг­лості змен­шив­ся в 1,2 ра­зу порівня­но з чи­зель­ним об­робітком ґрун­ту. За про­тру­ю­ван­ня насіння в бло­ках із післядією гною та за­сто­су­ван­ням ор­га­но-міне­раль­но­го жив­лен­ня істот­но підви­щи­лась уро­жайність яч­ме­ню яро­го: відповідно на 0,7 і 1,7 т/га (табл. 11).

На ос­нові да­них досліджен­ня з вив­чен­ня роз­вит­ку ко­ре­не­вих гни­лей і фор­му­ван­ня вро­жай­ності яч­ме­ню яро­го за­­леж­но від пе­ред­посівної об­роб­ки насіння пре­па­ра­та­ми фунгіцид­ної дії вста­но­ви­ли, що найбільша за­галь­на ку­щистість рос­лин бу­ла у варіанті з об­роб­кою насіння кар­бок­си­ном, 200 г/л + ти­ра­мом, 200 г/л (2,6), най­мен­ша — із за­сто­су­ван­ням протіоко­на­зо­лу, 250 г/л + те­бу­ко­на­зо­лу, 150 г/л (2,0). На кон­тролі та у ва­­ріан­тах із за­сто­су­ван­ням пре­па­ратів на ос­нові флутріафо­лу, 25 г/л, та диніко­на­зо­лу-М, 20 г/л, за­галь­на ку­щистість рос­лин ста­но­ви­ла 2,2.

У ро­ки досліджень інтен­сивність роз­вит­ку гельмінто­с­поріоз­но-фу­заріоз­них ко­ре­не­вих гни­лей яч­ме­ню яро­го не пе­ре­ви­щи­ла еко­номічно­го по­ро­гу шкід­ли­вості. На кон­тролі в се­ред­нь­о­му за ро­­ки досліджень по­ши­реність ко­ре­не­вих гни­лей у фазі кущіння куль­ту­ри ста­но­ви­ла 27,3%, роз­ви­ток — 10,6%.

Сто­сов­но хімічно­го за­хи­с­ту рос­лин за се­редніми по­каз­ни­ка­ми йо­го ре­зуль­та­тив­ності відміче­но, що всі про­труй­ни­ки стри­му­ва­ли роз­ви­ток ко­ре­не­вих гни­лей. По­ши­реність цієї хво­ро­би у фазі кущіння у варіан­тах із про­труєнням насіння змен­шу­ва­лась від 1,8 (кар­бок­син, 200 г/л + ти­рам, 200 г/л) до 6,3 ра­зу (протіоко­на­зол, 250 г/л + те­бу­ко­на­зол, 150 г/л) порівня­но з кон­тро­лем. Та­ким чи­ном, про­труй­ник на ос­нові протіоко­на­зо­лу, 250 г/л + те­бу­ко­на­зо­лу, 150 г/л, по­ка­зав найбільшу технічну ефек­тивність у зни­женні ко­ре­не­вих гни­лей у фазі кущіння — 86,8%. У пре­па­ратів на ос­нові кар­бок­си­ну, 200 г/л + ти­ра­му, 200 г/л, диніко­на­зо­лу-М, 20 г/л, і те­бу­ко­на­зо­лу, 120 г/л, технічна ефек­тивність бу­ла в 1,6–1,7 ра­зу ниж­чою, порівня­но з варіан­том, де за­сто­со­ву­ва­ли протіоко­на­зол, 250 г/л + те­бу­ко­на­зол, 150 г/л. Технічна ефек­тивність пре­па­ра­ту з діючою ре­чо­ви­ною флутріафол, 
25 г/л, ста­но­ви­ла 61,3% (табл. 12).

Пе­ред зби­ран­ням уро­жаю по­каз­ни­ки рівня по­ши­рен­ня й роз­вит­ку ко­ре­не­вих гни­лей яч­ме­ню яро­го різни­лись за варіан­та­ми досліду і за ро­ка­ми досліджень. 

У се­ред­нь­о­му за чо­ти­ри роки ці по­каз­ни­ки що­до хво­ро­би на час пе­ред зби­ран­ням уро­жаю у варіан­тах із за­сто­су­ван­ням пре­па­ратів майже не відрізня­лися від та­ких на кон­тролі. Так, в ос­тан­нь­о­му рівні по­­ши­­­рен­ня й роз­вит­ку за­хво­рю­ван­ня відповідно ста­но­ви­ли 33,1 і 13,0%, а у варіан­тах із за­сто­су­ван­ням про­труй­ників — бу­ли в ме­жах 25,6–28,8 і 10,1–11,4% відповідно.

У се­ред­нь­о­му за ро­ки досліджень не бу­ло вста­нов­ле­но істот­ної різниці в кількості ко­ло­со­нос­них сте­бел на 1 м2 між варіан­та­ми, де за­сто­со­ву­ва­ли хімічні пре­па­ра­ти (591–637 шт.), і кон­троль­ним (620 шт.). Це са­ме сто­сується й про­дук­тив­ної ку­щи­с­тості: на кон­тролі во­на ста­но­ви­ла 1,4, а у варіан­тах із про­труєнням насіння бу­ла в ме­жах 1,4–1,6.

У ме­те­о­ро­логічних і фіто­санітар­них умо­вах досліджу­ва­них років у се­ред­нь­о­му вро­жайність зер­на яч­ме­ню яро­го на кон­тролі ста­но­ви­ла 3,62 т/га, у варіан­тах із за­сто­су­ван­ням про­труй­ників — 3,62–3,67 т/га. По­при ви­со­ку технічну ефек­тив­­ність про­труй­ни­ка на ос­нові протіоко­на­зо­лу, 250 г/л + те­бу­ко­на­зо­лу, 150 г/л, про­ти ко­ре­не­вих гни­лей, цей пре­па­рат зу­­мов­лю­вав зни­жен­ня вро­жай­ності куль­ту­ри в се­ред­нь­о­му за чо­ти­ри ро­ки на 0,10 т/га.
Ме­те­о­ро­логічні та фіто­санітарні умо­ви, що скла­ли­ся в ро­ки досліджень, не спри­я­ли суттєво­му підви­щен­ню вро­жай­ності яч­ме­ню яро­го за за­сто­су­ван­ня про­труй­ників у зв’яз­ку зі слаб­ким роз­вит­ком ко­ре­не­вих гни­лей (табл. 13).

Висновок

Та­ким чи­ном, за­сто­су­ван­ня про­тру­ю­ван­ня насіння ярих зер­но­вих куль­тур має бу­ти не спон­тан­ним, а обґрун­то­ва­ним — з ура­ху­ван­ням ґрун­то­во-кліма­тич­них і по­год­них умов місце­вості, а та­кож ком­плек­су тех­но­логічних фак­торів. Ли­ше до­три­ман­ня та­ких ре­ко­мен­дацій за­без­пе­чить мак­си­маль­ну ефек­тивність як ок­ре­мої си­с­те­ми за­хи­с­ту посівів, так і всієї тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур. 

 

С. Ав­ра­мен­ко, канд. с.-г. на­ук, ст. на­ук. співробітник, провідний на­ук. співробітник, док­то­рант, С. По­пов, д-р с.-г. на­ук, про­фе­сор, К. Мань­ко, канд. с.-г. на­ук, ст. на­ук. співробітник,  Н. Кузь­мен­ко, канд. с.-г. на­ук, ст. на­ук. співробітник, Інсти­тут рос­лин­ництва ім. В. Я. Юр’єва НА­АН Ук­раїни

 

 

Інформація для цитування

Особ­ли­вості за­хи­с­ту ярих зер­но­вих куль­тур у ранні періоди рос­ту й роз­вит­ку / С. Ав­ра­мен­ко, С. По­пов, К. Мань­ко, Н. Кузь­мен­ко // Пропозиція. — 2017. — №2 —  С. 138-143 
Особ­ли­вості за­хи­с­ту ярих зер­но­вих куль­тур у ранні періоди рос­ту й роз­вит­ку / С. Ав­ра­мен­ко, С. По­пов, К. Мань­ко, Н. Кузь­мен­ко // Пропозиція. — 2017. — №3 —  С. 150-154

Избыток и недостаток удобрений в почве и растениях определяют гидролитическую направленность обмена веществ в растениях и, как следствие, затрудняют питание вредителей и таким образом повышают устойчивость растений
Избыток и недостаток удобрений в почве и растениях определяют гидролитическую направленность обмена веществ в растениях и, как следствие, затрудняют питание вредителей и таким образом повышают устойчивость растений

Інтерв'ю
КАБП
Завдяки проведенню реформ, Україна сьогодні має найбільший за останній час інвестиційний потенціал. До найважливіших міжнародних партнерів України належить Канада.
Родіон Рибчинський, голова асоціації «Борошномели України»
Український ринок борошна незважаючи на негативні тенденції розвивається, для продукції відриваються кордони нових країн, а підприємства будують та оновлюють свої потужності. Про життя борошномелам

1
0